Пахет
Пахе́т — богиня-левиця у давньоєгипетській міфології. Її епітет — «володарка пильних очей та гострих кігтів». Часто ототожнювалася з іншими богинями-левицями. Ім'я Пахет означає «та, що дряпає», «руйнівниця», а також «та, що вириває». У період Нового царства вона стала з'являтися в почеті таких важливих божеств, як Амон і Нехбет.
Зазвичай Пахет зображували у вигляді жінки з головою левиці, на якій вона носила головний убір із сонячним диском. Водночас її іконографія не має якихось специфічних рис, притаманних лише цій богині. Дослідники вважають, що спочатку Пахет уособлювала дику пустельну кішку, а вже потім стала богинею-левицею.
Стародавні єгиптяни пов'язували цю богиню з сильними грозовими дощами, які часто обрушувалися на долину Нілу. Силу і лють грози вони порівнювали із самою богинею, називаючи її «тією, що відкриває шляхи грозового дощу». Як і всі богині-левиці, Пахет була безпосередньо пов'язана з військовою активністю.
Поблизу Бені-Хасана існує печерний храм Пахет, висічений у вапняковій скелі. Його спорудили за правління фараона Тутмоса III (XVIII династія) і Хатшепсут. Після завоювань Александра Македонського його стали називати храмом Артеміди. Фараон Сеті I наказав стерти ім'я Хатшепсут і вписати своє.
Також у районі Бені-Хасана було знайдено поховання священних кішок, присвячене Пахет. Ця археологічна знахідка належить до періоду Пізнього царства.
Культ Пахет був поширений в Бені-Хасані, де вона вважалася володаркою східної пустелі.
У Стародавньому Єгипті широко використовували амулети й обереги із зображенням Пахт або її кігтів. Їх носили для захисту та забезпечення родючості. Богиня вважалася берегинею царських поховань, об'єднуючись з Мут і Нехбет в трьохголове божество, яке захищало небіжчиків від загроз.
- Richard H. Wilkinson. Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt. Thames & Hudson, 2003. p.180.
