Туман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туман у Молодогвардійську (Україна, Луганська обл.)
Туман у Кримських горах. 2011.
Туман в долині річки Саворуз на заході сонця, вид з гори Баллон д'Альзас, Бельфор, Франція.

Тума́н — атмосферне явище, що полягає в скупченні продуктів конденсації, застиглих в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.

Тумани з водяних крапель спостерігаються головним чином за температури повітря вище −20 °C, але муть зустрічатись навіть за температури нижче −40 °C. За температури нижче −20 °C переважають крижані тумани.

Тумани в населених пунктах бувають частіше, ніж поза ними. Цьому сприяє підвищений вміст гігроскопічних ядер конденсації (пилу, кіптяви тощо) в міському повітрі.

Тумани перешкоджають нормальній роботі всіх видів транспорту, тому прогноз туманів має велике народно-господарське значення.

Штучне створення туманів використовується в наукових дослідженнях, хімічній промисловості, теплотехніці та інших галузях.

Класифікація[ред.ред. код]

За способом утворення тумани поділяються на два види:

  • Тумани охолодження — виникають через конденсацію водяної пари під час охолодження повітря нижче точки роси.
  • Тумани випаровування — є парами з теплішої поверхні, що випаровує, в холодне повітря над водоймами та вологими ділянками суходолу.

Крім того тумани розрізняють за синоптичними умовами виникнення:

  • Внутрішньомасові — виникають в однорідних повітряних масах.
  • Фронтальні — виникають на межі атмосферних фронтів.

Серпанок — дуже слабкий туман. В серпанку видимість становить кілька кілометрів.

Внутрішньомасові тумани[ред.ред. код]

Внутрішньомасові тумани переважають в природі, вони як правило є туманами охолодження. Їх поділяють на кілька типів:

  • Радіаційні тумани — виникають внаслідок радіаційного охолодження земної поверхні та маси вологого приземного повітря до точки роси. Зазвичай, радіаційний туман виникає вночі в умовах антициклону за безхмарної погоди та легкого бризу. Часто радіаційний туман виникає в умовах температурної інверсії, що перешкоджає підйому повітряної маси. Після сходу сонця радіаційні тумани, як правило, швидко розсіюються. Однак в холодну пору року в стійких антициклонах вони можуть зберігатись і вдень, іноді багато діб поспіль. В промислових районах може виникнуть крайня форма радіаційного туману — смог.
  • Адвективні тумани — виникають внаслідок охолодження теплого вологого повітря під час його руху над холоднішою поверхнею води чи суходолу. Їхня інтенсивність залежить від різниці температур між підстиланою поверхнею та повітрям, і від вмісту вологи в ньому. Ці тумани можуть розвиватись як над морем, так і над суходолом й охоплювати величезні простори, в окремих випадках до сотень тисяч км². Адвективні тумани, зазвичай, виникають за похмурої погоди і найчастіше в теплих секторах циклонів. Адвективні тумани стійкіші за радіаційні, і часто не розсіюються вдень.
    • Морський туман — адвективний туман, що виник над морем під час перенесення холодного повітря на теплу воду. Цей туман є туманом випаровування. Ці тумани часті, наприклад, в арктиці, коли повітря потрапляє з льодового покриву на відкриту поверхню моря.

Фронтальні тумани[ред.ред. код]

Фронтальні тумани утворюються поблизу атмосферних фронтів і рухаються разом з ними. Насичення повітря водяною парою відбувається внаслідок випаровування опадів, що випадають в зоні фронту. Деяку роль в посиленні туманів перед фронтами відіграє зниження атмосферного тиску, що створює незначне адіабатичне зниження температури повітря.

Сухі тумани[ред.ред. код]

До туманів також відносяться так називані сухі тумани (помоха, імла), в цих туманах частками є не вода, а дим, кіптява, пил тощо.

Найчастішою причиною виникнення сухих туманів є дим лісових, торф'яних чи степових пожеж, степовий лісовий чи піщаний пил, що піднімаються вітром а значні відстані, а також викиди промислових підприємств.

Нерідке змішання сухих та вологих туманім — такі тумани складаються з водяних часток разом і великими масами пилу, диму й кіптяви. Це — так звані брудні, міські тумани, що є наслідком присутності в повітрі твердих часток, що викидають фабричні та димові труби.

Характеристики туманів[ред.ред. код]

Показник водність туману використовується для характеристики туманів, він визначає загальну масу водяних крапель в одиниці об'єму туману. Водність туманів зазвичай не перевищує 0,05-0,1 г/м³, але в окремих щільних туманах може досягати 1-1,5 г/м³.

Крім водності на прозорість туману впливає розмір часток, що його утворюють. Радіус крапель туману 1-60 мкм, а більшість крапель має радіус 5-15 мкм за додатної температури повітря і 2-5 мкм за від'ємної.

Туман у Карпатах

Тумани в світі[ред.ред. код]

Найбільша кількість туманних днів — 120 на рік — спостерігається на острові Ньюфаундленд в Атлантичному океані. На цій ділянці зустрічаються тепла течія Гольфстрім та холодна Лабрадорська течія.

В другій половині XIX та першій половині XX століття своїми туманами був відомий Лондон. Після того, як у 60-ті роки XX століття було заборонене вугільне опалення будинків, кількість та густота туманів зменшилася в кілька разів, і зараз таких туманів не спостерігається.

Тумани в Україні[ред.ред. код]

Проспект 40-річчя Жовтня в Києві, оповитий туманом, 27 жовтня 2008 року.

В середині I тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «Іліади» та «Одіссеї», описував Кіммерію, як надзвичайно туманну область. Це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато вологішим. Але й в сучасній Україні зустрічаються густі тумани. Найчастіше їх можна побачить на Донецькому кряжі. Одного разу там було зафіксовано випадок, коли туман безперервно утримувався протягом 108 годин.[1]

В містах України показники туманності такі:

  • в Києві в середньому за рік спостерігається 35 днів з туманом, 26 з яких припадає на період листопад — березень,[2]
  • в Харкові відповідно 59 (42 — листопад — березень),
  • в Сімферополі — 66 (46 з них в період між листопадом та березнем).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  2. (рос.) Клімат Києва.

Джерела, література і посилання[ред.ред. код]