Валерій Петров
| Валерій Петров | |
| Валери Нисимов Меворах | |
 Валерія Петрова нагороджують почесною відзнакою імени Марина Дринова. Болгарська академія наук, 20 травня 2011 року. |
|
| При народженні: | Валерій Нісим Меворах |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Асен Радославов, Асен Раковський |
| Дата народження: |
22 квітня 1920 (93 роки) |
| Місце народження: |
Софія, Болгарія |
| Громадянство: |  Болгарія |
| Мова творів: | болгарська |
| Рід діяльності: | прозаїк, поет, перекладач |
| Роки активності: | 1935 і донині |
| Напрямок: | реалізм |
| Жанр: | лірика, драматургія |
| Премії: |
Див. список нагород |
| Нагороди: |
Див. список нагород |
Вале́рій Ніси́мов Пе́тров (болг. Валери Нисимов Петров, справжнє ім'я Валери Нисим Меворах[1], * 22 квітня 1920, Софія, Болгарія) — болгарський поет, сценарист, драматург і перекладач
Зміст |
Біографія[ред.]
Валерій Петров народився в єврейсько-болгарській сім'ї. Батько Нісим Меворах — видатний юрист, фахівець у галузі сімейного права, адвокат, громадський діяч і дипломат, у 1945–1947 посол у США, представник Болгарії в ООН, автор книжки про Пейо Яворова. Мати Марія Петрова — вчителька французької мови у столичних гімназіях. Вона народилась у Варні, і там, на вулиці Слов'янській, Валерій проводив канікули.[2] У 1939-му Валерій Петров закінчив столичний Італійський ліцей (гімназійний курс). Охрестившись у софійській церкві євангелістів, професор Нісим Меворах і його дружина стали протестантами й вирішили, що син зватиметься Валерій Нісимов Петров.
У 15 років Валерій Петров опублікував свою поему «Птици към север» («Птахи на північ»), у 1936-му його вірші друкувалися в журналі «Ученически подем» («Учнівський зліт»), а в 1938 році вийшла перша книжка «Птахи на північ» під псевдонімом Асен Раковський. Згодом він створив поеми «Палечко» («Хлопчик-мізинчик»), «На път» («У дорозі»), «Ювенес дум сумус», «Край синьото море» («Край синього моря»), «Тавански спомен» («Спомин із горища») і цикл віршів «Нежности» («Ніжність»).
У 1944-му Петров закінчив медичний факультет Софійського університету, певний час провадив лікарську практику, восени і взимку 1944 року був співробітник радіо «Софія», а відтак працював військовим кореспондентом газети «Фронтовак» («Фронтовик»).
Після Другої світової війни він став одним із засновників і заступником головного редактора гумористично-сатиричної газети «Стършел» («Шершень») (1945–1962). Був лікарем у військовому шпиталі та в Рильському монастирі.
З 1947 по 1950 рік Валерій Петров обіймав посаду аташе з питань друку та культури в болгарському посольстві в Римі. За цей час побував у країнах Америки, Швейцарії та Франції як делегат на різні форуми.
Повернувшись на батьківщину, Петров працював як редактор студії художніх фільмів «Бояна», редактор видавництва «Български писател» («Болгарський письменник»). У 1990–1991 був депутатом Великих народних зборів Болгарії сьомого скликання, які прийняли нову конституцію країни. З 2003 року академік Болгарської академії наук. Валерій Петров входить у почесний список Міжнародної ради дитячої книги за «Пет приказки» («П'ять казок»), був номінований на здобуття Нобелівської премії. Батько Бояни Петрової.
Творчість[ред.]
Валерій Петров — поет, драматург і перекладач, автор ліричної та сатиричної поезії, книжок для дітей. Перекладав, зокрема, твори Вільяма Шекспіра, Йоганна Вольфґанґа Ґете, Редьярда Кіплінґа, Джанні Родарі й Сор Хуани Інес де ла Крус. Ще з шкільних років він мав ліві погляди й був соціалістом[3]. Його творчості притаманні гостра соціальна скерованість, іронічність, невизнання авторитетів, неприйняття так званого ура-патріотизму. Показовими в цьому плані є вірші «Весняна прогулянка» та «Японський острів». У першому з них Валерій Петров показав темні сторони життя в передвоєнній Болгарії. В другому — піддав критиці фільм «Голий острів» відомого кінорежисера Кането Сіндо.[4]. Валерій Петров був переконаний антифашист і ніколи не забував про своє походження. Це видно з вірша «Еврейски смешки», («Єврейські анекдоти»). Цей твір українською переклав Олег Богданович Король.
|
|
Поезія і проза[ред.]
- 1938 «Птици към север» — «Птахи на північ», збірка віршів
- 1945 «Стари неща малко по новому» — «Старі речі трохи по-новому», цикл віршів
- 1949 «Стихотворения» — «Вірші», збірка віршів
- 1958 «Книга за Китай» — «Книжка про Китай», дорожні записки
- 1962 «Поеми» — «Поеми», збірка поезій
- 1965 «Африкански бележник» — «Африканський записник», дорожні записки
- 1970 «На смях» — «Для сміху», сатиричні вірші та поеми
- 1977 «Бяла приказка» — «Біла казка»
- 1978 «Копче за сън» — «Ґудзик для сну»
- 1986 «Пет приказки» — «П'ять казок»
- 1990 «Избраните произведения» в 2 т. — «Вибрані твори» в 2 томах
- 2010 «От иглу до кюнец», збірка віршів
- 2011 «Стихове 2010–2011», збірка віршів
Окремі переклади[ред.]
