Бертель Торвальдсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бертель Торвальдсен
Bertel Thorvaldsen
Karl Begas 001.jpg
Бертель Торвальдсен, портрет Карла Бегаса, бл. 1820 року
Дата народження 19 листопада 1770(1770-11-19)
Місце народження Копенгаген
Дата смерті 24 березня 1844(1844-03-24) (73 роки)
Місце смерті Копенгаген
Національність данець, батько — ісландець
Жанр скульптор, художник
Навчання Копенгагенська Академія мистецтв
Напрямок класицизм, академізм

Бе́ртель Торва́льдсен (дан. Bertel Thorvaldsen; *19 листопада 1770, Копенгаген — †24 березня 1844, там же) — данський художник, скульптор, яскравий представник класицизму, згодом академізму.

Біографія[ред.ред. код]

Бертель Торвальдсен є сином ісландського різьбляра на дереві, який оселився у Данії.

Статуя Ясона

У 1781-93 роках навчався в Копенгагенській Академії мистецтв. В 1797 році поїхав до Італії, де, спершу в Неаполі, потім у Римі, жив і творив упродовж понад сорока́ років. Справжнім відкриттям для Торвальдсена стало античне мистецтво, наслідувати яке митець вважав своєю високою метою життя.

За статую Ясона (1803) Торвальдсена похвалив найвідоміший італійський скульптор-класицист Канова (1757–1822).

Згодом вже самого́ Торвальдсена вважали наступником Канови.

Бертель Торвальдсен за життя зажив величезної слави і комерційного успіху. Визнання митця було загальноєвропейським — його тріумфально вітали у найбільших культурних осередках континенту того часу — Відні, Берліні, Варшаві тощо. А відвідини рідного Копенгагена в 1819 році обернулось на яскраву почесну процесію. Замовлення Торвальдсену надходили звідусіль.

Повертаючись до Італії 1820 року, шлях Торвальдсена пролягав через німецькі Берлін, Дрезден і польську Варшаву, де митець отримав замовлення увічнити в камені славетних діячів цих країн.

З 1825 року Бертель Торвальдсен стає президентом Академії Святого Луки в Римі, з 1833 року — Академії мистецтв у Копенгагені.

Вже похилого віку, у 1838 році Торвальдсен прийняв рішення повернутися на батьківщину, звістка про що стала справжньою подією національної історії.

Митець творив до кінця життя у рідному Копенгагені, де й помер 24 березня 1844 року.

Творчість[ред.ред. код]

Три грації

Бертель Торвальдсен є одним з найплодючиших скульпторів за всю історію мистецтва — навіть приблизно важко підрахувати загальну кількість його робіт, що нерідко викликало питання з приводу їхнього авторства.

Найповніше талант митця розкрився у творах на античні сюжети, а також у епігонстві (копіюванні) давніх робіт. Фактично Торвальдсену вдалося відтворити суть і дух класичного мистецтва Давньої Греції і Риму. Грандіозний рельєф фризу із зображенням діянь Олександра Македонського «Похід Олександра Македонського» в Квіринальському палаці в Римі митець створив у 1812 році лише впродовж 3 місяців. Серед найвідоміших робіт митця на античну тематику — скульптурні композиції, рельєфи Вигнання Еліодора (1791), Ганімед (1804), Амур і Псіхея (1807), Венера з яблуком (181316), Меркурій із сопілкою (1818), Ганімед, що годує Зевсового орла (1817), Три грації (181719) і багато інших.

Ідеалізовані портретні бюсти і скульптури Торвальдсена користувались попитом у всій Європі. Митець увіковічнив у мармурі численних прдставників аристократії різних держав. Торвальдсен — автор пам'ятників Юзефу Понятовському (182029), Миколі Копернику (1830) для Варшави; Джорджу Байрону (183031) для Кембріджа; Фрідриху Шиллеру (183539) для Штутгарта тощо.

Вшанування і зберігання творів[ред.ред. код]

Музей Торвальдсена, Копенгаген, 2007

Ще в 1839 році, тобто за рік після повернення Торвальдсена до Данії, розпочалось будівництво прижиттєвого Музею Торвальдсена в Копенгагені. Саме цьому музею судилося стати не тільки одним з найбільших зібрань творів митця, а і його мавзолеєм.

Торвальдсен мав вплив на загально-європейський академізм. Однак окрім ще прижиттєвого уславлення, з кінця XIX століття прибічники реалізму піддали нищівній критиці доробок митця — са́ме за брак справжніх відчуттів та занадту ідеалізацію в композиціях. Втім, ані на неперевершене значення для розвитку європейського мистецтва в цілому, ані на справжній культ митця в рідній Данії, це не справило особливого впливу.

Нині роботи Бертеля Торвальдсена зберігаються у багатьох музеях світу і в приватних колекціях збирачів мистецтв, в тому числі і в Україні — у Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (кол. Державний музей західного і східного мистецтв) в Києві, Львівській галереї мистецтв (кол. Львівська картинна галерея), картинній галереї Житомирського краєзнавчого музею. У каплиці домініканського костелу у Львові зберігається надгробок Юзефи Борковської (пол. Józefa Borkowska) роботи Торвальдсена.

Надгробок дітей Понінського, який тепер виставлено у Львівській галереї мистецтв, врятував Б. Г. Возницький (*1926), довідавшись про його існування в селі Червоне на покинутому польському цвинтарі. Таким чином, від 1961 року надгробок роботи Торвальдсена у Львові. Дивно, що робота уславленого майстра була невідома для мистецтвознавців. Так Возницький врятував пам'ятку загальноєвропейського значення та збагатив музейні колекції України визначним твором.

На його честь названо астероїд.

Цікаві факти пов'язані з життям Торвальдсена[ред.ред. код]

  • Вплив пережитого від «зустрічі» з Римом, «колискою» античного мистецтва, був настільки сильним для Торвальдсена, що відтоді день, коли він вперше побував у місті, митець вважав за свій другий день народження.
  • Оперативність роботи в римському Квіринальському палаці в 1812 році, за переказом, пов'язана з палким бажанням митця устигнути скінчити своє творіння до відвідин міста в тому ж році Наполеоном.
  • Торвальдсен не цурався практично жодних замовлень — дивовижними є тогочасні свідчення і подальші спомини і перекази про те, як митець творив портретні скульптури за самим лише описом у листі. Скульптур був надзвичайно популярним на теренах Польщі і заходу Російської імперії, зокрема, на території сучасної України — са́ме завдяки цій «любові» місцевих, переважно польських, панів, українські музеї (навіть локальні краєзнавчі) містять у своїх експозиціях твори Торвальдсена.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]