Ганна Райч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганна Райч
Hanna Reitsch
Bundesarchiv Bild 183-B02092, Hanna Reitsch.jpg
Народилася 29 березня 1912(1912-03-29)
Німецька імперія Гіршберг, Сілезія,
Німецька імперія
Померла 24 серпня 1979(1979-08-24) (67 років)
ФРН Франкфурт-на-Майні, Гессен, ФРН
Поховання Зальцбург, Австрія
Національність Німкеня
Діяльність Льотчиця
Чоловік Не заміжня
Діти Немає
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
FFundBeob.JPG

Ганна Райч (нім. Hanna Reitsch, також загальновживане ім'я — Ханна; *29 березня 1912(19120329), Гіршберг — †24 серпня 1979, Франкфурт-на-Майні)  — одна з найвідоміших та успішних німецьких авіаторів 20-го століття, тест-пілот найновіших літаючих апаратів, власниця більше ніж сорока авіаційних рекордів. Один з символів Німеччини часів Третього Рейху[1], єдина жінка, володар Залізного хреста І класу[2].

Біографія[ред.ред. код]

Ганна Райч у своєму рідному Гіршбергу. Поруч з нею Карл Ханке[Пр. 1], гауляйтер Нижньої Сілезії, квітень 1941

Ранні роки[ред.ред. код]

Ганна Райч народилася в 1912 в німецькому місті Гіршберзі в родині лікаря та тирольської аристократки. В дитинстві Ганна хотіла зробити кар'єру на медичному терені та мріяла стати лікарем-місіонером в Африці. Її батько був за фахом офтальмологом, і також хотів, щоб дочка стала доктором.

Ганна проявила свою пристрасть до польотів ще в ранньому дитинстві, намагаючись в 4-річному віці зістрибнути з балкона батьківського дому, щоб відчути політ.

Перші кроки в авіації[ред.ред. код]

Свою льотну кар'єру Ганна почала з планерів і миттєво її пристрасть до неба переважила інтерес до медицини. Щоб стати професійним пілотом Райч покинула медичну школу, та наполягла, щоб батько відпустив її до школи планеристів в Грюнау. У 1930 вступила до авіаційного клубу, а восени 1931 отримала дипломом планериста.

У 1931 вона ставить свій перший світовий рекорд. За цим першим здобутком в подальшому підуть і інші. Вже на початку 30-их режисери фільмують польоти Ганни Райч для популярних на той час кіножурналів. У вересні 1934 удостоїлася великої честі бути командиром літака, на якому Адольф Гітлер летів на партійний з'їзд у Нюрнбергзі. Фюрер особисто довірив їй це почесне і відповідальне завдання, а сам історичний політ пізніше увійшов в знамениту кінострічку «Тріумф Волі»[Пр. 2], іншої видатної німецької жінки — Лені Ріфеншталь.

Символ ідеальної жінки[ред.ред. код]

Незабаром Ганна Райч стала символом ідеальної жінки Третього Рейха — молода та енергійна, смілива та вродлива, надзвичайно фотогенічна. Пропагандистська машина країни, використовувала її з такою потужністю, що Ганна і через багато років після падіння Третього Рейху продовжує залишатися одним із символів тієї епохи. Райч перша жінка, який за наказом Ернста Удета присвоєно почесне звання — «Капітан корабля» (нім. Flug-Kapitän).

За випробування нових літальних апаратів нагороджена Залізними хрестами І та ІІ класів.

Випробування літальних апаратів[ред.ред. код]

1937. Пілот-інструктор Люфтваффе. Тестує на пікірування Junkers Ju 87 та Dornier Do 17.

Focke-Wulf Fw 61 у повітрі

Відвідує завод «Фокке-Вульф», щоб спостерігати за тестуванням першого у світі робочого прототипу вертоліта Fw 61. Випробував машину пілот Карл Франке, який насилу утримував вертоліт в рівновазі у повітрі, після чого тестувати нову машину в повітрі запросили Ганну Райч.

1938. Німеччина готується до Берлінського Мотор-шоу 1938, яке мало пройти у величезному приміщенні палацу спорту «Дойчландхалле». Було вирішено, що Ганна пілотуватиме вертоліт Fw 61 прямо у закритому виставковому комплексі, на арені паласу. Райч впоралася з завданням — Fw 61 було продемонстровано відвідувачам Мотор-шоу у лютому 1938.

1940. Ганна Райч проводила випробування з відпрацювання посадки військових транспортних планерів: DFS 230, Gotha Go 242 та надважкого Me 321 «Gigant». Останній було взято за основу при проектуванні найбільшого, на той час, військово-транспортного літака Me 323 «Gigant». Виконувала випробувальні польоти на Heinkel He 111, який був обладнаний спеціальним пристроєм, встановленим на крилах, для обрізання тросів загороджувальних аеростатів.

