Джеймс Сомервілль: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м оформлення |
м вікіфікація |
||
| Рядок 88: | Рядок 88: | ||
Хоча в приватних розмовах Дж. Сомервілль запевняв, що такий напад буде помилкою, як людина сугубо військова, він виконав наказ. [[3 липня]] 1940 року британські бойові кораблі [[Напад на Мерс-ель-Кебір|атакували колишніх товаришів у війні]] та спричинили колосальних збитків кораблям французького флоту, потопивши [[лінійний корабель]] [[Бретань (лінкор)|«Бретань»]]. Офіційні втрати французів становили 1 297 чоловіків. Найбільших втрат зазнали екіпажі [[Дюнкерк (лінкор)|«Дюнкерка»]] й «Бретані». |
Хоча в приватних розмовах Дж. Сомервілль запевняв, що такий напад буде помилкою, як людина сугубо військова, він виконав наказ. [[3 липня]] 1940 року британські бойові кораблі [[Напад на Мерс-ель-Кебір|атакували колишніх товаришів у війні]] та спричинили колосальних збитків кораблям французького флоту, потопивши [[лінійний корабель]] [[Бретань (лінкор)|«Бретань»]]. Офіційні втрати французів становили 1 297 чоловіків. Найбільших втрат зазнали екіпажі [[Дюнкерк (лінкор)|«Дюнкерка»]] й «Бретані». |
||
У серпні 1940 року командувач [[З'єднання Н]] переніс свій прапор на лінійний крейсер «Рінаун» на чолі якого у листопаді того ж року виграв морську битву проти [[Королівські військово-морські сили Італії|італійського флоту]]{{#tag:ref|Італійський флот: 2 [[ |
У серпні 1940 року командувач [[З'єднання Н]] переніс свій прапор на лінійний крейсер «Рінаун» на чолі якого у листопаді того ж року виграв морську битву проти [[Королівські військово-морські сили Італії|італійського флоту]]{{#tag:ref|Італійський флот: 2 [[Лінійний корабель|лінкори]]: [[Vittorio Veneto|«Вітторіо Венето»]], [[Новоросійськ (лінкор)|«Джуліо Чезаре»]], 6 важких крейсерів: [[Bolzano (1932)|«Больцано»]], [[Fiume (1931)|«Фіуме»]], [[Gorizia (1931)|«Горіція»]], [[Pola (1932)|«Пола»]], [[Trieste (1928)|«Трієсте»]], [[Trento (1929)|«Тренто»]], 14 [[Ескадрений міноносець|есмінців]]: [[Alpino (есмінець)|«Альпіно»]], [[Ascari (есмінець)|«Аскарі»]], [[Bersagliere (есмінець)|«Берсальєрі»]], [[Carabiniere (есмінець)|«Карабінері»]], [[Lanciere (есмінець)|«Лансере»]], [[Fuciliere (есмінець)|«Фузілере»]], [[Granatiere (есмінець)|«Гренатьєрі»]], [[Dardo (есмінець)|«Дардо»]], [[Freccia (есмінець)|«Фреціа»]], [[Saetta (есмінець)|«Саетта»]], [[Alfredo Oriani (есмінець)|«Альфредо Оріані»]], [[Vittorio Alfieri (есмінець)|«Вітторіо Альфьєрі»]], [[Giosuè Carducci (есмінець)|«Джозуе Кардуччі»]], [[Vincenzo Gioberti (есмінець)|«Віченцо Джоберті»]].|group=Прим.}} [[Бій біля мису Спартівенто|поблизу мису Спартівенто]]{{#tag:ref|З боку британського флоту в битві брали участь: [[авіаносець]] [[HMS Ark Royal (91)|«Арк Роял»]], [[лінійний корабель]] [[HMS Ramillies (07)|HMS «Раміліз»]], [[лінійний крейсер]] [[HMS Renown (1916)|«Рінаун»]], [[важкий крейсер]] [[HMS Berwick (65)|«Бервік»]], 5 легких крейсерів: [[HMS Newcastle (C76)|«Ньюкасл»]], [[HMS Despatch (D30)|«Діспатч»]], [[HMS Manchester (15)|«Манчестер»]], [[HMS Sheffield (C24)|«Шеффілд»]] і [[HMS Southampton (83)|«Саутгемптон»]], [[крейсер ППО]] [[HMS Coventry (D43)|«Ковентрі»]], 14 есмінців: [[HMS Encounter (H10)|«Енкаунтер»]], [[HMS Faulknor (H62)|«Фокнор»]], [[HMS Firedrake (H79)|«Файрдрейк»]], [[HMS Forester (H74)|«Форестер»]], [[HMS Fury (H76)|«Фьюрі»]], [[HMS Gallant (H59)|«Галант»]], [[HMS Greyhound (H05)|«Грейхаунд»]], [[HMS Griffin (H31)|«Гріфін»]], [[HMS Duncan (D99)|«Дункан»]], [[HMS Kelvin (F37)|«Кельвін»]], [[HMS Wishart (D67)|«Вішарт»]], [[HMS Hotspur (H01)|«Хотспар»]], [[HMS Jaguar (F34)|«Ягуар»]] і [[HMS Hereward (H93)|«Геревард»]]; 4 [[корвет]]и: [[HMS Peony (K40)|«Піоні»]], [[HMS Salvia (K97)|«Салвіа»]], [[HMS Gloxinia (K22)|«Глоксініа»]], [[HMS Hyacinth (K84)|«Гайоцинт»]], а також транспорти: ''Clan Forbes'', ''Clan Fraser'' і ''New Zealand Star''|group=Прим.}}. В.Черчилль був розлючений тим, що Дж. Сомервілль не віддав наказ на переслідування флоту противника й розпорядився, щоб адмірал флоту [[Вільям Боулі|В. Боулі]] провів на місці розслідування обставин. Голова комісії, вивчивши стан справ на місці, дав чіткий висновок, що командувач з'єднання діяв адекватно до обстановки, що склалась після бою. |
||
[[9 лютого]] 1941 року з'єднання H провело [[Операція «Грог»|обстріл італійських позицій у Генуї]]. У травні, віце-адмірал Дж. Сомервілль на флагманському кораблі — авіаносці [[HMS Ark Royal (91)|«Арк Роял»]] — зіграв одну з ключових ролей у переслідуванні та [[Останній бій лінкора «Бісмарк»|знищенні німецького рейдера лінкора «Бісмарк»]] в Атлантичному океані. |
[[9 лютого]] 1941 року з'єднання H провело [[Операція «Грог»|обстріл італійських позицій у Генуї]]. У травні, віце-адмірал Дж. Сомервілль на флагманському кораблі — авіаносці [[HMS Ark Royal (91)|«Арк Роял»]] — зіграв одну з ключових ролей у переслідуванні та [[Останній бій лінкора «Бісмарк»|знищенні німецького рейдера лінкора «Бісмарк»]] в Атлантичному океані. |
||
Версія за 18:06, 5 листопада 2017
.svg){kind=small}
Джеймс Фаунс Сомервілль (англ. James Fownes Somerville; нар. 17 липня 1882 Вейбридж, Суррей — пом. 19 березня 1949, Сомерсет) — британський воєначальник, адмірал флоту Королівського військово-морського флоту Великої Британії, учасник Першої та Другої світових воєн. Брав активну участь у битвах та боях у Середземному морі, грав ключову роль у нападі на французький флоту у Мерс-ель-Кебір, переслідуванні та знищенні німецького лінкора «Бісмарк». Командував З'єднанням Н, Східним флотом в Індійському та Тихому океанах.
Біографія
Військова кар'єра
- 1897 — кадет ВМС
- 15 червня 1898 — мічман
- 15 грудня 1901 — суб-лейтенант
- 15 березня 1904 — лейтенант
- 15 березня 1912 — лейтенант-командор
- 31 грудня 1915 — командер
- 31 грудня 1921 — капітан
- 14 жовтня 1932 — комодор
- 12 жовтня 1933 — контр-адмірал
- 11 вересня 1937 — віце-адмірал
- 6 квітня 1942 — адмірал
- 8 травня 1945 — адмірал флоту
Ранні роки, початок служби
Джеймс Фаунс Сомервілль народився 17 липня 1882 року у Вейбриджі, в графстві Суррей, другою дитиною в аристократичній родині Артура Фаунс та Еллен Сомервілль. Батько майбутнього адмірала був баррістером у Веллсі, в Сомерсеті. Серед його далеких родичів були віце-адмірал С.Худ та адмірал С.Худ.
15 січня 1897 року Джеймс Сомервілль поступив на військово-морську службу кадетом на навчальний вітрильник «Британія», згодом переведений мічманом на бронепалубний крейсер «Роял Артур» на Флоті Каналу, а ще пізніше на крейсері «Ворспайт» на Тихоокеанській Станції.
