Море Ясності: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м (GR) File renamed: File:Mserentatis.jpg → File:Mare Serenitatis - Clementine.jpg Criterion 2 (meaningless or ambiguous name) |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
|латинська назва = Mare Serenitatis |
|латинська назва = Mare Serenitatis |
||
|фото = Mare Serenitatis - Clementine.jpg |
|фото = Mare Serenitatis - Clementine.jpg |
||
|опис = Мозаїка знімків «[[Клементина (космічний апарат)|Клементини]]» |
|||
|опис = |
|||
|широта = 27.3 |
|широта = 27.3 |
||
|N_S = N |
|N_S = N |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|commonscat = Mare Serenitatis |
|commonscat = Mare Serenitatis |
||
}} |
}} |
||
[[Файл:Sea of Serenity grey.jpg|thumb|242px|right|Море Ясності при низькому Сонці. Праворуч видно Зміїний хребет. Нижче і лівіше центру — кратер [[Бессель (кратер)|Бессель]], на нижньому лівому краю (в [[Гемські гори (Місяць)|Гемських горах]]) — кратер Менелай. Ліворуч угорі — [[Кавказ (Місяць)|Кавказькі гори]], за якими лежить [[Море Дощів]].]] |
|||
{{Частина зображення |
|||
|зобр = MoonLP150Q grav 150.jpg |
|||
|позиція = right |
|||
|підпис = Карта [[гравітація Місяця|гравітаційного поля Місяця]] з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Червоне — області посиленої гравітації ([[маскон]]и); маскон Моря Ясності — середній з трьох угорі. |
|||
|ширина = 240 |
|||
|загальна = 525 |
|||
|верх = 46 |
|||
|низ = 105 |
|||
|ліво = 20 |
|||
}} |
|||
[[Файл:Apollo 15 and 17 landing site map LPC-1Serenitatis.jpg|thumb|240px|right|Карта Моря Ясності]] |
|||
'''Море Ясності''' ({{lang-la|Mare Serenitatis}}) — [[ |
'''Море Ясності''' ({{lang-la|Mare Serenitatis}}) — [[місячне море|море]] на [[видимий бік Місяця|видимому боці]] [[Місяць (супутник)|Місяця]]. Одне з найбільших місячних морів: середній діаметр — 630 км<ref name=Grego_2006/>, площа — {{s|300-350}} тисяч км<sup>2</sup>. Має круглу форму з виступом на північному заході<ref name=Grego_2006/><ref name=Whitford_Stark_1982/><ref name=Shkuratov_2009/>. |
||
Море Ясності лежить у погано збереженому [[імпактний басейн|басейні]], але належить до найвиразніших круглих морів<ref name=Head_1992/>, відносно глибоке й має значний [[маскон]]<ref name=Wilhelms_1987_6/><ref name=Needham_2017/>. Примітне контрастними [[лавовий покрив|лавовими покривами]]{{Перехід|#Деталі альбедо}}, молодим яскравим кратером Лінней{{Перехід|#Кратери}}, великим звивистим ланцюжком [[гряда (астрогеологія)|гряд]]{{Перехід|#Гряди}}, одним із найбільших місячних куполів{{Перехід|#Магматичні об'єкти}} та іншими деталями поверхні<ref name=Chong_2002/><ref name=Grego_2006/><ref name=Wood_2004_happy/>. |
|||
На північному заході Море Ясності межує з [[Море Дощів|Морем Дощів]] (від якого відділене [[Кавказ (Місяць)|Кавказькими горами]] та північним кінцем [[Апенніни (Місяць)|Апеннінських]]), на північному сході — з [[Озеро Сновидінь|Озером Сновидінь]], на південному сході — з [[Море Спокою|Морем Спокою]]. На південному заході воно обмежене [[Гемські гори (Місяць)|Гемськими горами]], за якими лежить кілька озер ([[Озеро Щастя|Щастя]], [[Озеро Ненависті|Ненависті]], [[Озеро Смутку|Смутку]], [[Озеро Радості|Радості]], [[Озеро Ніжності|Ніжності]], [[Озеро Зими|Зими]]) та [[Море Парів]]. На сході Море Ясності межує з [[Таврські гори (Місяць)|Таврськими горами]]<ref name=map/>. |
|||
== Назва == |
== Назва == |
||
Сучасну назву цього моря, як і |
Сучасну назву цього моря, як і решти великих місячних морів, запропонував<ref>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)]].</ref> [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] 1651 року. Подібно до назв більшості інших морів східної половини видимого боку Місяця, вона нагадує про позитивне поняття — ясну погоду. Ймовірно, це пов'язано з тодішніми уявленнями про залежність погоди від [[фази Місяця|фаз Місяця]]<ref name=Rodionova_2009/>. 1935 року цю назву разом із багатьма іншими традиційними місячними найменуваннями затвердив [[Міжнародний астрономічний союз]]<ref name=gazetteer/>. |
||
В давнину це море мало |
В давнину це море мало й інші назви. Разом з морями [[Море Спокою|Спокою]], [[Море Нектару|Нектару]] та [[Море Достатку|Достатку]] воно утворює фігуру, схожу на чоловічка, і служить йому головою. Це відмітили, зокрема, [[Альберт Великий]], [[Томас Герріот]], [[Вільям Шекспір]] та [[П'єр Гассенді]]<ref name=Whitaker_2003_man/>. Останній називав цю фігуру ''Homuncio'' («чоловічок») чи ''Thersite'' ([[Терсіт]])<ref name=Whitaker_2003_Gassendi/>. Близько 1600 року [[Вільям Гілберт]], який спостерігав Місяць неозброєним оком і бачив Море Ясності та [[Море Спокою]] як одне ціле, об'єднав їх під назвою ''Regio Magna Occidentalis'' — «Велика Західна область»<ref name=Greeley_1990/>. 1645 року [[Міхаель Флоран ван Лангрен|Міхаель ван Лангрен]] назвав Море Ясності ''Mare Eugenianum'' на честь правительки [[Іспанські Нідерланди|Іспанських Нідерландів]] [[Ізабелла Клара Євгенія|Ізабелли Клари Євгенії]], за підтримки якої працював<ref>[[:commons:File:Langrenus map of the Moon 1645.jpg|Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)]].</ref><ref name=Van_der_Krogt_2014/><ref name=Westfall_galileo/><ref name=Whitaker_2003_Langrenus/>. 1647 року [[Ян Гевелій]], який переносив на Місяць земні топоніми, назвав Море Ясності разом із Морем Спокою [[Чорне море|Чорним морем]] (''Pontus Euxinus'')<ref name=Hevelius_1647/>. |
||
== Розташування та суміжні об'єкти == |
|||
== Опис == |
|||
{{Multiple image |
|||
Море Ясності має не зовсім круглу форму, тому його максимальний діаметр (з північного заходу на південний схід) суттєво більший за середній і сягає 700 км<ref name=Grego_2006/>. Діаметр гірського кільця, що оточує південну половину Моря Ясності — 740 км<ref name=Wilhelms_1987_9/>{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104–110}}. Його площа становить за одними даними {{s|350 000 км<sup>2</sup>}} (у такому випадку це четверте за площею [[місячне море]]<!--Океан Бур теж рахується-->)<ref name=Whitford_Stark_1982/>, а за іншими — біля {{s|300 000 км<sup>2</sup>}} (шосте місце){{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Шкуратов Ю. Г. Глава 2.2. Вид поверхности для наблюдателя с телескопом, С. 70–72}}<ref name=Grego_2006/>. Координати центру моря — {{Coord|27.3|N|18.4|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|display=inline,title}}<ref name=gazetteer/>. |
|||
|align = right |direction = vertical |width = 242 |
|||
|image1 = Sea of Serenity grey.jpg |
|||
|caption1 = Вечір у Морі Ясності. Праворуч видно {{нп|Зміїний хребет|Зміїний хребет|ru|Змеиный хребет}}. Ліворуч унизу — [[Гемські гори (Місяць)|Гемські гори]], ліворуч угорі — [[Кавказ (Місяць)|Кавказькі гори]], за ними — [[Море Дощів]]. |
|||
|image2 = Imbrium sculpture in Montes Haemus.png |
|||
|caption2 = Частина [[Гемські гори (Місяць)|Гемських гір]] — південно-західного краю басейну моря. Дрібні долини та хребти, що їх вкривають, з'явилися при падінні викидів [[імпактний басейн|басейну]] [[Море Дощів|Моря Дощів]] і згодом були частково затоплені лавою. Знімок зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина — {{s|170 км}}). |
|||
}} |
|||
На північному заході Море Ясності межує з [[Кавказ (Місяць)|Кавказом]] та [[Апенніни (Місяць)|Апеннінами]], а крізь 70-кілометровий проміжок між ними сполучається з [[Море Дощів|Морем Дощів]]. На північному сході протока шириною {{s|120 км}} з'єднує Море Ясності з [[Озеро Сновидінь|Озером Сновидінь]], а на південному сході протока шириною {{s|190 км}} — з [[Море Спокою|Морем Спокою]]. Цю протоку обмежують мис Архерузія на заході та [[Аргей (Місяць)|гора Аргей]] на сході. Зі східного боку море межує з материковою областю, відомою як [[Таврські гори (Місяць)|Таврські гори]], а з південно-західного обмежене [[Гемські гори (Місяць)|Гемськими горами]], за якими лежать кілька озер ([[Озеро Щастя|Щастя]], [[Озеро Ненависті|Ненависті]], [[Озеро Смутку|Смутку]], [[Озеро Радості|Радості]], [[Озеро Ніжності|Ніжності]], [[Озеро Зими|Зими]]) та [[Море Парів]]<ref name=map/><ref name=Rukl_2004/>. |
|||
== Басейн == |
|||
Деталі рельєфу Моря Ясності найкраще видно на четвертий — шостий день після [[молодик|нового Місяця]] (або після [[повний Місяць|повні]]), коли його перетинає [[термінатор (астрономія)|термінатор]]<ref name=Grego_2006/>{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104–110}}. Деталі альбедо, як і скрізь, найкраще видно у повній фазі. |
|||
[[Імпактний басейн|Басейн]] Моря Ясності доволі сильно зруйнований. Його значно пошкодив удар, що створив сусідній басейн [[Море Дощів|Моря Дощів]]. Це добре видно в [[Гемські гори (Місяць)|Гемських горах]], які перетяті численними дрібними хребтами й долинами, створеними викидами від цього удару<ref name=Wilhelms_1987_9/><ref name=Greeley_1990/><ref name=Evans_2018/>. |
|||
Найкраще виражене кільце басейну Моря Ясності включає Гемські гори й має діаметр близько {{s|660 км}}. Всередині нього лежить кільце [[гряда (астрогеологія)|гряд]] («зморшок» лавового покриву, під якими, за радіолокаційними даними, лежать підвищення дна) із найбільшим діаметром близько 420 км. Надійних ознак існування інших кілець у цього басейну нема (результати дослідження [[альтиметр]]ичних даних зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] 2015 року), але можлива наявність дуже сильно зруйнованого кільця діаметром близько {{s|920 км}}<ref name=Neumann_2015/>. У низці попередніх робіт припускали існування й інших кілець діаметром до {{s|1880 км}}<ref name=Spudis_2005/><ref name=Spudis_1993/><ref name=Wilhelms_1971/><ref name=Wood_2004/>. Яке з них відповідає головному кільцю, а яке — внутрішньому гірському кільцю добре збережених басейнів, точно не відомо. 660-кілометрове кільце, судячи з діаметру області підвищених значень {{нп|аномалія Буге|аномалії Буге|ru|аномалия Бугера}} {{s|(556 ± 64 км)}}, є внутрішнім{{ref+|Головне кільце [[імпактний басейн|імпактних басейнів]] приблизно вдвічі більше за внутрішнє гірське кільце. У межах внутрішнього кільця аномалія Буге збільшена (там лежить опуклість мантії, близька за діаметром до цього кільця), а між внутрішнім і головним — зменшена<ref name=Neumann_2015/>.|прим.}}<ref name=Neumann_2015/>. Воно може бути залишком краю {{comment|перехідної порожнини|порожнина кратера одразу після удару, до початку підйому дна та осідання стінок}}<ref name=Head_1979/>. 920-кілометрове кільце часто інтерпретували як головне<ref name=Spudis_1993/>. |
|||
Поверхня Моря Ясності лежить на {{s|2,4–3,0 км}} нижче за [[Селенографія#Висота|місячний рівень відліку висот]]. Таким чином, воно знаходиться приблизно на одному рівні з сусіднім [[Море Дощів|Морем Дощів]] та на {{s|0,5–1 км}} нижче за інші сусідні морські ділянки — [[Море Парів]], [[Море Спокою]] та [[Озеро Сновидінь]]<ref name=JMARS/>. |
|||
Під північно-західним виступом моря, ймовірно, є рештки окремого невеликого басейну. Його центр лежить на {{Coord|35.7| |
|||
За даними [[радар]]ного зондування, шар [[лава|лави]] в Морі Ясності має товщину близько 2 км. Він є подвійним (межа поділу проходить на глибині 1 км). Це означає, що море заповнювалося лавою принаймні в два етапи{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104–110}}. Поблизу [[гряда (астрогеологія)|гряд]] (принаймні, деяких) глибина шару лави зменшується приблизно до нуля. З цього можна зробити висновок, що ці гряди утворилися над височинами, що існували ще до залиття басейну моря лавою<ref name=Watters_2010/>. |
|||
N|16.8|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Зруйнований басейн під північним виступом Моря Ясності}}, а діаметр його кілець (нині зруйнованих) оцінюють у 210 та 420 км<ref name=Neumann_2015/>. |
|||
У місці, протилежному Морю Ясності (навколо точки {{Coord|27.3|S|161.6|W|globe:moon|nogoogle=1|noosm=1|name=антипод Моря Ясності}}), є область із посиленим магнітним полем, притаманні таким областям своєрідні яскраві плями ({{lang-en|[[:en:Lunar swirls|lunar swirls]]}}) і, можливо, рештки характерного борозенчастого рельєфу. Такі особливості є й у місць, протилежних деяким іншим великим молодим басейнам, [[Море Дощів#Рельєф на протилежному боці Місяця|насамперед басейну Моря Дощів]]; це пояснюють сходженням там [[сейсмічні хвилі|сейсмічних хвиль]] або випаданням викидів від [[зіткнення космічних тіл|ударів]], що створили ці басейни<ref name=Hood_2013/><ref name=Blewett_2011/><ref name=Lue_2011/>. |
|||
У Морі Ясності спостерігається [[маскон]] (область збільшеної сили тяжіння). [[Гравітація Місяця|Гравітаційне]] прискорення там підвищене на 0,102 [[Ґал (фізична одиниця)|Ґал]]<ref name=Wood_2004/>. |
|||
== Загальний опис == |
|||
Незважаючи на погану збереженість свого басейну, Море Ясності є виразним круглим морем із чіткими межами<ref name=Head_1992/>. Формою воно нагадує краплину<ref name=Grego_2006/>: його максимальний діаметр суттєво більший за середній ({{s|630 км}}) і сягає {{s|700 км}}<ref name=Grego_2006/>. Його площа становить за одними даними {{s|350 000 км<sup>2</sup>}} (у такому разі це четверте за площею [[місячне море]]<!--Океан Бур теж рахується-->)<ref name=Whitford_Stark_1982/>, а за іншими — близько {{s|300 000 км<sup>2</sup>}} (шосте місце)<ref name=Rukl_2004/><ref name=Shkuratov_2009/><ref name=Grego_2006/>. Координати центру моря — {{Coord|27.3|N|18.4|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|display=inline,title}}<ref name=gazetteer/>. |
|||
Поверхня Моря Ясності лежить на {{s|2,4—3,0 км}} нижче за [[Селенографія#Висота|місячний рівень відліку висот]]. Таким чином, воно знаходиться приблизно на одному рівні з сусіднім [[Море Дощів|Морем Дощів]] і на {{s|0,5—1 км}} нижче за інші сусідні морські ділянки — [[Море Парів]], [[Море Спокою]] та [[Озеро Сновидінь]]<ref name=JMARS/>. |
|||
Глибина моря доволі велика. Визначити її за вимірюваннями напівзатоплених кратерів через їх малу кількість проблематично<ref name=De_Hon_1975/>. Виходячи з теоретичної глибини басейну моря, порахованої за його діаметром, найбільшу товщину його заповнення оцінюють у {{s|4,3<ref name=Williams_1998/> або 4,5<ref name=Dibb_2015/> км}} (ймовірно, друге місце після [[море Дощів|Моря Дощів]])<ref name=Williams_1998/><ref name=Needham_2017/>. У південній частині Моря Ясності (від кратера [[Сульпіцій Галл (кратер)|Сульпіцій Галл]] до [[Аргей (Місяць)|гори Аргей]]) «[[Аполлон-17]]» виконав [[радар]]не зондування, за даними якого шар [[лава|лави]] там сягає товщини 2,5 км. Він є подвійним (межа поділу проходить на глибині близько 1 км), що свідчить про заповнення моря лавою принаймні в два етапи. Під великими [[гряда (астрогеологія)|грядами]] лежать підвищення дна моря — по всій видимості, хребти, що складають внутрішнє кільце його басейну<ref name=Peeples_1978/><ref name=Sharpton_1982/><ref name=Watters_2010/>. Радіолокація моря з Землі виявила окремі лавові потоки та покриви, що не виявляються при оптичних спостереженнях<ref name=Campbell_2014/>. |
|||
Як і інші великі круглі моря, Море Ясності має [[маскон]]. Його маса становить {{s|1,4·10<sup>15</sup> т}}, або {{s|1,9·10<sup>−5</sup>}} маси Місяця (другий за масою маскон супутника)<ref name=Solomon_1980/><ref name=Wilhelms_1987_6/>. |
|||
Деталі рельєфу Моря Ясності найкраще видно на четвертий — шостий день після [[новий Місяць|нового]] або [[повний Місяць|повного]] Місяця, коли море перетинає [[термінатор (астрономія)|термінатор]]<ref name=Grego_2006/><ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/>, а деталі альбедо — під час повні. |
|||
<gallery mode="packed" heights=250px> |
<gallery mode="packed" heights=250px> |
||
Image:Mare Serenitatis (LRO).png|Мозаїка знімків зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] |
Image:Mare Serenitatis (LRO).png|Мозаїка знімків зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина зображення — {{s|1100 км}}) |
||
Image:Mare Serenitatis (GLD100).gif|Карта висот цієї ж місцевості (жовте — височини, синє — низовини) |
Image:Mare Serenitatis (GLD100).gif|Карта висот цієї ж місцевості (жовте — височини, синє — низовини) |
||
Image:Serenitatis basin GRAIL gravity 2.png|Карта [[гравітація Місяця|гравітаційного поля]] цієї ж місцевості за даними [[GRAIL]] |
|||
</gallery> |
</gallery> |
||
{{Multiple image |
|||
|align = right |direction = vertical |width = 242 |
|||
|image1 = PIA00129 Moon - False Color Mosaic (cropped and turned).jpg |
|||
|caption1 = Зображення з посиленими кольорами. Море Ясності (праворуч унизу) яскравіше та червоніше за сусіднє [[Море Спокою]] (ліворуч угорі), бо містить менше титану та заліза. |
|||
|image2 = Mare Serenitatis AS17-150-23069 cropped.jpg |
|||
|caption2 = Межа світлої та темної лави на півдні Моря Ясності. Знімок «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]», ширина — близько {{s|100 км}}. |
|||
|image3 = Apollo 15 and 17 landing site map LPC-1Serenitatis.jpg |
|||
|caption3 = Карта Моря Ясності |
|||
}} |
|||
== Деталі поверхні == |
|||
=== Деталі альбедо === |
=== Деталі альбедо === |
||
Світла середина Моря Ясності оточена темним кільцем — так само темним, як сусіднє [[Море Спокою]]. Ширина цього кільця найбільша на півночі та сході, де сягає {{s|100—150 км}}. Це залишок древнього [[лава|лавового]] покриву моря. Середина моря стала світлішою через повторне залиття лавою — вже дещо іншого хімічного складу (біднішою на [[титан (хімічний елемент)|титан]] та [[залізо]])<ref name=Wood_2004_lava/><ref name=Bhatt_2017/><ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/><ref name=Chikmachev_2009_Tranquillitatis/><ref name=Hiesinger_2011/>. |
|||
[[Файл:False-Color Mosaic of the Moon.jpg|thumb|240px|right|Зображення з посиленими кольорами. Море Ясності (праворуч унизу) яскравіше та червоніше за сусіднє Море Спокою (ліворуч угорі), бо містить менше титану та заліза.]] |
|||
Середина та краї Моря Ясності мають різну яскравість: світла середина моря оточена темним кільцем (так само темним, як і сусіднє [[Море Спокою]]). Ширина цього кільця найбільша на півночі та сході, де сягає {{s|100–150 км}}. Велика яскравість середини моря є наслідком того, що колись її вдруге вкрила [[лава]] — вже дещо іншого хімічного складу<ref name=Wood_2004_lava/>{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104–110}}{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.11. Море Спокойствия, С. 154–156}}<ref name=Hiesinger_2011/>. |
