Оттон I

Оттон I Великий нім. Otto I der Große
Оттон I Великий
9-й король Східно-Франкського королівства
2 липня 936 — 7 травня 973
Коронація:	7 серпня 936, Ахен
Попередник:	Генріх IПтахолов
Наступник:	Оттон IIРудий
Імператор Священної Римської імперії
2 лютого 962 — 7 травня 973
Коронація:	2 лютого 962, Рим
Попередник:	Беренгар I фріульська
Наступник:	Оттон IIРудий
король Італії
961 — 7 травня 973
Попередник:	Беренгар II Іврейського і Адальберт II Іврейського
Наступник:	Оттон IIРудий
герцог Саксонії
2 липня 936 — 961
Попередник:	Генріх IПтахолов
Наступник:	Герман Біллунг
герцог Франконії
2 жовтня 939 — 7 травня 973
Попередник:	Еберхард Франконський
Наступник:	Оттон IIРудий
Народження:	23 листопада 912(0912-11-23) Валлхаузен, Саксонія
Смерть:	7 травня 973(0973-05-07) (60 років) Мемлебен
Поховання:	Магдебург
Країна:	Священна Римська імперія
Рід:	Саксонська династія (Людольфінгі)
Батько:	Генріх IПтахолов
Мати:	Матильда Вестфальська
Шлюб:	Eadgythd і Адельгейда Бургундська
Діти:	Від 1-го шлюбу: син: Людольф дочка: Ліутгарда Від 2-го шлюбу: сини: Генріх, Бруно, Оттон II Рудий дочка: Матильда
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Оттон I (з Manuscriptum Medioalense, бл. 1200)

Оттон І Великий (нім. Otto I. der Größe; *23 листопада 912, Валлхаузен — † 7 травня 973, Мемлебен), з роду «Людольфінгів», син Генріха I Птахолова, короля Східної Франкії. Був герцогом Саксонії, королем Східної Франкії з 936 р. та засновником й першим імператором (кайзером) Священної Римської Імперії з 962 р.

Часто використовувана приставка до імені Отто І. «Великий» (нім. der Größe) походить від середньовічного хроніста (літописця) Отто із Фрайзінга (нім. Otto von Freising, 1112—1158), який однак не був сучасником короля Отто І.

Після смерті свого батька Генріха І «Птахолова» у 936 був коронований на короля Саксонії. У наступні роки мусив воювати за збереження влади з молодшим братом і сином. У намаганнях зміцнити свій королівський авторитет спирався на духівництво, якому надавав державні посади та земельні наділи. Східні границі забезпечував заснуванням нових марок і єпископатів на території слов'янських поселень, які приєднував до держави у різний спосіб. Успішній політиці немало сприяла його перемога над угорцями біля Ауґсбургу у 955. Вже у 951 він вдерся в Італію, де коронувався на короля ланґобардів.

У 959 р. княгиня Ольга послала до короля Оттона І посольство. Гільдейсгеймський часопис свідчить: «Прийшли до короля Оттона посли народу Русь (Rusciae gentis) та просили його прислати їм одного з своїх єпископів, який показав би їм шлях істини». Вірогідно, це пов'язано з Священною Римською імперією, проголошення якої у ті часи готувалося та засновниками якої виступали король Оттон та Ватикан. З цим пов'язана місія Адальберта Магдебурзького, посланця короля Оттона з монастиря святого Максиміліана у Трирі.

Під час другого походу в Італію у 962 був коронований папою Іваном ХІІ на імператора Священної Римської Імперії, ефемерного державного утворення яке в різному складі існувало з 962 до 1806.

Продовжуючи політику Карла Великого, перейняв опіку над папством. Завдяки одруженню сина Оттона ІІ на візантійській принцесі Теофанії був визнаний також і Візантією.