Альгамбра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 37°10′37″ пн. ш. 3°35′24″ зх. д. / 37.17694° пн. ш. 3.59000° зх. д. / 37.17694; -3.59000

Вид на Альгамбру

Альгамбра (араб. الحمراء‎, ісп. aˈlambɾa — «червоний») — архітектурний та парковий ансамбль та музей, пам'ятник мавританської архітектури та ісламського мистецтва 1314 ст., колишня резиденція емірів дінастії Насрідів правителів Гранадського емірату. Складається з палацу, мечеті, та фортеці. Розташований на терасі пагорбу Сабіка в східній частині міста Гранада в південній Іспанії. Загальна площа 13 га.

З 1984 року належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

План[ред.ред. код]

Приміщення Альгамбри розміщені навколо двох взаємно перпендикулярних дворів. Найкращий з них — Левовий двір, оточений біломармуровою аркадою і прикрашений фонтаном з фігурами левів. Найпишнішими є зали Послів, Двох сестер і Суду. Підлога А. вимощена різнокольоровим мармуром, що утворює геометричний візерунок; подібні ж орнаменти на панелях стін, облицьованих різнобарвними полив'яними кахлями; стіни, колони, стеля і куполи густо вкриті арабесковим візерунком, написами і мереживом сталактитів.

Історія[ред.ред. код]

Арабські завойовники Південної Іспанії ( на відміну від інших ) виявилися добрими учнями та талановитими спадкоємцями технічних досягнень стародавніх римлян, що колонізували Іберійський півострів задовго до них. Кмітливо використовуючи талі води гірських снігів, застосовуючи гідротехнічні навички римлян та роками вдосконалюючи їх, маври ( араби ) Іспанії перетворили посушливий край в край садів, великих міст та відомих ремісничих центрів. Унікальною була підтримка середньовічних науковців та перекладачів античних філософів, вчених, медиків. Йшло активне засвоєння видобутих знань та їх творче продовження, чим маври Іспанії суттєво відрізнялися від монгольських завойовників та арабів інших країн. Завдяки перекладам іспанських маврів, середньовічні науковці Європи отримали змогу наново пізнати свою стародавню історію, коріння власної, європейської культури, наново стати спадкоємцями досягнень античності, тепер вже в перекладах з арабської на латину. В Кордову почалося паломництво студентів з Франції, Німеччини, навіть середньовічної Британії. Налагодження паперових млинів дало матеріал для рукописів. В Кордові - ціла низка фахівців жила за рахунок перепису, перекладання та торгівлі книжками. Кордовський халіфат ставав найбільш розвиненою та культурною країною середньовічної Іспанії та Західної Європи. Сформувалася дивна, унікальна цивілізація, арабська за мовою, але всмоктавша, увібравша в себе декілька неарабських культурних впливів - від античних Греції та Риму до Африки та Іудеї.

Культурний та сільськогосподарський розвиток краю був насильницькі обірваний католицькою Реконкістою, що викликала масову еміграцію арабів з Іспанії... Край став занедбаною провінцією, а мистецькі та ремісничі центри перемістилися у південну та центральну Італію, Візантію, південну Францію.

Мали свої досягнення маври Іспанії і в архітектурі. Католикам Іспанії дістануться як військові трофеї кам'яна забудова міст, кам'яні мости через річки, арабські замки ( Калаорра ) та уславлена Соборна мечеть в Кордові - величний прямокутник 200 на 144 метри, перетворений іспанцями на католицький собор.

Будівництво[ред.ред. код]

Фортечні вежі Альгамбри

На цьому тлі і виникла Альгамбра в місті Гранада, що була збудована в в 13-14 століттях як резиденція мавританських правителів ( халіфів ). Будівництво тривало у 1213 - 1338 рр.

Для резиденції обрали пагорб аль-Сабіка, відокремлений від міста глибокими ровами та річною Дарро. На пагорбі і вибудували фортецю, серед веж та двориків якої і побудували палацові приміщення.

Особливості[ред.ред. код]

Площа фортеці невелика - близько 13 гектарів, що підвищувало оборонні функції споруди під час війни чи громадських конфліктів. З часом оборонна функція послабла і почала переважати репрезентативна. Схили пагорба пізніше перетворили на сади.

Сади виникли і в невеличких двориках Альгамбри. Назва не досить точна, бо це комплекси з водних басейнів та запашних кущів, фруктових дерев там нема. На терасах розплановані регулярні сади геометричних форм, які ніколи не складали єдине художнє ціле, не були і не є ансамблем в сучасному розумінні. Але саме ці розрізнені, геометричні елементи стануть зразками невеликих, регулярних садів для монастирів та замків середньовічної Європи, а потім садів Відродження та бароко Італії, перероблені, творчо розвинені та значно доповнені фонтанами, каскадами, мармуровою скульптурою, павільйонами. Їх витоки - в арабській Іспанії.

  • Найбільший з садів Альгамбри - площею 1550 м.
  • Левовий дворик - площею 530 м, всі інші - ще менші. Їх особливість - різка геометричність, симетрія, водні басейни, відокремленість. Альгамбра і за счасів маврів була мало доступною.

