PzH 2000

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Panzerhaubitze 2000

Самохідна гаубиця PzH 2000
Тип Самохідна артилерійська установка
Походження Німеччина
Історія використання
Оператори
Майбутні
Війни Війна в Афганістані, Російське вторгнення в Україну (2022)
Історія виробництва
Розроблено 1996
Виробник Krauss-Maffei Wegmann
Вартість одиниці US$4.5 млн
Характеристики
Вага 55,8 тонн
Довжина 11,7 м
Довжина ствола 8,06 м (52 калібра)
Ширина 3,6 м
Висота 3,1 м
Обслуга 5 (командир, водій, навідник, 2 заряджаючих)
Темп вогню

3 постріли за 9.0 сек. (шквал)
20 пострілів за 2 хв.

8 пострілів за хв. у тривалому режимі
Дальність вогню
Максимальна До 36 км стандартним снарядом DM121
До 47 км снарядом з донним газогенератором M1711
67 км активно-реактивним снарядом
Головне
озброєння
 Гармата Рейнметалл 155 мм L52
(60 снарядів та 288 зарядів)
Другорядне
озброєння
 Кулемет Рейнметалл MG3 7.62 мм
Двигун Дизельний двигун MTU 881 Ka-500
986 к.с.
Питома потужність 17.83 к.с./тонну
Підвіска торсіонна
Ємність
паливних баків		 1000 л
Операційна
дальність
 420 км (261 миля)
Швидкість По шосе: 67 км/год (41 миль/год)
Поза шляхом: 45 км/год (28 миль/год)
PzH 2000 у Вікісховищі

PzH 2000, Panzerhaubitze 2000 — 155-мм САУ розроблена німецьким концерном Krauss-Maffei Wegmann і прийнята на озброєння бундесверу восени 1998. У її розпорядженні — ствол довжиною 52 калібри (8 м), автоматична система заряджання з боєкомплектом у 60 снарядів і 228 модульних метальних зарядів плюс сучасна точна система наземної навігації[джерело?].

21 червня 2022 року стало відомо про отримання Збройними силами України перших PzH 2000 із підготовленими українськими екіпажами[1].

Історія створення[ред. | ред. код]

PzH-2000 розроблена німецьким концерном Krauss-Maffei Wegmann і почала надходити до частин бундесверу восени 1998 замість 155-мм самохідних гаубиць M109, а також 155-мм гармат FH-70, які поступово виводять зі служби. Рішення про початок робіт над зброєю прийняли в середині 1970-х років, коли невдачею завершилася німецько-англо-італійська програма з розробки 155-мм самохідної гармати-гаубиці SP-70. Перші 14 серійних установок PzH-2000 скерували до розквартированого в Касселі 345-го артилерійського батальйону наприкінці 1998 р.

PzH-2000 (абревіатура: PzH — від Panzerhaubitze, «2000» вказує на нове тисячоліття) призначена для знищення різних групових і точкових цілей, у першу чергу укріплень, вогневих засобів (у тому числі танків і бойових броньованих машин), а також живої сили. З гармати можна вести вогонь як по навісній, так і по настильній траєкторії. Самохідка відома також під іншим позначенням — SP-2000 (SP — скорочення від самохідні).

Екіпаж[ред. | ред. код]

Робоче місце командира

Екіпаж машини складає п'ять чоловік, однак вона повністю боєздатна з трьома членами екіпажу. Зокрема, механік-водій, командир, та заряджаючий № 2 належать до трьох «обов'язкових» членів екіпажу; навідник та заряджаючий № 1 потрібні лише на випадок відмови систем автоматизації.

Командир екіпажу керує всім екіпажем. Він відповідальний за зв'язок, видає команди заряджаючому № 2 та здійснює постріл. Робоче місце знаходиться в задній правій частині башти.

Стрілець-навідник є заступником командира, та зазвичай доглядає артилерійську частину. За потреби, особливо — при стрільбі прямим наведенням, може наводити гармату вручну. Разом з заряджаючим № 2 бере участь у завантаженні боєкомплекта.

Заряджаючий № 1 доглядає та обслуговує пневмосистему. Під час маршу оглядає з люка ситуацію навколо та в повітрі й за потреби застосовує встановлений на лафеті зенітний кулемет.

Заряджаючий № 2 доглядає та обслуговує автомат заряджання, й у випадку виходу з ладу бере його функції на себе.

Механік-водій відповідальний за кермування машиною. Також він доглядає основний силовий агрегат, допоміжний дизель-генератор, проводить технічний огляд, тощо.

В задній частині корпусу знаходиться двостворчатий люк для екіпажу, механік-водій має окремий люк[2].

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Самохідна гармата-гаубиця PzH-2000 являє собою гармату закритого типу на гусеничному шасі, побудованому на базі вузлів та агрегатів танка «Леопард-2». Моторно-трансмісійне відділення та відділення управління розміщені в передній частині корпусу (місце механіка-водія знаходиться праворуч), а бойове відділення та відділення для зберігання боєприпасів — в центральній і кормовій частинах корпусу і вежі.

Оснащений дульним гальмом і ежектором ствол гармати з нарізним каналом має довжину 52 калібри і зарядну камеру, відповідає нормам НАТО. Клиновий затвор, який здійснює рух у вертикальній площині (відкривається вгору), — напівавтоматичний (автоматика відкриває затвор після пострілу і закриває його після подачі в казенник снарядів та зарядів). Всередині затвора розміщений магазин для капсульних трубок (на 32 штуки).

Самохідна гармата-гаубиця PzH-2000 оснащена механізованою напівавтоматичною системою заряджання (метальні заряди модульного типу DM72 досилаються в зарядну камеру вручну), що приводиться в дію електродвигунами і керованою електронікою. Вона складається з транспортера (знаходиться в корпусі, під підлогою), подавача (у центральній частині корпусу) і досилача снарядів. Заряджання може здійснюватися за будь-якого кута піднесення ствола. Система заряджання дозволяє здійснювати також автоматичне досилання снарядів, що подаються в машину зовні. Наведення гармати в обох площинах проводиться за допомогою електроприводів або вручну (в аварійному режимі). Гармата-гаубиця має два врівноважуючих механізми пневматичного типу (змонтовані під дахом башти) й гідропневматичний противідкатний пристрій.

