Конрад II (імператор Священної Римської імперії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цісар Конрад II

Конрад II (990-1039) - імператор Священної Римської імперії з 1024 до 1039 року. Походив з франконських князів. Засновник Салічної або франконської династії цісарів.

Володарювання[ред.ред. код]

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Конрад був сином Генраха, графа Шпаєра та Аделаїди Ельзаської. Народився у місті Шпаєр. Був далеким родичем цісаря Оттона I Великого. Це дозволило претендувати на посаду цісаря. після смерті останнього представника Саксонської династії Генріха II. У вересні 1024 року зібралися збори у Майнці з приводу обрання цісаря. 8 вересня новим королем Німеччини було короновано Конрада, графа Шпейєра, представника франконської знаті.

Втім, цей вибір викликав незадоволення знаті. Так Конрад, інший представник франконців, герцог Ернст II Швабський, Кнут, король Данії. До них приєдналися Мечислав, син Болеслава I Хороброго, король Польщі, Ед, граф Шампанії з лотаринзькими феодалами. Але серед них не було єдності, тому шляхом застосування сили й поступок Конрад II зумів побороти своїх супротивників. Він віддав Шлезвізьку марку королю Данії, а інших змусив підкоритися.

У 1026 році на рейстазі у Аусбурзі він домігся обрання у якості спадкоємця трону свого сина Генріха. після цього зайнявся італійською частиною імперії. тут йому місцева знать протипоставила Вільгельма V Аквітанського, як претендента на корону Італії. Втім поява Конрада II у Ломбардії зруйнувала плани його супротивників. наприкінці березня 1026 року Конрада II було короновано короною Італії. Церемонію вів Аріберт, архієпископ Мілану. після цього останнім завданням залишалася коронація на цісаря у Римі. На шляху до міста коронації Конрад II придушив повстання у Равенні та Павії. У 1027 році він прибув до Риму на запрошення папи Іоана XIX. Втім деякий час він не міг підкорити місто. Знать та народ Риму виступили проти німецького війська. Врешті-решт 26 березня 1027 року Конрад II офіційно став новим цісарем Священної Римської імперії.

По поверненню до Німеччину Конрад II знову стикнувся із змовою герцога Ернста II Швабського. Але цей заколот був швидко придушений, Ернст був ув'язнений, герцогство Швабське Конрад взяв собі, а герцогства Баварське (на той час залишилося без володаря) передав сину Генріху. В підсумки позиції нового цісара значно посилилися у Німеччині.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Політика Конрада II була спрямована на розширення меж та впливу Священної Римської імперії. Ним здійснювався тиск на сусідні держави з метою визнати свою залежність від імперії. У 1027 році Рудольф III, король Бургундії (Арелату) обрав сина Конрада II - Генріха своїм спадкоємцем.

На сході Конрад II мав намір підкорити Угорщину та Польщу. У 1028-1030 роках тривали тяжкі війні з Мечиславом II, королем Польщі, який спустошив німецькі землі між Ельбою та Заале. Єдине, що зміг зробити цісар Конрад - це завадити союзу Бржетислава, герцога Богемії, з Мечиславом Польським.

У 1030 році Конрад II здійснив похід проти Угорщини. Проте він виявився невдалим Було укладено мир із Стефаном Арпадом, королем цієї країни. після цього у 1032 році Конрад II розпочав нову війну проти Польщі. Цього разу польські сили були розбиті, а Мечислав II визнав себе васалом імперії.

У цьому ж році помер Рудольф III, король Бургундії. Згідно із заповітом новим королем бургундським повинен був стати Генріх, син цісаря Конрада. Цьому вирішив чинити спротив Ед, граф Шампанський. Конрад II уклав угоду з Генріхом I Капетінгом, королем Франції, після чого здійснив 3 бургундські походи, який завершилися підкорення Бургундії.

У цей час у 1037 році проти цісаря виступив Аріберт, архієпископ Міланський. Тому довелося здійснити новий похід до Італії. Тут Конрад спирався на сили Боніфація, маркграфа Тоскани. Аріберт Міланський отримав підтримку від Еда, графа Шампанського. Втім останній зазнав поразки від цісарських військ й загинув у поході.

По поверненню до Німеччини Конрад II встиг передати усі свою володіння й королівську владу синові Генріху й 4 червня 1039 року помер в Утрехті.

Родина[ред.ред. код]

Дружина - Гізела (989-1043), донька Германа II, герцога Швабського

Діти:

  • Генріх (1017-1056)
  • Матільда (1027-1034)
  • Беатрікс (1030-1036)

Джерела[ред.ред. код]

  • Werner Trillmich: Kaiser Konrad II. und seine Zeit, hrsg. aus dem Nachlass des Verfassers von Otto Bardong. Europa-Union-Verlag, Bonn 1991.
Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги