Агавові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агавові
Агава
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Агавові (Agavoideae)
Триби
  • Хостові (Hosteae)
  • Юкові (Yucceae)
  • Агавові (Agaveae)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Agavaceae
ITIS logo.jpg ITIS: 43322
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 15958
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Agavaceae

Агавові — до 2009 року родина (лат. Agavaceae, Dumort. (1829)), нині підродина (лат. Agavoideae) родини Холодкові (Asparagaceae) однодольних рослин порядку Холодкоцвіті (Asparagales).

Систематика[ред.ред. код]

За різними систематиками до родини агавових входило від 10 до 36 родів, та від 450 до 700 видів. Деякі роди відносили до родини лілійних (Liliaceae), деякі до амарилісових (Amaryllidaceae). В свою чергу родина агавових входила у порядок лілієцвітих (Liliales), потім у порядок холодкоцвітих (Asparagales).

Радянська біологічна енциклопедія ділить родину агавових на 3 триби:

  • Хостові (Hosteae) — включає один рід хоста (Hosta), що нараховує близько 40 видів.
  • Юкові (Yucceae) — включає два роди — геспералое (Hesperaloe) і юка (Jucca).
  • Агавові (Agaveae) — найбільша в родині. У неї входять 7 родів і близько 360 видів, з них більше 300 відносяться до роду агава (Agave).

Згідно з сучасною таксономічною системою APG III, опублікованою у 2009 році, родина агавових увійшла у родину Холодкові (Asparagaceae) як підродина (Agavoideae).[1]

За даними сайту PlantSystematics.org (Систематика рослин) в родині налічується 36 родів:[2]

' ' ' ' ' ' ' ' '
Agave Anemarrhena Anthericum Arthropodium Behnia Beschorneria Calibanus Camassia Chlorogalum
Chlorophytum Comospermum Dasylirion Diamena Dichopogon Diora Echeandia Eremocrinum Furcraea
Hagenbachia Hastingsia Herreria Herreriopsis Herreripsis Hesperaloe Hesperocallis Hosta Leucocrinum
Manfreda Oedera Paradisea Polianthes Prochnyanthes Pseudobravoa Samuela Schoenolirion Yucca

Ареал[ред.ред. код]

Рослини родини агавових поширені у тропічних і субтропічних посушливих областях Північної і Центральної Америки, на півночі Південної Америки, на островах басейну Карибського моря, а також у Східній Азії. Північна межа ареалу агавових доходить до 40 — 41 ° північної широти, де в штаті Колорадо в Скелястих горах на висоті 2000 - 2500 м над рівнем моря росте стелеться серед каменів юка сиза (Yucca glauca). Південна межа ареалу проходить через Венесуелу і Колумбію. У Венесуелі кілька видів агав поширені головним чином у прибережній зоні та на прилеглих островах (Кюрасао, Аруба). У Колумбії в горах басейну річки Каука зустрічається агава Валліза (Agave wallisii) і широко відома в культурі фуркрея Селла (Furcraea selloa). Дуже різноманітні агави на Багамських островах і Ямайці, однак основне видове багатство зосереджене в Мексиці і на півдні США. Тут поряд із широко відомими рослинами, як юка (Yucca) і агава (Agave), представлені рідкісні, маловідомі роди псевдобравоя (Pseudobravoa), прохніантес (Prochnyanthes) і геспералое (Hesperaloe). Тільки один рід хоста (Hosta) приурочений до помірно теплих областей Східної Азії (Японія, Китай, Корейський півострів, Приморський край і острів Сахалін).