Конструкція башти дозволяє робити заміну ствола без необхідності її демонтажу і підйому.

Товщина броні башти забезпечує захист екіпажу від куль стрілецької зброї (калібру до 14,5 мм) і осколків артилерійських снарядів. Самохідка оснащена системою захисту від зброї масового ураження, розташованими в моторному відсіку системами попередження про пожежу і пожежогасіння, системою вентиляції, комбінованим прицілом (денної і нічної дії) з лазерним далекоміром, а також реактивним бронезахистом, що оберігає від дії касетних снарядів. Комп'ютерна система управління вогнем дозволяє екіпажу швидко відкривати вогонь як самостійно, так і у взаємодії з батарейним (дивізійним) пунктом командування і управління вогнем. Батареї установок PzH-2000 потрібно 120 секунд для того, щоб бути готовою до відкриття вогню після переходу з похідного положення в бойове, здійснити 8 артилерійських залпів, повернутися в похідне положення і залишити вогневу позицію.

Додаткове озброєння складається з 7,62-мм кулемета MG-3 і восьми гранатометів для відстрілу димових гранат (2х4). На борту машини перевозяться 60 артилерійських снарядів, 48 повних метальних зарядів (шестисегментних), 2000 патронів для кулемета і 8 гранат для гранатомета.

Для стрільби використовуються стандартні в арміях країн НАТО постріли роздільного заряджання. На PzH-2000 встановлено 8-циліндровий дизельний двигун з турбонаддувом МТ881 Ка 500 потужністю 736 кВт (виробництва німецької фірми MTU), а також трансмісія HSWL-284C (фірми RENK), що забезпечує чотири передачі для руху вперед і одну — назад. Індивідуальна підвіска містить 14 торсионів разом з балансирами та гідравлічними амортизаторами.

Захист[ред. | ред. код]

«Їжачок» з голками на башті САУ для захисту від касетних бойових елементів

Башта і корпус САУ виготовлені з гомогенної катаної сталевої броні. Зсередини корпус покритий протиуламковою підкладкою, аби захистити екіпаж від уламків від сталевої броні. Броня захищає від обстрілу кулями калібром до 14,5 мм або від уламків снарядів калібром до 152-мм[3].

Верхня частина корпусу та башти може бути додатково захищена килимками з так званим «гольчастим» (або ж «їжачковим»; нім. Igelpanzerung) захистом від кумулятивних та кумулятивно-уламкових касетних бойових елементів. На гумових килимках щільною граткою здіймаються «голки» 60 мм заввишки[4].

Магазини з зарядами відокремлені від бойового відділення трьома розсувними перегородками, що має захистити екіпаж при можливому вибуху зарядів. На додачу, в даху башти є два аварійних люка, які мають у випадку детонації скерувати вибухову хвилю назовні[4].

Машини обладнані фільтро-вентиляційними установками для захисту від зброї масового ураження.

Озброєння[ред. | ред. код]

Навчальні снаряди та заряди: попереду зліва — різні детонатори, за ними — заряди, а справа — снаряди, перед ними — ключі та приладдя для встановлення детонаторів.
За лівим та центральним люком з тильного боку башти (позначений білою літерою Р) знаходяться магазини з зарядами. За правим люком знаходиться центральний електронний вузол та комп'ютерна система MICMOS. Над дахом башти здіймається перископ командира PERI-RTNL 80.

Внутрішня поверхня ствола хромована, загартована лазером, калібром 155 мм та довжиною 52 калібрів та клиноподібним затвором. Має 60 нарізів управо[5].

Гармата задовільняє всім вимогам меморандуму НАТО з балістики (англ. Joint Ballistics Memorandum of Understanding) та сумісна з усіма стандартними боєприпасами калібру 155 мм.

Автомат заряджання подає снаряди в камору ствола, модульні заряди подає заряджаючий. Капсульні трубки (32 готових до застосування в магазині) подаються автоматично[6]. Темп вогню дорівнює 3 пострілам за 10 секунд, 10 пострілів за хвилину, 20 пострілів за 2 хвилини, або ж 8 пострілів кожну хвилину протягом 3 хвилин. Для довшої тривалості вогню темп обмежений 3 пострілами на хвилину через можливий перегрів ствола[7].

Циліндри досилання снаряда мають пневматичний привід оскільки, за словами конструктора Франка Абельса, від гідравлічної системи довелось відмовитись через в'язкість гідравлічної рідини, яка заважала досягти бажаного темпу вогню[8]. На випадок виходу з ладу компресора установка має балони зі стисненим повітрям, об'єму яких достатньо для виконання всіх 60 пострілів[9].

За словами представників Бундесверу, виконання 100 і більше пострілів на день вважається високоінтенсивним використанням системи, внаслідок якого може страждати надійність її роботи[10].

Максимальна ефективна дальність вогню залежить від використаного снаряду. Для звичайних снарядів вона може сягати до 30 км, 40 км для снарядів з поліпшеною балістикою ERFB[de], та до 56 км для активно-реактивних снарядів з поліпшеною балістикою V-LAP[11]. 155-мм боєприпаси Vulcano GLR матимуть максимальну ефективну дальність до 70 км[12].

Наведення гармати електричне, але наявні ручні приводи для аварійних ситуацій. Максимальні кути піднесення: від −2,5° до +65°. В похідному положенні гармата автоматично кріпиться до спеціального гака в передній частині корпуса.

Артилерійська установка здатна завдавати удари за технологією MRSI: випущені короткою чергою за різною траєкторією та різними зарядами снаряди вражають ціль майже одночасно. Так, на випробуваннях в 1999 році машина серійного виробництва уразила ціль на відстані 17 км п'ятьма снарядами, які впали у проміжок 1,2 секунди між першим і останнім[13].

За потреби самозахисту установка здатна вести вогонь прямим наведенням. Проте, на відміну від основних бойових танків, вона не може вести вогонь в русі[14].

Над люком першого заряджаючого може бути встановлений кулемет. Конкретна модель залежить від країни-оператора. В передній частині башти, по боках від гармати, знаходяться по чотири пускових для димових гранат.

Бундесвер використовує як особисту зброю самооборони екіпажу G36, MP2 та MG3. Сухопутні війська Нідерландів, натомість, кулемети FN MAG та автомтичні карабіни Diemaco C7/C8.