|||
Море ділить навпіл |
Море ділить навпіл яскравий промінь викидів із якогось [[метеоритний кратер|кратера]]. Він перетинає кратер Бессель і тому відомий як промінь Бесселя ({{lang-en|Bessel ray}}), але йому не належить<ref name=Campbell_1989/>. Ймовірно, це частина величезної променевої системи кратера [[Тихо (кратер)|Тихо]], розташованого за 2000 км на південний захід<ref name=Wood_2004_ray/><ref name=Chikmachev_2009_Tycho/><ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/>. За іншою версією, це промінь яскравого кратера [[Менелай (кратер)|Менелай]], що лежить на березі Моря Ясності<ref name=Wood_2004_ray/><ref name=Grego_2006/><ref name=Chong_2002/><ref name=Campbell_1989/>. Перетнувши море, промінь тягнеться далі на північний схід — до [[Море Холоду|Моря Холоду]]. Його кінець віддалений від кратера Тихо на 4000 км (3/4 довжини місячного меридіану)<ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/>. Є в Морі Ясності й багато менших променів від кратерів<ref name=Grego_2006/><ref name=Wood_2008_bright/>. |
||
=== Кратери === |
=== Кратери === |
||
Всередині Моря Ясності є лише дрібні [[метеоритний кратер|кратери]]. Найбільший і найпомітніший із них<ref name=Chong_2002/> — {{нп|Бессель (кратер)|Бессель|ru|Бессель (лунный кратер)}} — має діаметр лише 16 км. На берегах моря є кілька більших кратерів: 95-кілометровий {{нп|Посідоній (кратер)|Посідоній|ru|Посидоний (лунный кратер)}} на північно-східному березі, 61-кілометровий {{нп|Лемоньє (кратер)|Лемоньє|ru|Лемонье (лунный кратер)}} на східному та 27-кілометровий [[Менелай (кратер)|Менелай]] на південно-західному<ref name=map/>. |
|||
[[Файл:AS17-M-0806 - Sulpicius Gallus + Dorsa Sorby.jpg|thumb|230px|right|Південний захід Моря Ясності. Кратер ліворуч — [[Сульпіцій Галл (кратер)|Сульпіцій Галл]], праворуч — [[Бобільє (кратер)|Бобільє]], вище видно гряду Бакленда та кінець гряди фон Котта.]] |
|||
[[Файл:Dorsa Lister + Dorsum Nicol - LROC - WAC.JPG|thumb|230px|right|Гряди на півдні Моря Ясності]] |
|||
[[Файл:Rimae Daniell - LROC - WAC.JPG|thumb|230px|right|Північний схід Моря Ясності (межа з [[Озеро Сновидінь|Озером Сновидінь]]). Видно борозни Даніеля.]] |
|||
[[Файл:Littrow + Dawes + Vitruvius - LROC - WAC.JPG|thumb|230px|right|Південний схід Моря Ясності (межа з [[Море Спокою|Морем Спокою]]). Видно борозни Літтрова та кілька менших борозен.]] |
|||
Всередині Моря Ясності є лише дрібні [[метеоритний кратер|кратери]]. Найбільший і найпомітніший з них<ref name=Chong_2002/> — [[Бессель (кратер)|Бессель]] — має діаметр лише 16 км. На берегах моря є кілька більших кратерів: 95-кілометровий [[Посідоній (кратер)|Посідоній]] на північно-східному березі, 61-кілометровий [[Лемоньє (кратер)|Лемоньє]] на східному та 27-кілометровий [[Менелай (кратер)|Менелай]] на південно-західному<ref name=map/>. |
|||
Кратер Посідоній примітний припіднятим і розтрісканим дном. Більша частина його дна складена материковими породами й набагато світліша за море<ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/>, а решта залита темною лавою, причому рівень лави там на 300 м вищий, ніж у морі<ref name=NASA_1978/><ref name=Plescia_2013/>. Затопленою частиною дна тягнеться звивиста борозна довжиною понад 200 км, що виходить із кратера крізь розрив валу і впадає в море. Такі борозни інтерпретують як [[меандр (річковий вигин)|меандровані]] русла [[лавовий потік|потоків]] дуже рідкої лави<ref name=Ostrach_2010/><ref name=Hurwitz_2013/>. |
|||
Кратер Лемоньє зливається з Морем Ясності і виглядає як його затока. Половина його валу зруйнована, а дно вкрите лавою з моря. Дещо північніше знаходиться краще збережений кратер Посідоній, всередині якого є кілька гірок, борозен та 11-кілометровий кратер {{s|Посідоній A}}<ref name=Grego_2006/>{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104—110}}<ref name=map/>. |
|||
Кратер Лемоньє залитий лавою, сполучений із морем і виглядає як його затока. Він був місцем роботи {{нп|Луноход-2|«Лунохода-2»|ru|Луноход-2}}<ref name=Grego_2006/><ref name=Atlas_2012/><ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/>. |
|||
На північному заході Моря Ясності є маленький ({{s|2,45 км}}) кратер [[Лінней (кратер)|Лінней]]. Незважаючи на свій розмір, цей кратер добре помітний, бо його оточує дуже яскравий ореол викидів. Але яскравість цього ореолу сильно залежить від кута освітлення, і його вигляд протягом місяця сильно змінюється. В минулому деякі спостерігачі робили з цього висновок, що якісь зміни трапилися з самим кратером. Такі його властивості — наслідок молодості{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104—110}}<ref name=Chong_2002/>. |
|||
На заході Моря Ясності лежить маленький ({{s|2,2 км}}) кратер {{нп|Лінней (кратер)|Лінней|ru|Линней (лунный кратер)}}. При високому Сонці він завдяки яскравому ореолу викидів стає найпомітнішим об'єктом західної частини моря<ref name=Joyson_1869/><ref name=Wood_2004_lava/>. Але його вигляд надзвичайно сильно залежить від кута освітлення і змінюється протягом місячної доби: при низькому Сонці цей кратер майже не видно<ref name=Wlasuk_2000/>. Ці зміни здавна привертали увагу астрономів, і деякий час Лінней був найбільш спостережуваним об'єктом Місяця<ref name=Cook_1913/>. Дехто зі спостерігачів припускав, що якісь зміни (виверження, обвалення тощо) відбуваються з самим кратером. Знімки космічних апаратів показали, що Лінней — цілком звичайний, але дуже добре збережений і, вочевидь, дуже молодий кратер<ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis/><ref name=Chong_2002/><ref name=Wlasuk_2000/>: ймовірно, йому менше 10 млн років<ref name=Robinson_2010/>. Його своєрідні оптичні властивості спричинені тим, що він ще не зазнав значного [[Космічне вивітрювання|космічного вивітрювання]]. Лінней є еталонним {{comment|простим|Кратер без центральної гірки та терас на схилах (характерна для відносно маленьких кратерів форма)}} морським кратером<ref name=Garvin_2011/>. |
|||
=== Гряди === |
|||
У Морі Ясності багато невисоких звивистих [[гряда (астрогеологія)|гряд]] — «зморшок», більшість яких тягнеться паралельно його краям. Деякі з них утворюють майже неперервне кільце, що проходить паралельно берегам моря на відстані {{s|100–200 км}} від них<ref name=map/>. Подібні кільця гряд є і в кількох інших місячних морях. Утворилися вони, найімовірніше, при стисненні поверхні. Під дією ваги товстого шару лави центральна частина моря просідала, і поверхня там стискалася, утворюючи гряди, а по краях, навпаки, розтягувалася з утворенням [[грабен]]ів<ref name=Westfall_2000/>. Дані [[радар]]ного зондування вказують на те, що кільце гряд з'явилося над внутрішнім кільцевим валом [[імпактний басейн|басейну]] Моря Ясності. Над різними височинами утворилися і деякі інші гряди<ref name=Watters_2010/>. |
|||
<gallery mode="packed" heights="200px"> |
|||
Східна частина кільця гряд Моря Ясності є найбільш примітним ланцюжком гряд цього моря і всього Місяця<ref name=Grego_2006/>; вона відома під неофіційною назвою «[[Зміїний хребет]]» ({{lang-en|Serpentine Ridge}}). Його довжина перевищує 400 км, а висота сягає {{s|300–350 м}}<ref name=Westfall_2000/>. Різні частини цього хребта мають різні {{comment|офіційні|затверджені Міжнародним Астрономічним союзом}} назви. Північна частина є безіменною, середня відома як гряди Смирнова ({{lang-la|Dorsa Smirnov}}), а південна входить до складу гряд Лістера (''Dorsa Lister''). Окрім того, на півдні зі Зміїним хребтом з'єднується гряда Ніколя (''Dorsum Nicol'')<ref name=Westfall_2000/><ref name=Wood_2004_ridge/><ref name=map/>. |
|||
Bessel crater Apollo 15.jpg|Кратер Бессель (діаметр — 16 км).<br>Знімок «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]». |
|||
Posidonius (LROC-WAC Nearside mosaic).png|Кратер Посідоній (діаметр — {{s|95 км}}). Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]. |
|||
Linne (LRO) 1.png|Кратер Лінней (діаметр — 2,2 км). Знімок LRO. |
|||
</gallery> |
|||
[[Файл:Rima Posidonius II (LRO) 1.png|thumb|250px|right|Частина звивистої борозни в кратері Посідоній. Знімок [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина — {{s|22 км}}).]] |
|||
=== Магматичні об'єкти === |
|||
Довжина гряд Смирнова — близько 200 км, а ширина сягає 15 км. На півдні вони з'єднуються з 300-кілометровою системою гряд Лістера, яка підковоподібно вигнута вздовж південного берега моря. Західний кінець цих гряд іде до кратера [[Бессель (кратер)|Бессель]]. Південніше від них відходить кілька інших хребтів, у тому числі 50-кілометрова гряда Ніколя, що йде на південь (перпендикулярно берегу), та 150-кілометрова гряда Бакленда (''Dorsum Buckland''), що тягнеться паралельно південно-західному краю моря. Остання з'єднується з 220-кілометровою грядою фон Котта (''Dorsum von Cotta''), що утворює західну частину кільця<ref name=Grego_2006/><ref name=map/>. |
|||
На заході моря, біля схилів [[Кавказ (Місяць)|Кавказу]] {{s|({{Coord|30.85|N|10.07|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=купол Валентина (V1)}})}}, стоїть один із найбільших місячних куполів — своєрідних округлих височин [[вулкан]]ічного або [[інтрузія|інтрузивного]] (у цьому разі, найімовірніше, інтрузивного<ref name=Lena_2013/><ref name=Douglass_2004/>) походження. Він відомий під неофіційною назвою «купол [[Святий Валентин|Валентина]]» ({{lang-en|Valentine Dome}}), отриманою через серцеподібну з погляду деяких спостерігачів форму<ref name=Wood_2004_happy/>. Його ширина становить близько 40×30 км, а висота — 130 м; він охоплює кілька дрібних острівців і перетятий двома борознами. Поряд із ним {{s|({{Coord|32.00|N|10.13|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=купол V2}})}} є менший купол (шириною 12×10 км і висотою 80 м), що охоплює два острівці<ref name=Lena_2013/><ref name=Wood_2007_utterly/>. |
|||
На південному сході Моря Ясності — на межі з Морем Спокою — розташований ланцюжок із 5 конічних вулканів, витягнутий уздовж невеликої прямої борозни. Найбільші з них отримали назви {{нп|Осіріс (місячний кратер)|Осіріс|ru|Осирис (лунный кратер)}} та {{нп|Ісіс (місячний кратер)|Ісіс|ru|Исис (лунный кратер)}}; їх висота становить близько 90 та 70 м, а діаметр — 2,5 та 2 км відповідно{{ref+|У [[планетна номенклатура|номенклатурі]] Міжнародного астрономічного союзу ці назви стосуються тільки кратерів<ref>{{GPN|4508|Osiris}}</ref><ref>{{GPN|2739|Isis}}</ref>, але на практиці їх вживають і для вулканів цілком<ref name=Weitz_1999/><ref name=Lena_2013/>.|прим.}}. Ймовірно, вони утворилися при виверженнях із розлому. Від другого з них тягнеться невелика звивиста борозна, яку інтерпретують як русло лавового потоку<ref name=Weitz_1999/><ref name=Lena_2013/>. |
|||
Між цим кільцем та берегом Моря Ясності є кілька менших гряд: 50-кілометрова гряда Овена та 60-кілометрова гряда Геста на заході, 80-кілометрові гряди Сорбі на південному заході та 130-кілометрові гряди Альдрованді на сході<ref name=Grego_2006/><ref name=map/>. |
|||
На заході моря є своєрідна западина неправильної форми, відома як {{s|Арат CA}}. Її ширина становить 9,5×3 км, а найбільша глибина — {{s|400 м}}. На північ від неї відходить невелика гряда. Найімовірніше, {{s|Арат CA}} виник через вулканічні виверження та провалювання ґрунту в підземні порожнини<ref name=Braden_2009/><ref name=ASU_2008/><ref name=Greeley_1976/>. |
|||
Майже через усе Море Ясності з півночі на південь проходить зигзагоподібна гряда. Одна з її ділянок (біля центру моря) називається грядою Азара (''Dorsum Azara''), а інша (на півдні) входить до складу гряд Лістера. Інші частини цієї гряди є безіменними<ref name=Westfall_2000/><ref name=Grego_2006/><ref name=map/>. |
|||
Крім уже згаданого русла [[лавовий потік|лавового потоку]] в кратері Посідоній, у Морі Ясності виявлено ще 5 подібних русел. Вони теж розташовані біля східного берега моря, а їх довжина лежить у межах {{s|3—46 км}}<ref name=Hurwitz_2013/>. |
|||
=== Борозни === |
|||
Біля країв Моря Ясності паралельно ним тягнеться немало борозен. Вони є [[грабен]]ами, що утворилися при розтягненні поверхні країв моря завдяки просіданню його центральної частини<ref name=Westfall_2000/>. Це просідання, в свою чергу, є наслідком її навантаження виливами лави. На північному сході Моря Ясності (біля [[Озеро Сновидінь|Озера Сновидінь]]) проходять борозни Даніеля ({{lang-la|Rimae Daniell}}), на південному сході — борозни Літтрова (''Rimae Littrow''), дещо західніше (на межі з [[Море Спокою|Морем Спокою]]) — борозни Плінія (''Rimae Plinius'') та кілька менших, на південному заході — борозни Менелая (''Rimae Menelaus''), іще західніше — борозни Сульпіція Галла (''Rimae Sulpicius Gallus''). На північно-західному кінці моря є борозна Каліппа (''Rima Calippus'')<ref name=map/>. |
|||
<gallery mode="packed" heights="200px"> |
|||
Valentine Domes (LRO) 1.png|Купол Валентина та сусідній маленький купол. Знімок [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]; розмір — {{s|55×75 км}}. |
|||
Osiris (LRO).png|Конічний вулкан Осіріс. Знімок [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]; ширина — {{s|2,7 км}}{{ref+|Див. [[:c:file:Catena Brigitte AS17-M-0597 LTVT.JPG|знімок разом із сусідніми об'єктами]].|прим.}} |
|||
Aratus CA (AS15-P-9355+9353).png|Ймовірний вулканічний кратер {{s|Арат CA}}. Знімок «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]»; ширина — {{s|15 км}}. |
|||
</gallery> |
|||
По краях моря трапляються плями темних відкладів, що їх інтерпретують як [[пірокластичні породи|пірокластичні викиди]] [[експлозія|вибухових]] або [[лавовий фонтан|фонтаноподібних]] вивержень. Такі покриви площею в тисячі квадратних кілометрів виявлено поблизу кратерів [[Сульпіцій Галл (кратер)|Сульпіцій Галл]] і {{нп|Таке (кратер)|Таке|ru|Таке (лунный кратер)}} на південному заході моря, а також в околицях {{нп|Долина Тавр — Літтров|долини Тавр — Літтров|en|Taurus–Littrow}} на південному сході<ref name=Gaddis_2003/><ref name=Gustafson_2012/><ref name=Carter_2009/><ref name=Atlas_2012/>. Менший за площею покрив оточує частину борозни Каліппа на північному заході моря<ref name=Campbell_2014/>. |
|||
Пірокластичні породи в долині Тавр — Літтров були досліджені «[[Аполлон-17|Аполлоном-17]]». Виявилося, що це [[вулканічне скло]], подрібнене на краплі розміром від <1 мкм до близько 1 мм; подекуди ґрунт складається з нього цілком<ref name=Heiken_1974/><ref name=Meyer_2010_74220/>. Початковий колір скла — помаранчевий, але багато часток розкристалізовані й у зв'язку з цим стали чорними{{ref+|При розкристалізовуванні цього скла в ньому виникають прозорі кристали [[олівін]]у, вкриті чорними мікрокристалами [[ільменіт]]у<ref name=Meyer_2010_74220/><ref name=Hollocher/>.|прим.}}<ref name=Meyer_2010_74220/><ref name=McBride_2019/>. |
|||
Місце виверження скла околиць долини Тавр — Літтров точно не відоме; можливо, це якась із сусідніх борозен, а можливо, це місце нині сховане під морською лавою<ref name=McBride_2019/>. Джерелом подібних викидів біля Сульпіція Галла може бути розташований там [[нирки|ниркоподібний]] кратер розміром {{s|5,5 км}}<ref name=Gaddis_2010/>, а викидів біля кратера Таке — [[грабен]]и, відомі як борозни Менелая (''Rimae Menelaus'')<ref name=Petrycki_1999/>. |
|||
<gallery mode="packed" heights="200px"> |
|||
Taurus-Littrow LPD (AS17-M-0447).png|Область, вкрита темними [[пірокластичні породи|пірокластичними викидами]], на південно-східному краї моря. Світліша область ліворуч угорі вкрита морською лавою. Знімок «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]» (ширина — 80 км). |
|||
AS17-137-20990.jpg|Пірокластичні викиди зблизька: помаранчевий ґрунт із мікроскопічних крапель вулканічного скла<ref name=Meyer_2010_74220/>. Знімок «Аполлона-17». |
|||
S73-15171.jpg|Скляні краплі та їх уламки зі зборів «Аполлона-17». Розмір часток — {{s|20-45 мкм}}{{ref+|Див. також [[:c:file:S73-15083.jpg|знімок у відбитому світлі]].|прим.}}. |
|||
</gallery> |
|||
{{Частина зображення |
|||
|зобр = Dorsa Aldrovandi AS17-P-2313.jpg |
|||
|позиція = right |
|||
|підпис = Гряди Альдрованді (''Dorsa Aldrovandi'') та безіменні [[грабен]]и на сході моря. Знімок «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]»; ширина — близько {{s|30 км}}. |
|||
|ширина = 220 |
|||
|загальна = 225 |
|||
|верх = 110 |
|||
|низ = 250 |
|||
|ліво = 3 |
|||
}} |
|||
=== Тектонічні об'єкти === |
|||
{{Multiple image |
|||
|align = right |direction = vertical |width = 220 |
|||
|image1 = Dorsa Smirnov - LROC - WAC.JPG |
|||
|caption1 = Північна частина Зміїного хребта. Знімок [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]; ширина — близько {{s|270 км}}. |
|||
|image2 = Scarp in Taurus-Littrow Valley (LRO) 1.png |
|||
|caption2 = Перехід гряди в уступ у долині Тавр — Літтров{{ref+||прим.|scarp}}. Знімок LRO; ширина — {{s|13 км}}. |
|||
|image3 = Plinius crater AS17-M-1660.jpg |
|||
|caption3 = Грабени на межі морів Ясності та Спокою (борозни Плінія). Знімок «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]»; ширина — близько {{s|160 км}}. |
|||
}} |
|||
==== Гряди ==== |
|||
Подібно до інших великих круглих морів, Море Ясності має кільце [[гряда (астрогеологія)|гряд]] — «зморшок» лавового покриву. У цьому морі воно проходить на відстані {{s|100-200 км}} від берегів<ref name=map/>. Ці та інші [[тектоніка|тектонічні]] об'єкти моря є результатом просідання лави під дією власної ваги, при якому поверхня центральної частини моря стискалася з утворенням гряд, а крайової — розтягувалася з утворенням [[грабен]]ів<ref name=Westfall_2000/><ref name=Solomon_1980/>. Дані [[радар]]ного зондування вказують на те, що кільце гряд пролягло над внутрішнім кільцевим валом [[імпактний басейн|басейну]] Моря Ясності. Над різними нерівностями дна утворилися й деякі інші гряди<ref name=Watters_2010/>. Загальна довжина гряд Моря Ясності, виявлених на знімках зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] в ході дослідження 2015 року, становить близько {{s|2700 км}}, або 11 % загальної довжини виявлених гряд Місяця<ref name=Yue_2015/>. |
|||