Після Реконкісти[ред.ред. код]

Після захоплення міста іспанцями, життя арабського населення значно ускладнилося. Їх насиллям хрестили, обклали тяжкими податками, мечеті перетворювали на католицькі собори. У 1498 р. за наказом кардинала де Сіснероса конфіскували арабські рукописи і після розсортування - спалили. Тільки близько 300 рукописів ( медичної чи історичної тематики ) були конфісковані та збережені. Руйнаціїям віддали і історичні арабські споруди. Багато чого було знищено безжально та безглуздо, зникло безслідно.

Палац Карла V в Альгамбрі[ред.ред. код]

В 16 столітті Іспанія пережила надзвичайно короткий період Відродження, який одразу перейшов в похмурий маньєризм. Альгамбра належала королям Іспанії і на неї звернув увагу король Карл V. Він і доручив архітектору Педро Мачука, що навчався в Римі, проект та будівництво розкішного та великого власного палацу. Будівництво розтяглося на десятиліття. Карл V мало жив в Іспанії, тому отримав прізвисько « відсутній король ». Він охолов до будівництва і покинув його недобудованим. Важкий прямокутник ніяк не співвідносився з арабською архітектурою ні велетенськими розмірами, ні надвеликими деталями, ні художнім образом. Аби палац побудували в іншому місці, йому простили б і деяку незграбність, і велетенські розміри, і пригнічуючий характер. Сміливим за задумом, але невдалим був і заокруглений внутрішній двір палацу з довгими, монотонними колонадами. Поряд зі старенькими, близькими за масштабом до реальної людини будівлями арабської Альгамбри палац має вигляд нахабного, ні з чим не рахуючогося і жорстокого завойовника.

Палац спробували добудувати у 17 столітті і знову покинули недобудованим. Повністю дахи палацу створили лише в 20 столітті, а приміщення з 1939 року використали як музей.

Круглий двір палацу короля в Альгамбрі


Рестарація арабської Альгамбри[ред.ред. код]

В 19 столітті деякий час палаци арабської Альгамбри стояли пусткою. Кожний охочий заходив і брав, що хотів.

Перебування двох випускників Петербурзької академії мистецтв за кордоном закінчилося мандрами по Іспанії. На півдні країни в місті Гранада якраз нарешті розпочалися реставраційні роботи в колишньому палаці гранадських володарів ( халіфів ), що належав в 19 столітті іспанським королям ( la Torre de les nfantas ). Фахові архітектори, Рахау Карл Карлович та Кольман, створили проект його реставрації та отримали замову на його реалізацію.

У 1862 р. проект реставрації палацу Альгамбра архітектори подали на Всесвітню виставку в Парижі і отримали за нього золоту медаль. В Мюнхені - архітектори отримали почесний диплом.

Іспанське циліндричне склепіння в Альгамбрі

В декорі палацових споруд Альгамбри викорисані надзвичайно прості та дешеві матеріали - кольорові кахлі, різьба по тиньку, різьблене дерево, черепиця дахів. Нижня частина стін вкрита кольоровими кахлями, середня частина - різьба по тиньку, верхня частина віддана різьбленому дереву. Враження надзвичайного багатства, розкошів, нереальної легкості досягалося використанням багатих орнаментів, легкого, але нестримного золочення, розфарбування. Мармур використаний лише для підлог, чаш фонтанів та фустів колон. Маври знали ціну контастів і використовували легкі колони і візуально важкі їх навантаження, прості білені стіни з відокремленими фрагментами несамовитих орнаментів, грали з затемненими та яскраво освітленими частинами. Широко використані декоративні якості арабських написів. Написи вирізані біля вікон, порталів, є цілі фризи з одних написів. Їх зміст традиційний - вирази з Корану, релігійний девіз династії Насрід, компліменти халіфам.

Втрати кольорових арабських кахлів були настільки значними, що їх відтворили наново, як і ділянки орнаментів, втрачених капітелей, тиньку. Всі фонтани та рослини - реставраційні відновлення.

Реставрована Альгамбра[ред.ред. код]

Зразки арабських кахлів Альгамбри[ред.ред. код]

На хвилі повернення зацікавленості до власної історії для іспанців та Європи вперше почала відкриватися сплюндрована, напівзруйнована краса культури арабської Альгамбри. Її рестарують понині. Частка речей перенесена в музеї. Різну дерев'яну капітель з палацу в Альгамбрі, мавританську кераміку та арабські монети можна бачити, наприклад, в музеї Ермітаж. Назва Альгамбра ще в 19 столітті стала штампом невисокої буржуазної культури - балаганів, сінема, дрібних ресторанчиків тощо.

Джерела[ред.ред. код]

  • Каптерева Т.П., «Искусство Испании», М, «Искусство», 1989 (рос)
  • Редактор Ананьева Е. «Парки. Сады», М, «Аванта», 2004 (рос)
  • Горохов В.А. Лунц Л.Б. « Парки мира »,М, Стройиздат, 1985 (рос)
  • Fernández Puertas, Antonio (1999), The Alhambra. Vol 3: From 1391 to the Present Day, Saqi Books, ISBN 978-0-86356-589-2
  • Jacobs, Michael and Francisco Fernandez. Alhambra. New York: Rizzoli International Publications, 2000.
  • Stewart, Desmond. The Alhambra. Newsweek Publishing, 1974. ISBN 0-88225-088-4.
  • The World Heritage. Istanbul and Cordoba, Vol. #15. Film Ideas, 2008. ISBN 1-57557-715-1.
  • Брунов Н. И. Очерки по истории архитектуры, т. 1. М.—Л., 1937.

Посилання[ред.ред. код]

Дивись також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.