Під час навчань на гармату можливе встановлення приладу імітації пострілу KADAG (від нім. Kanonen-Abschuss-Darstellungs-Gerät). Цей прилад імітує звук, дим, та спалах пострілу.

Боєкомплект[ред. | ред. код]

Демонстрація роботи екіпажу під час виконання пострілу (італійські військові на навчаннях Dynamic Front 22)

Возимий боєкомплект містить 60 снарядів різних типів, зокрема: стандартні фугасні, уламково-фугасні, димові, освітлювальні, касетні, «розумні», тощо, також можливе застосування снарядів з донними газогенераторами.

Карусель з боєукладкою автомата заряджання знаходиться в передній нижній частині корпуса. При заряджанні в комп'ютер вручну вводиться інформація про тип боєприпасу. Для завантаження боєкомплекту в машину потрібно дві людини та 12 хвилин.

Автомат заряджання працює за будь-якого траверсу та кута піднесення гармати. Циліндр досилання снаряда в ствол має пневматичний привід. Заряд в камору вкладає заряджаючий вручну.

На випадок виходу з ладу електричних механізмів передбачена можливість повністю ручного перезаряджання гармати.

Заряди знаходяться в магазині в задній частині башти. Тут може знаходитись 48 циліндричних зарядів, або 288 модульних зарядів, які складаються разом для отримання потрібної комбінації. Також тут знаходиться два додаткових магазинів з трубчатими капсулями[15][16]. При стрільбі зі стаціонарної позиції можлива подача снарядів по конвеєру ззовні.

Для використання під час навчання на тренажерах існують інертні навчальні снаряди, також наявні навчальні снаряди зі зменшеною кількістю вибухової речовини.

Оптичні прилади[ред. | ред. код]

На випадок виходу з ладу електричної системи наведення, установка обладнана оптичними приладами: прицілом-перископом PERI-R19 mod з кратністю до 4, для стрільби непрямим наведенням. Для стрільби прямим наведенням при самозахисті установки призначений оптичний танковий приціл TN 80 з 8-кратним збільшенням та оптико-електронним підсилювачем для роботи вночі.

Додатково, командир машини має в розпорядженні нестабілізований перископ PERI-RTNL 80. Цей прилад призначений для огляду обстановки навколо, а при стрільбі прямим наведенням — вбудований GaAs-лазерний далекомір. При використанні як монокуляр, перископ має 2- та 8- кратне збільшення вдень і вночі, а при бінокулярному використанні — 1,2- та 4,8- кратне збільшення. Ефективна дальність лазерного далекоміра — до 2800 м[17].

Система навігації[ред. | ред. код]

Доплерівська РЛС вимірювання початкової швидкості снарядів над стволом. В лівому куті фото видно танковий приціл TN 80. На стволі видно ежектор порохових газів, до якого прикріплено кожух, яким вкрито рухомі частини артилерійської частини.

Для високоточної стрільби машина отримує дані про температуру та вологість повітря, атмосферний тиск, силу та напрям вітру, також бере до уваги температуру зарядів й ствола. На основі цих та інших даних бортовий балістичний комп'ютер обчислює розв'язок балістичної задачі. Для точного визначення координат машина використовує такі системи:

  • Система супутникової навігації: установка має військовий термінал системи супутникової навігації GPS AN/PSN-11 PLGR (англ. Precision Lightweight GPS Receiver). Цей пристрій знаходиться всередині машини, антена проведена назовні. Він з високою точністю встановлює координати машини (включно з висотою над рівнем моря).
  • Система інераціальної навігації з трьома лазерними гіроскопами. Окрім задач навігації служить для визначення абсолютного положення ствола під час стрільби.
  • Одометр, який вимірює пройдений шлях на основі руху гусениць.
  • Доплерівська РЛС вимірювання початкової швидкості снаряду. Отримані від неї дані грають важливу роль, оскільки початкова швидкість залежить від багатьох чинників (вологість повітря, температура та стан ствола, тощо), а помилкові значення початкової швидкості снаряду мають істотний вплив на точність гармати[вин. 1].

Всі ці дані враховує артилерійський комп'ютер ADLER або MICMOS 32/MICMOS 2000 (PzH 2000/PzH 2000 A1), завдяки чому САУ здатна самостійно вести точний вогонь[18].

Застосування[ред. | ред. код]

PzH 2000 добре підходить для сучасної концепції війни — з великої відстані уразити ціль одним залпом і швидко залишити позиції. Накрити ціль без пристрілювальних пострілів допомагає автоматизована система управління вогнем, яка наводить відразу всю батарею. PzH 2000 здатна випускати три снаряди за 9 секунд або 10 за 56 секунд. Далі темп становить від 10 до 13 пострілів за хвилину в залежності від нагрівання ствола.

Дальність стрільби стандартним натовським снарядом L15A2 — 30 км. PzH 2000 належить і світовий рекорд серед гаубиць калібру 155 мм. У минулому році (2014?) на полігоні в Південній Африці вона вистрілила спеціально розробленим снарядом V-LAP виробництва південноафриканської фірми Denel на 56 км. Причому це була не межа — дальність визначалася розмірами полігону.

У Panzerhaubitze реалізована технологія MRSI: зміна траєкторії снарядів у серії дозволяє уразити ними ціль майже в одну мить. Наприклад, дивізіон з 24 гаубиць здатний протягом двох секунд обрушити на ціль 120 снарядів[джерело?]. Так, на випробуваннях в 1999 році машина серійного виробництва уразила ціль на відстані 17 км п'ятьма снарядами, які впали за 1,2 секунди між першим і останнім[13].

Подальший розвиток[ред. | ред. код]

В 2003 році в рамках програми MONARC[de] башту від PzH 2000 встановили на фрегат Hamburg (F 220) типу «Заксен». Після ретельних випробувань Німецькі ВМС ухвалили рішення на користь 76-мм корабельної установки OTO Melara[19][20].

Подальшим розвитком PzH 2000 стала представлена в 2004 році система англ. Artillery Gun Module (AGM). Створений на основі PzH 2000 автономний бойовий модуль може бути встановлений на різні шасі. Зокрема, спершу було запропоноване шасі від MLRS. Спільно з іспанським підрозділом General Dynamics Land Systems була представлена САУ DONAR на шасі ASCOD 2. Нарешті, в 2014 році була представлена установка RCH 155 на універсальному колісному шасі GTK Boxer[21][22].