Східна частина кільця гряд Моря Ясності є найвидовищнішим ланцюжком гряд усього Місяця<ref name=Grego_2006/><ref name=Planck_2018/>; вона відома під неофіційною назвою {{нп|Зміїний хребет|«Зміїний хребет»|ru|Змеиный хребет}} ({{lang-en|Serpentine Ridge}}). Його довжина перевищує 400 км, а висота сягає {{s|300-350 м}}<ref name=Westfall_2000/>. На півночі хребет роздвоюється. «Вузол» у місці розгалуження примітний яскравим 2-кілометровим кратером {{s|Посідоній Y}}, подібним до Ліннея, і відомий під неофіційною нині назвою {{s|Посідоній γ}}<ref name=Atlas_2012/><ref name=Ashbrook_1963/><ref name=Braden_2011/><ref name=Elger_1895/><ref name=map/>{{ref+|Див. [[:c:file:Posidonius Y on Posidonius γ.png|знімок {{s|Посідонія γ}} великим планом]].|прим.}}. |
|||
В [[планетна номенклатура|номенклатурі]] Міжнародного астрономічного союзу Зміїний хребет не фігурує як одне ціле<ref name=Wood_2004_ridge/>: північна частина є безіменною, середню названо грядами Смирнова ({{lang-la|Dorsa Smirnov}}), а південну включено до складу гряд Лістера (''Dorsa Lister''). Південно-західна частина кільця відома як гряда Бакленда (''Dorsum Buckland''), а західна — як гряда фон Котти (''Dorsum von Cotta'')<ref name=Westfall_2000/><ref name=Atlas_2012/><ref name=map/>. |
|||
Ще одна велика система гряд проходить уздовж діаметра моря з півночі на південь. Одна з її частин (біля центру моря) називається грядою Азари (''Dorsum Azara''), інша (на півдні) входить до складу гряд Лістера, а решта залишились безіменними. Є в морі й низка менших гряд<ref name=Westfall_2000/><ref name=Grego_2006/><ref name=map/>. |
|||
Біля східного берега в морі тягнуться гряди Альдрованді (''Dorsa Aldrovandi''), примітні тим, що з їх зверненого до центра моря боку морська поверхня нижча, ніж із протилежного, на величину до {{s|300 м}}<ref name=Watters_2010/>. |
|||
Одна маленька безіменна гряда на заході моря виходить на берег, де продовжується [[уступ (фізична географія)|уступом]]. Цей об'єкт надзвичайно молодий — за результатами [[підрахунок кратерів|підрахунку кратерів]], тектонічні рухи там закінчилися близько 50 млн років тому<ref name=Clark_2017/>{{ref+|Див. [[:c:file:Wrinkle ridge – lobate scarp transition in western Mare Serenitatis (LROC-WAC).png|знімок об'єкта]].|прим.}}. Перехід в уступ спостерігається й у маленької гряди в долині Тавр — Літтров{{ref+|Цей об'єкт відомий під присвоєною астронавтами назвою «уступ [[Роберт Едвард Лі|Лі]] — [[Авраам Лінкольн|Лінкольна]]» ({{lang-en|Lee-Lincoln Scarp}})<ref name=Watters_2010/><ref>{{cite web |url=https://www.hq.nasa.gov/alsj/a17/a17.site.html |title=The Valley of Taurus-Littrow |publisher=NASA |date=2009-11-13 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180530180010/https://www.hq.nasa.gov/alsj/a17/a17.site.html |archivedate=2018-05-30 |deadurl=no}}</ref>, але офіційно називається просто «Уступ» ({{lang-en2|Scarp}})<ref>{{GPN|5359|Scarp}} Див. карти [https://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/topophoto/43D1S1/ 43D1S1] [https://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LPST/43d1s2/ 43D1S2].</ref>: правила [[планетна номенклатура|планетної номенклатури]] не допускають назви на честь військових та політичних діячів XIX століття й пізніших<ref name=gazetteer_Rules/><ref>{{cite web |url=https://the-moon.us/wiki/Scarp |title=Scarp |publisher=The Moon-Wiki |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190410011924/https://the-moon.us/wiki/Scarp |archivedate=2019-04-10 |deadurl=no}}</ref>.|прим.|scarp}}, а також у гряд Альдрованді<ref name=Watters_2010/>. |
|||
==== Грабени ==== |
|||
У крайовій зоні Моря Ясності паралельно берегам тягнеться чимало [[грабен]]ів<ref name=Westfall_2000/><ref name=Solomon_1980/>. На північному сході моря (біля [[Озеро Сновидінь|Озера Сновидінь]]) проходять борозни Даніеля ({{lang-la|Rimae Daniell}}), на південному сході — борозни Літтрова (''Rimae Littrow''), на півдні (на межі з [[Море Спокою|Морем Спокою]]) — борозни Плінія (''Rimae Plinius'') та кілька менших, на південному заході — борозни Менелая (''Rimae Menelaus'') та борозни Сульпіція Галла (''Rimae Sulpicius Gallus''). На північно-західному кінці моря лежить борозна Каліппа (''Rima Calippus'')<ref name=map/>. У деяких грабенах моря, зокрема в борознах Менелая, борозні Каліппа та борозні Рейко, відбувалися вулканічні виверження<ref name=Petrycki_1999/><ref name=Campbell_2014/><ref name=Weitz_1999/>. |
|||
== Геологічна історія == |
== Геологічна історія == |
||
{{Multiple image |
|||
[[Файл:Apollo 17 Lunar Sample 70035 (S75-34412).jpg|thumb|230px|right|Зразки [[базальт]]у, доставлені «Аполлоном-17»]] |
|||
|align = right |direction = vertical |width = 220 |
|||
[[Файл:AS17-140-21497.png|thumb|230px|right|[[Гаррісон Шмітт]] у долині Таурус-Літтров]] |
|||
|header = Зразки зі зборів «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]» |
|||
Море Ясності лежить в [[імпактний басейн|імпактному басейні]] — величезному кратері, що з'явився від [[Імпактна подія|удару астероїда]]. [[Радіоізотопне датування]] зразків порід, доставлених «[[Аполлон-17|Аполлоном-17]]», вказує на те, що це сталося {{s|3,9 млрд}} років тому — в кінці [[нектарський період|нектарського періоду]]. За одними даними, такий вік узгоджується з морфологічними ознаками цього басейну (його перекриттям із іншими деталями рельєфу та концентрацією кратерів)<ref name=Wilhelms_1987_9/><ref name=Hiesinger_2011/><ref name=Tanaka_2012/>; інші дослідження названих ознак вказують на [[донектарський період|донектарський]] вік басейну<ref name=Fassett_2012/>. Форма Моря Ясності та його [[маскон]]у вказує на те, що астероїдних ударів було два — великий у центральній частині моря та маленький у північній<ref name=Wilhelms_1987_9/>. Басейн Моря Ясності старший за сусідній басейн [[Море Дощів|Моря Дощів]], але молодший за басейн [[Море Спокою|Моря Спокою]]<ref name=Fassett_2012/><ref name=Wilhelms_1987_8/>. |
|||
|image1 = Mondgestein Apollo 17 02.jpg |
|||
|caption1 = [[Брекчія]] на основі ударного розплаву, який інтерпретують як утворений при появі басейну Моря Ясності<ref name=Spudis_2005/> (вік — {{s|3,93}} млрд років)<ref name=Meyer_2010_76015/>{{ref+|Див. [[:c:file:AS17-140-21411 (21658176496).jpg|знімок скелі, звідки взято зразок]].|прим.}} |
|||
|image2 = Apollo 17 Lunar Sample 70035 (S75-34412).jpg |
|||
|caption2 = Морська [[базальт]]ова лава віком 3,7 млрд років |
|||
}} |
|||
Вік [[імпактний басейн|басейну]] Моря Ясності залишається неясним, хоча його визначенню було присвячено багато робіт<ref name=Evans_2018/><ref name=Fassett_2012/>. [[Радіоізотопне датування]] низки зразків, доставлених «[[Аполлон-17|Аполлоном-17]]» і інтерпретованих як ударний розплав цього басейну, показало вік {{s|3,87 ± 0,04 млрд}} років<ref name=Wilhelms_1987_9/><ref name=Head_1979/><ref name=Spudis_2011/> або, за іншим оглядом, {{s|3,94 ± 0,03 млрд}} років<ref name=Grange_2010/>, але згадану інтерпретацію піддавали сумніву<ref name=Evans_2018/><ref name=Zhang_2018/>. За одними роботами, цей вік узгоджується з характером перекриття басейну з іншими деталями рельєфу та [[підрахунок кратерів|кількістю накладених на нього кратерів]] і він належить до [[нектарський період|нектарського періоду]]<ref name=Wilhelms_1987_9/><ref name=Hiesinger_2011/><ref name=Tanaka_2012/>; інші дослідження названих ознак вказують на [[донектарський період|донектарський]] вік басейну<ref name=Fassett_2012/><ref name=Byrne_2015/><ref name=Zhang_2018/>. У будь-якому разі басейн Моря Ясності старший за сусідній басейн [[Море Дощів|Моря Дощів]] і молодший за басейн [[Море Спокою|Моря Спокою]]<ref name=Fassett_2012/><ref name=Wilhelms_1987_8/>. Старший він чи молодший за басейн [[Море Криз|Моря Криз]], невідомо<ref name=Fassett_2012/><ref name=Evans_2018/>. |
|||
Форма Моря Ясності та його [[маскон]]а вказує на існування під північною частиною моря ще одного, меншого, басейну<ref name=Wilhelms_1987_9/><ref name=Neumann_2015/>. Судячи з його дуже поганої збереженості, він, ймовірно, старший за більший<ref name=Evans_2018/><ref name=Spudis_2005/><ref name=Head_1979/>. Згодом їх значно пошкодив та вкрив викидами [[зіткнення космічних тіл|астероїдний удар]], що створив басейн Моря Дощів<ref name=Wilhelms_1987_9/><ref name=Evans_2018/>. За приблизною оцінкою, шар викидів цього удару на ближньому боці басейну Моря Ясності може сягати товщини {{s|600 м}}, а на дальньому — {{s|100 м}}<ref name=Head_1979/><ref name=Head_1992/>. |
|||
Вік лавового покриву різних ділянок моря, за даними [[підрахунок кратерів|підрахунку кратерів]], лежить у межах {{s|2,4—3,8 млрд}} років. Таким чином, вулканічна активність там тривала надзвичайно довго<ref name=Hiesinger_2011/> — не менш ніж 1,4 млрд років — хоча (як і в інших морях) більша частина об'єму лави виверглася в перші 0,2 млрд років<ref name=Solomon_1980/>. На поверхні Моря Ясності вдалося розрізнити близько 30 окремих лавових потоків; серед них найбільше таких, що утворилися {{s|3,4—3,5 млрд}} років тому. Найстарші з них лежать по краях моря й вирізняються темним кольором. Для ділянки, де сів «[[Аполлон-17]]», оцінка віку за підрахунком кратерів становить {{s|3,70 ± 0,04 млрд}} років, що добре збігається з [[радіоізотопне датування|радіоізотопними даними]]. Лавовий покрив кратера Лемоньє, де працював «[[Луноход-2]]», має вік {{s|2,44 ± 0,17 млрд}} років і є наймолодшим у Морі Ясності<ref name=Hiesinger_2011/>. [[Пірокластичні породи]] (подрібнене [[вулканічне скло]]), доставлені «Аполлоном-17», виверглися близько 3,48 млрд років тому<ref name=Gustafson_2012/>. |
|||
Ще до припинення вивержень лава почала просідати під дією власної ваги, що спричинило по краях моря розтягнення поверхні й появу [[грабен]]ів, а ближче до центра — її стиснення й появу [[гряда (астрогеологія)|гряд]]. При подальших виверженнях частину грабенів затопило. Припинення утворення грабенів датують часом близько 3,6 млрд років тому, а основних гряд — 3,0 млрд років тому<ref name=Solomon_1980/><ref name=Campbell_2014/>. Втім, дрібні гряди продовжували утворюватися навіть 50 млн років тому<ref name=Clark_2017/>. |
|||
[[Лава]], що вкриває Море Ясності, вивергалася значно пізніше. Вік різних ділянок його поверхні, визначений за концентрацією кратерів, лежить у межах {{s|2,4–3,8 млрд}} років. Це означає, що ці ділянки були вкриті лавою в різні часи, і вулканічна активність там тривала не менш ніж 1,4 млрд років. У цьому морі вдалося розрізнити близько 30 таких ділянок; серед них найбільше таких, що утворилися {{s|3,4–3,5 млрд}} років тому. Найдревніші з них лежать по краях моря й мають темний колір<ref name=Hiesinger_2011/>. |
|||
== |
== Посадки космічних апаратів == |
||
[[Файл:AS17-140-21497.png|thumb|right|[[Гаррісон Шмітт]] у долині Тавр — Літтров]] |
|||
* 11 грудня 1972 року біля південно-східного краю Моря Ясності (в [[долина Таурус-Літтров|долині Таурус-Літтров]], {{Coord|20.19|N|30.77|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Аполлон-17}}) здійснив посадку місячний модуль «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]» з двома астронавтами. Вони доставили звідти 110 кг зразків порід{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности, С. 104–110}}<ref name=Wilhelms_1987_11/>. |
|||
* 11 грудня 1972 року в {{нп|Долина Тавр — Літтров|долині Тавр — Літтров|en|Taurus–Littrow}}, що відходить від південно-східного краю Моря Ясності {{s|({{Coord|20.1908|N|30.7717|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Аполлон-17}})}}, здійснив посадку місячний модуль «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]» з двома астронавтами, що стало шостою й останньою на сьогодні висадкою людей на Місяць. За допомогою [[місячний автомобіль|місячного автомобіля]] астронавти дослідили околиці, проїхавши 30 км, і доставили на Землю 110,5 кг зразків каменю та ґрунту<ref name=Apollo_17_CSM_NASA/><ref name=Apollo_17_LM_NASA/>. |
|||
* 15 грудня 1973 року на східному краї Моря Ясності (кратер [[Лемоньє (кратер)|Лемоньє]], {{Coord|25.85|N|30.45|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луна-21}}) здійснила посадку автоматична станція «[[Луна-21]]», що доставила туди «[[Місяцехід-2]]». |
|||
* 15 грудня 1973 року на східному краї Моря Ясності (кратер [[Лемоньє (кратер)|Лемоньє]], {{Coord|25.9994|N|30.4077|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луна-21}}) здійснила посадку автоматична станція {{нп|Луна-21|«Луна-21»|ru|Луна-21}}, що доправила туди {{нп|Луноход-2|«Луноход-2»|ru|Луноход-2}}. Він пропрацював близько 4 місяців, проїхавши 37 км, і нині перебуває на {{Coord|25.8323|N|30.9221|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луноход-2 (теперішнє розташування)}}<ref name=Luna_21_NASA/>. |
|||
* 11 квітня 2019 року на півночі Моря Ясності розбився космічний апарат {{нп|Берешит (космічний апарат)|«Берешит»|ru|Берешит (космический аппарат)}}<ref name=Greshko_2019/>. |
|||
== У культурі == |
== У культурі == |
||
| Рядок 98: | Рядок 186: | ||
== Карти == |
== Карти == |
||
Карти, видані ''Aeronautical Chart Information Center, [[ |
Карти Моря Ясності та найближчих околиць, видані в {{s|1963—1967}} роках (''Aeronautical Chart Information Center, [[Повітряні сили США|United States Air Force]]'')<ref name=Cartographic_Dossier/>: |
||
{{-}} |
{{-}} |
||
<gallery mode="packed" heights="170px"> |
<gallery mode="packed" heights="170px"> |
||
| Рядок 110: | Рядок 198: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
;Коментарі |
|||
{{reflist|2|refs= |
|||
{{примітки|group=прим.|2}} |
|||
;Джерела |
|||
{{примітки|2|refs= |
|||
<ref name=Apollo_17_CSM_NASA>{{cite web |
|||
|url = https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1972-096A |
|||
|title = Apollo 17 Command and Service Module (CSM) |
|||
|publisher = NASA Space Science Data Coordinated Archive |
|||
|accessdate = 2019-04-09 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190409203733/https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1972-096A |
|||
|archivedate = 2019-04-09 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Apollo_17_LM_NASA>{{cite web |
|||
|url = https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1972-096C |
|||
|title = Apollo 17 Lunar Module /ALSEP |
|||
|publisher = NASA Space Science Data Coordinated Archive |
|||
|accessdate = 2019-04-09 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190409215834/https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1972-096C |
|||
|archivedate = 2019-04-09 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Ashbrook_1963>{{cite journal |
|||
|title =Dimensions of the Linné Craterlet |
|||
|author =Ashbrook J. |
|||
|date =1963 |
|||
|journal=The Strolling Astronomer |
|||
|volume =17 |
|||
|issue =1-2 |
|||
|pages =26–28 |
|||
|bibcode=1963StAst..17...26A |
|||
|url =http://adsbit.harvard.edu//full/1963StAst..17...26A/0000028.000.html |
|||
}} ([https://web.archive.org/web/20170608213114/http://www.the1963aristarchusevents.com/JALPO_Vols__15-17.pdf The whole issue]).</ref> |
|||
<ref name=ASU_2008>{{cite web |
|||
|url =http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20080610.html |
|||
|title =Featured Image - 06/10/2008. A Mysterious Depression: Aratus CA |
|||
|publisher =Apollo Image Archive. School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date =2008-10-06 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20180531031126/http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20080610.html |
|||
|archivedate=2018-05-31 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Atlas_2012>{{книга |
|||
|заголовок =The Cambridge Photographic Moon Atlas |
|||
|автор =Chu A., Paech W., Weigand M. |
|||
|видавництво =Cambridge University Press |
|||
|рік =2012 |
|||
|частина =Mare Serenitatis |
|||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=gOW2MO-IFa4C&pg=PA78&dq=Serenitatis |
|||
|isbn =9781107019737 |
|||
|pages =78–81 |
|||
|doi =10.1017/CBO9781139095709.006 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Bhatt_2017>{{cite journal |
|||
|title =Spectral Characterization of Mare Serenitatis Using Chandrayaan-1 Data |
|||
|author =Bhatt M., Mall U., Woehler C., Bhardwaj A., Grumpe A., Rommel D. |
|||
|date =2017 |
|||
|journal=48th Lunar and Planetary Science Conference, held 20-24 March 2017, at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1964, id.1541 |
|||
|bibcode=2017LPI....48.1541B |
|||
|url =https://www.hou.usra.edu/meetings/lpsc2017/pdf/1541.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Blewett_2011>{{cite journal |
|||
|title =Lunar swirls: Examining crustal magnetic anomalies and space weathering trends |
|||
|author =Blewett D. T., Coman E. I., Hawke B. R., Gillis-Davis J. J., Purucker M. E., Hughes C. G. |
|||
|date =2011 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research |
|||
|volume =116 |
|||
|issue =E2 |
|||
|doi =10.1029/2010JE003656 |
|||
|bibcode=2011JGRE..116.2002B |
|||
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1029/2010JE003656 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Braden_2009>{{cite web |
|||
|url = http://lroc.sese.asu.edu/posts/24 |
|||
|title = Aratus CA |
|||
|author = Braden S. |
|||
|publisher = NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date = 2009-10-02 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20180531035614/http://lroc.sese.asu.edu/posts/24 |
|||
|archivedate = 2018-05-31 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Braden_2011>{{cite web |
|||
|url = http://lroc.sese.asu.edu/posts/449 |
|||
|title = Posidonius Y |
|||
|author = Braden S. |
|||
|publisher = NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date = 2011-10-25 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20171005051815/http://lroc.sese.asu.edu/posts/449 |
|||
|archivedate = 2017-10-05 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Byrne_2015>{{книга |
|||
|заголовок =The Moon's Largest Craters and Basins: Images and Topographic Maps from LRO, GRAIL, and Kaguya |
|||
|автор =Byrne C. J. |
|||
|видавництво=Springer |
|||
|рік =2015 |
|||
|isbn =9783319220321 |
|||
|посилання =http://books.google.com/books?id=AGv_CgAAQBAJ&pg=PA174&dq=Serenitatis |
