Герман Кевесс фон Кевессаза

Герман Кевесс фон Кевессаза
нім. Hermann Kövess von Kövesshaza
Народження	30 березня 1854(1854-03-30) Тімішоара, Банат,  Австрійська імперія
Смерть	22 вересня 1924(1924-09-22) (70 років) Відень,  Австрія інсульт
Поховання	Керепеші
Країна	Австрія  Угорщина
Приналежність	Австро-Угорщина →  Австрія
Вид збройних сил	Збройні сили Австро-Угорщини
Освіта	Imperial and Royal Technical Military Academyd (1872) і Kriegsschuled (1878)
Звання	генерал-фельдмаршал
Війни / битви	Перша світова війна
Відносини	Євгенія фон Глюнек
Титул	барон
Рід	Q15222083?
Діти (3)	Géza Kövessd
Нагороди	Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони Орден Залізної Корони 3 ступеня Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія) Кавалер ордена Леопольда (Австрія) Ювілейний хрест Почесний знак Австрійського Червоного Хреста Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Маріанський хрест Командор ордена Марії-Терезії Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана Кавалер ордена Корони Італії Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден) Великий хрест ордена Церінгенського лева Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «Імтияз» Медаль «Ліакат» Галліполійська зірка Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія) Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг) Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»

Герман Альбін Йозеф Кевесс, з 1873 року — Кевесс фон Кевессаза, з 17 серпня 1917 року — Барон Кевесс фон Кевессаза (нім. Hermann Albin Josef Baron Kövess von Kövesshaza) (30 березня 1854(18540330), Тімішоара, Банат ― † 22 вересня 1924, Відень) ― генерал–фельдмаршал, успішний воєначальник Першої світової війни, від 3 листопада 1918 р. останній верховний головнокомандувач Збройними силами Австро-Угорщини (1918).

Біографія

Сім'я

Кьовесс був сином генерал-майора Альбіна Віктора Кевесса (1821—1890) та Йоганни Регіни Стерцінг (1836—1898), дочки трансільванського фармацевта.

5 жовтня 1892 року він одружився з баронесою Євгенією Г'є фон Глюнек (1861—1941), дочкою вчителя права і цісарсько-королівського Міністра барона Антона Г'є фон Глюнека. У подружжя було троє синів: Адальберт (Бела) († 1914), Ойген (Єну) і Геза (1896—1977), які служили артилерійськими офіцерами. Останній працював доктором історії в Музеї історії армії, і в 1950 році йому ненадовго довірили керівництво.

Військова кар'єра

З 1864 р. Кьовесс відвідував середню школу в Будапешті, а з осені 1865 р. вступив до кадетського інституту в Гайнбург-ан-дер-Донау. У 1868 році він розпочав навчання в академії в Зноймо, а в 1869 році вступив у Цісарсько-королівську технічну військову академію у Відні.

18 серпня 1872 року він в званні лейтенанта приєднався до цісарсько-королівського інженерного полку № 2 (Відень).

У 1875 році він став першим обер-лейтенантом, який відвідував військову школу з 1876 по 1878 рік. У 1878 році він був призначений до 16-ї піхотної дивізії військ у Сібіу як офіцер генерального штабу.

У 1879 році — офіцер генерального штабу 12-ї кавалерійської бригади.

В 1882 році з метою придушення заколоту в Далмації Кевессаза очолив свою першу експедицію.

З 1882 р. Кевесс служив гауптманом Генерального штабу у Відні, в 1885 р. виконував обов'язки командира роти піхотного полку № 38.

У період з листопада 1886 р. по листопад 1888 р. був офіцером Генерального штабу 1-го армійського корпусу в Кракові. У 1889 році він перейшов до штабу піхотного полку № 56 у Вадовицях.

1 травня 1890 року він отримав звання майор та був переведений в Естергом в 26-й піхотний полк. У листопаді 1894 року, у віці 40 років, він отримав звання оберст-лейтенанта і був працевлаштований у 72-му піхотному полку в Братиславі.