Компанія Krauss-Maffei Wegmann також досліджувала можливість використання таких модулів в складі зенітних артилерійських комплексів малого радіусу дії — категорії C-RAM. Тут вони могли б як вражати повітряні цілі, так і вести контрбатарейну боротьбу[23].

В травні 2021 року була представлена самохідна артилерійська установка на шасі RMMV HX3 10×10 з встановленим на нею артилерійським модулем AGM[24]. При стрільбі установка спирається на чотири гідравлічних домкрата, екіпаж становить дві людини, а в магазині знаходиться 40 готових до застосування артилерійських пострілів[25].

В майбутньому Бундесвер прагне отримати артилерійську систему з більшою ефективною дальністю вогню до 75-100 км високоточними боєприпасами. Тому в Rheinmetall ведуть роботи над створенням нової артилерійської системи з гарматою завдовжки 60 калібрів (L60 — 9,3 м в порівнянні з 8,06 м для гармат L52), каморою об'ємом 29 літрів та максимальним допустимим тиском в стволі 500 МПа (для порівняння, в нинішній гарматі допустимий максимальний тиск 359 МПа)[26].

  • САУ DONAR з варіантом шасі від M270 MLRS
    САУ DONAR з варіантом шасі від M270 MLRS
  • Артилерійський модуль на колісному шасі RMMV HX3 10×10
    Артилерійський модуль на колісному шасі RMMV HX3 10×10
  • САУ RCH 155 на модифікованому шасі GTK Boxer
    САУ RCH 155 на модифікованому шасі GTK Boxer

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 3–5
  • Двигун: MTU 881, з водяним охолодженням, дизельний, 8-циліндрів
  • Потужність: 735 кВт (1000 к.с.)
  • Трансмісія: Renk HSWL 284-C, автоматична, 4 передачі вперед, 2 передачі заднім ходом
  • Підвіска: торсійна
  • Довжина загальна: 11 669 мм
  • Ширина загальна: 3500 мм
  • Висота загальна: 3460 мм
  • Дорожній просвіт: 440 мм
  • Доланий рів: 3000 мм
  • Долана вертикальна перешкода: 1000 мм
  • Градієнт підйому: 60 %
  • Градієнт ухилу: 25 %
  • Бойова маса: 55 800 кг
    57 660 кг (з гольчатими екранами)
  • Максимальна швидкість по шосе: 60 км/год
  • Об'єм паливних баків: 1000 л
  • Запас ходу: 420 км

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Війна в Афганістані[ред. | ред. код]

Докладніше: Війна в Афганістані (2001—2021)
Нідерландська PzH 2000 здійснює постріл під час битви за Хору, 16 червня 2007 року

Наприкінці 2006 року літаками C-17 Нідерланди перекинули до Афганістану 3 установки PzH 2000. Тут вони успішно служили до 2010 року, після чого були повернуті назад[27]. За цей час вони брали участь в операції «Медуза» (2006 рік; здійснено понад 4 тисячі пострілів) та в битві за місто Хора (2007 рік). Військові могли ефективно вражати цілі на відстані до 42 км[14].

Німецькі військові відправили три установки PzH 2000 до своїх сил в провінції Кундуз в середині 2010 року[27]. Спершу, заради демонстрації сили та перевірки роботи й точності вогню установку перевірили стрільбою різними типами снарядів по мішенях на полігоні. Всього було здійснено близько 20 пострілів[28].

10 липня 2010 року відбулось перше бойове застосування: установки здійснили 5 пострілів бойовими снарядами під час евакуації пошкодженої на саморобному вибуховому пристрої машини. Імовірно, це було першим випадком застосування важкої артилерії Бундесвером[28][29].

Досвід застосування в Афганістані виявив низку недоліків, які були усунуті при модернізації до рівня PzH 2000A2: модернізовані машини отримали потужніший дизель-генератор (8 кВт), потужніші кондиціонери повітря, мультиспектральні камуфляжні накидки, тощо. Станом на 2022 рік Бундесвер здійснив модернізацію 27 наявних в нього установок[30].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

На початку липня 2022 року міністерство оборони України підтвердило застосування PzH 2000 по російських загарбниках на східних рубежах[31].

Наприкінці липня-першій половині серпня в ЗМІ стали з'являтись повідомлення, що деякі з отриманих САУ вже потребують обслуговування та ремонту. Імовірно через високу інтенсивність застосування бортова електронна система видає повідомлення про помилки, частина виведена з експлуатації та чекає на ремонт[32].

Разом з іншими зразками новітньої самохідної артилерії брали участь в Харківській операції ЗСУ в серпні-вересні 2022 року[33].

В середині вересня стало відомо, що Литва бере на себе ремонт українських PzH 2000, а 14 жовтня 2022 року міністр оборони Литви Арвідас Анусаускас повідомив, що відремонтовані установки вже в дорозі до України[34].

На озброєнні 26 ОАБр в підпорядкуванні ОК «Північ» брали участь у звільненні Донецької області. Тут вони прикривали українські війська та вели контрбатарейну боротьбу[35].

У січні 2023 року на озброєнні 43 ОАБр САУ PzH 2000 брали участь в обороні Соледару[36].

Генеральний директор концерну Rheinmetall (виробник даної САУ) Армін Паппергер в червні 2023 року повідомляв, що компанія отримує позитивні відгуки від українських військових. За його словами, при ресурсі ствола близько 4500 пострілів, в Україні був зафіксований випадок здійснених до 20 000 пострілів з однієї гармати[37].

Оператори[ред. | ред. код]

Країни — оператори PzH 2000
Майбутні

Греція[ред. | ред. код]

Греція ухвалила рішення придбати САУ PzH 2000 в 2001 році. Протягом 2003—2004 років було отримано 24 одиниці САУ в модифікації PzH 2000HEL, яка відрізняється, серед іншого, наявністю додаткового приладу нічного бачення для механіка-водія та цифровій радіостанції[47].

