Ільмень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ільмень
Вид на озеро з села Коростені
Вид на озеро з села Коростені
Координати 58°20′ пн. ш. 31°20′ сх. д. / 58.333° пн. ш. 31.333° сх. д. / 58.333; 31.333
Розташування
Прибережні країни Росія
Розміри
Площа поверхні, км2 982 км²
Висота над рівнем моря, м 18 м
Макс. глибина, м 10 м
Довжина, км 40 км
Ширина, км 32 км
Об'єм, км3 12,0 км³
Басейн
Вливаються річки Мста, Ловать, Шелонь
Витікають річки Волхов
Країни басейну Росія

І́льмень (рос. Ильмень) — озеро у європейській частині Росії; змінна площа 730—2090 км²; глибина до 10 м; витікає ріка Волхов; судноплавне, з'єднане з Волго-Балтійським водним шляхом. Через Ільмень проходив торговий «Шлях із варягів у греки».

Назва[ред.ред. код]

За легендою про скіфських князів Словнє і Русє (Оповідь про Словенє і Русє та місті Словенська), озеро названо іменем його сестри Ілмери[1]. Інша версія походження назви від племені меря, що проживало раніше на берегах озера, поширеніша версія від фіно-угорського Ilmeri — «небо, повітряний простір, небесні сили».

Геологічна історія[ред.ред. код]

Ільмень і Приільмен'я є важливими індикаторами геологічних процесів на Північному Заході Росії. Ще архейську еру близько 2,5 млрд років тому сформувалася жорсткий фундамент Східно — Європейської платформи (у зв'язку з дрейфом материків ця платформа починала шлях у південній півкулі), представлений кристалічними породами (сланцями, гранітами, гнейсами). У регіоні Приільмен'я вони ніде на поверхню не виходять, залягають на глибині від 600 до 2000 м і виявляються в глибоких свердловинах в районах міст Новгорода, Валдая, Пестова, селища Крестци і деяких інших. Поверхня кристалічного фундаменту неоднорідна. Під дією внутрішніх сил Землі утворився так званий Крестцовський розлом, що проходив з північного сходу на південний захід в районі сучасного селища Крестци. У протерозойський ері по лінії Крестцовського розлому відбувалося виверження вулканічних порід: діабазів, туфітів тощо.

На початку палеозойської ери при опусканні поверхні регіон майбутнього Ільменю і його сточище опинився затопленим морем. Потім під дією внутрішніх сил планети поверхню піднялася, а море відступило. Далі неодноразово відбувалося опускання поверхні Приільмен'я та затоплення її морем. На дно осаджувалася піски, мул, черепашник, скелети риб та морських тварин. За мільйони років ці морські відкладення перетворилися на вапняки, мергелі, пісковики. Поступово море міліло, з'являлися ділянки суші, острови, морські затоки, лагуни (озера, відокремлені від моря ділянками суші). У середині палеозойської ери був спекотний і вологий клімат, що сприяв розвитку в регіоні багатої і різноманітної рослинності. З рослинних залишків цього часу утворилися шари бурого вугілля. Нова морська трансгресія сприяла утворенню шару вапняків, що лежать поверх вугленосної товщі, характерною для смуги НеболчіЛюбитіно — Валдай.

До кінця палеозойської ери (близько 200 млн років тому) море остаточно відступило з території області. Спочатку це сталося в західній частині області, а потім у східній. І на місці Приільменської низовини довгий час була височина, а на місці сучасної Валдайської височини — низовина. Західна височина (на місці майббутнього Ільменя) сильно зазнало річної ерозії, вони повністю змили поверхневі товщі гірських порід. Лише на початку кайнозойської ери менш 70 млн років тому відбулося підняття східній частині області. У порівнянні із західними районами вона піднялася на 100 — 200 м.. На височині стали утворюватися річки, які виробили глибокі долини. Багато сучасних річки (Мста, Полометь, Холова тощо) течуть в древніх долинах, що утворилися в той час.

Приільменская низовина і Валдайська височина сформувалися в кайнозойську еру, ще до наступу льодовиків. Низовина, що з'явилася на заході області, була складена переважно пухкими, строкато пофарбованими піщано-глинистими породами і мергелями. Піднесене плато на сході складалося з твердих вапняків і щільних глин. На захід, у бік низовини, плато уривалася уступом. Місцями цей уступ (Валдайський) виражений і в сучасному рельєфі. Він відокремлює Валдайську височину від Приільменської низовини. Старовинні палеозойські відкладення залягають порівняно неглибоко і часто виходять на поверхню по берегах річок і озер. Озеро Ільмень, приймавше річки кайнозойського часу, іноді сягало глибини в десятки метрів і перевершувало за площею нинішнє в десятки разів.

Південний берег озера

Одна з головних подій останніх мільйонів років плейстоцену — наступ льодовиків на Східно-Європейську рівнину. Найбільше значення для Новгородської області мала останнє, так зване Валдайське заледеніння 70 — 15 тисяч років тому. Льодовик залишив товстий шар моренних відкладень: суглинків, пісків і супісків. Матеріал морени сильно перемішаний, містить багато валунів з кристалічних порід, принесених льодом з півночі. Для рельєфу області найхарактерніші моренні відкладення у формі пагорбів. Великі моренні пагорби мають відносні висоти 50 — 60 м, середні — 10 — 30 м, дрібні — 5 -10 м. Іноді серед горбистого моренного рельєфу зустрічаються порівняно плоскі ділянки, складені валунами суглинками. Це моренні рівнини. Вони переважають на Приільменський низовині[2].