|||
|pages =110, 174, 198 |
|||
|allpages =246 |
|||
|doi =10.1007/978-3-319-22032-1 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Campbell_1989>{{cite journal |
|||
|title =The Bessel Ray Region: Preliminary Analysis of Remote Sensing Data |
|||
|author =Campbell B. A., Hawke B. R., Bell J. F. III, Zisk S. H. |
|||
|date =1989 |
|||
|journal=Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference |
|||
|pages =139–140 |
|||
|bibcode=1989LPI....20..139C |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1989LPI....20..139C |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Campbell_2014>{{cite journal |
|||
|title =Improved discrimination of volcanic complexes, tectonic features, and regolith properties in Mare Serenitatis from Earth-based radar mapping |
|||
|author =Campbell B. A., Ray Hawke B., Morgan G. A., Carter L. M., Campbell D. B., Nolan M. |
|||
|date =2014 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets |
|||
|volume =119 |
|||
|issue =2 |
|||
|pages =313–330 |
|||
|doi =10.1002/2013JE004486 |
|||
|bibcode=2014JGRE..119..313C |
|||
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1002/2013JE004486 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Carter_2009>{{cite journal |
|||
|title =Radar remote sensing of pyroclastic deposits in the southern Mare Serenitatis and Mare Vaporum regions of the Moon |
|||
|author =Carter L. M., Campbell B. A., Hawke B. R., Campbell D. B., Nolan M. C. |
|||
|date =2009 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research |
|||
|volume =114 |
|||
|issue =E11 |
|||
|doi =10.1029/2009JE003406 |
|||
|bibcode=2009JGRE..11411004C |
|||
|url =https://web.archive.org/web/20180720202623/https://repository.si.edu/bitstream/handle/10088/8396/200943.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web |
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web |
||
|title=The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 |
|title=The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 |
||
| Рядок 116: | Рядок 339: | ||
|date=1973 |
|date=1973 |
||
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf |
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Chikmachev_2009_Serenitatis>{{книга |
|||
|частина =Глава 3.4. Следы в Море Ясности |
|||
|автор =Чикмачев В. И. |
|||
|заголовок =Путешествия к Луне |
|||
|відповідальний=Ред.-сост. В. Г. Сурдин |
|||
|місце =М. |
|||
|видавництво =Физматлит |
|||
|рік =2009 |
|||
|сторінки =104–110 |
|||
|сторінок =512 |
|||
|isbn =978-5-9221-1105-8 |
|||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT180 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Chikmachev_2009_Tranquillitatis>{{книга |
|||
|частина =Глава 3.11. Море Спокойствия |
|||
|автор =Чикмачев В. И. |
|||
|заголовок =Путешествия к Луне |
|||
|відповідальний=Ред.-сост. В. Г. Сурдин |
|||
|місце =М. |
|||
|видавництво =Физматлит |
|||
|рік =2009 |
|||
|сторінки =154–160 |
|||
|сторінок =512 |
|||
|isbn =978-5-9221-1105-8 |
|||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT260 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Chikmachev_2009_Tycho>{{книга |
|||
|частина =Глава 3.13. Тихо и его окрестности |
|||
|автор =Чикмачев В. И. |
|||
|заголовок =Путешествия к Луне |
|||
|відповідальний=Ред.-сост. В. Г. Сурдин |
|||
|місце =М. |
|||
|видавництво =Физматлит |
|||
|рік =2009 |
|||
|сторінки =166–175 |
|||
|сторінок =512 |
|||
|isbn =978-5-9221-1105-8 |
|||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT280 |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Chong_2002>{{книга |
<ref name=Chong_2002>{{книга |
||
| Рядок 127: | Рядок 389: | ||
|allpages =146 |
|allpages =146 |
||
|isbn =978-0-521-81392-1 |
|isbn =978-0-521-81392-1 |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Clark_2017>{{cite journal |
|||
|title =Wrinkle Ridge-Lobate Scarp Transition of West Serenitatis: Indications for Recent Tectonic Activity |
|||
|author =Clark J. D., van der Bogert C. H., Hiesinger H., Bernhardt H. |
|||
|date =2017 |
|||
|journal=48th Lunar and Planetary Science Conference, held 20-24 March 2017, at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1964, id.1001 |
|||
|bibcode=2017LPI....48.1001C |
|||
|url =https://www.hou.usra.edu/meetings/lpsc2017/pdf/1001.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Cook_1913>{{cite journal |
|||
|title =The Lunar Crater Linné |
|||
|author =Cook J. A. |
|||
|date =1913 |
|||
|journal=Popular Astronomy |
|||
|volume =21 |
|||
|pages =129–130 |
|||
|bibcode=1913PA.....21..129C |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1913PA.....21..129C |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=De_Hon_1975>{{книга |
|||
|автор = De Hon R. A., Waskom J. A. |
|||
|заголовок = Geologic structure of shallow maria |
|||
|посилання = https://web.archive.org/web/20170218234322/https://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19760009913.pdf |
|||
|видавництво = University of Arkansas at Monticello |
|||
|рік = 1975 |
|||
|pages = 13–14, fig. 7, 8 |
|||
|bibcode = 1975STIN...7617001D |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Dibb_2015>{{cite journal |
|||
|title =The Depth-Diameter Relationship for Large Lunar Impact Basins and the Implications for Mare Basalt Thickness |
|||
|author =Dibb S. D., Kiefer W. S. |
|||
|date =2015 |
|||
|journal=46th Lunar and Planetary Science Conference, held March 16-20, 2015 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1832, p.1677 |
|||
|bibcode=2015LPI....46.1677D |
|||
|url =https://www.hou.usra.edu/meetings/lpsc2015/pdf/1677.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Douglass_2004>{{cite journal |
|||
|title =The Valentine dome |
|||
|author =Douglass E. |
|||
|date =2004 |
|||
|journal=The Strolling Astronomer |
|||
|volume =46 |
|||
|issue =1 |
|||
|pages =21–23 |
|||
|bibcode=2004JALPO..46a..21D |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/2004JALPO..46a..21D |
|||
}} ([https://web.archive.org/web/20151010060345/http://www.alpo-astronomy.org/djalpo/46-1/JALPO46-1-free.pdf The whole issue]).</ref> |
|||
<ref name=Elger_1895>{{книга |
|||
|заголовок =The Moon. A Full Description and Map of its Principal Physical Features |
|||
|автор =Elger T. G. |
|||
|місце =London |
|||
|видавництво=Georg Philip & Son |
|||
|рік =1895 |
|||
|посилання =https://archive.org/stream/moonfulldescript00elgeuoft#page/160/mode/1up |
|||
|pages =160 |
|||
|allpages =192 |
|||
}} (У цій книзі за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).</ref> |
|||
<ref name=Evans_2018>{{cite journal |
|||
|title =Reexamination of Early Lunar Chronology With GRAIL Data: Terranes, Basins, and Impact Fluxes |
|||
|author =Evans A. J., Andrews-Hanna J. C., Head J. W., Soderblom J. M., Solomon S. C., Zuber M. T. |
|||
|date =2018 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets |
|||
|volume =123 |
|||
|issue =7 |
|||
|pages =1596–1617 |
|||
|doi =10.1029/2017JE005421 |
|||
|bibcode=2018JGRE..123.1596E |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Fassett_2012>{{cite journal |
<ref name=Fassett_2012>{{cite journal |
||
|author = Fassett |
|author = Fassett C. I., Head J. W., Kadish S. J., Mazarico E., Neumann G. A., Smith D. E., Zuber M. T. |
||
|title = Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data |
|title = Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data |
||
|journal = Journal of Geophysical Research |
|journal = Journal of Geophysical Research |
||
| Рядок 138: | Рядок 467: | ||
|doi = 10.1029/2011JE003951 |
|doi = 10.1029/2011JE003951 |
||
|url = http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2011JE003951/epdf |
|url = http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2011JE003951/epdf |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Gaddis_2003>{{cite journal |
|||
|author =Gaddis L. R., Staid M. I., Tyburczy J. A., Hawke B. R., Petro N. E. |
|||
|title =Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits |
|||
|date =2003 |
|||
|journal=Icarus |
|||
|volume =161 |
|||
|issue =2 |
|||
|pages =262–280 |
|||
|doi =10.1016/S0019-1035(02)00036-2 |
|||
|bibcode=2003Icar..161..262G |
|||
|url=https://web.archive.org/web/20190124002142/https://pdfs.semanticscholar.org/2098/e74112f491c9b796ee619492ae2201d122de.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Gaddis_2010>{{cite web |
|||
|url = http://lroc.sese.asu.edu/posts/204 |
|||
|title = A Dark Cascade at Sulpicius Gallus |
|||
|author = Gaddis L. |
|||
|publisher = NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date = 2010-07-22 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20180531105042/http://lroc.sese.asu.edu/posts/204 |
|||
|archivedate = 2018-05-31 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Garvin_2011>{{cite journal |
|||
|title =Linne: Simple Lunar Mare Crater Geometry from LRO Observations |
|||
|author =Garvin J. B., Robinson M. S., Frawley J., Tran T., Mazarico E., Neumann G. |
|||
|date =2011 |
|||
|journal=42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.2063 |
|||
|bibcode=2011LPI....42.2063G |
|||
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2011/pdf/2063.pdf |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=gazetteer>{{cite web |
<ref name=gazetteer>{{cite web |
||
| Рядок 145: | Рядок 504: | ||
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN) |
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN) |
||
|date = 2010-10-18 |
|date = 2010-10-18 |
||
|accessdate = 2014-08-31 |
|||
|language = англ. |
|||
|archiveurl = http://www.webcitation.org/6SC0RKU00 |
|archiveurl = http://www.webcitation.org/6SC0RKU00 |
||
|archivedate = 2014-08-29 |
|archivedate = 2014-08-29 |
||
|deadurl = no |
|deadurl = no |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=gazetteer_Rules>{{cite web |
|||
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Rules |
|||
|title = IAU Rules and Conventions |
|||
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN) |
|||
|work = Gazetteer of Planetary Nomenclature |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190323063710/https://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Rules |
|||
|archivedate = 2019-03-23 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Greeley_1976>{{cite journal |
|||
|title =Photogeology of Aratus CA, Mare Serenitatis |
|||
|author =Greeley R. |
|||
|date =1976 |
|||
|journal=Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference |
|||
|volume =7 |
|||
|pages =331–333 |
|||
|bibcode=1976LPI.....7..331G |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1976LPI.....7..331G |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Greeley_1990>{{книга |
|||
|посилання =http://books.google.com/books?id=ztodv66A1VsC&pg=PA219&dq=Serenitatis |
|||
|заголовок =Planetary Mapping |
|||
|відповідальний =R. Greeley, R. M. Batson |
|||
|видавництво =Cambridge University Press |
|||
|рік =1990 |
|||
|isbn =9780521033732 |
|||
|pages =25, 219–220 |
|||
|allpages =312 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Greshko_2019>{{cite web |
|||
|url =https://www.nationalgeographic.com/science/2019/04/spaceil-beresheet-first-privately-funded-israeli-spacecraft-crash-lands-on-moon/ |
|||
|title =First privately funded moon lander crash-lands |
|||
|author =Greshko M. |
|||
|publisher =National Geographic |
|||
|date =2019-04-11 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190411230148/https://www.nationalgeographic.com/science/2019/04/spaceil-beresheet-first-privately-funded-israeli-spacecraft-crash-lands-on-moon/ |
|||
|archivedate=2019-04-11 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Gustafson_2012>{{cite journal |
|||
|author =Gustafson J. O., Bell J. F. III, Gaddis L. R., Hawke B. R., Giguere T. A. |
|||
|title =Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data |
|||
|journal =Journal of Geophysical Research |
|||
|volume =117 |
|||
|issue =E12 |
|||
|date =2012 |
|||
|bibcode =2012JGRE..117.0H25G |
|||
|doi =10.1029/2011JE003893 |
|||
|url =http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2011JE003893/pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Heiken_1974>{{cite journal |
|||
|title =Lunar deposits of possible pyroclastic origin |
|||
|author =Heiken G. H., McKay D. S., Brown R. W. |
|||
|date =1974 |
|||
|journal=Geochimica et Cosmochimica Acta |
|||
|volume =38 |
|||
|pages =1703–1718 |
|||
|doi =10.1016/0016-7037(74)90187-2 |
|||
|bibcode=1974GeCoA..38.1703H |
|||
|url =https://kundoc.com/pdf-lunar-deposits-of-possible-pyroclastic-origin-.html |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Hevelius_1647>{{книга |
<ref name=Hevelius_1647>{{книга |
||
| Рядок 160: | Рядок 578: | ||
|doi =10.3931/e-rara-238 |
|doi =10.3931/e-rara-238 |
||
|посилання =http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160524 |
|посилання =http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160524 |
||
}} (Pontus Euxinus — у [http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160533 списку назв на с. 234])</ref> |
}} (Pontus Euxinus — у [http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160533 списку назв на с. 234]; [https://books.google.com/books?id=USZhueHP2VgC&pg=PA234&dq=Euxinus та ж книга на Google Books]).</ref> |
||
<ref name=Grange_2010>{{cite journal |
|||
|title =Review of Ages of Lunar Impact Rocks: Implication to the Timing of Serenitatis and Imbrium Impacts and the LHB Model |
|||
|author =Grange M. L., Nemchin A. A., Jourdan F. |
|||
|date =2010 |
|||
|journal=41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1275 |
|||
|bibcode=2010LPI....41.1275G |
|||
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2010/pdf/1275.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Grego_2006>{{книга |
<ref name=Grego_2006>{{книга |
||
|заголовок =The Moon and How to Observe It |
|заголовок =The Moon and How to Observe It |
||
|посилання = |
|посилання =https://archive.org/details/TheMoonAndHowToObserveIt-PeterGrego/page/n131 |
||
|автор =Grego P. |
|автор =Grego P. |
||
|рік =2006 |
|рік =2006 |
||
| Рядок 170: | Рядок 596: | ||
|allpages =285 |
|allpages =285 |
||
|isbn =978-1-846-28243-0 |
|isbn =978-1-846-28243-0 |
||
}} ([http://books.google.com/books?id=0wh5HABxVksC&pg=PA125&dq=Serenitatis На Google Books]).</ref> |
|||
<ref name=Head_1979>{{cite journal |
|||
|title =Serenitatis multi-ringed basin - Regional geology and basin ring interpretation |
|||
|author =Head J. W. III |
|||
|date =1979 |
|||
|journal=Moon and the Planets |
|||
|volume =21 |
|||
|pages =439–462 |
|||
|doi =10.1007/BF00897836 |
|||
|bibcode=1979M&P....21..439H |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1979M%26P....21..439H |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Head_1992>{{cite journal |
|||
|title =The Serenitatis Basin and the Taurus-Littrow highlands: Geological context and history |
|||
|author =Head J. W. |
|||
|date =1992 |
|||
|journal=Lunar Science Inst., Workshop on Geology of the Apollo 17 Landing Site |
|||
|pages =15–17 |
|||
|bibcode=1992ga17.conf...15H |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1992ga17.conf...15H |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Hiesinger_2011>{{книга |
<ref name=Hiesinger_2011>{{книга |
||
| Рядок 184: | Рядок 630: | ||
|isbn =978-0-8137-2477-5 |
|isbn =978-0-8137-2477-5 |
||
|doi =10.1130/2011.2477(01) |
|doi =10.1130/2011.2477(01) |
||
}} ([http://books.google.com/books?id=pX1OXB8rAV8C&pg=PA18&dq=Serenitatis |
}} ([http://books.google.com/books?id=pX1OXB8rAV8C&pg=PA18&dq=Serenitatis На Google Books]).</ref> |
||
<ref name=Hollocher>{{cite web |
|||
<ref name=JMARS>За даними лазерного альтиметра на супутнику [[Lunar Reconnaissance Orbiter]], отриманими через програму [http://jmars.asu.edu JMARS]</ref> |
|||
|url =http://minerva.union.edu/hollochk/moon_rocks/74220.html |
|||
|title =Orange soil, lunar thin section 74220 |
|||
|author =Hollocher K. |
|||
|publisher =Union College |
|||
|accessdate =2019-04-01 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190319191046/http://minerva.union.edu/hollochk/moon_rocks/74220.html |
|||
|archivedate=2019-03-19 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Hood_2013>{{cite journal |
|||
|title =Origin of strong lunar magnetic anomalies: Further mapping and examinations of LROC imagery in regions antipodal to young large impact basins |
|||
|author =Hood L. L., Richmond N. C., Spudis P. D. |
|||
|date =2013 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets |
|||
|volume =118 |
|||
|issue =6 |
|||
|pages =1265–1284 |
|||
|doi =10.1002/jgre.20078 |
|||
|bibcode=2013JGRE..118.1265H |
|||
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1002/jgre.20078 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Hurwitz_2013>{{cite journal |
|||
|author = Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H. |
|||
|title = Lunar sinuous rilles: Distribution, characteristics, and implications for their origin |
|||
|journal = Planetary and Space Science |
|||
|date = 2013 |
|||
|volume = 79 |
|||
|pages = 1–38 |
|||
|doi = 10.1016/j.pss.2012.10.019 |
|||
|bibcode = 2013P&SS...79....1H |
|||
|url = http://web.archive.org/web/20131218082137/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/4355.pdf |
|||
}} ([https://www.lpi.usra.edu/lunar/rilles/ Інтерактивна карта звивистих борозен Місяця за даними цієї роботи]; [https://web.archive.org/web/20160303212431/http://www.lpi.usra.edu/lunar/rilles/ архів]).</ref> |
|||
<ref name=JMARS>За даними лазерного альтиметра на супутнику [[Lunar Reconnaissance Orbiter]], отриманими через програму [http://jmars.asu.edu JMARS].</ref> |
|||
<ref name=Joyson_1869>{{cite journal |
|||
|title =The Mare Serenitatis |
|||
|author =Joyson J., Williams G. |
|||
|date =1869 |
|||
|journal=The Astronomical Register |
|||
|volume =7 |
|||
|pages =33–35 |
|||
|bibcode=1869AReg....7...33J |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1869AReg....7...33J |
|||
}} (У цій статті за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).</ref> |
|||
<ref name=Lena_2013>{{книга |
|||
