Іусат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богиня Іусат в «рогатій короні», яка укріплена на платформі — модіусі, яка в свою чергу розміщена на золотому карбованому Коршуні (священний птах богинь Нехбет і Мут).
Іусат
ієрогліфами
M17G43S29
X1
[1]

Іусат (Іусасет) «найвеличніша серед тих, хто сходить» — одна з перших богинь в давньоєгипетської міфології. Її також називають «бабусею всіх божеств». Ця згадка була без посилання на діда, проте можливо існував стародавній міф, який оповідає про це, але він з плином часу був загублений. У цьому міфі розповідалося про народження божества за допомогою партеногенезу в регіоні, де був культ цієї богині (поруч з дельтою Ніла). Альтернативні варіанти написання імені Іусат: Юсаес, Осаас, Іусас і Юсас, також відомий давньогрецький варіант Саосіс. Ототожнювалася з богинею Хатхор.

Ототожнення з акацією[ред. | ред. код]

Богиня Іусат ототожнювалася з акацією[2], яка вважалася деревом життя і одним з найстаріших дерев на землі. Це дерево знаходилося в одному з місць на північ від міста Іуну, яке вважалося місцем народження всіх богів. Богиня Іусат володіла цим деревом. Акація була відома своєю міццю, витривалістю, лікувальними властивостями і їстівними плодами. Єгиптяни використовували це дерево як важливу сільськогосподарську культуру.

У мистецтві[ред. | ред. код]

В давньоєгипетському мистецтві Іусат зображували у вигляді жінки з рогатою короною, з уреєм і сонячним диском, укріпленим на платформі модіусі, яка в свою чергу була розміщена на золотому карбованому стерв'ятнику (Коршуні); в одній руці у богині був анх, а в іншій папірусний скіпетр Уаджит. Стерв'ятник був священним птахом для стародавніх єгиптян і символізував богиню Нехбет ( одна з двох богинь, що захищали Єгипет), також вважалося, що вона розмножувалася шляхом партеногенезу. Ця думка ототожнювала її з аналогічним уявленням єгиптян про материнство Іусат. Стерв'ятників також розглядали як надзвичайно хороших матерів, що піклуються про своє потомство. Коров'ячі роги, урей і сонячний диск пов'язують Іусат з такими богинями як Бат і Хатхор.

Через зв'язок Іусат зі стерв'ятником і уреєм, можна припустити, що вона таким чином пов'язує Верхній і Нижній Єгипет, так само як і богиня Мут, з якою її теж ототожнюють.

Хоча походження богині до кінця неясно, Іусат з'явилася досить рано в єгипетському пантеоні, що в свою чергу пов'язує її з першотворенням і створенням богів. Багато міфів говорять про те, що Іусат була матір'ю першого божества і бабусею всіх наступних божеств, спостерігала за народженням своїх онуків. Вона була одним з головних божеств протягом усіх культурних епох Єгипту: перського, гіксосського, грецького і римського, незалежно від змін у міфології єгиптян.

Зміни в міфах[ред. | ред. код]

Відповідно до одного з міфів, Іусат і Атум були батьками перших богів Шу і Тефнут. У цьому міфі вона часто описується як його тінь, сестра або дружина. Пізніше, інші богині також стали ототожнюватися з Атумом, а в одному з варіантів міфу розповідалося про те, що саме він породив всіх божеств, але як вважають вчені, цей варіант був відкинутий багатьма культурними та релігійними центрами.

У період Стародавнього царства єгиптяни вірили, що Атум піднімав душі фараонів з гробниці до зоряних небес.[3]В період Нового царства, відбулося злиття міфу про Атума з пантеоном Ра, який пізніше був описаний як творець і сонячне божество, так з'явився його культ. Два тотожних один одному бога були об'єднані в єдине божество Атум - Ра. Після злиття двох божеств, Ра розглядався як полуденне сонце, Атум як вечірнє сонце, що заходить на заході (його зображували як старого, що спирається на посох), а Хепрі був ранковим сонцем, що піднімається на сході. У більш пізні часи богиню Іусат стали ототожнювати з Оком Ра.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Энциклопедия мифологии. Богиня Иусат. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 травня 2022. 
  2. henadology.wordpress.com Iusâas. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 19 лютого 2015. 
  3. Information about Atem. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 19 лютого 2015.