1942. У жовтні компанія «Мессершмітт» почала випробування літака Me 163 Komet, що не має хвостового горизонтального оперення і обладнаного ракетним двигуном. Виконуючи випробування літака, Ганна зробила вимушену посадку із заклинившею стійкою висувної лижі, яка при посадці повинна була виходити з фюзеляжу. Райч отримала серйозні травми, в тому числі обличчя і голови, та змогла знову стати до роботи тільки через десять місяців після катастрофи.

1944. В якості пілота, під керівництвом ракетного конструктора Вернера фон Брауна, брала участь у дуже непростих випробуваннях крилатої ракети «Фау-1»[Пр. 3], що скидалася з літака-носія Heinkel He 111.

Випробує реактивні Мессершмітт Ме-262 та Heinkel He 162

Авіаційні рекорди[ред.ред. код]

На тлі планера DFS Habicht, 17 липня 1938

Ганна Райч власниця більше ніж сорока авіаційних рекордів.

Свій перший світовий рекорд вона ставить у 1931, під час екзаменаційного польоту — жодна жінка у світі не піднімалася в повітрі вище за неї.

У 1937 стає першою людиною, що перетнула Альпи на планері.

В цьому ж році здійснила переліт на Fw 61 із Стендаля в Берлін. Їй не тільки вдалося успішно подолати маршрут довжиною 109 км, але й розігнати вертоліт до максимальної швидкості 145 км/год, що стало світовим досягненням.

У повоєнні роки Райч продовжувала встановлювати на планерах світові рекорди. У 1957 встановила два жіночі рекорди висоті для планерів.

В 1978, у віці 66 років, вона встановила свій останній рекорд, подолавши на планері за 10 годин 715 км.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Ганна Райч брала епізодичну участь у бойових діях під час Другої світової війни, як на Західному, так і на Східному фронтах.

Під час військової кампанії Німеччини проти Франції, на планері, перед атакою німецьких військ, здійснює розвідувальний нічний політ уздовж лінії Мажино.

Кінець війни[ред.ред. код]

Політ в Рейхсканцелярію 26 квітня 1945[ред.ред. код]

Ганна Райч отримала наказ Гітлера доправити в бункер Рейхсканцелярії нового Головнокомандувача ВПС Вермахту генерал-фельдмаршала Роберта фон Грейма [2], якого було викликано 24 квітня 1945. Спочатку планували вилетіти із Рехліна на вертольоті, але з'ясувалося, що його важко пошкоджено. Тим не менш, 26 квітня 1945 Роберт фон Грейм та Ганна Райч продерлися на малому літаку «Шторьх» (нім. «Fieseler Fi 156 Storch») повз зенітний вогонь у вже оточену радянськими військами центральну частину Берліна. Спочатку літаком керував Грейм, але після отримання важкого пораненення в праву ногу при перельоті до Імперської канцелярії, керування літаком перебрала на себе Райч. Хоча літак отримав значні пошкодження, Райч вдалося посадити його біля Бранденбурзьких воріт. Прибувши на автомобілі до бункера між 6-ю та 7-ю вечора цього ж дня, першою зустріли фрау Геббельс, дружину Йозефа Геббельса, яка була дуже здивована тим, що хтось насмілився потрапити до цього пекла. Райч бажала залишитися, та розділити долю фюрера, але останній наказав їй покинути столицю Рейха. 28 квітня 1945 генерал-фельдмаршал Роберт фон Грейм і Ганна Райч покинули Берлін на двомісному тренувальному літаку Arado Ar 96 та попрямували в Рехлін.

Арешт[ред.ред. код]

За спогадами[4] капітана Королівських ВПС Еріка Брауна (англ. Eric Brown) на початку травня 1945 він знайшов Ганну Райч в польовому шпиталі в тирольському місті Кіцбюель, яка згодом (9 травня 1945[5]) була заарештована американськими військовими. Під час перебування під вартою відмовлялася від співробітництва. Слідчих, в першу чергу, цікавила інформація про останні дні Гітлера.

У повоєнний час[ред.ред. код]

Режисер Карл Ріттер та Ганна Райч за штурвалом Scheibe-Falken, літо 1968

Батьки Ганни, молодша сестра та племінники матері, мешкали у палацу «Лепольдскрон» (нім. Leopoldskron), під Зальцбургом. Коли стало відомо, що сім'ю повернуть у радянську зону окупації, батько, припускаючи найгірше, застрелив всіх та останню кулю пустив у себе.

Наприкінці 1946, після 18 місяців проведених у полоні, Ганна Райч повернулася до Австрії.

Після скасування заборони на планерний спорт узяла участь у процесі його відродження в Західній Німеччині. У 1952 завоювала бронзову медаль на чемпіонаті світу з планеризму в Іспанії. У 1955 стала чемпіоном Німеччини з жіночого планеризму, а в 1957 зайняла третє місце.

В 1951 опублікувала свою першу книгу «Політ мого життя».

Заміж Ганна не вийшла, поділивши долю багатьох жінок, яким влаштувати особисте життя завадила війна.