Валерій Петров перекладав із англійської, німецької, російської, італійської та іспанської мов. Відомий передусім своїми перекладами творів Шекспіра.
- 1970 — 1971 «Комедии» (в 2 т.) от Шекспир — Шекспір. «Комедії»
- 1973–1974 «Трагедии» (също в 2 т.) от Шекспир — Шекспір. «Трагедії»
- 2001 «Фауст» на Йохан Волфганг Гьоте[5] — Ґете. «Фауст»
- 2002 Стихове на Сор Хуана Инес де ла Крус — Вірші Сор Хуани Інес де ла Крус
Драматургія[ред.]
- 1961 «Когато розите танцуват» — «Коли троянди танцюють»
- «Импровизация» (в съавторство с Радой Ралин, поставена на сцена 1962) — «Імпровізація» (у співавторстві з Радоєм Ралиним, інсценізовано в 1962 році)
- 1968 «Сън» — «Сон»
- «В лунната стая» — «У місячній кімнаті»
- «Бяла приказка» — «Біла казка»
- «Меко казано» — «М'яко кажучи»
- «Пук» — «На зло»
- «Честна мускетарска» — «Чесне мушкетерське»
- «Театър, любов моя» — «Театр, любов моя»
Дві останні речі написано спеціально для актрис Тані Масалітинової та Славки Славової
Сценарії художніх фільмів[ред.]
- 1956 «Точка първа» — «Перша точка»
- 1958 «На малкия остров» — «На острівці»
- 1960 «Първи урок» — «Перший урок»
- 1962 «Слънцето и сянката» — «Сонце і тінь»
- 1965 «Васката» — «Васка»
- 1966 «Рицар без броня» — «Рицар без лат»
- 1969 «Един снимачен ден» — «Один знімальний день»
- 1975 «Откъде се знаем?» — «Звідки ми знаємося?»
- 1978 «С любов и нежност» — «З любов'ю й ніжністю»
- 1981 «Йо-хо-хо» — «Йо-го-го»
- 1990 «Разходки с ангела» — «Прогулянки з янголом»
- 1994 «Театър, любов моя» — «Театр, любов моя»
- 1996 «Всичко от нула» — «Все з нуля»
Сценарії мультиплікаційних фільмів[ред.]
- 1960 «Приказка за боровото клонче» — «Казка про соснову гілочку»
- 1962 «Гръмоотводът» — «Громовідвід»
- 1963 «Гордата лампа» — «Горда лампа»
- 1964 «Главозамайване» — «Запаморочення»
- 1966 «Вариации върху стара тема» — «Варіації на стару тему»
- 1983 «Меко казано» — «М'яко кажучи»
Нагороди[ред.]
- 1960 — Димитровска награда — за поемата му «В меката есен» — Димитровська премія за поему «У погожу осінь»
- 2000 — Орден «Стара планина» I-степен — Орден «Стара планіна» I ступеня
- 2004 — Национална награда «Константин Константинов» — за цялостен принос в детското книгоиздаване — Державна премія імени Константина Константинова — за внесок у видавання літератури для дітей
- 2005 — Голяма литературна награда на СУ[6] — Велика літературна премія від Софійського університету
- 2006 — Награда «Христо Г. Данов» — за цялостен творчески принос. — Премія імени Христо Г. Данова — за творчий внесок упродовж усього життя
- 2007 — Награда «Св. Паисий Хилендарски» — Премія імени Святого Паїсія Хілендарського
- 2011 — Почетен знак «Марин Дринов» на БАН — Почесна відзнака імени Марина Дринова від Болгарської академії наук
Примітки[ред.]
- ↑ Сьогодні міністр Сергей Станішев вручив поетові Валерієві Петрову Державну премію імени Святого Паїсія Хілендарського, Рада міністрів, 6 листопада 2007, лінк від 9 жовтня 2009 (болг.)
- ↑ МС, Варна, новини, 30 листопада 2002, лінк від 9 жовтня 2009 (болг.)
- ↑ Красимир Крумов. «Соціалістичний соціум і Валерій Петров» (болг.)
- ↑ Болгарская поэзия. ХХ век. — М.: Художественная литература, с. 334 — 342 (рос.)
- ↑ Йохан Волфганг Гьоте. Фауст. Издателство «Захарий Стоянов», София 2001, ISBN 954-739-105-4
- ↑ Валерій Петров одержав Велику літературну премію від Софійського університету за 2005 р. (болг.)
Джерела[ред.]
- Фан-сайт про Валерія Петрова (болг.)
- Валерій Петров у ЛітерНеті (болг.)
- Валерій Петров про поезію (болг.)
- Основу цієї статті становить переклад відповідника у болгарській Вікіпедії
|
|||||