|заголовок =Lunar Domes: Properties and Formation Processes |
|||
|посилання =http://books.google.com/books?id=6F5h39Azb1kC&pg=PT15&dq=Serenitatis |
|||
|автор =Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. |
|||
|рік =2013 |
|||
|видавництво =Springer Science & Business Media |
|||
|pages =6, 8, 137 |
|||
|allpages =174 |
|||
|isbn =9788847026377 |
|||
|doi =10.1007/978-88-470-2637-7 |
|||
}} ([https://cds.cern.ch/record/1537790/files/978-88-470-2637-7_BookBackMatter.pdf Appendix A: Lunar dome images]).</ref> |
|||
<ref name=Lue_2011>{{cite journal |
|||
|title =Strong influence of lunar crustal fields on the solar wind flow |
|||
|author =Lue C., Futaana Y., Barabash S., Wieser M., Holmström M., Bhardwaj A., Dhanya M. B., Wurz P. |
|||
|date =2011 |
|||
|journal=Geophysical Research Letters |
|||
|volume =38 |
|||
|issue =3 |
|||
|doi =10.1029/2010GL046215 |
|||
|bibcode=2011GeoRL..38.3202L |
|||
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1029/2010GL046215 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Luna_21_NASA>{{cite web |
|||
|url = https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1973-001A |
|||
|title = Luna 21/Lunokhod 2 |
|||
|publisher = NASA Space Science Data Coordinated Archive |
|||
|accessdate = 2019-04-09 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190409213504/https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1973-001A |
|||
|archivedate = 2019-04-09 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=map>{{cite web |
<ref name=map>{{cite web |
||
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf |
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf |
||
|title = Moon 1:10 million-scale Shaded Relief and Color-coded Topography |
|title = Moon 1:10 million-scale Shaded Relief and Color-coded Topography |
||
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN) |
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN) |
||
|accessdate = 2014-08-31 |
|||
|language = англ. |
|||
|archiveurl = http://web.archive.org/web/20131112070224/http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf |
|archiveurl = http://web.archive.org/web/20131112070224/http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf |
||
|archivedate = 2013-11-12 |
|archivedate = 2013-11-12 |
||
|deadurl = no |
|deadurl = no |
||
}} Діаметри кратерів наведено за [http://planetarynames.wr.usgs.gov довідником МАС]</ref> |
}} Діаметри кратерів наведено за [http://planetarynames.wr.usgs.gov довідником МАС].</ref> |
||
<ref name=McBride_2019>{{cite journal |
|||
|title =Volcanic Glass Distribution and Potential Source Vents for the Taurus-Littrow Pyroclastic Deposit at the Apollo 17 Landing Site Region |
|||
|author =McBride M. J., Bennett K. A., Gaddis L. R., Horgan B. H. N., Glaspie L. M. |
|||
|date =2019 |
|||
|journal=50th Lunar and Planetary Science Conference, held 18-22 March, 2019 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 2132, id.3039 |
|||
|bibcode=2019LPI....50.3039M |
|||
|url =https://www.hou.usra.edu/meetings/lpsc2019/pdf/3039.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Meyer_2010_74220>{{книга |
|||
|автор = Meyer C. |
|||
|частина = 74220. Soil (or clod). 1180 grams |
|||
|chapterurl = https://curator.jsc.nasa.gov/lunar/lsc/74220.pdf |
|||
|заголовок = The Lunar Sample Compendium |
|||
|посилання = https://curator.jsc.nasa.gov/lunar/lsc/index.cfm |
|||
|рік = 2010 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20170128010634/https://curator.jsc.nasa.gov/lunar/lsc/74220.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Meyer_2010_76015>{{книга |
|||
|автор = Meyer C. |
|||
|частина = 76015. Vesicular Micropoikilitic Impact Melt Breccia. 2819 grams |
|||
|chapterurl = https://curator.jsc.nasa.gov/lunar/lsc/76015.pdf |
|||
|заголовок = The Lunar Sample Compendium |
|||
|посилання = https://curator.jsc.nasa.gov/lunar/lsc/index.cfm |
|||
|рік = 2010 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20170210224521/https://curator.jsc.nasa.gov/lunar/lsc/76015.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=NASA_1978>{{книга |
|||
|заголовок = Apollo over the Moon: a view from orbit |
|||
|відповідальний= H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz |
|||
|частина = Chapter 6: Rimae (part 2). Sinuous Rimae |
|||
|chapterurl = https://www.hq.nasa.gov/pao/History/SP-362/ch6.2.htm |
|||
|видавництво = NASA Scientific and Technical Information Office |
|||
|рік = 1978 |
|||
|серія = NASA Special Publication 362 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190330210959/https://www.hq.nasa.gov/pao/History/SP-362/ch6.2.htm |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Needham_2017>{{cite journal |
|||
|title =Lunar volcanism produced a transient atmosphere around the ancient Moon |
|||
|author =Needham D. H., Kring D. A. |
|||
|date =2017 |
|||
|journal=Earth and Planetary Science Letters |
|||
|volume =478 |
|||
|pages =175–178 |
|||
|doi =10.1016/j.epsl.2017.09.002 |
|||
|bibcode=2017E&PSL.478..175N |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Neumann_2015>{{cite journal |
|||
|author =Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al. |
|||
|title =Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements |
|||
|date =2015 |
|||
|journal=Science Advances |
|||
|volume =1 |
|||
|issue =9 |
|||
|doi =10.1126/sciadv.1500852 |
|||
|bibcode=2015SciA....1E0852N |
|||
|url =http://advances.sciencemag.org/content/advances/1/9/e1500852.full.pdf |
|||
}} [http://advances.sciencemag.org/content/advances/suppl/2015/10/27/1.9.e1500852.DC1/1500852_SM.pdf Supplements]; [https://web.archive.org/web/20170816104802/http://advances.sciencemag.org/content/advances/suppl/2015/10/27/1.9.e1500852.DC1/1500852_SM.pdf archive].</ref> |
|||
<ref name=Ostrach_2010>{{cite web |
|||
|url = http://lroc.sese.asu.edu/posts/269 |
|||
|title = Rimae Posidonius |
|||
|author = Ostrach L. |
|||
|publisher = NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date = 2010-12-01 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20180531105109/http://lroc.sese.asu.edu/posts/269 |
|||
|archivedate = 2018-05-31 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Peeples_1978>{{cite journal |
|||
|author =Peeples W. J., Sill W. R., May T. W., Ward S. H., Phillips R. J., Jordan R. L., Abbott E. A., Killpack T. J. |
|||
|title =Orbital radar evidence for lunar subsurface layering in Maria Serenitatis and Crisium |
|||
|journal =Journal of Geophysical Research |
|||
|volume =83 |
|||
|issue =B7 |
|||
|pages =3459–3468 |
|||
|date =1978 |
|||
|bibcode =1978JGR....83.3459P |
|||
|doi =10.1029/JB083iB07p03459 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Petrycki_1999>{{cite journal |
|||
|title =Volcanic Features and Age Relationships Associated with Lunar Graben |
|||
|author =Petrycki J. A., Wilson L. |
|||
|date =1999 |
|||
|journal=30th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 15-29, 1999, Houston, TX, abstract no. 1335 |
|||
|bibcode=1999LPI....30.1335P |
|||
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/LPSC99/pdf/1335.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Planck_2018>{{cite web |
|||
|url =http://andrewplanck.com/serpentine-ridge-the-moons-best-example-of-a-wrinkle-ridge/ |
|||
|title =Serpentine Ridge: The Moon’s Best Example of a Wrinkle Ridge |
|||
|author =Planck A. |
|||
|date =2018-11-26 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190412060624/http://andrewplanck.com/serpentine-ridge-the-moons-best-example-of-a-wrinkle-ridge/ |
|||
|archivedate=2019-04-12 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Plescia_2013>{{cite web |
|||
|url = http://lroc.sese.asu.edu/posts/462 |
|||
|title = Meanders in Posidonius |
|||
|author = Plescia J. |
|||
|publisher = NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date = 2013-02-05 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20180130094850/http://lroc.sese.asu.edu/posts/462 |
|||
|archivedate = 2018-01-30 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Robinson_2010>{{cite web |
|||
|url = http://lroc.sese.asu.edu/posts/196 |
|||
|title = Linné Crater |
|||
|author = Robinson M. |
|||
|publisher = NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University |
|||
|date = 2010-07-06 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20180531104953/http://lroc.sese.asu.edu/posts/196 |
|||
|archivedate = 2018-05-31 |
|||
|deadurl = no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Rodionova_2009>{{книга |
|||
|частина =Глава 5. История лунных карт |
|||
|автор =Родионова Ж. Ф. |
|||
|заголовок =Путешествия к Луне |
|||
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин |
|||
|місце =Москва |
|||
|видавництво =Физматлит |
|||
|рік =2009 |
|||
|сторінки =193–236 |
|||
|сторінок =512 |
|||
|isbn =978-5-9221-1105-8 |
|||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT319 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Rukl_2004>{{книга |
|||
|заголовок =Atlas of the Moon |
|||
|автор =[[Антонін Рюкл|Rükl A.]] |
|||
|видавництво=Sky Publishing Corp. |
|||
|місце =Cambridge |
|||
|рік =2004 (orig. publ. in 1990 in Czech) |
|||
|isbn =1-931559-07-4 |
|||
|посилання = |
|||
|pages =52–53, 72–75 |
|||
|allpages =224 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Sharpton_1982>{{cite journal |
|||
|title =Stratigraphy and structural evolution of southern Mare Serenitatis: A reinterpretation based on Apollo Lunar Sounder Experiment data |
|||
|author =Sharpton V. L., Head J. W. |
|||
|date =1982 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research |
|||
|volume =87 |
|||
|issue =B13 |
|||
|pages =10983–10998 |
|||
|doi =10.1029/JB087iB13p10983 |
|||
|bibcode=1982JGR....8710983S |
|||
|url =https://web.archive.org/web/20180721170108/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/395.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Shkuratov_2009>{{книга |
|||
|частина =Глава 2.2. Вид поверхности для наблюдателя с телескопом |
|||
|автор =Шкуратов Ю. Г. |
|||
|заголовок =Путешествия к Луне |
|||
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин |
|||
|місце =Москва |
|||
|видавництво =Физматлит |
|||
|рік =2009 |
|||
|сторінки =70–80 |
|||
|сторінок =512 |
|||
|isbn =978-5-9221-1105-8 |
|||
|chapterurl =https://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT122&dq=Ясности |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Solomon_1980>{{cite journal |
|||
|title =Lunar mascon basins - Lava filling, tectonics, and evolution of the lithosphere |
|||
|author =Solomon S. C., Head J. W. |
|||
|date =1980 |
|||
|journal=Reviews of Geophysics and Space Physics |
|||
|volume =18 |
|||
|issue =1 |
|||
|pages =107–141 |
|||
|doi =10.1029/RG018i001p00107 |
|||
|bibcode=1980RvGSP..18..107S |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Spudis_1993>{{cite journal |
|||
|title =Geology and deposits of the Serenitatis basin |
|||
|author =Spudis P. D., Hawke B. R., Lucey P. G. |
|||
|date =1993 |
|||
|journal=Twenty-Fourth Lunar and Planetary Science Conference. Part 3: N-Z |
|||
|pages =1341–1342 |
|||
|bibcode=1993LPI....24.1341S |
|||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1993LPI....24.1341S |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Spudis_2005>{{книга |
|||
|заголовок =The Geology of Multi-Ring Impact Basins |
|||
|автор =Spudis P. D. |
|||
|видавництво =Cambridge University Press |
|||
|рік =2005 |
|||
|частина =6. A transitional basin: Serenitatis |
|||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=ktfjQSHb8rEC&pg=PA123&dq=Serenitatis |
|||
|isbn =9780521619233 |
|||
|allpages =280 |
|||
|pages =109–130 |
|||
|doi =10.1017/CBO9780511564581.007 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Spudis_2011>{{cite journal |
|||
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2011/pdf/1365.pdf |
|||
|title =Sculptured Hills: Implications for the Relative Age of Serenitatis, Basin Chronologies, and the Cratering History of the Moon |
|||
|author =Spudis P. D., Wilhelms D. E., Robinson M. S. |
|||
|date =2011 |
|||
|journal =42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1365 |
|||
|bibcode =2011LPI....42.1365S |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Tanaka_2012>{{книга |
<ref name=Tanaka_2012>{{книга |
||
|частина =Chapter 15 – The Planetary Time Scale |
|частина =Chapter 15 – The Planetary Time Scale |
||
| Рядок 207: | Рядок 929: | ||
|doi =10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9 |
|doi =10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9 |
||
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=1M62_rbq70AC&pg=PA282&dq=Serenitatis |
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=1M62_rbq70AC&pg=PA282&dq=Serenitatis |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Van_der_Krogt_2014>{{cite journal |
|||
|author =van der Krogt P., Ormeling F. |
|||
|title =Michiel Florent van Langren and Lunar Naming |
|||
|date =2014 |
|||
|journal=Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11) |
|||
|pages =1851–1868 |
|||
|doi =10.2436/15.8040.01.190 |
|||
|url =http://web.archive.org/web/20160103023726/http://www.gencat.cat/llengua/BTPL/ICOS2011/190.pdf |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Watters_2010>{{книга |
<ref name=Watters_2010>{{книга |
||
| Рядок 216: | Рядок 947: | ||
|рік =2010 |
|рік =2010 |
||
|видавництво =Cambridge University Press |
|видавництво =Cambridge University Press |
||
|pages = |
|pages =134–149 |
||
|allpages =518 |
|allpages =518 |
||
|isbn =978-0-521-76573-2 |
|isbn =978-0-521-76573-2 |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Weitz_1999>{{cite journal |
|||
|title =Spectral properties of the Marius Hills volcanic complex and implications for the formation of lunar domes and cones |
|||
|author =Weitz C. M., Head J. W. |
|||
|date =1999 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research |
|||
|volume =104 |
|||
|issue =E8 |
|||
|pages =18933–18956 |
|||
|doi =10.1029/1998JE000630 |
|||
|bibcode=1999JGR...10418933W |
|||
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1029/1998JE000630 |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Westfall_2000>{{книга |
<ref name=Westfall_2000>{{книга |
||
| Рядок 229: | Рядок 972: | ||
|allpages =292 |
|allpages =292 |
||
|isbn =978-0-521-59002-0 |
|isbn =978-0-521-59002-0 |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Westfall_galileo>{{cite web |
|||
|url =http://galileo.rice.edu/Catalog/NewFiles/langren.html |
|||
|title =Langren, Michael Florent van |
|||
|author =Westfall R. S. |
|||
|work =The Galileo Project |
|||
|publisher =Rice University |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190326223829/http://galileo.rice.edu/Catalog/NewFiles/langren.html |
|||
|archivedate=2019-03-26 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Whitaker_2003_Gassendi>{{книга |
<ref name=Whitaker_2003_Gassendi>{{книга |
||
| Рядок 251: | Рядок 1004: | ||
|allpages =264 |
|allpages =264 |
||
|bibcode =2003mnm..book.....W |
|bibcode =2003mnm..book.....W |
||
}} ([https://web.archive.org/web/20180630052936/http://the-moon.wikispaces.com/file/view/Whitaker_Appendix_A-D_van_Langren.PDF P. 191—200]).</ref> |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Whitaker_2003_man>{{книга |
<ref name=Whitaker_2003_man>{{книга |
||
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature |
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature |
||
| Рядок 274: | Рядок 1027: | ||
|bibcode =1982M&P....26..323W |
|bibcode =1982M&P....26..323W |
||
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1982M%26P....26..323W/0000323.000.html |
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1982M%26P....26..323W/0000323.000.html |
||
}} ([http://www.webcitation.org/66Azwo9Xz |
}} ([http://www.webcitation.org/66Azwo9Xz Список морів за площею]).</ref> |
||
<ref name=Wilhelms_1971>{{cite web |
|||
|url = https://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I703/ |
|||
|title = I-703: Geologic Map of the Near Side of the Moon |
|||
|author = Wilhelms D. E., McCauley J. F. |
|||
|publisher = Department of the Interior, United States Geological Survey |
|||
|date = 1971 |
|||
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190122200721/https://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I703/ |
|||
|archivedate = 2019-01-22 |
|||
|deadurl = no |
|||
}} ([https://pubs.er.usgs.gov/publication/i703 Description]; [https://web.archive.org/web/20170104133503/https://pubs.er.usgs.gov/publication/i703 archive]).</ref> |
|||
<ref name=Wilhelms_1987_6>{{книга |
|||
|частина =Chapter 6. Structure |
|||
|chapterurl =http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_06txt.pdf |
|||
|заголовок =Geologic History of the Moon |
|||
|посилання =http://ser.sese.asu.edu/GHM |
|||
|автор =Wilhelms D. |
|||
|рік =1987 |
|||
|серія =United States Geological Survey Professional Paper 1348 |
|||
|pages =117 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20160526184645/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_06txt.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Wilhelms_1987_8>{{книга |
<ref name=Wilhelms_1987_8>{{книга |
||
|частина =Chapter 8. Pre-Nectarian System |
|частина =Chapter 8. Pre-Nectarian System |
||
| Рядок 297: | Рядок 1071: | ||
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130929065321/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_09txt.pdf |
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130929065321/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_09txt.pdf |
||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name= |
<ref name=Williams_1998>{{cite journal |
||
|title =Measurement and Analysis of Lunar Basin Depths from Clementine Altimetry |
|||
|частина =Chapter 11. Upper Imbrian Series |
|||
|author =Williams K. K., Zuber M. T. |
|||
|chapterurl =http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_11txt.pdf |
|||
|date =1998 |
|||
|заголовок =Geologic History of the Moon |
|||
|journal=Icarus |
|||
|посилання =http://ser.sese.asu.edu/GHM |
|||
|volume =131 |
|||