Італія[ред. | ред. код]

Італія була першим закордонним покупцем цієї установки. Всього Італійська армія отримала 70 машин, з них перші дві були отримані безпосередньо від Krauss-Maffei-Wegmann та згодом зняті з озброєння, решта була виготовлена консорціумом італійських компаній Iveco, Fiat та OTO Melara[48].

В 2022 році Італія передала Україні шість установок як допомогу[49].

Катар[ред. | ред. код]

В травні 2009 року Федеральна рада безпеки Німеччини схвалила продаж 24 САУ PzH 2000 Катару[50]. Передача перших трьох одиниць відбулась восени 2015 року[51].

Литва[ред. | ред. код]

В лютому 2015 року міністр оборони Литви оголосив про рішення уряду придбати в Німеччини САУ PzH 2000[52]. В квітні того ж року Федеральний уряд Німеччини ухвалив рішення продати з запасів Бундесверу 12 вживаних установок Литві[53].

Зрештою, до угоди увійшло 21 САУ, 16 з яких поступили на озброєння артилерійського батальйону імені «генерала Ромульаса Ґієдраітіса», де вони замінили отримані в 2000 році від Данії причіпні 105-мм гаубиці M101. Решта САУ служитимуть донорами запасних частин, для навчання стрільців та водіїв[54]. Окрім САУ, угода містила 26 машин артилерійського управління M577 на шасі M113 та 6 інженерних машин Bergepanzer 2. Перші САУ були передані в червні 2016 року та завершене в березні 2022 року[55][56].

Нідерланди[ред. | ред. код]

В 2002 році Нідерланди вирішили провести конкурс на придбання 57 установок, окрім PzH 2000 розглядали AS90, M109 та Denel G6.

Спершу планувалось отримати машини з 2004 по 2009 рік. Однак, внаслідок реформування збройних сил потреба була зменшена до 39 машин. Із них на службі перебувало 24 установки[57].

Навчання відбуваються у артилерійському училищі в Ідар-Оберштайн (Німеччина), та військовому полігоні Баумхолдер, що знаходиться неподалік.

В 2022 році Нідерланди передали певну кількість установок Україні як допомогу у відбитті російської агресії.

Німеччина[ред. | ред. код]

Протягом 1998—2002 років було отримано 185 установок[58]. Через скорочення видатків на оборону кількість установок на озброєні була скорочена до 153 одиниць PzH 2000 A1[59].

В березні 2010 року тогочасний командувач (генеральний інспектор) сухопутними військами Ганс-Отто Будде[de], що заради заощадження бюджетних коштів буде знято з озброєння додаткові 12 установок[60]. Наступного року відбулось іще більше скорочення — з 148 установок на озброєнні мала залишитись 81 машина[61].

З огляду на «зміну обстановки» в Європі, на початку 2016 року частину знятих машин вирішили повернути, кількість установок на озброєнні зросла до 101 одиниці[62].

Станом на 2021 рік на озброєнні Бундесверу перебували 108 установок PzH 2000[63].

На заміну переданим в 2022 році Україні 14 установок було вирішено придбати нові машини[64]. Зокрема, заплановано придбати 10 установок на суму 154,7 мільйонів євро[65]. Крім того, для оновлення запасів буде виділено 800 мільйонів євро для придбання снарядів SMArt 155[66].

Угода на придбання 10 нових установок була підписана 31 березня 2023 року, вона також містить опціон на придбання додатково 18 установок партіями по 6 одиниць. Постачання перших машин заплановане з 2025 року[67].

Угорщина[ред. | ред. код]

Перші з 24 замовлених самохідних артилерійських установок PzH 2000 будуть доставлені збройним силам Угорщини у лютому 2022 року[68].

Вісім угорських артилеристів вже пройшли підготовку тривалістю три місяці на базі артбатальйону у Баварії, курс завершився бойовою стрільбою у листопаді 2020 року. Вони продовжать навчання у першому кварталі 2021 року аби стати командирами артилерійських установок, з березня четверо угорських військових будуть навчатися на посади командирів взводів та один як командир батареї[68].

Майбутні інструктори — це діючи військові Угорщини, що до цього проходили службу на причіпних гаубицях Д-20[68].

Україна[ред. | ред. код]

За даними джерел видання Bloomberg в німецькому уряді іще в квітні 2022 року Нідерланди мали намір передати певну кількість САУ PzH 2000 Україні[69].

Наприкінці квітня-початку травня видання Die Welt з посиланням на свої джерела в німецькому уряді повідомило, що розглядають можливість передачі певної кількості САУ з наявних у Бундесверу Україні[70].

А на початку травня (3 травня) видання Die Welt з посиланням на власні джерела в німецькому уряді повідомило, що схвалено рішення передати 7 САУ з наявності Бундесверу на додачу 5 САУ від Нідерландів. Передачу було схвалено урядом попри заперечення військових, оскільки начебто із наявних в Бундесвері 119 САУ боєздатними є лише 40[71].

Нарешті, 6 травня представник Міністерства оборони ФРН підтвердив, що «Німеччина планує передати Україні сім гаубиць Panzerhaubitze 2000». Він також пояснив, що ці гаубиці не зі складу військ, а із «запасів інвентаризаційної логістики». Коли системи будуть приведені в належний стан, вони будуть передані Україні. І швидше за все, невдовзі має розпочатись спільне з Нідерландами навчання українських військових[72].

Таким чином Збройні Сили України матимуть дивізіон 155-мм самохідних гаубиць PzH 2000 у кількості 12-ти одиниць[73].

Українські військові почали навчання користуванню цими гаубицями 11 травня в артилерійській школі Бундесверу у місті Ідар-Оберштайн[74]. Очікується, що повний курс навчання триватиме 40 днів. Українським військовим доведеться опанувати доволі складну систему самої артилерійської установки та системи управління вогнем, пристосувати її до умов російсько-української війни[75].

За даними видання Der Spiegel ці САУ можуть надійти до України не раніше липня 2022 року[76].

Станом на 21 червня 2022 року перші САУ були вже в Україні та готові до бою[77][78]. А 22 червня уже міністр оборони Німеччини Крістин Ламбрехт повідомила про надходження всіх 12 САУ PzH 2000 в Україну[79].

29 червня 2022 року речник Бундесверу підтвердив плани передати Україні разом з Нідерландами наступні шість САУ Panzerhaubitze 2000. При цьому він зазначив, що підготовка військових для управління цими САУ завершена, готувати нові команди недоцільно[80].