1 листопада 1896 р. Кевесс став оберстом і служив у піхотному полку № 52. З березня 1898 р. по жовтень 1902 р. він командував піхотним полком № 23 у Будапешті. У жовтні 1902 року він взяв на себе керівництво 15-ю піхотною бригадою 8-ї дивізії під керівництвом Франца Конрада в Інсбруку і отримав звання генерал-майора в листопаді. У листопаді 1906 року він прийняв командування цісарсько-королівської 8-ї військової дивізії і був підвищений до фельдмаршала-лейтенанта в травні 1907 року.

У квітні 1910 р. став інспектором укріплень у Південному Тіролі. У червні 1911 року він обіймав посаду генерал-командувача XII корпусу в Сібіу, 1 листопада 1911 року він отримав звання генерала піхоти.

Перша світова війна

Герман Кевесс фон Кевессаза (1915).

Коли в серпні 1914 р. розпочалася війна, група XII корпусу Кевесса була підпорядкована 3-й армії і намагалася захищати Буковину та лінію Дністра. У битві на Гнилій Липі ці війська були відкинуті росіянами. Крім того, 30 серпня Кевесс отримав звістку про смерть свого старшого сина Бели (Адальберта), який загинув в якості взводного в Угнові.

У вересні XII Корпус підрозділу 2-ї армії генерала Едуарда фон Бем-Ермолі, змушений був евакуйовуватися з Східної Галичини після поразки під Львовом та відступати до Карпатського хребта. Наприкінці жовтня 1914 р. XII корпус для полегшення виснаженого Перемишля не добився результату в контратаках у Старому Самборі. У листопаді 1914 року 2-га армія була виведена з Карпат і з XII-тим корпус передислокувався до Піліці в районі Белхатова для траншейної війни в польській Сілезії.

На початку травня 1915 р. внаслідок Горлицького прориву німецької 11-ї армії почався «великий відступ» росіян. Напад з району Радома на Віслу було відновлено.

21 липня 1915 р. Кевесс у співпраці з німецьким корпусом ландверу під командуванням генерала Войрша зумів взяти Демблінську фортецю і командував своєму корпусу перетнути там Віслу.

28 вересня 1915 р. Кевесс став командувачем цісарсько-королівської 3-ї армії. У жовтні 1915 р. складі групи армій Маккензена було розпочато напад на Сербію разом з німецькою 11-ю армією Макса фон Гальвіца, в результаті було завойовано Белград. 3-тя армія зосередилася у другій фазі нападу на завоювання Чорногорії та Албанії. Після завоювання Ловчена (11 січня), окупації Цетинє (13 січня) і Тирани (9 лютого), Кьовесс отримав звання генерал-оберста.

Кевесс з німецьким генерал-фельдмаршалом фон Макензеном (1916).

З березня 1916 року австро-угорська 3-тя армія входила до групи армій ерцгерцога Ойгена на Південно-Тірольському фронті. У липні наступ на італійців, що розпочався в середині травня, довелося знову розірвати, оскільки фронт в Галичині розвалився в результаті російського наступу Брусилова.

20 жовтня 1916 року генерал-полковник Кевесс прийняв командування 7-ю цісарсько-королівською армією, яка захищала Карпатський хребет на румунському кордоні. У липні 1917 р. Контрнаступ союзників відвоював Буковину, а втрачені Чернівці були звільнені військами під керівництвом Кевесса. За це він був нагороджений угорським баронством у поєднанні з довічним кріслом в угорському парламенті.

5 серпня 1917 р. Кевесс отримав звання фельдмаршала. З січня 1918 р. Кевесс командував існуючими групами 7-ї та 1-ї армій в Трансільванії, після Бухарестського мирного договору 7 травня 1918 року, ці формування були знову розпущені. Будучи наступником Артура Арца фон Штраусенбурга, Кевесс нарешті був призначений Карлом І останнім Верховним головнокомандувачем Збройних сил Австро-Угорщини (3 листопада 1918), які до цього моменту перебували в стані повного розпаду. 4 листопада 1918 р. (наступного дня після перемир'я з Італією) Кевесс мусив відступити і віддати наказ про демобілізацію Збройних сил, згідно з наказом Карла I.