|автор =Wilhelms D. |
|||
| |
|issue =1 |
||
|pages =107–122 |
|||
|серія =United States Geological Survey Professional Paper 1348 |
|||
|doi =10.1006/icar.1997.5856 |
|||
|pages =238–241 |
|||
|bibcode=1998Icar..131..107W |
|||
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130929065649/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_11txt.pdf |
|||
|url =https://web.archive.org/web/20190128095548/http://www-geodyn.mit.edu/zubersite/pdfs/Williams_131ICARUS1998.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Wlasuk_2000>{{книга |
|||
|заголовок =Observing the Moon |
|||
|volume =1 |
|||
|посилання =http://books.google.com/books?id=TWtLIOlPwS4C&pg=RA3-SA4-PA8&dq=Serenitatis |
|||
|автор =Wlasuk P. T. |
|||
|рік =2000 |
|||
|видавництво =Springer Science & Business Media |
|||
|pages =49 |
|||
|allpages =181 |
|||
|isbn =978-1-852-33193-1 |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Wood_2004>{{cite web |
<ref name=Wood_2004>{{cite web |
||
| Рядок 312: | Рядок 1098: | ||
|title =Impact Basin Database |
|title =Impact Basin Database |
||
|author =Wood C. A. |
|author =Wood C. A. |
||
|publisher = |
|publisher =Lunar Photo of the Day |
||
|language =англ. |
|||
|date =2004-08-14 |
|date =2004-08-14 |
||
|accessdate =2014-08-31 |
|accessdate =2014-08-31 |
||
|archiveurl |
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140807080738/http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm |
||
|archivedate =2014-08-07 |
|archivedate =2014-08-07 |
||
|deadurl = |
|deadurl =yes |
||
}}</ref> |
|||
<ref name=Wood_2004_happy>{{cite web |
|||
|url =https://www2.lpod.org/wiki/February_14,_2004 |
|||
|title =Happy Valentine Dome Day! |
|||
|author =Wood C. A. |
|||
|publisher =Lunar Photo of the Day |
|||
|date =2004-02-14 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20150928033818/http://www2.lpod.org/wiki/February_14,_2004 |
|||
|archivedate=2015-09-28 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Wood_2004_lava>{{cite web |
<ref name=Wood_2004_lava>{{cite web |
||
|url =http:// |
|url =http://www2.lpod.org/wiki/August_27,_2004 |
||
|title =Serenitatis in Black and White and Gray |
|title =Serenitatis in Black and White and Gray |
||
|author =Wood C. |
|author =Wood C. |
||
|publisher = |
|publisher =Lunar Photo of the Day |
||
|language =англ. |
|||
|date =2004-08-27 |
|date =2004-08-27 |
||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20151001060253/http://www2.lpod.org/wiki/August_27,_2004 |
|||
|accessdate =2014-08-31 |
|||
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20110615045438/http://www.lpod.org/archive/LPOD-2004-08-27.htm |
|||
|archivedate =2011-06-15 |
|archivedate =2011-06-15 |
||
|deadurl =no |
|deadurl =no |
||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Wood_2004_ray>{{cite web |
<ref name=Wood_2004_ray>{{cite web |
||
|url = |
|url =https://www2.lpod.org/wiki/May_28,_2004 |
||
|title =Whence the Bessel Ray? |
|title =Whence the Bessel Ray? |
||
|author =Wood C. A. |
|author =Wood C. A. |
||
|publisher = |
|publisher =Lunar Photo of the Day |
||
|language =англ. |
|||
|date =2004-05-28 |
|date =2004-05-28 |
||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20150928031805/http://www2.lpod.org/wiki/May_28,_2004 |
|||
|accessdate =2014-08-31 |
|||
|archivedate =2015-09-28 |
|||
|archiveurl =http://www.webcitation.org/6SCSc2FPd |
|||
|archivedate =2014-08-29 |
|||
|deadurl =no |
|deadurl =no |
||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Wood_2004_ridge>{{cite web |
<ref name=Wood_2004_ridge>{{cite web |
||
|url = |
|url =https://www2.lpod.org/wiki/November_17,_2004 |
||
|title =A Glorious Serpentine Ridge |
|title =A Glorious Serpentine Ridge |
||
|author =Wood C. |
|author =Wood C. |
||
|publisher = |
|publisher =Lunar Photo of the Day |
||
|language =англ. |
|||
|date =2004-11-17 |
|date =2004-11-17 |
||
|accessdate =2014-08-31 |
|accessdate =2014-08-31 |
||
|archiveurl = |
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20150928033353/http://www2.lpod.org/wiki/November_17,_2004 |
||
|archivedate = |
|archivedate =2015-09-28 |
||
|deadurl =no |
|deadurl =no |
||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
<ref name=Wood_2007_utterly>{{cite web |
|||
}} |
|||
|url =https://www2.lpod.org/wiki/July_3,_2007 |
|||
|title =Utterly Awesome |
|||
== Література == |
|||
|author =Wood C. A. |
|||
* {{книга |
|||
|publisher =Lunar Photo of the Day |
|||
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин |
|||
|date =2007-07-03 |
|||
|заголовок =Путешествия к Луне |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20150922140243/http://www2.lpod.org/wiki/July_3,_2007 |
|||
|місце =Москва |
|||
|archivedate=2015-09-22 |
|||
|видавництво =Физматлит |
|||
| |
|deadurl =no |
||
}}</ref> |
|||
|сторінок =512 |
|||
<ref name=Wood_2008_bright>{{cite web |
|||
|isbn =978-5-9221-1105-8 |
|||
|url =https://www2.lpod.org/wiki/December_28,_2017 |
|||
|ref =Путешествия к Луне |
|||
|title =Bright Moon |
|||
|author =Wood C. |
|||
|publisher =Lunar Photo of the Day |
|||
|date =2008-06-29 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190402005320/https://www2.lpod.org/wiki/December_28,_2017 |
|||
|archivedate =2019-04-02 |
|||
|deadurl =no |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Yue_2015>{{cite journal |
|||
|title =Global mapping and analysis of lunar wrinkle ridges |
|||
|author =Yue Z., Li W., Di K., Liu Z., Liu J. |
|||
|date =2015 |
|||
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets |
|||
|volume =120 |
|||
|issue =5 |
|||
|pages =978–994 |
|||
|doi =10.1002/2014JE004777 |
|||
|bibcode=2015JGRE..120..978Y |
|||
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1002/2014JE004777 |
|||
}}</ref> |
|||
<ref name=Zhang_2018>{{cite journal |
|||
|title =Imbrium Zircon Age for Apollo 73155 Serenitatis Impact Melt Breccia: Implications for the Lunar Bombardment History |
|||
|author =Zhang B., Lin Y., Moser D. E., Shieh S. R., Bouvier A. |
|||
|date =2018 |
|||
|journal=The First Billion Years: Bombardment, proceedings of the conference held September 30-October 2, 2018 in Flagstaff, Arizona. LPI Contribution No. 2107, id.2021 |
|||
|bibcode=2018LPICo2107.2021Z |
|||
|url =https://www.hou.usra.edu/meetings/bombardment2018/pdf/2021.pdf |
|||
}}</ref> |
|||
}} |
}} |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* {{commonscat-inline|Mare Serenitatis}} |
* {{commonscat-inline|Mare Serenitatis}} |
||
* [http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-abs_connect?db_key=AST&db_key=PRE&qform=AST&arxiv_sel=astro-ph&arxiv_sel=cond-mat&arxiv_sel=cs&arxiv_sel=gr-qc&arxiv_sel=hep-ex&arxiv_sel=hep-lat&arxiv_sel=hep-ph&arxiv_sel=hep-th&arxiv_sel=math&arxiv_sel=math-ph&arxiv_sel=nlin&arxiv_sel=nucl-ex&arxiv_sel=nucl-th&arxiv_sel=physics&arxiv_sel=quant-ph&arxiv_sel=q-bio&sim_query=YES&ned_query=YES&adsobj_query=YES&aut_logic=OR&obj_logic=OR&author=&object=&start_mon=&start_year=&end_mon=&end_year=&ttl_logic=OR&title=Serenitatis&txt_logic=OR&text=&nr_to_return=200&start_nr=1&jou_pick=ALL&ref_stems=&data_and=ALL&group_and=ALL&start_entry_day=&start_entry_mon=&start_entry_year=&end_entry_day=&end_entry_mon=&end_entry_year=&min_score=&sort=SCORE&data_type=SHORT&aut_syn=YES&ttl_syn=YES&txt_syn=YES&aut_wt=1.0&obj_wt=1.0&ttl_wt=0.3&txt_wt=3.0&aut_wgt=YES&obj_wgt=YES&ttl_wgt=YES&txt_wgt=YES&ttl_sco=YES&txt_sco=YES&version=1 Література з теми] в [[Астрофізична інформаційна система НАСА|Астрофізичній інформаційній системі НАСА]]. |
|||
* Карти з позначенням усіх найменованих деталей поверхні: [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_42_wac.pdf основна частина], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_26_wac.pdf північний край], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_41_wac.pdf західний край] |
|||
;Карти |
|||
* Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Ясності: [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=18.4&c_lat=27.3&resolution=959.0375943134935&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW фотомозаїка], [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=18.4&c_lat=27.3&resolution=959.0375943134935&layers=LUNA_WAC_DTM карта висот] |
|||
* Карти з чинними назвами деталей поверхні: [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_42_wac.pdf основна частина], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_26_wac.pdf північний край], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_41_wac.pdf західний край] |
|||
* [http://the-moon.wikispaces.com/Mare+Serenitatis Море Ясності на The-moon Wiki] |
|||
* Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Ясності: [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=18.4&c_lat=27.3&resolution=959.0375943134935&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW,LUNA_NOMENCLATURE фотомозаїка], [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=18.4&c_lat=27.3&resolution=959.0375943134935&layers=LUNA_WAC_DTM,LUNA_NOMENCLATURE карта висот] |
|||
* {{cite web |
* {{cite web |
||
|url = http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I489 |
|url = http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I489 |
||
| Рядок 385: | Рядок 1204: | ||
|deadurl = no |
|deadurl = no |
||
}} |
}} |
||
;Знімки з орбіти |
|||
* {{cite web |
* {{cite web |
||
|url =https://www.lpi.usra.edu/resources/lunar_orbiter/bin/srch_nam.shtml?Mare%20Serenitatis%7C0 |
|||
|url =http://lpod.wikispaces.com/June+29%2C+2008 |
|||
|title =Digital Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Moon |
|||
|publisher =Lunar and Planetary Institute |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20180530205621/https://www.lpi.usra.edu/resources/lunar_orbiter/bin/srch_nam.shtml?Mare%20Serenitatis%7C0 |
|||
|archivedate=2018-05-30 |
|||
|deadurl =no |
|||
}} |
|||
* {{cite web |
|||
|url =https://www.lpi.usra.edu/resources/apollo/search/feature/?feature=Mare+Serenitatis&sort= |
|||
|title =Apollo Image Atlas |
|||
|publisher =Lunar and Planetary Institute |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190404235729/https://www.lpi.usra.edu/resources/apollo/search/feature/?feature=Mare+Serenitatis&sort= |
|||
|archivedate=2019-04-04 |
|||
|deadurl =no |
|||
}} |
|||
* [http://wms.lroc.asu.edu/apollo?projection=ORTHO&c_lon=18.4&c_lat=27.3&x=0&y=0&resolution=1472.991900675021&layers=LUNA_WAC_GLOBAL,ALL_APOLLO_METRICS Сторінка доступу до детальних знімків, зроблених камерами для картування на «Аполлоні-15», 16 та 17]. |
|||
* {{cite web |
|||
|url =http://lroc.sese.asu.edu/images?page=1&query=Serenitatis |
|||
|title =Окремі знімки зонда Lunar Reconnaissance Orbiter із описами |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190404234719/http://lroc.sese.asu.edu/images?page=1&query=Serenitatis |
|||
|archivedate=2019-04-04 |
|||
|deadurl =no |
|||
}} |
|||
* {{cite web |
|||
|url =https://www2.lpod.org/wiki/December_28,_2017 |
|||
|title =Bright Moon |
|title =Bright Moon |
||
|author =Wood C. |
|author =Wood C. |
||
|publisher = |
|publisher =Lunar Photo of the Day |
||
|date =2008-06-29 |
|date =2008-06-29 |
||
|archiveurl = |
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190402005320/https://www2.lpod.org/wiki/December_28,_2017 |
||
|archivedate = |
|archivedate =2019-04-02 |
||
|deadurl =no |
|deadurl =no |
||
}} |
}} |
||
* [http://wms.lroc.asu.edu/apollo/view?image_name=AS17-M-0602 |
* [http://wms.lroc.asu.edu/apollo/view?image_name=AS17-M-0602 Гряди, грабени та контрастні лавові поля на півдні Моря Ясності]. Знімок «Аполлона-17», 1972. |
||
;Знімки з поверхні |
|||
* {{cite web |
|||
|url =https://www.hq.nasa.gov/alsj/a17/images17.html |
|||
|title =Apollo 17 Image Library |
|||
|publisher =NASA |
|||
|date =2017 |
|||
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20181228101752/https://www.hq.nasa.gov/alsj/a17/images17.html |
|||
|archivedate=2018-12-28 |
|||
|deadurl =no |
|||
}} |
|||
* {{cite web |
|||
|url =http://www.planetology.ru/panoramas/lunokhod2.php?language=russian |
|||
|title =Панорамы Лунохода 2 |
|||
|publisher =Лаборатория сравнительной планетологии, Институт геохимии и аналитической химии им. В. И. Вернадского РАН |
|||
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180425094343/http://www.planetology.ru/panoramas/lunokhod2.php?page=0&language=russian |
|||
|archivedate=2018-04-25 |
|||
|deadurl =no |
|||
}} |
|||
{{Місячні моря}} |
{{Місячні моря}} |
||
Версія за 06:28, 12 квітня 2019
| Море Ясності | |
|---|---|
| лат. Mare Serenitatis | |
 Мозаїка знімків «Клементини» | |
| Координати центра |
27°18′ пн. ш. 18°24′ сх. д. / 27.3° пн. ш. 18.4° сх. д. |
| Розмір |
700×600 км |
| Епонім |
ясна погода |
| Назву затверджено | 1935 |
.png)   Море Ясності на Вікісховищі | |
Море Ясності (лат. Mare Serenitatis) — море на видимому боці Місяця. Одне з найбільших місячних морів: середній діаметр — 630 км[1], площа — 300-350 тисяч км2. Має круглу форму з виступом на північному заході[1][2][3].
Море Ясності лежить у погано збереженому басейні, але належить до найвиразніших круглих морів[4], відносно глибоке й має значний маскон[5][6]. Примітне контрастними лавовими покривами[⇨], молодим яскравим кратером Лінней[⇨], великим звивистим ланцюжком гряд[⇨], одним із найбільших місячних куполів[⇨] та іншими деталями поверхні[7][1][8].
Назва
Сучасну назву цього моря, як і решти великих місячних морів, запропонував[9] Джованні Річчолі 1651 року. Подібно до назв більшості інших морів східної половини видимого боку Місяця, вона нагадує про позитивне поняття — ясну погоду. Ймовірно, це пов'язано з тодішніми уявленнями про залежність погоди від фаз Місяця[10]. 1935 року цю назву разом із багатьма іншими традиційними місячними найменуваннями затвердив Міжнародний астрономічний союз[11].
В давнину це море мало й інші назви. Разом з морями Спокою, Нектару та Достатку воно утворює фігуру, схожу на чоловічка, і служить йому головою. Це відмітили, зокрема, Альберт Великий, Томас Герріот, Вільям Шекспір та П'єр Гассенді[12]. Останній називав цю фігуру Homuncio («чоловічок») чи Thersite (Терсіт)[13]. Близько 1600 року Вільям Гілберт, який спостерігав Місяць неозброєним оком і бачив Море Ясності та Море Спокою як одне ціле, об'єднав їх під назвою Regio Magna Occidentalis — «Велика Західна область»[14]. 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав Море Ясності Mare Eugenianum на честь правительки Іспанських Нідерландів Ізабелли Клари Євгенії, за підтримки якої працював[15][16][17][18]. 1647 року Ян Гевелій, який переносив на Місяць земні топоніми, назвав Море Ясності разом із Морем Спокою Чорним морем (Pontus Euxinus)[19].
Розташування та суміжні об'єкти
Вечір у Морі Ясності. Праворуч видно Зміїний хребет[ru]. Ліворуч унизу — Гемські гори, ліворуч угорі — Кавказькі гори, за ними — Море Дощів.
Частина Гемських гір — південно-західного краю басейну моря. Дрібні долини та хребти, що їх вкривають, з'явилися при падінні викидів басейну Моря Дощів і згодом були частково затоплені лавою. Знімок зонда LRO (ширина — 170 км).
На північному заході Море Ясності межує з Кавказом та Апеннінами, а крізь 70-кілометровий проміжок між ними сполучається з Морем Дощів. На північному сході протока шириною 120 км з'єднує Море Ясності з Озером Сновидінь, а на південному сході протока шириною 190 км — з Морем Спокою. Цю протоку обмежують мис Архерузія на заході та гора Аргей на сході. Зі східного боку море межує з материковою областю, відомою як Таврські гори, а з південно-західного обмежене Гемськими горами, за якими лежать кілька озер (Щастя, Ненависті, Смутку, Радості, Ніжності, Зими) та Море Парів[20][21].
Басейн
Басейн Моря Ясності доволі сильно зруйнований. Його значно пошкодив удар, що створив сусідній басейн Моря Дощів. Це добре видно в Гемських горах, які перетяті численними дрібними хребтами й долинами, створеними викидами від цього удару[22][14][23].
Найкраще виражене кільце басейну Моря Ясності включає Гемські гори й має діаметр близько 660 км. Всередині нього лежить кільце гряд («зморшок» лавового покриву, під якими, за радіолокаційними даними, лежать підвищення дна) із найбільшим діаметром близько 420 км. Надійних ознак існування інших кілець у цього басейну нема (результати дослідження альтиметричних даних зонда LRO 2015 року), але можлива наявність дуже сильно зруйнованого кільця діаметром близько 920 км[24]. У низці попередніх робіт припускали існування й інших кілець діаметром до 1880 км[25][26][27][28]. Яке з них відповідає головному кільцю, а яке — внутрішньому гірському кільцю добре збережених басейнів, точно не відомо. 660-кілометрове кільце, судячи з діаметру області підвищених значень аномалії Буге[ru] (556 ± 64 км), є внутрішнім[прим. 1][24]. Воно може бути залишком краю перехідної порожнини[29]. 920-кілометрове кільце часто інтерпретували як головне[26].
Під північно-західним виступом моря, ймовірно, є рештки окремого невеликого басейну. Його центр лежить на 35°42′ пн. ш. 16°48′ сх. д. / 35.7° пн. ш. 16.8° сх. д., а діаметр його кілець (нині зруйнованих) оцінюють у 210 та 420 км[24].
У місці, протилежному Морю Ясності (навколо точки 27°18′ пд. ш. 161°36′ зх. д. / 27.3° пд. ш. 161.6° зх. д.), є область із посиленим магнітним полем, притаманні таким областям своєрідні яскраві плями (англ. lunar swirls) і, можливо, рештки характерного борозенчастого рельєфу. Такі особливості є й у місць, протилежних деяким іншим великим молодим басейнам, насамперед басейну Моря Дощів; це пояснюють сходженням там сейсмічних хвиль або випаданням викидів від ударів, що створили ці басейни[30][31][32].
Загальний опис
Незважаючи на погану збереженість свого басейну, Море Ясності є виразним круглим морем із чіткими межами[4]. Формою воно нагадує краплину[1]: його максимальний діаметр суттєво більший за середній (630 км) і сягає 700 км[1]. Його площа становить за одними даними 350 000 км2 (у такому разі це четверте за площею місячне море)[2], а за іншими — близько 300 000 км2 (шосте місце)[21][3][1]. Координати центру моря — 27°18′ пн. ш. 18°24′ сх. д. / 27.3° пн. ш. 18.4° сх. д.Координати: 27°18′ пн. ш. 18°24′ сх. д. / 27.3° пн. ш. 18.4° сх. д.[11].
