Прецизіонізм
Прецизіоні́зм (англ. Precisionism) — недовгий, за терміном існування, стилістичний напрям малярства Сполучених Штатів, що існував між двома світовими війнами 1914–1918 та 1939–1945 роками.
Представники стилістичного напрямку не випускали теоретичного маніфесту чи власної ідеологічної платформи. Але їх творчість мала декілька схожих ознак, серед яких — підкреслена геометричність, графічна чіткість форм, ігнорування атмосфери, помітна «стерильність» зображень, що перебувають в безповітряному і штучному просторі, відсутність людей навіть як стафажу. Американський прецизіонізм мав якісь риси, що наближали його до обережного кубізму і італійського футуризму і відокремлювали від стилю ар-деко (сецесія), котрий обслуговував багаті верства населення з його уявами про непобутовість, високі ідеали і престиж.
Мистецтвознавчий термін «прецизіонізм» виник наприкінці 1920-х років. Прихильники стилістики подають індустріальні і міські пейзажі як самодостатні, машини і промислові споруди панують в картині і нагадують живі ро́боти. Технічний прогрес в загрозливих формах надто модернізує ландшафти сполучених Штатів, витісняє з них людей і саму природу в ніщо. Тому в картинах представників прецизіонізм панують сум, меланхолія, самотність і пригніченість, навіть коли в них присутні розгублені і пригнічені люди (Едвард Гоппер, Чарлз Шилер). Формальні розбіжності зображень коливали від фотографічної точності до схем і напівабстрактності.
Частка митців перенесла стилістику напрямку у фото (Пол Стренд, «Волл-стріт», 1915).
Дивним чином, представники прецизіонізму не мали навіть асоціативних зв'язків із творчістю інших художників реалістичного напрямку США, що працювали в той же період, серед яких — Роквелл Кент (Rockwell Kent), Луї Лозовик (Louis Lozowick), Ян Матулка (Jan Matulka), Ралстон Кроуфорд (Ralston Crawford). Психологічна напруга картин Едварда Гоппера чи позачасовість Джорджії О'Кіф не мають нічого спільного з виваженістю і напругою картин реаліста Ендрю Ваєта.
І до прецизіоністів в живопису були присутні мости, зображення фабрик, а в картинах художників Сполучених Штатів — хмарочоси. Безжальний наступ на природу і потворна індустріалізація краєвидів була темою декількох картин Джорджа Беллоуза. Але межа дегуманізації і потворного урбанізму ще не була подолана. Так звані художники- регіоналісти та Бентон були зосереджені на візуальному відтворенні Середнього Заходу Сполучених Штатів та сільськогосподарських проблемах. Прецизіоністи подавали дещо інше. Бо в період 1917–1927 років промисловий магнат Форд створив новий мегазавод на площі двох миль. Серед вражених велетенськими розмірами заводу Форда — художник Чарлз Шилер, один з головних представників напрямку.
За межами Сполучених Штатів прецизіонізм як художній напрям мав обмежене поширення. Так, його розділяв художник в англомовній Австралії Джеффрі Смарт. Незначний формальний вплив матиме прецизіонізм на пізніші стилістичні напрямки в Сполучених Штатах, серед яких магічний реалізм, поп-арт, фотореалізм. Впливи стилістики напрямку мали також всеосяжна американська реклама та сценографія до кінця XX століття.
-
Чарлз Демут. «Аромати нової церкви», 1921 р.
-
Чарлз Шилер[en]. «Хмарочос» (1922)
-
Мортон Шамберг. «Телефон», 1916
-
Стюарт Девіс. «Дзвіниця і вулиця», 1922 р.
- Чарлз Шилер
- Едвард Гоппер
- Джорджія О'Кіф
- Чарлз Демут
- Пітер Блум
- Стюарт Девіс
- Джордж Аулт
- Френсіс Кріс
- Престон Дікінсон
- Джеральд Мерфі
- Мортон Шамберг
- Джозеф Стелла та ін.
Інші впливи і стилістичні домішки приманні творам Джорджії О'Кіфа та Пітера Блума.