В другій половині липня 2022 року стало відомо, що Литва передасть Україні командно-штабні машини М577, які після модифікації можуть служити для управління гаубицями PzH 2000[81].

26 липня 2022 року міністр оборони ФРН Крістін Ламбрехт повідомила про передачу іще трьох одиниць PzH 2000 та трьох установок MARS II[82].

Наприкінці липня 2022 року німецьке видання Der Spiegel повідомило, що з власних джерел дізналось про схвалення ще 13 липня німецьким федеральним урядом угоди на продаж Україні 100 одиниць PzH 2000 на суму €1,7 млрд. Це будуть машини нового виробництва[83].

Українські PzH 2000 після ремонту в Литві, вересень 2022 року. На даху башти та корпусу видно «гольчаті» екрани для захисту від касетних бойових елементів.

Крім того, з огляду на інтенсивне застосування наявних та майбутніх САУ, федеральний уряд вів переговори про створення сервісного центру в Польщі для оперативного ремонту українських САУ[84]. Однак згоди з польською стороною досягти не вдалось і в подальшому розглядається можливість створення сервісного центру в Словаччині[85].

У вересні 2022 р. Німеччина оголосила про рішення передати ще чотири гаубиці. Таким чином, загальна кількість PzH 2000 переданих країною САУ цього типу зросте до 14 одиниць[86][87].

Під час візиту до України Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр повідомив, що невдовзі буде передано 4 САУ PzH 2000 та дві системи MARS II[88]. А в звіті федерального уряду Німеччини за 26 жовтня йшлося про передачу цих 4 САУ. Таким чином кількість переданих PzH 2000 спільно з Нідерландами зросла до 22 одиниць, з яких 14 надійшли з Німеччини[89].

Наприкінці жовтня 2022 року італійські медіа повідомили про передачу країною 6 САУ PzH 2000 в межах пакету військової допомоги Україні[41].

Хорватія[ред. | ред. код]

В грудні 2014 року Хорватія уклала угоду на придбання 12 машин, які колись перебували на озброєнні Бундесверу. Вони мали надійти в двох парітях до 2016 року[90].

Станом на 2017 рік всі 16 САУ були отримані Збройними силами Хорватії. Із них 12 машин перебувають на озброєнні[91].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Нідерландська гаубиця веде вогонь в Афганістані
    Нідерландська гаубиця веде вогонь в Афганістані
  • PzH 2000 Бундесвер
    PzH 2000 Бундесвер
  • Нідерландська PzH 2000 транспортується в Афганістан.
    Нідерландська PzH 2000 транспортується в Афганістан.
  • Нідерландська PzH 2000 обстрілює позиції талібів в Чурі. 16 червня 2007 року.
    Нідерландська PzH 2000 обстрілює позиції талібів в Чурі. 16 червня 2007 року.
  • PzH 2000 в німецькій армії, що використовуються для навчання.
    PzH 2000 в німецькій армії, що використовуються для навчання.
  • Боєприпаси
    Боєприпаси

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • PzH 2000 – «панцергаубиця» третього тисячоліття. Ukrainian Military Pages. 24 березня 2021. Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  • (нім.) Panzerhaubitze 2000 — Konzepte zur Schließung der Reichweitenlücke [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] — про розробки для підвищення максимальної дальності вогню гаубиць PzH 2000