Поверхня Моря Ясності лежить на 2,4—3,0 км нижче за місячний рівень відліку висот. Таким чином, воно знаходиться приблизно на одному рівні з сусіднім Морем Дощів і на 0,5—1 км нижче за інші сусідні морські ділянки — Море Парів, Море Спокою та Озеро Сновидінь[33].
Глибина моря доволі велика. Визначити її за вимірюваннями напівзатоплених кратерів через їх малу кількість проблематично[34]. Виходячи з теоретичної глибини басейну моря, порахованої за його діаметром, найбільшу товщину його заповнення оцінюють у 4,3[35] або 4,5[36] км (ймовірно, друге місце після Моря Дощів)[35][6]. У південній частині Моря Ясності (від кратера Сульпіцій Галл до гори Аргей) «Аполлон-17» виконав радарне зондування, за даними якого шар лави там сягає товщини 2,5 км. Він є подвійним (межа поділу проходить на глибині близько 1 км), що свідчить про заповнення моря лавою принаймні в два етапи. Під великими грядами лежать підвищення дна моря — по всій видимості, хребти, що складають внутрішнє кільце його басейну[37][38][39]. Радіолокація моря з Землі виявила окремі лавові потоки та покриви, що не виявляються при оптичних спостереженнях[40].
Як і інші великі круглі моря, Море Ясності має маскон. Його маса становить 1,4·1015 т, або 1,9·10−5 маси Місяця (другий за масою маскон супутника)[41][5].
Деталі рельєфу Моря Ясності найкраще видно на четвертий — шостий день після нового або повного Місяця, коли море перетинає термінатор[1][42], а деталі альбедо — під час повні.
-
Мозаїка знімків зонда LRO (ширина зображення — 1100 км) -
Карта висот цієї ж місцевості (жовте — височини, синє — низовини) -
Карта гравітаційного поля цієї ж місцевості за даними GRAIL
.png)
.gif)
Зображення з посиленими кольорами. Море Ясності (праворуч унизу) яскравіше та червоніше за сусіднє Море Спокою (ліворуч угорі), бо містить менше титану та заліза.
Межа світлої та темної лави на півдні Моря Ясності. Знімок «Аполлона-17», ширина — близько 100 км.
Карта Моря Ясності
Деталі поверхні
Деталі альбедо
Світла середина Моря Ясності оточена темним кільцем — так само темним, як сусіднє Море Спокою. Ширина цього кільця найбільша на півночі та сході, де сягає 100—150 км. Це залишок древнього лавового покриву моря. Середина моря стала світлішою через повторне залиття лавою — вже дещо іншого хімічного складу (біднішою на титан та залізо)[43][44][42][45][46].
Море ділить навпіл яскравий промінь викидів із якогось кратера. Він перетинає кратер Бессель і тому відомий як промінь Бесселя (англ. Bessel ray), але йому не належить[47]. Ймовірно, це частина величезної променевої системи кратера Тихо, розташованого за 2000 км на південний захід[48][49][42]. За іншою версією, це промінь яскравого кратера Менелай, що лежить на березі Моря Ясності[48][1][7][47]. Перетнувши море, промінь тягнеться далі на північний схід — до Моря Холоду. Його кінець віддалений від кратера Тихо на 4000 км (3/4 довжини місячного меридіану)[42]. Є в Морі Ясності й багато менших променів від кратерів[1][50].
Кратери
Всередині Моря Ясності є лише дрібні кратери. Найбільший і найпомітніший із них[7] — Бессель[ru] — має діаметр лише 16 км. На берегах моря є кілька більших кратерів: 95-кілометровий Посідоній на північно-східному березі, 61-кілометровий Лемоньє[ru] на східному та 27-кілометровий Менелай на південно-західному[20].
Кратер Посідоній примітний припіднятим і розтрісканим дном. Більша частина його дна складена материковими породами й набагато світліша за море[42], а решта залита темною лавою, причому рівень лави там на 300 м вищий, ніж у морі[51][52]. Затопленою частиною дна тягнеться звивиста борозна довжиною понад 200 км, що виходить із кратера крізь розрив валу і впадає в море. Такі борозни інтерпретують як меандровані русла потоків дуже рідкої лави[53][54].
Кратер Лемоньє залитий лавою, сполучений із морем і виглядає як його затока. Він був місцем роботи «Лунохода-2»[ru][1][55][42].
На заході Моря Ясності лежить маленький (2,2 км) кратер Лінней[ru]. При високому Сонці він завдяки яскравому ореолу викидів стає найпомітнішим об'єктом західної частини моря[56][43]. Але його вигляд надзвичайно сильно залежить від кута освітлення і змінюється протягом місячної доби: при низькому Сонці цей кратер майже не видно[57]. Ці зміни здавна привертали увагу астрономів, і деякий час Лінней був найбільш спостережуваним об'єктом Місяця[58]. Дехто зі спостерігачів припускав, що якісь зміни (виверження, обвалення тощо) відбуваються з самим кратером. Знімки космічних апаратів показали, що Лінней — цілком звичайний, але дуже добре збережений і, вочевидь, дуже молодий кратер[42][7][57]: ймовірно, йому менше 10 млн років[59]. Його своєрідні оптичні властивості спричинені тим, що він ще не зазнав значного космічного вивітрювання. Лінней є еталонним простим морським кратером[60].
-
Кратер Бессель (діаметр — 16 км).
Знімок «Аполлона-15». -
Кратер Посідоній (діаметр — 95 км). Мозаїка знімків LRO. -
Кратер Лінней (діаметр — 2,2 км). Знімок LRO.
.png)
_1.png)
_1.png)
Магматичні об'єкти
На заході моря, біля схилів Кавказу (30°51′ пн. ш. 10°04′ сх. д. / 30.85° пн. ш. 10.07° сх. д.), стоїть один із найбільших місячних куполів — своєрідних округлих височин вулканічного або інтрузивного (у цьому разі, найімовірніше, інтрузивного[61][62]) походження. Він відомий під неофіційною назвою «купол Валентина» (англ. Valentine Dome), отриманою через серцеподібну з погляду деяких спостерігачів форму[8]. Його ширина становить близько 40×30 км, а висота — 130 м; він охоплює кілька дрібних острівців і перетятий двома борознами. Поряд із ним (32°00′ пн. ш. 10°08′ сх. д. / 32.00° пн. ш. 10.13° сх. д.) є менший купол (шириною 12×10 км і висотою 80 м), що охоплює два острівці[61][63].
На південному сході Моря Ясності — на межі з Морем Спокою — розташований ланцюжок із 5 конічних вулканів, витягнутий уздовж невеликої прямої борозни. Найбільші з них отримали назви Осіріс[ru] та Ісіс[ru]; їх висота становить близько 90 та 70 м, а діаметр — 2,5 та 2 км відповідно[прим. 2]. Ймовірно, вони утворилися при виверженнях із розлому. Від другого з них тягнеться невелика звивиста борозна, яку інтерпретують як русло лавового потоку[66][61].
На заході моря є своєрідна западина неправильної форми, відома як Арат CA. Її ширина становить 9,5×3 км, а найбільша глибина — 400 м. На північ від неї відходить невелика гряда. Найімовірніше, Арат CA виник через вулканічні виверження та провалювання ґрунту в підземні порожнини[67][68][69].
Крім уже згаданого русла лавового потоку в кратері Посідоній, у Морі Ясності виявлено ще 5 подібних русел. Вони теж розташовані біля східного берега моря, а їх довжина лежить у межах 3—46 км[54].
-
Купол Валентина та сусідній маленький купол. Знімок LRO; розмір — 55×75 км. -
![Конічний вулкан Осіріс. Знімок LRO; ширина — 2,7 км[прим. 3]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0c/Osiris_%28LRO%29.png/300px-Osiris_%28LRO%29.png)
-
_1.png)
![Конічний вулкан Осіріс. Знімок LRO; ширина — 2,7 км[прим. 3]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Osiris_(LRO).png)
.png)
По краях моря трапляються плями темних відкладів, що їх інтерпретують як пірокластичні викиди вибухових або фонтаноподібних вивержень. Такі покриви площею в тисячі квадратних кілометрів виявлено поблизу кратерів Сульпіцій Галл і Таке[ru] на південному заході моря, а також в околицях долини Тавр — Літтров[en] на південному сході[70][71][72][55]. Менший за площею покрив оточує частину борозни Каліппа на північному заході моря[40].
Пірокластичні породи в долині Тавр — Літтров були досліджені «Аполлоном-17». Виявилося, що це вулканічне скло, подрібнене на краплі розміром від <1 мкм до близько 1 мм; подекуди ґрунт складається з нього цілком[73][74]. Початковий колір скла — помаранчевий, але багато часток розкристалізовані й у зв'язку з цим стали чорними[прим. 4][74][76].
Місце виверження скла околиць долини Тавр — Літтров точно не відоме; можливо, це якась із сусідніх борозен, а можливо, це місце нині сховане під морською лавою[76]. Джерелом подібних викидів біля Сульпіція Галла може бути розташований там ниркоподібний кратер розміром 5,5 км[77], а викидів біля кратера Таке — грабени, відомі як борозни Менелая (Rimae Menelaus)[78].
-
Область, вкрита темними пірокластичними викидами, на південно-східному краї моря. Світліша область ліворуч угорі вкрита морською лавою. Знімок «Аполлона-17» (ширина — 80 км). -
![Пірокластичні викиди зблизька: помаранчевий ґрунт із мікроскопічних крапель вулканічного скла[74]. Знімок «Аполлона-17».](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d3/AS17-137-20990.jpg/300px-AS17-137-20990.jpg)
Пірокластичні викиди зблизька: помаранчевий ґрунт із мікроскопічних крапель вулканічного скла[74]. Знімок «Аполлона-17». -
![Скляні краплі та їх уламки зі зборів «Аполлона-17». Розмір часток — 20-45 мкм[прим. 5].](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c0/S73-15171.jpg/226px-S73-15171.jpg)
Скляні краплі та їх уламки зі зборів «Аполлона-17». Розмір часток — 20-45 мкм[прим. 5].
.png)
![Пірокластичні викиди зблизька: помаранчевий ґрунт із мікроскопічних крапель вулканічного скла[74]. Знімок «Аполлона-17».](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:AS17-137-20990.jpg)
![Скляні краплі та їх уламки зі зборів «Аполлона-17». Розмір часток — 20-45 мкм[прим. 5].](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:S73-15171.jpg)
Гряди Альдрованді (Dorsa Aldrovandi) та безіменні грабени на сході моря. Знімок «Аполлона-17»; ширина — близько 30 км.
Тектонічні об'єкти
Північна частина Зміїного хребта. Знімок LRO; ширина — близько 270 км.
_1.png)
Перехід гряди в уступ у долині Тавр — Літтров[прим. 6]. Знімок LRO; ширина — 13 км.
Грабени на межі морів Ясності та Спокою (борозни Плінія). Знімок «Аполлона-17»; ширина — близько 160 км.
Гряди
Подібно до інших великих круглих морів, Море Ясності має кільце гряд — «зморшок» лавового покриву. У цьому морі воно проходить на відстані 100-200 км від берегів[20]. Ці та інші тектонічні об'єкти моря є результатом просідання лави під дією власної ваги, при якому поверхня центральної частини моря стискалася з утворенням гряд, а крайової — розтягувалася з утворенням грабенів[79][41]. Дані радарного зондування вказують на те, що кільце гряд пролягло над внутрішнім кільцевим валом басейну Моря Ясності. Над різними нерівностями дна утворилися й деякі інші гряди[39]. Загальна довжина гряд Моря Ясності, виявлених на знімках зонда LRO в ході дослідження 2015 року, становить близько 2700 км, або 11 % загальної довжини виявлених гряд Місяця[80].
Східна частина кільця гряд Моря Ясності є найвидовищнішим ланцюжком гряд усього Місяця[1][81]; вона відома під неофіційною назвою «Зміїний хребет»[ru] (англ. Serpentine Ridge). Його довжина перевищує 400 км, а висота сягає 300-350 м[79]. На півночі хребет роздвоюється. «Вузол» у місці розгалуження примітний яскравим 2-кілометровим кратером Посідоній Y, подібним до Ліннея, і відомий під неофіційною нині назвою Посідоній γ[55][82][83][84][20][прим. 7].
В номенклатурі Міжнародного астрономічного союзу Зміїний хребет не фігурує як одне ціле[85]: північна частина є безіменною, середню названо грядами Смирнова (лат. Dorsa Smirnov), а південну включено до складу гряд Лістера (Dorsa Lister). Південно-західна частина кільця відома як гряда Бакленда (Dorsum Buckland), а західна — як гряда фон Котти (Dorsum von Cotta)[79][55][20].
Ще одна велика система гряд проходить уздовж діаметра моря з півночі на південь. Одна з її частин (біля центру моря) називається грядою Азари (Dorsum Azara), інша (на півдні) входить до складу гряд Лістера, а решта залишились безіменними. Є в морі й низка менших гряд[79][1][20].
Біля східного берега в морі тягнуться гряди Альдрованді (Dorsa Aldrovandi), примітні тим, що з їх зверненого до центра моря боку морська поверхня нижча, ніж із протилежного, на величину до 300 м[39].
Одна маленька безіменна гряда на заході моря виходить на берег, де продовжується уступом. Цей об'єкт надзвичайно молодий — за результатами підрахунку кратерів, тектонічні рухи там закінчилися близько 50 млн років тому[86][прим. 8]. Перехід в уступ спостерігається й у маленької гряди в долині Тавр — Літтров[прим. 6], а також у гряд Альдрованді[39].
Грабени
У крайовій зоні Моря Ясності паралельно берегам тягнеться чимало грабенів[79][41]. На північному сході моря (біля Озера Сновидінь) проходять борозни Даніеля (лат. Rimae Daniell), на південному сході — борозни Літтрова (Rimae Littrow), на півдні (на межі з Морем Спокою) — борозни Плінія (Rimae Plinius) та кілька менших, на південному заході — борозни Менелая (Rimae Menelaus) та борозни Сульпіція Галла (Rimae Sulpicius Gallus). На північно-західному кінці моря лежить борозна Каліппа (Rima Calippus)[20]. У деяких грабенах моря, зокрема в борознах Менелая, борозні Каліппа та борозні Рейко, відбувалися вулканічні виверження[78][40][66].
Геологічна історія
.jpg)
Вік басейну Моря Ясності залишається неясним, хоча його визначенню було присвячено багато робіт[23][92]. Радіоізотопне датування низки зразків, доставлених «Аполлоном-17» і інтерпретованих як ударний розплав цього басейну, показало вік 3,87 ± 0,04 млрд років[22][29][93] або, за іншим оглядом, 3,94 ± 0,03 млрд років[94], але згадану інтерпретацію піддавали сумніву[23][95]. За одними роботами, цей вік узгоджується з характером перекриття басейну з іншими деталями рельєфу та кількістю накладених на нього кратерів і він належить до нектарського періоду[22][46][96]; інші дослідження названих ознак вказують на донектарський вік басейну[92][97][95]. У будь-якому разі басейн Моря Ясності старший за сусідній басейн Моря Дощів і молодший за басейн Моря Спокою[92][98]. Старший він чи молодший за басейн Моря Криз, невідомо[92][23].
Форма Моря Ясності та його маскона вказує на існування під північною частиною моря ще одного, меншого, басейну[22][24]. Судячи з його дуже поганої збереженості, він, ймовірно, старший за більший[23][25][29]. Згодом їх значно пошкодив та вкрив викидами астероїдний удар, що створив басейн Моря Дощів[22][23]. За приблизною оцінкою, шар викидів цього удару на ближньому боці басейну Моря Ясності може сягати товщини 600 м, а на дальньому — 100 м[29][4].
Вік лавового покриву різних ділянок моря, за даними підрахунку кратерів, лежить у межах 2,4—3,8 млрд років. Таким чином, вулканічна активність там тривала надзвичайно довго[46] — не менш ніж 1,4 млрд років — хоча (як і в інших морях) більша частина об'єму лави виверглася в перші 0,2 млрд років[41]. На поверхні Моря Ясності вдалося розрізнити близько 30 окремих лавових потоків; серед них найбільше таких, що утворилися 3,4—3,5 млрд років тому. Найстарші з них лежать по краях моря й вирізняються темним кольором. Для ділянки, де сів «Аполлон-17», оцінка віку за підрахунком кратерів становить 3,70 ± 0,04 млрд років, що добре збігається з радіоізотопними даними. Лавовий покрив кратера Лемоньє, де працював «Луноход-2», має вік 2,44 ± 0,17 млрд років і є наймолодшим у Морі Ясності[46]. Пірокластичні породи (подрібнене вулканічне скло), доставлені «Аполлоном-17», виверглися близько 3,48 млрд років тому[71].
Ще до припинення вивержень лава почала просідати під дією власної ваги, що спричинило по краях моря розтягнення поверхні й появу грабенів, а ближче до центра — її стиснення й появу гряд. При подальших виверженнях частину грабенів затопило. Припинення утворення грабенів датують часом близько 3,6 млрд років тому, а основних гряд — 3,0 млрд років тому[41][40]. Втім, дрібні гряди продовжували утворюватися навіть 50 млн років тому[86].
Посадки космічних апаратів
- 11 грудня 1972 року в долині Тавр — Літтров[en], що відходить від південно-східного краю Моря Ясності (20°11′27″ пн. ш. 30°46′18″ сх. д. / 20.1908° пн. ш. 30.7717° сх. д.), здійснив посадку місячний модуль «Аполлона-17» з двома астронавтами, що стало шостою й останньою на сьогодні висадкою людей на Місяць. За допомогою місячного автомобіля астронавти дослідили околиці, проїхавши 30 км, і доставили на Землю 110,5 кг зразків каменю та ґрунту[99][100].
- 15 грудня 1973 року на східному краї Моря Ясності (кратер Лемоньє, 25°59′58″ пн. ш. 30°24′28″ сх. д. / 25.9994° пн. ш. 30.4077° сх. д.) здійснила посадку автоматична станція «Луна-21»[ru], що доправила туди «Луноход-2»[ru]. Він пропрацював близько 4 місяців, проїхавши 37 км, і нині перебуває на 25°49′56″ пн. ш. 30°55′20″ сх. д. / 25.8323° пн. ш. 30.9221° сх. д.[101].
- 11 квітня 2019 року на півночі Моря Ясності розбився космічний апарат «Берешит»[102].
У культурі
У романі-казці М. М. Носова «Незнайко на Місяці» на берег моря Ясності здійснюють посадку Незнайко з Пончиком.
Карти
Карти Моря Ясності та найближчих околиць, видані в 1963—1967 роках (Aeronautical Chart Information Center, United States Air Force)[103]:
Примітки
- Коментарі
- ↑ Головне кільце імпактних басейнів приблизно вдвічі більше за внутрішнє гірське кільце. У межах внутрішнього кільця аномалія Буге збільшена (там лежить опуклість мантії, близька за діаметром до цього кільця), а між внутрішнім і головним — зменшена[24].
- ↑ У номенклатурі Міжнародного астрономічного союзу ці назви стосуються тільки кратерів[64][65], але на практиці їх вживають і для вулканів цілком[66][61].
- ↑ Див. знімок разом із сусідніми об'єктами.
- ↑ При розкристалізовуванні цього скла в ньому виникають прозорі кристали олівіну, вкриті чорними мікрокристалами ільменіту[74][75].
- ↑ Див. також знімок у відбитому світлі.
- ↑ а б Цей об'єкт відомий під присвоєною астронавтами назвою «уступ Лі — Лінкольна» (англ. Lee-Lincoln Scarp)[39][87], але офіційно називається просто «Уступ» (Scarp)[88]: правила планетної номенклатури не допускають назви на честь військових та політичних діячів XIX століття й пізніших[89][90].
