Висновок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Висновок — остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів.

Виводити означає робити висновок. Вивести X означає зробити висновок, що X є істинним.

Висновок - форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить у собі нове знання. Наприклад, коли з двох суджень: 1) “Кожен обвинувачуваний має право на захист” і 2) “Петренко — обвинувачуваний” виводиться третє судження: “Петренко має право на захист”, ми робимо умовивід.

Термін “умовивід” вживається у подвійному значенні. Під «умовиводом» розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження як наслідок розумової операції.

Умовивід за своєю структурою складніший, ніж поняття судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи. Будь-який умовивід складається із засновків і висновку.

Засновки — це судження, із яких виводиться нове знання.
Висновок — судження, виведене із засновків.

Наприклад, візьмемо умовивід: “Будь-який злочин суспільно небезпечний”, “Крадіжка є злочин”. Отже, крадіжка суспільно небезпечна. У цьому умовиводі перші два судження є засновками, а третє судження, яке стоїть після слова “отже”, — висновок.

Умовивід — це логічний засіб здобування нового знання. У процесі умовиводу здійснюється перехід від відомого до незнайомого. Об’єктивною підставою умовиводу є зв’язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов’язаних між собою ви¬падкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об’єктивної дійсності взаємопов’язані, підпорядковані певним законам, то існує не тільки можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання інших.
Це не означає, звичайно, що нове знання можна вивести із сполучення будь-яких суджень. Умовиводом є не будь-яке сполучення, а тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв’язок, котрий відображає взаємозв’язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов’я¬зані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов’язаними, і тому вивести із них якесь нове знання, тобто побудувати умовивід, не можна. Наприк¬лад, із таких двох суджень: “Будь-який злочин є діяння су¬спільно небезпечне”, “Усі дерева є рослини” — не можна зро¬бити ніякого висновку тому, що ці судження відображають об’єкти різних предметних областей, логічно не пов’язані. Отже, сполучення цих суджень не є умовиводом.
У будь-якому умовиводі слід розрізняти три види знань:
  1. Вихідне знання те, з якого виводиться нове знання — воно міститься в засновках умовиводу.
  2. Висновкове знання — міститься у висновку.
  3. Обґрунтовуюче знання — знання, котре пояснює пра-вомірність висновку із засновків. Обґрунтовуюче знання міститься в аксіомах і правилах умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є право¬мірним і неодмінним.
За допомогою умовиводів здобувають знання опосередко-вані, або висновкові.
Знання бувають безпосередні та опосередковані (висновкові).
Безпосередніми називаються знання, здобуті за допомо¬гою безпосереднього сприймання предметів або явищ. На приклад, “Ця стіна біла”; “На замку, яким замикали мага¬зин, наявні сліди злому” і т. д.
В істинності (або хибності) цих суджень ми переконуємо ся за допомогою живого споглядання предметів, не вдаючись до логічних доказів і міркувань. Щоб визнати, наприклад, судження “Ця стіна біла” істинним або хибним, досить по глянути на цю стіну.
Безпосередні знання становлять незначну частину всіх наших знань. Основними знаннями є знання опосередковані.
Опосередкованими (висновковими) знаннями називають ся знання, які ми виводимо з наявних, раніше здобутих знань. Наприклад, знання про виникнення життя на Землі, про по ходження людини, земних материків, гір, морів, про причини війн, сутність права тощо є знаннями опосередкованими, вони виведені із інших істинних знань.
У кримінальному судочинстві пізнання також в основно¬му є опосередкованим. Зумовлено це тим, що злочин, предмет судового розслідування, є факт минулого стосовно моменту його розслідування і судового розгляду, і, отже, безпосереднє спостереження слідчим і судом даної події не може мати місця. Для пізнання істини в кримінальній справі існує лише один шлях: установлення фактів — слідів злочину і на їхній підставі відновлення злочинної події в цілому. Звідси вирі¬шальна роль належить умовиводам у судовому дослідженні.
Висновок в умовиводі може бути або істинним, або хиб¬ним. Для того щоб висновок умовиводу був істинним, необ¬хідно дотримуватися таких двох умов.
  1. Засновки, з яких роблять висновок, мають бути істин¬ним
  2. Умовивід має бути логічно правильним.

Недотримання однієї з цих умов призводить до того, що висновок із засновків стає хибним. Розгляньмо це на прикладі: Будь-які купівля-продаж пов’язані з переходом права власності. Дарування не є купівля-продаж. Отже, дарування не пов’язане з переходом права власності.''

Цей умовивід побудований логічно правильно, але висновок хибний.
Отже, у процесі здобуття логічних висновків необхідно і стежити за тим, щоб засновки були істинними, і за тим, щоб дотримувалися правила того умовиводу, у формі якого робиться даний висновок.
Умовиводи бувають різних видів. За кількістю засновків умовиводи поділяються на безпосередні та опосередковані.
Безпосереднім називається такий умовивід, у якому ви- мок робиться з однієї посилки.
Опосередкованим називається такий умовивід, у якому висновок робиться з двох і більше засновків.
За спрямованістю процесу міркування опосередковані умовиводи поділяються на дедуктивні та індуктивні.
У дедуктивних умовиводах висновок іде від знання більшого ступеня спільності до знання меншого ступеня спільності. Так, у дедуктивному умовиводі

Усі громадяни країни мають дотримуватися законів цієї країни. Петренко - громадянин цієї країни. Отже, Петренко зобов’язаний дотримуватися її законів — висновок іде від знання про клас — усіх громадян країни, до знання про окремого представника цього класу — Петренка.'

В індуктивних умовиводах висновок іде від знання окре¬мих, одиничних предметів до знання всіх предметів класу, до знання класу в цілому.
Приклад індукції:

Шпигунство здійснюється навмисно. Диверсія здійснюється навмисно. Шкідництво здійснюється навмисно. Шпигунство, диверсія, шкідництво — особливо небезпечні державні злочини. Отже, всі особливо небезпечні державні злочини здійснюються навмисно.'

Див. також[ред.ред. код]