Ітуруп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта отрова Ітуруп
Місце розташування острова.
Еторофу (Ітуруп) на фізичній карті префектури Хоккайдо

Ітуру́п (рос. Итуруп) або Еторо́фу (яп. 択捉島, えとろふとう, МФА: [etoroɸu toː]) — острів у північно-західній частині Тихого океану. Назва походить від айнського слова Етороп, що означає «Мисовий»[1]. Найбільший серед Курильських островів. Відокремлений від острова Уруп протокою Фріза на півночі і протокою Єкатерини від острова Кунашир на півдні. Із західного боку омивається водами Охотського моря, а зі східного — Тихого океану.

Площа острова становить &&&&&&&&&&&03182.06500003182,65км²[2][1]. Протяжність берегової лінії — &&&&&&&&&&&&0658.0500000658,5 км[1]. Довжина із південного заходу на північний схід становить 203 км, а ширина коливається від 6 до 46 км.

Питання територіальної приналежності Ітурупа не вирішене. До 1945 року острів належав Японії і входив до складу префектури Хоккайдо. Острів був поділений між селами Рубецу повіту Еторофу, Шяна повіту Шяна і, Шібеторо повіту Шібеторо[1]. Наприкінці Другої світової війни СРСР порушив підписаний з японцями пакт про ненапад і окупував Ітуруп[3]. З 1945 року де-факто ним керує Російська федерація, правонаступниця СРСР. Однак уряд Японії не визнає російського суверенітету над Ітурупом, вважаючи його своєю окупованою територією[4]. Адміністративно острів входить до складу Курильського району Сахалінської області Російської федерації. Японці традиційно відносять його до округу Немуро префектури Хоккайдо. Найпівнічніша точка Японії.

У серпні 1945 року населення острова становило &&&&&&&&&&&03608.&&&&003608 осіб. За даними російського перепису 2006 року кількість мешканців острова становила &&&&&&&&&&&06739.&&&&006739 осіб[1], 60% яких є українцями.

Береги[ред.ред. код]

Західний берег порізаний затоками (Дозорна, Львина Пасть, Добре Начало, Одеська, Куйбишевська, Курільська, Простор) та півостровами (Челюсть, Клик, Атсонопурі, Пржевальського, Чиріп). Східний берег менш розчленований — тут виділяють значні затоки Рока та Касатка.

Взагалі для берегів острова характерне чергування низинних пологих з піщано-галичними пляжами та високими з переривистим пляжем берегами. Місцями скелі утворюють непрохідні прижими. Особливо вони характерні для ділянки берега від бухти Астаурова до бухти Сентябрської.

Для острова характерні добові припливи з пересічною висотою до 1 м.

Рельєф[ред.ред. код]

Острів вулканічного походження, має досить складний рельєф. В центральній частині розташований хребет Іван Грозний, на півночі, на півострові Медвежому, — хребти Медвежий та Камуй, на південь від затоки Касатка — хребет Богатир та на півдні острова — хребет Дуговий. Окремими гірськими масивами є півострів Чиріп, вулкани Берутарубе та Атсонапурі. На острові наявні 16 вулканів (9 діючих та 7 згаслих), серед яких найвищим є згаслий Стокал у хребті Богатир, з висотою 1 634 м. А.І.Соловйов (1947 рік) виділяє 9 самостійних вулканічних масивів: хребти Медвежий, Камуй, Богатир, Іван Грозний, вулканічні масиви Атсонапурі та Берутарубе, півострів Чиріп, кальдера Урбіч та затока Львина Пасть.

Вулкани острова:

Flag of Ukraine.svg Flag of Japan.svg Flag of Russia.svg Висота (м)
Стокал 西単冠山 • Нісі-Хітокаппу Стокал 1 634
Богдан Хмельницький 散布山 • Тіріппу Богдан Хмельницкий 1 589
Чиріп 北散布山 • Кіта-Тіріппу Чирип 1 563
Буревісник Буревесник 1 427
Камуй 神威山 • Камуї Камуй 1 323
Берутарубе ベルタルベ山 • Берутарубе Берутарубе 1 222
Тебеньков 小田萌山 • Одамої Тебеньков 1 212
Демон ラッキベツ山 • Раккібецу Демон 1 206
Атсонопурі 択捉阿登佐岳 • Еторофу-Атосанупурі Атсонопури 1 205
Іван Грозний 択捉焼山 • Еторофу-Якеяма[5] Иван Грозный 1 159
Баранський 指臼岳 • Сасюсу Баранский 1 126
Медвежий 茂世路岳 • Мойоро Медвежий 1 124
Средній Средний 1 113
Кудрявий 硫黄岳 • Іо Кудрявый 991
Урбіч Урбич 770
Менший Брат 焼山 • Якеяма Меньший Брат 563