Морфологія[ред.ред. код]

Агавові — в основному кореневищні деревоподібні рослини, для яких характерне вторинне потовщення стебла однодольного типу. Так, у юки коротколистової (Юкка brevifolia) ствол буває заввишки до 12 м і діаметром 60 см. У агави він сильно укорочений і зазвичай не перевищує 30 — 50 см, але окремі види, як, наприклад, агава Карвінського (Agave karwinskii), утворюють стовбур заввишки до 4 м. Роди хоста, поліантес, псевдобравоя і прохніантес представлені багаторічними трав'янистими формами. Судини знаходяться тільки в коренях (з простими перфораціями у агави та сходовими у хости). Листя агавових сукулентні або шкірясті, здебільшого великі й зібрані в прикореневій розетці або розташовані пучком на вершині стовбура. Квітки переважно білі, кремові або зеленуваті. Вони дводомні, актиноморфні або слабозигоморфні (у поліантеса). У більшості представників вони зібрані у велике верхівкове суцвіття — китиця, колос або волоть. У агави та фуркреї (Furcraea) суцвіття досягає у висоту 8 — 10 м. Сегментів оцвітини 6, розташованих у два кола, однакових за формою і майже не відрізняються за забарвленням. Зазвичай вони зростаються (крім юки і фуркреї) у більш-менш довгу трубку. Шість довгих тичинок прикріплюються до основи пелюстків або трубки віночка. Пиляки інтрорзні, відкриваються поздовжніми щілинами. Оболонка пилкових зерен одноборозна або рідше (поліантес) з двома дистальними борознами, з товстою секзіною. Стовпчик ниткоподібний, а у фуркреї він тригранно потовщений; рильце 3-лопатеве. Зав'язь 3-гніздова, у більшості родів нижня, але у юки, геспералое та хости вона верхня. Зачатки насіння анатропні, численні, розташовані в два ряди один над одним. Плід — локуліцидна коробочка, а у юки ягодовидної (Yucca baccata), юки алоелистної (Yucca aloifolia) і деяких інших — ягодоподібний. Насіння плоске, чорне.

Використання[ред.ред. код]

Агавові мають велике практичне значення перш за все як волокнисті рослини. Світову популярність завоювала агава сизалева, з давніх часів культивована у багатьох країнах. Її міцне волокно, зване «сизаль» або «піта», йде на виготовлення мотузок, канатів, рибальських сіток і ласо. Агаву сизалеву розводять головним чином на Багамських островах, у Вест-Індії, Бразилії і Танзанії (1/3 світового виробництва). Плантації сизалю використовують протягом 12 — 15 років, щорічно обрізаючи по 7 — 9 листя з кожної рослини.

Другою важливою промислової культурою є агава кантала (Agave cantala), яку розводять переважно на Яві, Філіппінських островах і в східній частині Індії. Агава фуркроїдна (Agave fourcroydes) дає волокно «хенекен» («енекен») або «юкатанський сизаль». На плантаціях енекена кожна рослина використовується протягом 18 років. Головний центр її виробництва — Мексика, Куба, півострів Юкатан. Біле волокно енекен йде на виготовлення паперу, мотузок, тарної тканини. Відомі також агава складчаста (Agave falcata), з якої отримують волокно «еспадін», агава жорстка (Agave rigida), що дає волокно «кенжут». На острові Святої Єлени і острові Маврикій широко культивується фуркрея смердюча (Furcraea foetida), або «маврикійські коноплі», а на Кубі — фуркрея шестипелюсткова (Furcraea hexapetala), або «кубинські коноплі».

Важко переоцінити значення агав в житті індіанців. Вони використовують у їжу печену серцевину стовбура і основи листя, з них же виготовляють борошно. Індіанці їдять квіти агав у вареному вигляді або висушують їх і додають у маїсові коржі. Деякі агави і манфреда містять у листі велику кількість сапогеніна, які застосовують для миловаріння. З агави темно-зеленої (Agave atrovirens) і агави Сальма (Agave salmiana) готують алкогольний напій «пульке».

Використовують агавові і як живоплоти і в народній медицині як засіб від укусів комах і змій. Агава, фуркрея, бешорнерія (Beschorneria), корділіна (Cordyline ) здобули собі славу як прекрасні декоративні рослини. Їх широко розводять у садах, парках та оранжереях в багатьох країнах світу. Особливо відомі агава безстрашна (Agave ferox), агава яскраво-червона (Agave coccinea), агава американська (Agave americana)) і її культурні різновиди.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]