Аменті
Аменті (Аментес) — назва підземного світу в давньоєгипетській міфології.
За віруваннями давніх єгиптян, душа після смерті вирушала на захід разом із заходом сонця в підземний, потойбічний світ, назва якого Аменті означала «світ сонця, що зайшло»[1].
Зображення потойбічного світу збереглися у великій кількості на стінах поховань і в рукописних папірусних сувоях, знаних як «Книга мертвих», які клали до гробниць разом із муміями. Довжина таких сувоїв залежала від статусу померлого і сягала в деяких фараонів 9 метрів.
Аменті описано в давньоєгипетській Книзі мертвих і зображено на віньєтках. Головна сцена зображує залу судді мертвих Осіріса, перед лицем якого богиня справедливості Маат приводить померлого, тим часом як Гор і Анубіс розглядають його земні вчинки[2].
Біля ворот світу Аменті сидів охоронець, який поглинав душі, з відкритою пащею — символом землі, що поглинає мерців. В присінку Аменті, в залі «подвійної справедливості» (що нагороджувала і карала), душі поставали перед судом Осіріса. Він сидів з вінком на голові, огорнутий пов'язками як мумія, з кривим жезлом і батогом в руках, оточений водою життя, з якої росли лотоси. Біля нього сиділи 42 судді небіжчиків, прикрашені страусовим пір'ям — символом істини та справедливості, і вершили суд над 42 смертними гріхами[1].
Душа прохала про зарахування її до сонму блаженних і запевняла у власній безгрішності, перелічуючи гріхи, яких не вчинила. Біля терезів стояли Анубіс з головою шакала і Гор з головою яструба; на одну чашу терезів клали випробовуване серце, на іншу — страусове перо правди. Бог Тот записував результат і вирок. Якщо вимовлялося засудження, душа йшла на тимчасові муки у відділення засуджуваних; якщо вирок був на користь душі, вона отримувала перо правди; богині Аментет і Нут обмивали її водою життя, і, укріплена, вона проходила серед підземних чудовиськ до полів бога сонця Ра. Там вона насолоджувалася, зриваючи квіти, пожинаючи колосся, прогулюючись в тінистих алеях і купаючись у свіжих хвилях[1].
Покровителькою цього царства мертвих була богиня, яку іноді називають за назвою царства.
За віруваннями єгиптян, царство Аменті езотерично поділялося на чотирнадцять зон. Кожна з них відповідала найбільшою мірою людині, залежно від того, як вона зарекомендувала себе в царстві живих. Для людини, що туди потрапила, Аменті було своєрідним чистилищем, і якщо туди потрапляла душа давньоєгипетського праведника, то незабаром вона вирушала до царства богів, всім же іншим належало провести в Аменті стільки, скільки потрібно для очищення совісті[джерело?].
Духами Аменті називалися чотири міфічні істоти, під чиє особливе заступництво стародавні єгиптяни віддавали чотири сторони світу і водночас різні частини нутрощів людини. Під час бальзамування ці нутрощі клали в посудини, прикрашені головами духів Аменті: головою жінки, собаки, шакала і яструба. Греки називали ці посудини канопами[джерело?].
Слово Аменті в коптському перекладі Біблії вживалося як відповідник слова «пекло».
Деякі історики вважають, що давні греки для опису підземного царства Аїда багато чого запозичили в стародавніх єгиптян. Переправа через воду, острови блаженних, Цербер і суд над померлими, як багато іншого, мають свій прототип в Аменті[2].
- (рос.) Аменти // Енциклопедичний словник, складений російськими вченими і літераторами. — СПб., 1862.
