Сахалінська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сахалінська область
Сахалинская область
Flag of Sakhalin Oblast.svg Sakhalin Oblast Coat of Arms.png
Прапор Сахалінської області Герб Сахалінської області
Сахалінська область на карті Росії
Сахалінська область на карті Росії
Обласний центр Южно-Сахалінськ
Площа

- Усього
- % водн. пов.

40-а

87 100 км²
0,5

Населення

- Усього
- Густота

70-а

490 678 [1] (2014)
5.7 осіб/км²

Федеральний округ Далекосхідний
Економічний район Далекосхідний
Автомобільний код {{{CadNo}}}
Часовий пояс MSK+7 (UTC+11)


MSK+8 (UTC+12)

Сахалі́нська о́бласть (рос. Сахали́нская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — м. Южно-Сахалінськ.

Межує по морю з Камчатським краєм, Хабаровським краєм і Японією.

Утворена 2 січня 1947 року.

Географічне положення[ред.ред. код]

Сахалінська область складається з острова Сахалін, Курильських островів. Омивається Охотським і Японським морями, Тихим океаном.

Часовий пояс[ред.ред. код]

Сахалінська область входить у часовий пояс MSK+7 (UTC+10, за винятком Північно-Курильського муніципального округу, який входить у MSK+8 (UTC+11). З 2011 року літній час тут не використовується.

Природа й клімат[ред.ред. код]

Уздовж берегів о. Сахаліну простягнулися Західно-Сахалінські гори (гора Онор, висота до 1330 м) і Східно-Сахалінські гори (найвища точка острова — гора Лопатина, 1609 м), розділені Тимь-Поронайською і Сусунайською низинами. Більша частина Курильських островів гориста (найвища точка — гора Алаїд, 2339 м); відомо близько 160 вулканів, 40 з яких діючі; висока сейсмічність. На території області багато озер, боліт. Головні ріки: Тимь, Поронай (о. Сахалін).

Клімат помірний, мусонний. Середня температура січня від −6 °C (на півдні) до −24 °C градусів (на півночі), середня температура серпня від +19 °C (на півдні ) до +10 °C (на півночі); кількість опадів — на рівнинах близько 600 мм на рік, у горах до 1200 мм на рік. На території області поширені рідкостойна модринова тайга (на півночі), ліси з аянської ялини й сахалінської ялиці (у центральній частині), широколистяні ліси з ліанами (на південно-заході); у горах — заросли кам'яної берези й кедрового стланика.

Населення[ред.ред. код]

Сахалінська область вирізняється високою урбанізованістю. Лише менше 14% населення області мешкає в сільській місцевості. Смертність перевищує народжуваність. Негативний природний приріст і міграційний відтік призводять до інтенсивного зниження загальної чисельності населення.

Національний склад[ред.ред. код]

Народ Чисельність, 2002, тис.

(*)

Росіяни 84,3 %
Корейці 5,4 %
Українці 4,0 %
Татари 1,25 %
Білоруси 1,0 %
Інші 4,05 %

Економіка[ред.ред. код]

Сахалінська область належить до категорії регіонів Росії, що поєднують видатний ресурсно-сировинний потенціал з екстремальними умовами його освоєння. Недостатня кадрова забезпеченість і низька інфраструктурна облаштованість території типова для регіонів цієї групи, на Сахаліні обтяжується острівним положенням області, відсутністю стійкої цілорічного зв'язку усередині самого регіону. Саме тому Сахалін належить до проблемних регіонів зі складним інвестиційним кліматом, кардинальне поліпшення якого вимагає значних засобів і тривалого часу.

Сахалінська область, як по сукупному інвестиційному потенціалу, так і по інтегральному ризикові, протягом останніх десяти років стійко тримається в інтервалі від 50-го до 80-го місця серед 83 суб'єктів Російської Федерації.

Область споконвічно має високий природно-ресурсний потенціал, по якім займає 39-е місце в Росії. Крім біологічних ресурсів моря, по яких Сахалін перебуває на першім місці в Росії, головним ресурсом є найбільш затребуване економікою углеводне паливо. За обсягом розвіданих запасів газового конденсату Сахалінська область займає 4-е місце в Росії, газу — 7-е, вугілля — 12-е й нафти — 13-е місце. По запасах деревини область займає 26-е місце в Росії. Однак у Сахалінській області практично повністю відсутній значний спектр рудних мінерально-сировинних ресурсів, незначні гідроенергетичні ресурси, запаси нерудних корисних копалин, що в цілому знижує загальний ресурсний потенціал області. Але, у міру освоєння углеводних запасів шельфу Охотського моря (за обсягом яких Сахалінська область займає 9-е місце в Росії), зріс виробничий і фінансовий потенціал області. Якщо в 1995 році по виробничому потенціалу Сахалінська область перебувала на 66-м місці в Росії, то в 2004 році — уже на 46-м. І по фінансовому потенціалу область піднялася з 87-го місця в 1997 році на цілком гідне 45-е місце в 2004-м. По загальному обсягу промислового виробництва область вийшла на 4-е місце у ДСФО після Якутії, Хабаровського й Приморського країв.

Відповідно, за останнє десятиліття суттєво знизився (на 30 місць) економічний ризик інвестування. Досить низькі в області також екологічний, кримінальний і фінансовий ризики.

Особливості інвестиційного клімату Сахалінської області визначили не тільки розуміння неминучості високих ризиків інвестування, але й високий інтерес інвесторів до потенціалу регіону, що вивело область у безумовні лідери по показниках залучення інвестицій серед регіонів Росії.

Однак до останнього часу значні обсяги інвестицій вкладалися, по суті, у море, у нафтогазодобування. Властиво Сахалінська область і її жителі лише в невеликому ступені почували інвестиційний бум. Перспективи поліпшення інвестиційного клімату області пов'язані з розвитком і модернізацією економіки регіону в місцях масового проживання людей. Це слід починати робити з розвитку комунікацій, інженерної й транспортної інфраструктури, створення повноцінного середовища життєдіяльності населення.

Промисловість[ред.ред. код]

Сахалінська область спеціалізується на видобутку й переробці риби, виробництві продукції лісової, деревообробної й целюлозно-паперової промисловості. В області ведеться видобуток нафти, газу, вугілля.

Основні галузі промисловості: харчова, лісова, деревообробна, целюлозно-паперова, легка промисловість; паливна, виробництво будматеріалів. Сахалінська область є монополістом у Росії по виробництві харчового агару.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В області 17 районів, 18 міст, 30 селищ міського типу.

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Южно-Сахалінськ 173,2 Ноглики 10,8
Корсаков 35,1 Шахтьорськ 10,1
Холмськ 32,3 Тимовське 8,2
Оха 26,7 Аніва 8,2
Невельськ 17,0 Смірних 7,3
Поронайськ 16,9 Макаров 6,8
Углегорськ 12,3 Южно-Курильськ 6,2
Александровськ-Сахалінський 11,6 Горнозаводськ 5,7 (2005)
Долинськ 11,6

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/PrPopul.xls Попередня оцінка чисельності населення на 1 січня 2014 року.