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Наприклад, якщо реальна початкова швидкість відрізняється на 1 % від використаної в обчисленнях, на відстані 25 км снаряд впаде на відстані понад 300 м від цілі. Див. MVRS-700SC MUZZLE VELOCITY RADAR SYSTEM. doczz.net. Weibel Scientific.
  1. ↑ Резніков, Олексій (21 червня 2022). Пост О. Резнікова від 21.06.2022 р. Facebook. Процитовано 22 червня 2022.
  2. ↑ Clemens Niesner: Militärfahrzeuge Spezial No. 5025 Panzerhaubitze 2000. Tankograd Publishing, S. 16 f.
  3. ↑ Panzerhaubitze 2000 – Technische Daten. deutschesheer.de. Bundesministerium der Verteidigung. 10 січня 2011. Архів оригіналу за 4 лютого 2011. Процитовано 26 квітня 2022.
  4. ↑ а б Clemens Niesner: Militärfahrzeuge Spezial No. 5025 Panzerhaubitze 2000. Tankograd Publishing, S. 14.
  5. ↑ PzH 2000 Howitzer Inside & Outside View – Live Fire на YouTube
  6. ↑ PzH 2000 155mm Self-Propelled Howitzer. army-technology.com (англ.). GlobalData Plc. 12 червня 2001. Процитовано 26 квітня 2022.
  7. ↑ John Pike (29 вересня 1999). PzH 2000 (Panzerhaubitze 2000). fas.org (англ.). Federation of American Scientists. Процитовано 26 квітня 2022.
  8. ↑ Interview mit dem Erfinder der Panzerhaubitze 2000 - Konzeption, Entwicklungsgeschichte etc. на YouTube. Цитата: und dann muss noch die Treibladung eingebracht werden und das können Sie in der Zeit vorgegeben ist nämlich 3 Sekunden nicht schaffen das liegt einfach an der Viskosität des Hydrauliköls
  9. ↑ LEO VAN WESTERHOVEN (5 червня 2002). The German Army’s Artillery School shows off the PzH 2000 Self-Propelled Howitzer – the most advanced system of its kind. Dutch Defence Press.
  10. ↑ Frank Schauka (29 липня 2022). Panzerhaubitzen 2000 nach vier Wochen im Ukraine-Einsatz reparaturbedürftig. dbwv.de (нім.). Deutscher BundeswehrVerband e. V., Interessenvertretung aller Menschen der Bundeswehr. Процитовано 9 серпня 2022. Bei der Bundeswehr geht man nach Informationen des Nachrichtenmagazins davon aus, dass die Probleme mit der hohen Feuergeschwindigkeit zusammenhängen, mit der die ukrainischen Streitkräfte die Geschütze beim Kampf gegen die russischen Invasoren einsetzen; der Lademechanismus der Haubitze werde dadurch enorm belastet. Bei der Truppe gelten bereits 100 Schuss pro Tag als hochintensiver Einsatz. Die Ukrainer schossen offenbar erheblich mehr Granaten ab.
  11. ↑ PzH2000. kmweg.de. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 15 червня 2011.
  12. ↑ VULCANO 155 ELECTRONICS DIVISION GUIDED AND UNGUIDED LONG RANGE 155 mm AMMUNITION (PDF). Leonardo. 2021. Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  13. ↑ а б Christopher F Foss. Krauss-Maffei Wegmann Panzerhaubitze 2000. Jane's Armour and Artillery 2011-2012 (вид. 32). с. 811.
  14. ↑ а б Clemens Niesner: Militärfahrzeuge Spezial No. 5025 Panzerhaubitze 2000. Tankograd Publishing, S. 45.
  15. ↑ Christopher Foss: Jane’s Armour and Artillery 2009–2010. S. 746.
  16. ↑ Beschreibung des Lademechanismus. www.deutschesheer.de. Процитовано 17 жовтня 2009.
  17. ↑ Nichtstabilisierte Periskope – PERI-RTNL 80 (PDF) (англ.). Zeiss. Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2008. Процитовано 2 січня 2010. it is planned as a low cost version, designed to budget
  18. ↑ Clemens Niesner: Militärfahrzeuge Spezial No. 5025 Panzerhaubitze 2000. Tankograd Publishing, S. 13.
  19. ↑ Christopher F Foss (ред.). Naval PzH 200 turret. Janes Armour and Artillery 2011-2012 (вид. 32). с. 813.
  20. ↑ 155 mm/52 (6.1") MONARC. NavWeaps. 22 травня 2012.
  21. ↑ Boxer RCH 155 Self-Propelled Howitzer | Military-Today.com. www.military-today.com. Процитовано 17 вересня 2022.
  22. ↑ Foss, Christopher F (23 травня 2019). KMW’s Remote Controlled Howitzer 155 moves ahead. Jane's 360. London. Архів оригіналу за 23 May 2019. Процитовано 23 травня 2019.
  23. ↑ Christopher F Foss (ред.). C-RAM capability for PzH 2000. Janes Armour and Artillery 2011-2012 (вид. 32). с. 813.
  24. ↑ Rheinmetall presents future solution of 155mm howitzer based on HX3 10x10 truck chassis. Army Recognition. 7 травня 2021.
  25. ↑ Wheeled self-propelled Howitzer. Rheinmetall. Процитовано 22 березня 2023.
  26. ↑ (нім.) Panzerhaubitze 2000 — Konzepte zur Schließung der Reichweitenlücke [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  27. ↑ а б Christopher F Foss (ред.). PzH in Afghanistan. Janes Armour and Artillery 2011-2012 (вид. 32). с. 812.
  28. ↑ а б Bundeswehr setzt schwere Artillerie gegen Aufständische ein. Ausland. Der Spiegel. 11 липня 2010.
  29. ↑ Mit großem Kaliber gegen die Taliban. FAZ. 12 липня 2010.
  30. ↑ Sebastien Roblin (21 квітня 2022). The Dutch Are Sending Huge German Armored Howitzers To Ukraine. Forbes.
  31. ↑ Panzerhaubitze вже «відпрацювала» по російських загарбниках на сході України. Укрінформ. 2 червня 2022.
  32. ↑ Що не так з німецькими САУ PzH 2000: постійні поломки, малий ресурс чи перше реальне використання. Defense Express. 14 серпня 2022.
  33. ↑ Тарас Сафронов (13 вересня 2022). Західна бронетехніка в наступі на Харківщині.
  34. ↑ Литва відремонтувала українські САУ «PzH 2000». Мілітарний. 14 жовтня 2022.
  35. ↑ 26-та артбригада показала у дії САУ “PzH 2000”. Мілітарний. 26 жовтня 2022.
  36. ↑ https://mil.in.ua/uk/news/dlya-oborony-soledara-zaluchyly-sau-pzh-2000/
  37. ↑ САУ PzH 2000 у руках ЗСУ зробила рекордну кількість пострілів: у Rheinmetall кажуть про показник у 20 000. Defense Express. 11 червня 2023.
  38. ↑ The Military Balance 2021. — P. 107.
  39. ↑ The Military Balance 2021. — P. 110.
  40. ↑ The Military Balance 2021. — P. 117.
  41. ↑ а б Водяний, Андрій (30.10.2022). La Repubblica: Італія передала Україні гаубиці M109L, PzH 2000 і реактивні системи MLRS. Процитовано 30.10.2022.
  42. ↑ The Military Balance 2021. — P. 128.
  43. ↑ The Military Balance 2021. — P. 122.
  44. ↑ The Military Balance 2021. — P. 362.
  45. ↑ The Military Balance 2021. — P. 91.
  46. ↑ Defensie, Ministerie van (13 квітня 2023). Militaire steun aan Oekraïne - Oekraïne en oostflank NAVO-gebied - Defensie.nl. www.defensie.nl (nl-NL) . Процитовано 14 квітня 2023.
  47. ↑ Clemens Niesner: Militärfahrzeuge Spezial No. 5025 Panzerhaubitze 2000. Tankograd Publishing, S. 46.