За часів плейстоцену Приільменская низовина зазнала ряд істотних змін[3]

Тут виникали внутришньольодовикові озера, нині частіше представлені камами — безладно розташованими пагорбами з крутими схилами і нерідко плоскими вершинами. Такі озера з'являлися в тріщинах та інших порожнинах нерухомих льодових масивів і обмежувались крижаними берегами і іноді крижаними склепіннями. У них спинявся в сортованому вигляді уламковий матеріал, принесений потоками талих вод. Після зникнення льоду, утворені з гальки, піску, глини призми опускалися на підошву колишнього льодовика і брали характерні форми камів. Індивідуальні розміри камів обмежені: висота становить до 50-80 м, ширина підошви до 0,5-1,0 км. З наведених даних випливає висновок, що озера, в яких утворювалися майбутні ками, мали невеликі розміри. Тривалість їх існування була невелика і, мабуть, обмежувалася десятками або першими сотнями років. Форма камів переважно округла, але зустрічаються й утворення зі складними обрисами. Часто Ками групуються у вигляді великих комплексів, що утворюють своєрідний камовий ландшафт. Складаються ками сортовані пісками, супісками, глинами, гравієм. Для них звичайно відзначається (горизонтальна і діагональна) шаруватість, нерідко типу стрічкової (озерної). Відомі ками з ядром зі стрічкових глин. Спостерігаються випадки деформації шаруватості, обумовленої мавшими місце переміщеннями льодовикових мас. Часто ками перекриваються моренним чохлом утвореними валунами суглинками і супісками. Одним із зразків кам іноді визнається Бронницька гора, хоча не виключається і штучних характер хоча б частини цього величезного пагорба. Ільмень відноситься до третьої групи озер епох покривних заледенінь. Ці озера утворювалися і розміщувалися у зовнішнього краю льодовикових щитів. Загальноприйнята назва водойм такого типу — прильодовикові озера. З усіх груп озер льодовикових епох прильодовикові відносяться до найбільш вивчених. Вони займали пониження рельєфу місцевості, причому кромка льоду грала роль дамби, яка заважала стоку талих вод згідно з природним ухилом території.

Геологічні дослідження говорять, що в перший післяльодовиковий час на місці Ільменю розташовувалася велика водойма з глибинами до 30 метрів (з підпором біля села Грузино під Чудово), надалі його улоговина на 90% була заповнена річковими відкладеннями. Прорив Волхова і скидання Грузинського озера в Ладогу сталося близько 6 тис. років тому. Зараз Ільмень — «вмираюча» водойма, що зникає під впливом вікових процесів заливання і занесення його ложа річковими наносами. [4]

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Площа озера в залежності від рівня води змінюється від 733 до 2090 км² (при середньому рівні 982 км²); довжина близько 45 км, ширина до 35 км; глибина до 10 м. Береги переважно низинні, заболочені, місцями — дельтові, з безліччю плоских заплавних островів і протока; вздовж північно-західного берега витягнуті пасма, що чергуються з западинами; на півдні болотисті.

У озеро Ільмень впадає близько 50 річок, серед них найбільш великі річки: Мста, Пола, Ловать з Полістю, Шелона з Мшагою, Веренда тощо; з озера витікає річка Волхов, що впадає в Ладозьке озеро. Основне живлення озера здійснюється за рахунок притоки річок з весняною повінню і зимова межень. Коливання рівня до 7,4 м (мінімальний — у березні, максимальний — у травні). Льодостав з листопада до квітня. Багате рибою (лящ, снеток, минь, щука). В озері багато органічних речовин, тому вода приймає жовтувате забарвлення. Ільмень входить до складу Вишньоволоцької водної системи.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Текст «Сказания о Словене и Русе и городе Словенске»
  2. География Новгородской области http://geo.home.nov.ru/index.htm История плейстоценовых озер Восточно-Европейской равнины. — СПб., 1998
  3. Л. А. Кудерский Лимногенезвэпохиглобальных покровных оледенений
  4. Приильменье — истоки Словенска-Новгорода: места, языки, этносы … http://www.novgorod.ru/read/information/history/clauses/slovensk_novgorod/Былинский Е.Н. Влияние снижения уровней Ильменского и Ладожского озер на развитие продольных профилей притоков оз. Ильмень и Волхова. — Вестник Моск. ун-та, серия биол., почвовед., геол., геогр., 1959, № 3,Геология кайнозоя севера Европейской части СССР. М., Изд-во Моск. ун-та, 1966. Рукояткин А.А. Структурно-геоморфологический анализ с использованием материалов аэрофотосъемки при выявлении локальных структур. (На примере Северо-Запада Русской равнины). Автореф. канд. дисс. Л., 1973. http://www.greenpeace.org/raw/content/russia/ru/press/reports/28279.pdf Субетто Д.А. Озерный седиментогенез Севера Европейской части России в позднем плейстоцене и голоцене. Автореферат диссертации на соискание ученой степени д.г.н. СПб., 2003. 38 с. Субетто Д.А., Давыдова Н.Н. Палеолимнология озера Ильмень // Охрана и рациональное использование водных ресурсов Ладожского озера и других больших озер. Тр. IV Международного симпозиума по Ладожскому озеру. СПб. 2003. C.260-264. http://www.aquaexpert.ru/enc/reservoir/ilmen/ карта (средние глубины)http://www.clubneva.ru/lib/ilmen.htm http://www.buher.ru/images/stories/mapa/Ilmen/100k--o36-051.gif состояние в 19 веке http://bibliotekar.ru/bei/189.htm