Оновлена Німеччина стала для Ганни чужою. Німці, які раніше обожнювали її, тепер її уникали. Отримала австрійське громадянство. Багато їздила по світу. Легко знаходила спільну мову з різними людьми. Американська льотчиця Джин Феллан згадувала про приїзд Райч до неї в США. Ганна і ще одна їхня подруга-льотчиця полетіти в Коннектикут, щоб відвідати Ігоря Сікорського, з яким у Ганни були добрі стосунки. Льотчиця-власник легкомоторного літака запропонувала Ганні пілотувати. Райч, яка ніколи в житті не літала на такому літаку, виконала переліт бездоганно.

У 1959 Ганна на запрошення Індіри Ганді та Джавахарлал Неру побувала в Індії. Здійснила політ на планері разом з Прем'єром Неру до міста Нью-Делі.

Заснувала (немов втілюючи в життя мрії молодості про місіонерську роботу в далеких країнах) у 1962 Національну школу планеризму в Гані і пропрацювала там до 1966, поки в результаті путчу не повалили Президента Кваме Нкрума.

У 1961, на запрошення «Організації жінок Америки — пілотів гелікоптерів», відвідала Сполучені Штати. В Білому домі її приймав Президент Джон Кеннеді. Пізніше американці обрали Райч почесним членом Асоціації американських льотчиків-випробувачів.

Займалася літературною діяльністю, написавши чотири книги.

Ганна Райч померла у Франкфурті-на-Майні 24 серпня 1979, вірогідно від серцевого нападу. Похована на Міському кладовищі Зальцбурга, в стародавньому родинному склепі.

Ставлення до націонал-соціалізму та Третього Рейху[ред.ред. код]

Адольф Гітлер вручає Ганні Райч Залізний хрест ІІ класу, березень 1941

До кінця свого життя Ганна Райч залишилася суперечливою фігурою. Не будучи членом НСДАП, все життя лишалася переконаною прихильницею Третього Рейху та Адольфа Гітлера.

Ганна Райч

« Мені не соромно заявити, що я вірила в націонал-соціалізм. Я до сих пір ношу Залізний Хрест, який Гітлер вручив мені. Але сьогодні у всій Німеччині ви не зможете знайти людину, яка голосувала за Гітлера.  »
« Багато німців відчувають себе винними через війну. Але вони не пояснюють, у чому саме ця наша спільна провина полягає — в тому, що ми програли.  »
«

...Але є мільйони в Німеччині, які люблять мене. Тільки німецька преса, якій було це наказано, ненавидить мене. Ця пропаганда допомогла уряду. Німцям не дозволяли писати про мене з 1945 року. Вони бояться, що я могла б сказати щось гарне про Адольфа Гітлера. Але чому б і ні? Через Гітлера, ми німці, були піонерами космічних подорожей, випередивши свій час, і весь світ. Перші космічні ракети, які піднялися на 50 миль, були копіями наших V2 ракет. Після війни мій любий друг Вернер фон Браун допомагав американцям. Він був батьком всіх космічних польотів та супутників.

 »

Траудель Юнге (нім. Traudl Junge), секретар Адольфа Гітлера:

«

Я ніколи не бачила, щоб жінка вітала Гітлера з таким маніякальним завзяттям, щоб вона була настільки готова піти за нього на смерть. Нескромна як Єва Браун, шалена.

 »

Нагороди[ред.ред. код]

За роки служби в Люфтваффе Ганна Райч здобула наступні нагороди: [6]

Країна Назва отриманої нагороди Вигляд Дата нагородження Військове звання
Flag of German Reich (1935–1945).svg Залізний хрест ІІ Класу Ek17bf.jpg 28 березня 1941
Flag of German Reich (1935–1945).svg Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами FFundBeob.JPG березень 1941
Flag of German Reich (1935–1945).svg Залізний хрест І Класу Ek09f.JPG 5 листопада 1942

Джерела[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карл Аугуст Ханке (нім. Karl August Hanke; *24 серпня 1903 в Любань — †8 червня 1945 Нойдорф) — функціонер нацистської партії, гауляйтер, останній Рейхсфюрер СС.
  2. У фільмі показано з'їзд НСДАП в Нюрнбергзі в 1934, промови Гітлера, Геббельса та інших ідеологів Третього Рейху. Стрічка стала революцією у техніці проведення зйомок. Режисер Лені Ріфеншталь використала при зйомках 30 камер та 120 асистентів. В результаті вийшов видатний документальний фільм — найпопулярніший пропагандистський фільм в історії[3].
  3. Фау-1 — літак-снаряд (крилата ракета), що знаходилася на озброєнні Третього Рейху наприкінці Другої світової війни. Оснащена пульсуючим повітряно-реактивним двигуном та несла бойову частину масою 750-1000 кг. Дальність польоту — 250 км. Пізніше була доведена до 400 км.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Сайт «ХРОНОС»
  2. а б Сайт «IstMira.Com»
  3. Сайт КиноПоиск
  4. Документальний фільм «Ганна Райч. Пілот Гітлера» (ориг. назва «Hanna Reitsch. Hitlers Pilot»), 2010 (переклад російською, ≈35′20″)
  5. Сайт Greyfalcon.us
  6. Сайт ww2awards.com Нагороди Ганни Райч