Туман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туман у Молодогвардійську (Україна, Луганська обл.)
Туман у Кримських горах. 2011.
Туман в долині річки Саворуз на заході сонця, вид з гори Баллон д'Альзас, Бельфор, Франція.

Тума́н — атмосферне явище, що полягає в скупченні продуктів конденсації, завислих в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.

Тумани з водяних крапель спостерігаються головним чином при температурах повітря вище −20 °C, але може зустрічатися навіть і при температурах нижче −40 °C. При температурі нижче −20 °C переважають крижані тумани.

Тумани в населених пунктах бувають частіше, ніж удалині від них. Цьому сприяє підвищений вміст гігроскопічних ядер конденсації (пилу, сажі тощо) у міському повітрі.

Тумани перешкоджають нормальній роботі всіх видів транспорту, тому прогноз туманів має велике народно-господарське значення.

Штучне створення туманів використовується при наукових дослідженнях, у хімічній промисловості, теплотехніці й інших областях.

Класифікація[ред.ред. код]

За способом утворення тумани поділяються на два види:

  • Тумани охолодження — утворюються через конденсацію водяної пари при охолодженні повітря нижче точки роси.
  • Тумани випаровування — є випарами з теплішої поверхні, що випаровує, у холодне повітря над водоймами й вологими ділянками суші.

Крім того тумани розрізняють за синоптичними умовами утворення:

  • Внутрішньомасові — що формуються в однорідних повітряних масах.
  • Фронтальні — що утворюються на границях атмосферних фронтів.

Серпанок — дуже слабкий туман. В серпанку видимість становить кілька кілометрів.

Внутрішньомасові тумани[ред.ред. код]

Внутрішньомасові тумани переважають у природі, як правило вони є туманами охолодження. Їх так само прийнято розділяти на кілька типів:

  • Радіаційні тумани — тумани, що з'являються в результаті радіаційного охолодження земної поверхні й маси вологого приземного повітря до точки роси. Звичайно радіаційний туман виникає вночі в умовах антициклону при безхмарній погоді й легкому бризі. Часто радіаційний туман виникає в умовах температурної інверсії, що перешкоджає підйому повітряної маси. Після сходу сонця радіаційні тумани звичайно швидко розсіюються. Однак у холодну пору року в стійких антициклонах вони можуть зберігатися й удень, іноді багато діб поспіль. У промислових районах може виникнути крайня форма радіаційного туману — смог.
  • Адвективні тумани — утворюються внаслідок охолодження теплого вологого повітря при його русі над холоднішою поверхнею суші або води. Їхня інтенсивність залежить від різниці температур між повітрям і поверхнею, що підстилає, і від вологовмісту повітря. Ці тумани можуть розвиватися як над морем, так і над сушею й охоплювати величезні простори, в окремих випадках до сотень тисяч км². Адвективні тумани звичайно бувають при похмурій погоді й найчастіше в теплих секторах циклонів. Адвективні тумани стійкіші, ніж радіаційні, і часто не розсіюються вдень.
    • Морський туман — адвективний туман, що виник над морем у ході переносу холодного повітря на теплу воду. Цей туман є туманом випаровування. Тумани такого типу часті, наприклад, в арктиці, коли повітря попадає з льодового покриву на відкриту поверхню моря.

Фронтальні тумани[ред.ред. код]

Фронтальні тумани утворюються поблизу атмосферних фронтів і переміщаються разом з ними. Насичення повітря водяною парою відбувається внаслідок випару опадів, що випадають у зоні фронту. Деяку роль у посиленні туманів перед фронтами грає падіння атмосферного тиску, що спостерігається тут і створює невелике адіабатичне зниження температури повітря.

Сухі тумани[ред.ред. код]

До туманів також відносяться так називані сухі тумани (помоха, імла), у цих туманах частками є не вода, а дим, кіптява, пил і так далі.

Найчастішою причиною сухих туманів є дим лісових, торф'яних або степових пожеж, степовий лесовий або піщаний пил, що піднімають і стерпні вітром іноді на значні відстані, а також викиди промислових підприємств.

Нерідкий й перехідний щабель між сухими й вологими туманами — такі тумани складаються з водяних часток разом з досить більшими масами пилу, диму й кіптяви. Це — так звані брудні, міські тумани, що є наслідком присутності в повітрі великих міст маси твердих часток, що викидають при топленні димовими, а ще більшою мірою — фабричними трубами.

Характеристики туманів[ред.ред. код]

Показник водність туману використовується для характеристики туманів, він позначає загальну масу водяних крапельок в одиниці об'єму туману. Водність туманів звичайно не перевищує 0,05-0,1 г/м³, але в окремих щільних туманах може досягати 1-1,5 г/м³.

Крім водності на прозорість туману впливає розмір часток, що його утворюють. Радіус крапель туману звичайно коливається від 1 до 60 мкм. Більшість же крапель має радіус 5-15 мкм при позитивній температурі повітря й 2-5 мкм при негативній температурі.

Туман у Карпатах

Тумани у світі[ред.ред. код]

Найбільша кількість туманних днів — 120 на рік — спостерігається на острові Ньюфаундленд в Атлантичному океані. В цьому районі зустрічаються тепла течія Гольфстрім та холодна Лабрадорська течія.

З великих міст світу своїми туманами відомий Лондон, хоч після того, як у 60-ті роки XX століття було заборонене вугільне опалення будинків, кількість та густота туманів там зменшилася в кілька разів, і зараз таких туманів, як у другій половині XIX та першій половині XX століття, вже не спостерігається.

Тумани в Україні[ред.ред. код]

Проспект 40-річчя Жовтня в Києві, оповитий туманом, 27 жовтня 2008 року.

У середині I тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «Іліади» та «Одіссеї», описував Кіммерію, як надзвичайно туманну область. Це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато більш вологим, ніж нині. Але й у сучасній Україні густі тумани — зовсім не дивина. Найчастіше їх можна спостерігати на Донецькому кряжі. Одного разу там було зафіксовано випадок, коли туман безперервно утримувався протягом 108 годин.[1]

В містах України показники туманності є такими:

  • у Києві в середньому за рік спостерігається 35 днів з туманом, 26 з яких припадає на період листопад — березень,[2]
  • у Харкові відповідно 59 (42 — листопад — березень),
  • у Сімферополі — 66 (46 з них у період між листопадом і березнем).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  2. (рос.) Клімат Києва.

Джерела, література і посилання[ред.ред. код]