31 жовтня 1918 р. Угорщина розірвала Реальний союз з Австрією. Угорські полки поверталися до свого командування. Прибув Кевесс у Відень 9 листопада 1918 року з 200 чоловіками на кораблі з Угорщини. До 3 грудня 1918 р. він закінчив розпуск Збройних сил та 19 грудня подав у відставку.

Післявоєнне життя

Після війни Кевесс жив в Відні і Будапешті. В травні 1919 року ряд угорських офіцерів звернулися до Кевесса з пропозицією постати на чолі «білих» угорських військ і виступити проти Угорської Радянської Республіки, але Кевессаза відмовився, заявивши, що в політику він не втручається. Помер 22 вересня 1924 на 70 році життя в Відні.

Пам'ять

Форма фельдмаршала Кевесса фон Кевессази виставлена в постійній експозиції Військово-історичного музею у Відні.

Нагороди

Австро-Угорщина

• Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • бронзова (1890)
  • срібна (12 січня 1916)
  • золота (10 грудня 1916)
• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Орден Залізної Корони
  • 3-го класу (квітень 1902)
  • 1-го класу (7 березня 1914)
    • військова відзнака (5 жовтня 1914)
• Орден Леопольда
  • лицарський хрест (12 серпня 1908)
  • великий хрест з військовою відзнакою (3 серпня 1915)
    • мечі (після 13 грудня 1916)
• Ювілейний хрест
• Почесний знак Австрійського Червоного Хреста, зірка з військовою відзнакою (травень 1915)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • 1-го класу з військовою відзнакою (28 листопада 1915)
    • мечі (після 13 грудня 1916)
• Маріанський хрест на шийній стрічці (19 червня 1916)
• Військовий орден Марії Терезії, командорський хрест (17 серпня 1917)
• Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (26 березня 1918)

Велике герцогство Баден

• Орден Бертольда I, командорський хрест 1-го класу (квітень 1903)
• Орден Церінгенського лева, великий хрест (січень 1904)

Королівство Пруссія

• Залізний хрест
  • 2-го класу (березень 1915)
  • 1-го класу (липень 1915)
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (29 листопада 1917)
  • дубове листя (30 травня 1918)

Османська імперія

• Медаль «Імтияз»
  • срібна (квітень 1916)
  • золота (травень 1916)
• Золота медаль «Ліакат» (30 вересня 1916)
• Галліполійська зірка

Інші країни

• Орден Корони Італії, лицарський хрест (9 липня 1882)
• Орден Таковського хреста 2-го ступеня (Королівство Сербія; квітень 1900)
• Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест із мечами (24 січня 1916)
• Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (30 квітня 1916)
• Орден «Святий Олександр», великий хрест із мечами (Третє Болгарське царство; 16 вересня 1916)
• Орден Заслуг pro Merito Melitensi, великий хрест (Мальтійський орден; 4 вересня 1918)

Література

• Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9. — ISBN 5-271-06895-1.
• Rainer Egger: Kövess von Kövessháza, Hermann Baron. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 12, Duncker & Humblot, Berlin 1980, ISBN 3-428-00193-1, S. 416 f.
• Kiszling: Kövess von Kövessháza Hermann Baron. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 4, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1969, S. 53 f.
• Kurt Peball (Hrsg.): Conrad von Hötzendorf. Private Aufzeichnungen. Erste Veröffentlichungen aus den Papieren des k.u.k. Generalstabs-Chefs. Amalthea, Wien 1977.
• Georg Reichlin-Meldegg: Des Kaisers Prinz Eugen? Feldmarschall Hermann Baron Kövess v. Kövesshaza. Der letzte Oberkommandant der k.u.k.-Armee im Ersten Weltkrieg. Ares Verlag, Graz 2010, ISBN 978-3-902475-89-3.