Огре (місто)
| Огре | |||
|---|---|---|---|
 Лютеранська церква | |||
| |||
  Огре | |||
| Країна | Латвія | ||
| Регіон | Ліфляндія | ||
| Край | Огрський край | ||
| Статус | 1928 | ||
| Площа | |||
| • Загалом | 13,6 км² | ||
| Населення (2016)[1] | |||
| • Загалом | 25 380 ос. | ||
| • Густота | 1866,2 осіб/км² | ||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
| • Літній час | EEST (UTC+3) | ||
| Сайт | www.ogresnovads.lv | ||
 | |||
|
| |||
Огре (латис. Ogre, нім. Oger) — місто в Латвії, на річці Даугава. Засноване в 1874 році.
Назва міста походить від річки Огре. Естонський лінгвіст Поль Алвре бере до уваги старішу форму назви річки Огре (Wogene, Woga), вперше знайдену в Лівонській хроніці (1180–1227) та стверджує, що вона споріднена з естонським словом «voog» (з можливими значеннями: «потік» , «течія», «хвилі»), отже, вказуючи на зв’язок із фінно-угорськими мовами, швидше за все, ранньолівською.
Ще одна версія дає реконструйовану форму «Vingrē», споріднену з литовським «vingrùs», тобто «звивистий, кучерявий» або латиським «vingrs», «спритний», таким чином означає «звивиста річка».[2]
Розташоване у місці впадання річки Огре до Західної Двіни. Відстань до столиці Риги 36 кілометрів. Площа міста 13,6 км. квадратні.
Археологічні розкопки і хроніки Ливонського ордену свідчать про те, що вже в XIII столітті на сухих піщаних горбах, порослих сосновими лісами, жили давньолатиські племена. На двох найвищих пагорбах — Кентес і Зіліє Калні — були розташовані їх городища. Після вторгнення хрестоносців місцевість відійшла до ризького єпископа, потім до поляків і шведів.
Численні війни призвели до спустошення місцевості.
У XIX столітті в Огре було лише декілька хуторів. Сполучення між Ригою і Огре підтримувала кінна пошта. Зростанню Огре сприяло відкриття в 1861 році залізничної лінії Рига — Даугавпілс. Ризькі багатії примітили спокійне, живописне місце на березі річки Огре, і через рік, коли залізничне сполучення і ризька влада відкрили в Огре декілька розважальних павільйонів, на околицях почалося будівництво дач, число яких дуже скоро досягло декількох сотень. У Огре не було довгий час промислових підприємств окрім картонної фабрики, яка переробляла ліс, що сплавлявся по річці Огре. У 1928 році, коли Огре були надані права міста, його постійне населення не перевищувало 1 700 чоловік.
У Огре 2 загальноосвітні школи, гімназія, приватна школа, 5 дитячих садів, сільськогосподарська комерційна школа, лісовий технікум, професійно-технічне училище, музична школа, художня школа, три церкви (православна, католицька, лютеранська), 2 Будинки культури, лікарня, спортивний комплекс, плавальний басейн, льодовий комплекс, безліч магазинів і кафе.
- Цилінскіс Гунарс (1931—1992) — латвійський актор
- Андрейс Лавреновс (* 1982) — латвійський хокеїст
- Айша (Айя Олегівна Андреєва; 16 січня 1986) — латвійська співачка
- Ігорс Степановс — латвійський футболіст
-
Будинок -
Гирло річки Огре -
Аерофотознімок -
Набережна
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- ↑ Kollektiv artorov (5 September 2017). Балто-славянские исследования. XVIII: Сборник научных трудов. Litres. ISBN 9785457366732 — через Google Books.
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.