15 грудня 1901 року йому присвоєне перше офіцерське звання суб-лейтенант, а 15 березня 1904 року він підвищений у лейтенанти флоту і відряджений для подальшого проходження служби на панцерний крейсер «Сатледж» на Китайській станції.
Перша світова
На початок Великої війни лейтенант-командор Д.Сомервілль проходив службу офіцером-радіотелеграфістом на найсучаснішому лінійному кораблі «Мальборо» Великого Флоту, пізніше перебував на аналогічних посадах фахівця радіотелеграфного зв'язку на лінкорах «Квін Елізабет», «Інфлексібл» та крейсері «Чатем» на Середземноморському флоті Британської імперії.
На крейсері «Чатем» молодий офіцер узяв активну участь у проведенні Галліполійської кампанії з висадки морського десанту союзників на узбережжя протоки Дарданелл в Османській імперії. 31 грудня 1915 року за проявлені мужність, старанність і звитягу під час ведення морської операції його підвищили у командери та 14 березня 1916 року удостоїли ордену «За видатні заслуги».
У січні 1917 року Дж. Сомервілля призначили на лінійний корабель «Кінг Георг V» на Великого Флоті. Наприкінці того ж року офіцер відряджений на навчання до школи зв'язківців у Портсмуті, де він залишався до кінця війни.
Міжвоєнний час
Після завершення війни командер Дж. Сомервілль залишився на флоті й в березні 1920 року отримав призначення на посаду начальника штабу лінкора «Аякс», а згодом призначений на таку ж посаду на лінійний корабель «Емперор оф Індіа».
31 грудня 1921 року він став капітаном і на початку 1922 року переведений до Адміралтейства заступником директора зв'язку флоту. У серпні 1922 року Дж. Сомервілль повернувся до бойових частин і вперше став командиром лінкора «Бенбоу», який очолював 4-ту бойову ескадру флоту — флагманського корабля контр-адмірала Дж. Келлі. У лютому 1925 року його призначено директором департаменту зв'язку Королівського флоту, а на початку 1927 він знову очолив флагманський корабель адмірала Дж. Келлі, цього разу лідера 1-ої бойової ескадри флоту — лінкора «Ворспайт», а після того, як він потрапив на непозначену на картах скелю в Егейському морі — лінкора «Барем».
1929 Сомервілль поступив на навчання до Імперського коледжу оборони, по завершенні якого у грудні 1931 році отримав призначення на посаду командира крейсера «Норфолк». 14 жовтня 1932 року він став комодором, а 12 жовтня 1933 року отримав звання контр-адмірала й у травні 1934 року призначений директором директорату персоналу Адміралтейства.
З березня 1936 року брав активну участь у Громадянській війні в Іспанії, очолюючи угруповання есмінців Середземноморського флоту, яке підтримувало захисників Майорки від республіканців. 11 вересня 1937 року підвищений у віце-адмірали й призначений командувачем Ост-Індської станції з прапором на крейсері «Норфолк».
31 липня 1939 року звільнився з лав збройних сил через захворювання на туберкульоз[1]. 8 червня 1939 року став лицарем ордену Лазні.
Друга світова війна
З початок Другої світової війни віце-адмірал Дж. Саомервілль був знову викликаний на службу і виконував спеціальні завдання на замовлення Британського адміралтейства, зокрема особисто брав участь у розробці нового радару для потреб флоту. У травні 1940 року, коли британська армія опинилась на грані нищівного розгрому на полях Франції, активно діяв під проводом адмірала сера Б.Рамсея, допомагаючи йому з евакуацією Британського експедиційного корпусу з Дюнкерка.
11 липня 1940 року призначений командувачем З'єднання Н з базуванням в Гібралтарі, його флагманським кораблем став лінійний крейсер «Худ».
Після капітуляції Франції нацистській Німеччині 22 червня 1940 року, прем'єр-міністр Великої Британії В.Черчилль віддав наказ Д.Сомервіллю підготувати З'єднання Н до нейтралізації загрози в особі французького флоту, який дислокувався в Мерс-ель-Кебір, у Французькому Алжирі. Британський уряд вважав, що у Німеччини буде можливість захопити французькі кораблі, і тому вирішив провести операцію з нейтралізації французького флоту, яка отримала кодову назву «Катапульта»[2][3].
Спроба британських адміралів дійти угоди з французькими колегами та отримати гарантії неучасті французьких бойових кораблів у конфлікті, французькі адмірали відповіли, що будуть підкорятися наказам французького уряду й адмірала Дарлана зокрема, й відкинули будь-які пропозиції про можливий перехід французьких кораблів під британське командування.
