Венесуельська затока
| ісп. Golfo de Venezuela | |
|---|---|
 | |
| Розташування Венесуельської затоки | |
| 11°30′ пн. ш. 71°00′ зх. д. / 11.500° пн. ш. 71.000° зх. д.Координати: 11°30′ пн. ш. 71°00′ зх. д. / 11.500° пн. ш. 71.000° зх. д. | |
| Частина від | Карибське море |
| Море | Карибське море |
| Прибережні країни |
 Венесуела  Колумбія |
| Довжина | 231 км |
| Ширина | 98 км (у вході) |
| Площа | 17,840 км² |
| Середня глибина | 18-71 км |
| Острови |
івострів Гуахіра, півострів Парагуана |
| Міста та поселення | Пунто-Фіхо |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 3625429 |
  Венесуельська затока Венесуельська затока (Земля) | |
 | |
 Венесуельська затока у Вікісховищі | |
Венесуе́льська зато́ка (ісп. Golfo de Venezuela) — затока Карибського моря біля берегів Венесуели, між півостровами Гуахіра і Парагуана.
Омиває венесуельські штати Сулія і Фалькон, а також колумбійський департамент Гуахіра .
Довжина затоки 231 км, ширина біля входу 98 км. У південній частині затока з'єднується з озером Маракайбо через бухту Таблас і протоку шириною 6,5-22 км і завглибшки 11 м.[1] Глибина самої затоки змінюється від 18 до 71 м. У східній частині в берег півострова Парагуана вдається невелика затока Коро. Береги Венесуельської затоки низькі, не оброблені через піщанні ґрунти. Припливи змішані, заввишки менш як 1 м[2].
Історія[ред. | ред. код]
Затока була відкрита європейцями в 1499 році, коли експедиція під командуванням Алонсо де Охеда у супроводі Амеріго Веспуччі досліджувала узбережжя Південної Америки, збираючи інформацію і даючи назви новим землям. Води затоки є об'єктом прикордонної суперечки з часів отримання Колумбією і Венесуелою незалежності від Іспанії в XIX столітті.
Іспанська імперія не проводила кордонів у цьому районі, оскільки місцевий народ Гуахіра так і не вдалося підкорити. Кордон по суші було встановлено в 1941 році, але питання територіальних вод залишилося невирішеним.
Економічна цінність[ред. | ред. код]
Затока має стратегічну важливість як судноплавний шлях у Карибське море, по якому перевозять нафту, що видобувається з родовищ на озері Маракайбо. У межах затоки також є родовище нафти. На берегах розташовані глибоководні нафтоекспортуючі порти Амауай , Пунто-Кардон і Пунто-Фіхо[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Gulf of Venezuela (gulf, Caribbean Sea) [Архівовано 7 березня 2012 у Wayback Machine.] — Britannica Online Encyclopedia
- ↑ Венесуельська затока [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — «VseslovA»
- ↑ Географічне положення, розміри і характер берегової лінії [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
| ||||||||||||||||||||||