Гідрографія[ред.ред. код]

Річки[ред.ред. код]

Всі річки острова переважно гірського характеру, короткі (довжиною 10-15 км, при ширині 5-10 м, а у гирлі до 30 м). Глибина річок переважно сягає 0,7-2 м, швидкість течії — 0,5-1 (у верхів'ях 3) м/с. Дно річок переважно кам'янисте та галичне. Весняні паводки спостерігаються у квітні-червні. В теплий період можливі до 4 паводків з пересічною протяжністю 6-15 діб. Рівень води під час паводків піднімається на 0,4-0,8 (іноді 1,5) м. В межень річки можна перейти вбрід.

Найбільші річки острова:

Вода деяких річок (Південний та Північний Чиріп) не придатна для пиття через високу кислотність.

На річках багато водоспадів, серед яких найвищий у Росії — водоспад Ілля Муромець, висота падіння води якого становить 141 м.

Озера[ред.ред. код]

На острові нараховується понад 30 озер. Найбільші з них —

лагунні:

лавозагатні:

Термальні води[ред.ред. код]

На острові розташовано багато термальних вод. Більшість гарячих джерел приурочені до районів активного вулканізму. Відомі два невеликих озерця з водою з температурою 35-40 °C біля вулкану Менший Брат та озера Славне. Сірчановодневі джерела є в кальдері Мачеха, вони є витоками річки Іван Грозний. Ціла низка гарячих джерел (Кип'ящі, Голубі Озера, Водопадні, Котел, Устьєві) спостерігається уздовж річки Кип'ящої в районі вулкану Баранського — вони мають температуру води до 90 °C. 1,5 км на північ знаходиться Старозаводське термальне поле з гарячими джерелами. Потужні мінеральні джерела розташовані зі сходу озера Тихого та біля підніжжя вулкану Атсонопурі.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат острова морський та вологий. Протягом року спостерігається похмура погода з частими сильними вітрами. Літо помірно тепле, з пересічними температурами +13 °C. Влітку погода похмура, дощова. Ясних днів влітку — 5-6, похмурих — 55, туманних — 31. Опади випадають у вигляді моросячих дощів — влітку в середньому 250 мм.

Флора та фауна[ред.ред. код]

Флора[ред.ред. код]

На острові переважають рідкостійні ліси з модрини, кедрового сланника, смереки, кам'яної берези та дуба. Переважаюча висота дерев — 5-8 м. На більшій частині острова переважають прапороподібні та сланникові форми хвойних дерев та кам'яна береза з підліском із курилського бамбуку висотою до 3,5 м. Місцями вони утворюють самостійні важкопрохідні зарості. На схилах гір вище 700 м (окрім схилів діючих вулканів) панує кедровий сланник, який на острові займає 42 % всіх лісів. Смерекові ліси поширені на півострові Атсонопурі та навколо озера Лісозаводське.

На острові зустрічаються диморфант, гортензія, сумах (іпритка), курильська вишня. По берегам річок широко поширені тополя Максимовича, черемха Сьорі, верба. Під покривом бамбуку зростають бересклет, скіммія, клен, горобина збірна, дуб тонкокучерявий. Північні схили гір часто вкриті міцними заростями вільхи Максимовича (вільховий сланник). По берегам поширені зарості високих трав із гречки, какалії, хрестовника, шеломайника, білокопитника тощо.

Фауна[ред.ред. код]

Серед тварин поширені бурий ведмідь, лисиця та гризуни. В деякі роки були зафіксовані колонії сірих щурів. Серед птахів поширені чорний лелека, беркут, скопа, чорний журавель, охотський уліт, кулик-лопатень.

Південна частина острова включена до заказника Острівний.

[ред.ред. код]

60% населення острову складають етнічні українці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Еторофу // Подорожуймо островами Японії
  2. Площа островів Японії // Інститут географії Японії. Дані на 1 жовтня 2008 року
  3. Збройна операція радянських військ по захопленню острова Ітуруп відбулася з 28 серпня по 2 серпня 1945 року, вже після офіційного оголошення японським Імператором капітуляції Японії 15 серпня 1945 року. Офіційна церемонія підписання капітуляції відбулася 2 вересня 1945 року.
  4. Проблема Північних територій // Сайт Міністерства Іноземних справ Японії. Переглянуто 11 вересня 2008. [1] (яп.), [2] (англ.)
  5. Також: 小散布山 • Котіріппу-сан.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]