  48. ↑ PzH 2000 (Panzerhaubitze 2000) Self-Propelled Gun]. www.militaryfactory.com (англійська) . Процитовано 6 січня 2011.
  49. ↑ Italy approves the supply to Ukraine of PzH 2000 & M109 155mm howitzers and M270 rocket launchers. armyrecognition.com. 30 жовтня 2022.
  50. ↑ Zeitung: Lieferung von 24 Panzerhaubitzen an Emirat Katar genehmigt. Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 3 квітня 2023.
  51. ↑ Deutschland liefert Kampfpanzer nach Katar. Süddeutsche Zeitung. 22 жовтня 2015.
  52. ↑ Oficialu: Lietuva iš Vokietijos ketina įsigyti galingų ginklų. Lietuvos rytas.
  53. ↑ Deutschland schickt Panzerhaubitzen nach Litauen. Die Welt.
  54. ↑ Lithuania orders German PzH 2000s. Janes. 29 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015.
  55. ↑ German Howitzers Delivered to Lithuania. defence24.com (англ.). 28 червня 2016. Процитовано 24 вересня 2021. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |autor= (довідка)
  56. ↑ Litauen hat die letzte überholte PzH 2000 erhalten. Europäische Sicherheit & Technik (esut.de). 22 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
  57. ↑ Clemens Niesner: Militärfahrzeuge Spezial No. 5025 Panzerhaubitze 2000. Tankograd Publishing, S. 45 f.
  58. ↑ Contract For 24 PzH 2000 Self-Propelled Howitzers Signed With Greece. defense-aerospace.com (Пресреліз). Briganti et Associés. 5 липня 2001. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 29 червня 2018.
  59. ↑ Bundeswehrplan 2009 Anlage 8
  60. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  61. ↑ augengeradeaus.net Künftig noch 225 Leos bei der Bundeswehr (mit Korrektur); Thomas Wiegold, abgerufen am 11. Februar 2012
  62. ↑ augengeradeaus.net Die neue Großgeräte-Liste: Weg von den Obergrenzen; Thomas Wiegold, veröffentlicht am 27. Januar 2016, abgerufen am 24. Januar 2021
  63. ↑ André Henkel (6 вересня 2021). Mittel der Panzerabwehr. Europäische Sicherheit & Technik (esut). Процитовано 6 вересня 2021.
  64. ↑ Bundeswehr will nach Abgabe an die Ukraine neue Panzerhaubitzen beschaffen. Europäische Sicherheit & Technik (esut). 5 січня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
  65. ↑ tagesschau.de. Liveblog: ++ Behörden: Wieder Heizung und Strom in Kiew ++ (нім.). Процитовано 12 березня 2023.
  66. ↑ Tobias Heimbach (12 жовтня 2022). Bundeswehr will smarte Munition für 900 Millionen Euro kaufen, die auch in der Ukraine zum Einsatz kommt. businessinsider.de. Процитовано 9 березня 2023.
  67. ↑ Bundeswehr orders ten new type PzH 2000 tank howitzers. EDR Magazine. 31 березня 2023.
  68. ↑ а б в Люксіков Михайло (12 січня 2021). У Німеччині готують угорських артилеристів Panzerhaubitze 2000. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  69. ↑ Україна отримає САУ “PzH 2000” та 155-мм боєприпаси – Bloomberg. Мілітарний. 20 квітня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  70. ↑ Німеччина розглядає можливість передачі Україні “PzH 2000”. Мілітарний. 29 квітня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  71. ↑ Уряд Німеччини погодив передачу Україні САУ “PzH-2000” – ЗМІ. Мілітарний. 3 травня 2022. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
  72. ↑ Німеччина передасть Україні гаубиці PzH 2000 і навчить військових ними користуватись. Укрінформ. 6 травня 2022. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  73. ↑ Україна матиме дивізіон 155-мм САУ PzH-2000. Мілітарний. 7 травня 2022. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022.
  74. ↑ Українські військові опановують 155-мм САУ PzH-2000. Мілітарний. 11 травня 2022. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 11 травня 2022.
  75. ↑ Чим "складна" німецька САУ PzH 2000, що наші артилеристи вчились стрільбі аж 40 днів. Defense Express. 11 червня 2022.
  76. ↑ Купуємо RGW-90, важкої зброї поки немає: коли Україна отримає від Німеччини САУ PzH 2000. Defense Express. 17 травня 2022.
  77. ↑ Німецькі САУ PzH 2000 вже в Україні та готові нищити армію РФ: залізний аргумент у контрбатарейній боротьбі у руках ЗСУ. Defense Express. 21 червня 2022.
  78. ↑ У нас поповнення! Перші Panzerhaubitze2000. www.facebook.com. 21 червня 2022.
  79. ↑ Німеччина та Нідерланди передали Україні 12 САУ PzH 2000. Мілітарний. 22 червня 2022.
  80. ↑ Німеччина розпочала навчання українських військових управлінню РСЗВ Mars. Укрінформ. 29 червня 2022.
  81. ↑ Українські військові дали оцінку німецькій САУ “PzH 2000”. Мілітарний. 21 липня 2022.
  82. ↑ Німеччина передала Україні три РСЗВ Mars II і додаткові гаубиці — міністерка оборони. Громадське. 26 липня 2022.
  83. ↑ Німеччина погодила продаж Україні 100 САУ PzH 2000 за 1,7 млрд євро - ЗМІ. Defense Express. 27 липня 2022.
  84. ↑ Німці відкриють у Польщі сервісний центр для українських САУ. Ukrainian Military Pages. 31 липня 2022.
  85. ↑ Українські Panzerhaubitze 2000 ремонтуватимуть у Словаччині – Spiegel. Мілітарний. 7 жовтня 2022.
  86. ↑ tagesschau.de. Bundeswehr liefert Ukraine vier weitere Panzerhaubitzen. tagesschau.de (нім.). Процитовано 19 вересня 2022.
  87. ↑ Німеччина поставить Україні додаткові 4 САУ “PzH 2000”. Мілітарний. 19 вересня 2022.
  88. ↑ Штайнмаєр пообіцяв надати Україні ще дві системи MARS II та чотири гаубиці Panzerhaubitze. Укрінформ. 25 жовтня 2022.
  89. ↑ ФРН передала ЗСУ додаткові РСЗВ MARS ІІ і САУ PzH 2000. Ukrainian Military Pages. 27 жовтня 2022.
  90. ↑ Croatia orders PzH 2000 howitzers. Процитовано 18 лютого 2015.
  91. ↑ PzH 2000 – powerful, modern and effective. hrvatski-vojnik.hr (англ.). 12 лютого 2020. Процитовано 24 вересня 2021.
Сучасна військова техніка Німеччини
Танки
БМП
БТР
Бронеавтомобілі
Винищувачі танків
САУ
Зенітні самохідні установки
Вантажні та легкі автомобілі
Дочірні підприємства
Krauss-Maffei Wegmann
Nexter Systems
Особи
Танки
Бойові розвідувальні машини
Винищувачі танків
Бойові машини піхоти
Бронетранспортери
Артилерійскі носії
Ствольна артилерія
Реактивна артилерія
Зенітні самохідні установки
Інженерні машини
Броньовані ремонтно-
евакуаційні машини
Гусеничні тягачі
Прототипи та дослідні зразки
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=PzH_2000&oldid=42198244