Ра-Горахті: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
== Зображення та значення == |
== Зображення та значення == |
||
''Ра-Горахті'' зображувався як правило у вигляді чоловіка |
''Ра-Горахті'' зображувався як правило у вигляді чоловіка що стоїть або сидячого чоловіка з червонуватим кольором шкіри і головою сокола, над якою були видні сонячний диск і священний знак [[Урей|урея]]. На деяких зображеннях він постає з головою барана і сонячним диском над нею (храм мертвих фараона [[Сеті I]] в [[Абідос]]<nowiki/>і), або з левовою, котячою або соколиною головою з баранячими рогами або сонячним диском. |
||
== Значення == |
== Значення == |
||
Образом ''Ра-Горахті'' є сонце, що піднімається зі Сходу. Це власне ім'я бога Ра, шанованого в |
Образом ''Ра-Горахті'' є сонце, що піднімається зі Сходу. Це власне ім'я бога Ра, шанованого в Геліополісі. Саме з Геліополіса його місце у давньоєгипетській релігії визначилося як «Повелитель світу». ''Ра'' з Геліополіса був визнаний в храмах Едфу як рівний богу Гору. Фараон [[Ехнатон]] був верховним жерцем ''Ра-Горахті''. При введенні загальноєгипетського культу бога [[Атон]]а Ехнатон в його першому «вчащему імені» описує [[Атон]]<nowiki/>а звичним чином Ра-Горахті. |
||
== Місця поклоніння == |
== Місця поклоніння == |
||
Близько 2445 до н. е. вперше зустрічається втілення божеств Ра і Гора в єдиному образі в храмі Сонця в [[Абусір]]і. Крім цього, культ Ра-Горахті шанувався у великому храмі [[Абу-Сімбел]]а, а також у храмах Ваді-ес-Сьобу, Амада, Дерра. |
Близько 2445 до н. е. вперше зустрічається втілення божеств Ра і Гора в єдиному образі в храмі Сонця в [[Абусір]]і. Крім цього, культ Ра-Горахті шанувався у великому храмі [[Абу-Сімбел]]а, а також у храмах Ваді-ес-Сьобу, Амада, Дерра. |
||
== Відродження культу в |
== Відродження культу в Новий час == |
||
Британський містик ХХ століття [[Алістер Кроулі]] ввів ''Ра-Горахті'' під ім'ям ''Ra-Hoor-Khuit'' в число божеств, які відкривають один з трьох принципів вчення [[Телема]]. ''Ra-Hoor-Khuit'' виступає як говорячий в третьому розділі [[Книга закону|Книги закону]], головній і священній книзі телемітів. |
Британський містик ХХ століття [[Алістер Кроулі]] ввів ''Ра-Горахті'' під ім'ям ''Ra-Hoor-Khuit'' в число божеств, які відкривають один з трьох принципів вчення [[Телема]]. ''Ra-Hoor-Khuit'' виступає як говорячий в третьому розділі [[Книга закону|Книги закону]], головній і священній книзі телемітів. |
||
Версія за 16:52, 25 лютого 2015
| Ра-Горахті (який живе за горизонтом) ієрогліфами | ||||
|
Ра-Горахті — синкретичне божество Сонця в давньоєгипетській міфології, змішання образів богів Ра і Гор-ахті.
Зображення та значення
Ра-Горахті зображувався як правило у вигляді чоловіка що стоїть або сидячого чоловіка з червонуватим кольором шкіри і головою сокола, над якою були видні сонячний диск і священний знак урея. На деяких зображеннях він постає з головою барана і сонячним диском над нею (храм мертвих фараона Сеті I в Абідосі), або з левовою, котячою або соколиною головою з баранячими рогами або сонячним диском.
Значення
Образом Ра-Горахті є сонце, що піднімається зі Сходу. Це власне ім'я бога Ра, шанованого в Геліополісі. Саме з Геліополіса його місце у давньоєгипетській релігії визначилося як «Повелитель світу». Ра з Геліополіса був визнаний в храмах Едфу як рівний богу Гору. Фараон Ехнатон був верховним жерцем Ра-Горахті. При введенні загальноєгипетського культу бога Атона Ехнатон в його першому «вчащему імені» описує Атона звичним чином Ра-Горахті.
Місця поклоніння
Близько 2445 до н. е. вперше зустрічається втілення божеств Ра і Гора в єдиному образі в храмі Сонця в Абусірі. Крім цього, культ Ра-Горахті шанувався у великому храмі Абу-Сімбела, а також у храмах Ваді-ес-Сьобу, Амада, Дерра.
Відродження культу в Новий час
Британський містик ХХ століття Алістер Кроулі ввів Ра-Горахті під ім'ям Ra-Hoor-Khuit в число божеств, які відкривають один з трьох принципів вчення Телема. Ra-Hoor-Khuit виступає як говорячий в третьому розділі Книги закону, головній і священній книзі телемітів.
Джерела
- Manfred Lurker: Lexikon der Götter und Symbole der alten Ägypter. Sonderausgabe, 1. Auflage. Scherz, Bern u. a. 1998, ISBN 3-502-16430-4.
- Rolf Felde: Ägyptische Gottheiten. 2. erweiterte und verbesserte Auflage, R. Felde Eigenverlag, Wiesbaden 1995.
- Hans Bonnet: Lexikon der ägyptischen Religionsgeschichte. Nikol, Hamburg 2000, ISBN 3-937872-08-6.