Хоча в приватних розмовах Дж. Сомервілль запевняв, що такий напад буде помилкою, як людина сугубо військова, він виконав наказ. 3 липня 1940 року британські бойові кораблі атакували колишніх товаришів у війні та спричинили колосальних збитків кораблям французького флоту, потопивши лінійний корабель «Бретань». Офіційні втрати французів становили 1 297 чоловіків. Найбільших втрат зазнали екіпажі «Дюнкерка» й «Бретані».
У серпні 1940 року командувач З'єднання Н переніс свій прапор на лінійний крейсер «Рінаун» на чолі якого у листопаді того ж року виграв морську битву проти італійського флоту[Прим. 1] поблизу мису Спартівенто[Прим. 2]. В.Черчилль був розлючений тим, що Дж. Сомервілль не віддав наказ на переслідування флоту противника й розпорядився, щоб адмірал флоту В. Боулі провів на місці розслідування обставин. Голова комісії, вивчивши стан справ на місці, дав чіткий висновок, що командувач з'єднання діяв адекватно до обстановки, що склалась після бою.
9 лютого 1941 року з'єднання H провело обстріл італійських позицій у Генуї. У травні, віце-адмірал Дж. Сомервілль на флагманському кораблі — авіаносці «Арк Роял» — зіграв одну з ключових ролей у переслідуванні та знищенні німецького рейдера лінкора «Бісмарк» в Атлантичному океані.
З серпні 1941 року флагманським кораблем командувача став лінійний корабель «Нельсон», з борту якого Дж. Сомервілль особисто керував веденням морських операцій у західному Середземномор'ї, у забезпеченні оборони Мальти, в особливості восени 1941 року.
Див. також
Література
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Сомервілль |
- Donald MacIntyre, Fighting Admiral: The Life of Admiral of the Fleet Sir James Somerville (Evans Brothers, London, 1961)
- James Somerville, The Somerville Papers: Selections from the Private and Official Correspondence of Admiral of the Fleet Sir James Somerville, GCB, GBE, DSO (Navy Records Society, London, 1996)
Посилання
- Somerville, Sir James Fownes
- Admiral of the Fleet Sir james fownes somerville G.C.b., G.B.e., d.s.o.
- SOMERVILLE, Sir James Fownes
- Сомервилл Джеймс Скелли
- James Fownes Somerville
Примітки
- Виноски
- ↑ Італійський флот: 2 лінкори: «Вітторіо Венето», «Джуліо Чезаре», 6 важких крейсерів: «Больцано», «Фіуме», «Горіція», «Пола», «Трієсте», «Тренто», 14 есмінців: «Альпіно», «Аскарі», «Берсальєрі», «Карабінері», «Лансере», «Фузілере», «Гренатьєрі», «Дардо», «Фреціа», «Саетта», «Альфредо Оріані», «Вітторіо Альфьєрі», «Джозуе Кардуччі», «Віченцо Джоберті».
- ↑ З боку британського флоту в битві брали участь: авіаносець «Арк Роял», лінійний корабель HMS «Раміліз», лінійний крейсер «Рінаун», важкий крейсер «Бервік», 5 легких крейсерів: «Ньюкасл», «Діспатч», «Манчестер», «Шеффілд» і «Саутгемптон», крейсер ППО «Ковентрі», 14 есмінців: «Енкаунтер», «Фокнор», «Файрдрейк», «Форестер», «Фьюрі», «Галант», «Грейхаунд», «Гріфін», «Дункан», «Кельвін», «Вішарт», «Хотспар», «Ягуар» і «Геревард»; 4 корвети: «Піоні», «Салвіа», «Глоксініа», «Гайоцинт», а також транспорти: Clan Forbes, Clan Fraser і New Zealand Star
- Джерела
- ↑ Somerville Service Record. The National Archives. ADM 196/47/87. f. 292.
- ↑ Черчіль, Т2, 1991, с. 404—405.
- ↑ Роскіл. Прапор Святого Георгія, 2000, с. 114.
| |||||||||||
- Народились 17 липня
- Народились 1882
- Померли 19 березня
- Померли 1949
- Кавалери ордена Лазні
- Кавалери ордена «За видатні заслуги» (Велика Британія)
- Лицарі Великого хреста військового ордена Віллема
- Кавалери Легіона Заслуг ступеня «Командор» (США)
- Адмірали Великої Британії
- Учасники Першої світової війни
- Учасники Другої світової війни з Великої Британії