- ↑ Див. знімок Посідонія γ великим планом.
- ↑ Див. знімок об'єкта.
- ↑ Див. знімок скелі, звідки взято зразок.
- Джерела
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Grego P. The Moon and How to Observe It. — Springer Science & Business Media, 2006. — P. 108, 111, 125–132, 183. — ISBN 978-1-846-28243-0. (На Google Books).
- ↑ а б Whitford-Stark J. L. (May 1982). A preliminary analysis of lunar extra-mare basalts: Distribution, compositions, ages, volumes, and eruption styles. The Moon and the Planets. 23 (3): 323—338. Bibcode:1982M&P....26..323W. doi:10.1007/BF00928015. (Список морів за площею).
- ↑ а б Шкуратов Ю. Г. Глава 2.2. Вид поверхности для наблюдателя с телескопом // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 70–80. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
- ↑ а б в Head J. W. (1992). The Serenitatis Basin and the Taurus-Littrow highlands: Geological context and history. Lunar Science Inst., Workshop on Geology of the Apollo 17 Landing Site: 15—17. Bibcode:1992ga17.conf...15H.
- ↑ а б Wilhelms D. Chapter 6. Structure // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 117. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
- ↑ а б Needham D. H., Kring D. A. (2017). Lunar volcanism produced a transient atmosphere around the ancient Moon. Earth and Planetary Science Letters. 478: 175—178. Bibcode:2017E&PSL.478..175N. doi:10.1016/j.epsl.2017.09.002.
- ↑ а б в г Siew Meng Chong, Albert Chee Hoon Lim, Poon Seng Ang. The 7th-day Moon // Photographic Atlas of the Moon. — Cambridge University Press, 2002. — P. 32, 36. — ISBN 978-0-521-81392-1.
- ↑ а б Wood C. A. (14 лютого 2004). Happy Valentine Dome Day!. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 28 вересня 2015.
- ↑ Карта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
- ↑ Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 193–236. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
- ↑ а б Mare Serenitatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 29 серпня 2014.
- ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 5–6, 17. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:
- ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 25–35. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:
- ↑ а б Planetary Mapping / R. Greeley, R. M. Batson. — Cambridge University Press, 1990. — P. 25, 219–220. — ISBN 9780521033732.
- ↑ Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645).
- ↑ van der Krogt P., Ormeling F. (2014). Michiel Florent van Langren and Lunar Naming (PDF). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851—1868. doi:10.2436/15.8040.01.190.
- ↑ Westfall R. S. Langren, Michael Florent van. The Galileo Project. Rice University. Архів оригіналу за 26 березня 2019.
- ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — ISBN 9780521544146. — Bibcode: (P. 191—200).
- ↑ Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 234. — DOI: (Pontus Euxinus — у списку назв на с. 234; та ж книга на Google Books).
- ↑ а б в г д е ж Moon 1:10 million-scale Shaded Relief and Color-coded Topography (PDF). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів (PDF) оригіналу за 12 листопада 2013. Діаметри кратерів наведено за довідником МАС.
- ↑ а б Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 52–53, 72–75. — ISBN 1-931559-07-4.
- ↑ а б в г д Wilhelms D. Chapter 9. Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 171–173, 177–178. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
- ↑ а б в г д е Evans A. J., Andrews-Hanna J. C., Head J. W., Soderblom J. M., Solomon S. C., Zuber M. T. (2018). Reexamination of Early Lunar Chronology With GRAIL Data: Terranes, Basins, and Impact Fluxes. Journal of Geophysical Research: Planets. 123 (7): 1596—1617. Bibcode:2018JGRE..123.1596E. doi:10.1029/2017JE005421.
- ↑ а б в г д Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. та ін. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements (PDF). Science Advances. 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) Supplements; archive. - ↑ а б в Spudis P. D. 6. A transitional basin: Serenitatis // The Geology of Multi-Ring Impact Basins. — Cambridge University Press, 2005. — P. 109–130. — ISBN 9780521619233. — DOI:
- ↑ а б Spudis P. D., Hawke B. R., Lucey P. G. (1993). Geology and deposits of the Serenitatis basin. Twenty-Fourth Lunar and Planetary Science Conference. Part 3: N-Z: 1341—1342. Bibcode:1993LPI....24.1341S.
- ↑ Wilhelms D. E., McCauley J. F. (1971). I-703: Geologic Map of the Near Side of the Moon. Department of the Interior, United States Geological Survey. Архів оригіналу за 22 січня 2019. (Description; archive).
- ↑ Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
- ↑ а б в г Head J. W. III (1979). Serenitatis multi-ringed basin - Regional geology and basin ring interpretation. Moon and the Planets. 21: 439—462. Bibcode:1979M&P....21..439H. doi:10.1007/BF00897836.
- ↑ Hood L. L., Richmond N. C., Spudis P. D. (2013). Origin of strong lunar magnetic anomalies: Further mapping and examinations of LROC imagery in regions antipodal to young large impact basins. Journal of Geophysical Research: Planets. 118 (6): 1265—1284. Bibcode:2013JGRE..118.1265H. doi:10.1002/jgre.20078.
- ↑ Blewett D. T., Coman E. I., Hawke B. R., Gillis-Davis J. J., Purucker M. E., Hughes C. G. (2011). Lunar swirls: Examining crustal magnetic anomalies and space weathering trends. Journal of Geophysical Research. 116 (E2). Bibcode:2011JGRE..116.2002B. doi:10.1029/2010JE003656.
- ↑ Lue C., Futaana Y., Barabash S., Wieser M., Holmström M., Bhardwaj A., Dhanya M. B., Wurz P. (2011). Strong influence of lunar crustal fields on the solar wind flow. Geophysical Research Letters. 38 (3). Bibcode:2011GeoRL..38.3202L. doi:10.1029/2010GL046215.
- ↑ За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
- ↑ De Hon R. A., Waskom J. A. Geologic structure of shallow maria. — University of Arkansas at Monticello, 1975. — P. 13–14, fig. 7, 8. — Bibcode:
- ↑ а б Williams K. K., Zuber M. T. (1998). Measurement and Analysis of Lunar Basin Depths from Clementine Altimetry (PDF). Icarus. 131 (1): 107—122. Bibcode:1998Icar..131..107W. doi:10.1006/icar.1997.5856.
- ↑ Dibb S. D., Kiefer W. S. (2015). The Depth-Diameter Relationship for Large Lunar Impact Basins and the Implications for Mare Basalt Thickness (PDF). 46th Lunar and Planetary Science Conference, held March 16-20, 2015 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1832, p.1677. Bibcode:2015LPI....46.1677D.
- ↑ Peeples W. J., Sill W. R., May T. W., Ward S. H., Phillips R. J., Jordan R. L., Abbott E. A., Killpack T. J. (1978). Orbital radar evidence for lunar subsurface layering in Maria Serenitatis and Crisium. Journal of Geophysical Research. 83 (B7): 3459—3468. Bibcode:1978JGR....83.3459P. doi:10.1029/JB083iB07p03459.
- ↑ Sharpton V. L., Head J. W. (1982). Stratigraphy and structural evolution of southern Mare Serenitatis: A reinterpretation based on Apollo Lunar Sounder Experiment data (PDF). Journal of Geophysical Research. 87 (B13): 10983—10998. Bibcode:1982JGR....8710983S. doi:10.1029/JB087iB13p10983.
- ↑ а б в г д Watters T. R., Johnson C. L. Lunar Tectonics // Planetary Tectonics / T. R. Watters, R. A. Schultz. — Cambridge University Press, 2010. — P. 134–149. — ISBN 978-0-521-76573-2.
- ↑ а б в г Campbell B. A., Ray Hawke B., Morgan G. A., Carter L. M., Campbell D. B., Nolan M. (2014). Improved discrimination of volcanic complexes, tectonic features, and regolith properties in Mare Serenitatis from Earth-based radar mapping. Journal of Geophysical Research: Planets. 119 (2): 313—330. Bibcode:2014JGRE..119..313C. doi:10.1002/2013JE004486.
- ↑ а б в г д Solomon S. C., Head J. W. (1980). Lunar mascon basins - Lava filling, tectonics, and evolution of the lithosphere. Reviews of Geophysics and Space Physics. 18 (1): 107—141. Bibcode:1980RvGSP..18..107S. doi:10.1029/RG018i001p00107.
- ↑ а б в г д е ж Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 104–110. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
- ↑ а б Wood C. (27 серпня 2004). Serenitatis in Black and White and Gray. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 15 червня 2011.
- ↑ Bhatt M., Mall U., Woehler C., Bhardwaj A., Grumpe A., Rommel D. (2017). Spectral Characterization of Mare Serenitatis Using Chandrayaan-1 Data (PDF). 48th Lunar and Planetary Science Conference, held 20-24 March 2017, at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1964, id.1541. Bibcode:2017LPI....48.1541B.
- ↑ Чикмачев В. И. Глава 3.11. Море Спокойствия // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 154–160. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
- ↑ а б в г Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 18–21. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI: (На Google Books).
- ↑ а б Campbell B. A., Hawke B. R., Bell J. F. III, Zisk S. H. (1989). The Bessel Ray Region: Preliminary Analysis of Remote Sensing Data. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference: 139—140. Bibcode:1989LPI....20..139C.
- ↑ а б Wood C. A. (28 травня 2004). Whence the Bessel Ray?. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 28 вересня 2015.
- ↑ Чикмачев В. И. Глава 3.13. Тихо и его окрестности // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 166–175. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
- ↑ Wood C. (29 червня 2008). Bright Moon. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 2 квітня 2019.
- ↑ Chapter 6: Rimae (part 2). Sinuous Rimae // Apollo over the Moon: a view from orbit / H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — NASA Scientific and Technical Information Office, 1978. — (NASA Special Publication 362) Архів оригіналу.
- ↑ Plescia J. (5 лютого 2013). Meanders in Posidonius. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 30 січня 2018.
- ↑ Ostrach L. (1 грудня 2010). Rimae Posidonius. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- ↑ а б Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H. (2013). Lunar sinuous rilles: Distribution, characteristics, and implications for their origin (PDF). Planetary and Space Science. 79: 1—38. Bibcode:2013P&SS...79....1H. doi:10.1016/j.pss.2012.10.019. (Інтерактивна карта звивистих борозен Місяця за даними цієї роботи; архів).
- ↑ а б в г Chu A., Paech W., Weigand M. Mare Serenitatis // The Cambridge Photographic Moon Atlas. — Cambridge University Press, 2012. — P. 78–81. — ISBN 9781107019737. — DOI:
- ↑ Joyson J., Williams G. (1869). The Mare Serenitatis. The Astronomical Register. 7: 33—35. Bibcode:1869AReg....7...33J. (У цій статті за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).
- ↑ а б Wlasuk P. T. Observing the Moon. — Springer Science & Business Media, 2000. — Vol. 1. — P. 49. — ISBN 978-1-852-33193-1.
- ↑ Cook J. A. (1913). The Lunar Crater Linné. Popular Astronomy. 21: 129—130. Bibcode:1913PA.....21..129C.
- ↑ Robinson M. (6 липня 2010). Linné Crater. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- ↑ Garvin J. B., Robinson M. S., Frawley J., Tran T., Mazarico E., Neumann G. (2011). Linne: Simple Lunar Mare Crater Geometry from LRO Observations (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.2063. Bibcode:2011LPI....42.2063G.
- ↑ а б в г Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 6, 8, 137. — ISBN 9788847026377. — DOI: (Appendix A: Lunar dome images).
- ↑ Douglass E. (2004). The Valentine dome. The Strolling Astronomer. 46 (1): 21—23. Bibcode:2004JALPO..46a..21D. (The whole issue).
- ↑ Wood C. A. (3 липня 2007). Utterly Awesome. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 22 вересня 2015.
- ↑ Osiris. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
- ↑ Isis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
- ↑ а б в Weitz C. M., Head J. W. (1999). Spectral properties of the Marius Hills volcanic complex and implications for the formation of lunar domes and cones. Journal of Geophysical Research. 104 (E8): 18933—18956. Bibcode:1999JGR...10418933W. doi:10.1029/1998JE000630.
- ↑ Braden S. (2 жовтня 2009). Aratus CA. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- ↑ Featured Image - 06/10/2008. A Mysterious Depression: Aratus CA. Apollo Image Archive. School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. 6 жовтня 2008. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- ↑ Greeley R. (1976). Photogeology of Aratus CA, Mare Serenitatis. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 7: 331—333. Bibcode:1976LPI.....7..331G.
- ↑ Gaddis L. R., Staid M. I., Tyburczy J. A., Hawke B. R., Petro N. E. (2003). Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits (PDF). Icarus. 161 (2): 262—280. Bibcode:2003Icar..161..262G. doi:10.1016/S0019-1035(02)00036-2.
- ↑ а б Gustafson J. O., Bell J. F. III, Gaddis L. R., Hawke B. R., Giguere T. A. (2012). Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H25G. doi:10.1029/2011JE003893.
- ↑ Carter L. M., Campbell B. A., Hawke B. R., Campbell D. B., Nolan M. C. (2009). Radar remote sensing of pyroclastic deposits in the southern Mare Serenitatis and Mare Vaporum regions of the Moon (PDF). Journal of Geophysical Research. 114 (E11). Bibcode:2009JGRE..11411004C. doi:10.1029/2009JE003406.
- ↑ Heiken G. H., McKay D. S., Brown R. W. (1974). Lunar deposits of possible pyroclastic origin. Geochimica et Cosmochimica Acta. 38: 1703—1718. Bibcode:1974GeCoA..38.1703H. doi:10.1016/0016-7037(74)90187-2.
- ↑ а б в г Meyer C. 74220. Soil (or clod). 1180 grams // The Lunar Sample Compendium. — 2010. Архів оригіналу.
- ↑ Hollocher K. Orange soil, lunar thin section 74220. Union College. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ а б McBride M. J., Bennett K. A., Gaddis L. R., Horgan B. H. N., Glaspie L. M. (2019). Volcanic Glass Distribution and Potential Source Vents for the Taurus-Littrow Pyroclastic Deposit at the Apollo 17 Landing Site Region (PDF). 50th Lunar and Planetary Science Conference, held 18-22 March, 2019 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 2132, id.3039. Bibcode:2019LPI....50.3039M.
- ↑ Gaddis L. (22 липня 2010). A Dark Cascade at Sulpicius Gallus. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- ↑ а б Petrycki J. A., Wilson L. (1999). Volcanic Features and Age Relationships Associated with Lunar Graben (PDF). 30th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 15-29, 1999, Houston, TX, abstract no. 1335. Bibcode:1999LPI....30.1335P.
- ↑ а б в г д Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 43–44, 53, 202. — ISBN 978-0-521-59002-0.
- ↑ Yue Z., Li W., Di K., Liu Z., Liu J. (2015). Global mapping and analysis of lunar wrinkle ridges. Journal of Geophysical Research: Planets. 120 (5): 978—994. Bibcode:2015JGRE..120..978Y. doi:10.1002/2014JE004777.
- ↑ Planck A. (26 листопада 2018). Serpentine Ridge: The Moon’s Best Example of a Wrinkle Ridge. Архів оригіналу за 12 квітня 2019.
- ↑ Ashbrook J. (1963). Dimensions of the Linné Craterlet. The Strolling Astronomer. 17 (1-2): 26—28. Bibcode:1963StAst..17...26A. (The whole issue).
- ↑ Braden S. (25 жовтня 2011). Posidonius Y. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017.
- ↑ Elger T. G. The Moon. A Full Description and Map of its Principal Physical Features. — London : Georg Philip & Son, 1895. — P. 160. (У цій книзі за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).
- ↑ Wood C. (17 листопада 2004). A Glorious Serpentine Ridge. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 31 серпня 2014.
- ↑ а б Clark J. D., van der Bogert C. H., Hiesinger H., Bernhardt H. (2017). Wrinkle Ridge-Lobate Scarp Transition of West Serenitatis: Indications for Recent Tectonic Activity (PDF). 48th Lunar and Planetary Science Conference, held 20-24 March 2017, at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1964, id.1001. Bibcode:2017LPI....48.1001C.
- ↑ The Valley of Taurus-Littrow. NASA. 13 листопада 2009. Архів оригіналу за 30 травня 2018.
- ↑ Scarp. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. Див. карти 43D1S1 43D1S2.
- ↑ IAU Rules and Conventions. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 23 березня 2019.
- ↑ Scarp. The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 10 квітня 2019.
- ↑ Meyer C. 76015. Vesicular Micropoikilitic Impact Melt Breccia. 2819 grams // The Lunar Sample Compendium. — 2010. Архів оригіналу.
- ↑ а б в г Fassett C. I., Head J. W., Kadish S. J., Mazarico E., Neumann G. A., Smith D. E., Zuber M. T. (2012). Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951.
- ↑ Spudis P. D., Wilhelms D. E., Robinson M. S. (2011). Sculptured Hills: Implications for the Relative Age of Serenitatis, Basin Chronologies, and the Cratering History of the Moon (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1365. Bibcode:2011LPI....42.1365S.
- ↑ Grange M. L., Nemchin A. A., Jourdan F. (2010). Review of Ages of Lunar Impact Rocks: Implication to the Timing of Serenitatis and Imbrium Impacts and the LHB Model (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1275. Bibcode:2010LPI....41.1275G.
- ↑ а б Zhang B., Lin Y., Moser D. E., Shieh S. R., Bouvier A. (2018). Imbrium Zircon Age for Apollo 73155 Serenitatis Impact Melt Breccia: Implications for the Lunar Bombardment History (PDF). The First Billion Years: Bombardment, proceedings of the conference held September 30-October 2, 2018 in Flagstaff, Arizona. LPI Contribution No. 2107, id.2021. Bibcode:2018LPICo2107.2021Z.
- ↑ Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — ISBN 978-0-444-59425-9. — DOI:
- ↑ Byrne C. J. The Moon's Largest Craters and Basins: Images and Topographic Maps from LRO, GRAIL, and Kaguya. — Springer, 2015. — P. 110, 174, 198. — ISBN 9783319220321. — DOI:
- ↑ Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 148. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
- ↑ Apollo 17 Command and Service Module (CSM). NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
- ↑ Apollo 17 Lunar Module /ALSEP. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
- ↑ Luna 21/Lunokhod 2. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
- ↑ Greshko M. (11 квітня 2019). First privately funded moon lander crash-lands. National Geographic. Архів оригіналу за 11 квітня 2019.
- ↑ The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 (PDF). Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Море Ясності- Література з теми в Астрофізичній інформаційній системі НАСА.
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
- Карти
- Карти з чинними назвами деталей поверхні: основна частина, північний край, західний край
- Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Ясності: фотомозаїка, карта висот
- Carr M. H. (1966). Geologic map of the Mare Serenitatis region of the Moon. U. S. Department of the Interior, U. S. Geological Survey. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012.
- Знімки з орбіти
- Digital Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Moon. Lunar and Planetary Institute. Архів оригіналу за 30 травня 2018.
- Apollo Image Atlas. Lunar and Planetary Institute. Архів оригіналу за 4 квітня 2019.
- Сторінка доступу до детальних знімків, зроблених камерами для картування на «Аполлоні-15», 16 та 17.
- Окремі знімки зонда Lunar Reconnaissance Orbiter із описами. Архів оригіналу за 4 квітня 2019.
- Wood C. (29 червня 2008). Bright Moon. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 2 квітня 2019.
- Гряди, грабени та контрастні лавові поля на півдні Моря Ясності. Знімок «Аполлона-17», 1972.
- Знімки з поверхні
- Apollo 17 Image Library. NASA. 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2018.
- Панорамы Лунохода 2. Лаборатория сравнительной планетологии, Институт геохимии и аналитической химии им. В. И. Вернадского РАН. Архів оригіналу за 25 квітня 2018.
| |||||||||||||||||