Тамаш Ацел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тамаш Ацел
угор. Aczél Tamás
Народився16 грудня 1921(1921-12-16)
Будапешт
Помер18 квітня 1994(1994-04-18) (72 роки)
Бостон, США
ГромадянствоУгорщина, США
Діяльністьписьменник, журналіст, редактор, викладач
ЗакладМассачусетський університет в Емгерсті
Мова творівугорська
ПреміїСталінська премія — 1952

Тамаш Ацел (угор. Aczél Tamás; *16 грудня 1921, Будапешт — †18 квітня 1994, Бостон, США) — угорський письменник, журналіст, в еміграції — викладач угорської та англійської літератури.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 грудня 1921 в Будапешті. У 1939 закінчив середню школу, продовжив освіту в Італії. З 19 років у робітничому русі. Член Комуністичної партії Угорщини. У 1945, працюючи в селі, брав участь в реалізації земельної реформи.

У 1950-1953 — головний редактор журналу «Зірка» (Csillag) присвяченого питанням культурної політики.

У 1953-1956 — секретар Союзу угорських письменників.

Наприкінці 1956 в зв'язку з поразкою Угорського повстання, у якому Ацел брав активну участь емігрував до Великої Британії, з 1966 в США. За кордоном був редактором кількох емігрантських періодичних видань угорською мовою.

У 1957-1961 працював в Інституті соціально-політичних досліджень імені Імре Надя в Брюсселі.

З 1966 викладач Массачусетського університету в Емгерсті, віце-президент ПЕН-клубу.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Ацел був одружений з олімпійською чемпіонкою Ольгою Дьярматі. Помер 18 квітня 1994 в Бостоні (США).

Твори

[ред. | ред. код]
  • A szabadság árnyékában (1948);
  • Vihar és napsütés («Буря і сонце», роман, 1949);
  • A szellemi ellenállás története a vasfüggöny mögött (1959);
  • Tisztító vihar;
  • A vadászat (1991).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ki kicsoda a magyar irodalomban? (Кто есть кто в венгерской литературе). — Budapest: Tárogató Könyvek, 2000. ISBN 963-86071-0-6