Кваме Нкрума
| Кваме Нкрума Francis Nwia Kofie Kwame Nkru-mah |
|
|---|---|
|
1-й президент Гани
|
|
| Час на посаді: | |
| 1 липня 1960 — 24 лютого 1966 | |
| Попередник | посада запроваджена |
| Наступник | Джозеф Артур Анкра |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 6 березня 1957 — 1 липня 1960 | |
| Попередник | посада запроваджена |
| Наступник | посада скасована |
|
|
|
| Народився | 21 вересня 1909 сел. Нкрофу |
| Помер | 27 квітня 1972 (62 роки) Бухарест, Румунія |
| Національність | нзіма |
| Політична партія | Об'єднаний конвент Золотого Берегу (ОКЗБ) (1947—1948) (Народна партія конвенту (НПК) (с 1949) |
| Діти | сини: Френсіс, Гамаль і Секу дочка: Самія |
| Батьки | Батько Кофі Нгонлома та мати Елізабет Н'янібах |
| Релігія | католицизм[1] |
| Нагороди | Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1962 |
Френсіс Нвіа Кофі Ква́ме Нкру́ма (англ. Francis Nwia Kofie Kwame Nkrumah; *21 вересня 1909, село Нкрофул, південний захід Золотого Берега (нині Гана) — †27 квітня 1972, Бухарест, Румунія) — державний і політичний діяч та революціонер Гани, один із провідних борців за незалежність народів Африки. Нкрума був першим прем'єр-міністром (1957–1960) і першим президентом (1960–1966) незалежної Гани. Один з найвпливовіших діячів панафриканізму 20-го століття, один із засновників Організації Африканської Єдності та лауреат Ленінської Премії Миру 1963 року.
Зміст |
Біографія[ред.]
За етнічною належністю — нзіма. Народився в сім'ї ремісника-ювеліра. Закінчив католицьку школу в Хаф-Асіні, а потім (1926—30) педагогічний коледж в Аккрі й Ачимоті. Працював учителем в католицьких школах в Елміні й Аксимі та викладачем в рисько-католицькій семінарії. Хотів стати членом ордену єзуїтів, але потім відмовився від цього щоб продовжити навчання.
Освіта[ред.]
В 1939–1945 вчився й викладав філософію в Університеті імені Авраама Лінкольна (США), який закінчив зі ступенями бакалавра з економіки, соціології й богослов'я. Залишився в університеті на посаді асистента з філософії, одночасно закінчив при ньому Богословську семінарію (1942).
У Пенсильванському університеті (США) захистив дисертацію і отримав степінь магістра філософії й педагогіки. Брав участь в створенні Інституту африканських мов і культури при Пенсильванському університеті.
Став членом студентського братства «Фі-Бета-Сигма», брав участь в русі отця Дівайна, котрий проповідував ідеї негритянського релігійного відродження.
У 1945–1947 жив у Великобританії; вчився в Лондонському університеті й Лондонській школі економіки й політичних наук. Вивчав філософію та право. Не завершив докторську дисертацію з етнофілософії, оскільки захопився логічним позитивізмом.
Політична діяльність[ред.]
Политичну діяльність Нкрума почав у США, де створив Асоціацію студентів-африканців США й Канади. У Великобританії він брав активну участь в підготовці й роботі 5-го Панафриканського конгресу в Манчестері (1945), зіграв важливу роль в переході панафриканського руху до організації боротьби за незалежність у африканських колоніях. Повернувся на Золоте Узбережжя й став генеральним секретарем Об'єднаного конвенту Золотого Узбережжя (ОКЗБ, створено в 1947). Лінія Нкруми на перетворення ОКЗБ у масову партію призвела до його розриву з керівництвом ОКЗБ у 1948 році. В 1949 Нкрума створив Народну партію конвенту (НПК) й очолив боротьбу за незалежність. В 1948 й 1950 був арештований за звинуваченням в організації страйків і демонстрацій. Перші вибори в законодавчі збори в 1951 році принесли перемогу НПК.
Звільнений з тюрми, Нкрума став у 1952 прем'єр-міністром першого африканського уряду Золотого Узбережжя, а з 1957 — незалежної держави Гана. У 1960 був обраний президентом Республіки Гана; з 1961 генеральним секретарем НПК та її пожиттєвим керівником. У 1964 був проголошений пожиттєвим президентом Гани.
Втрата влади й заслання[ред.]
Уряд Нкруми був повалений внаслідок військового перевороту в 1966, коли сам Нкрума здійснював державний візит до Північного В'єтнаму й КНР. Нкрума не повернувся до Ґани, а оселився в гвінейському місті Конакрі. Президент Гвінеї та політичний соратник Нкруми в боротьбі за визволення Африки з-під колоніального гніту, Ахмед Секу Туре запропонував Нкрумі притулок і проголосив його своїм почесним співпрезидентом. У засланні Нкрума продовжував політичну діяльність і пропаганду своїх ідей африканської єдності. У 1971 здоров'я Нкруми погіршилося. Він полетів на лікування в Бухарест, де й помер від раку шкіри у квітні 1972.
Нкрума похований в рідному селищі Нкрофул в Ґані. Пізніше його залишки перенесли в національний меморіал в Аккрі.
Основні твори[ред.]
- До свободи від колоніалізму (Towards Colonial Freedom. London: The African Publication Society, 1947)
- Гана. Автобіографія Кваме Нкруми (Ghana: The Autobiography of Kwame Nkrumah. New York: International Publishers, 1957) — ISBN 0-901787-60-4
- Я кажу про свободу. Заява про африканську ідеологію (I Speak of Freedom: A Statement of African Ideology. London: William Heinemann, 1961)
- Африка має об'єднатися (Africa Must Unite. London: Panaf, 1963) — ISBN 0-901787-13-2
- Неоколоніалізм — найвища стадія імперіалізму (Neocolonialism: The Last Stage of Imperialism. London: Panaf, 1965) — ISBN 0-901787-23-X
- Аксіоми Кваме Нкруми (Axioms of Kwame Nkrumah. London: 1967) — ISBN 0-901787-54-X
- Ще раз про африканський соціалізм (African Socialism Revisited, 1967)
- Голос з Конакрі (Voice from Conakry. London: Panaf, 1967) — ISBN 90-17-87027-3
- Чорні дні в Ґані (Dark Days in Ghana. New York: International Publishers, 1968)
- Посібник з революційної війни (Handbook for Revolutionary Warfare. London: Panaf, 1968)
- Філософія свідомості — філософія та ідеологія деколонізації (Consciencism: Philosophy and Ideology for decolonisation, 1970) — ISBN 0-901787-11-6
- Класова боротьба в Африці (Class Struggle in Africa. New York: International Publishers, 1970) — ISBN 0-901787-12-4
- Боротьба триває. Шість памфлетів (The Struggle Continues: Six Pamphlets. London: Panaf, 1973) — ISBN 0-901787-41-8
- I Speak of Freedom (1973). ISBN 0-901787-14-0
- Шлях революції (Revolutionary Path. London: Panaf; New York: International Publishers, 1973) — ISBN 0-901787-22-1
Перекладені російською мовою[ред.]
- Автобіографія — М., 1961 (рос.)
- Я говорю о свободе. Изложение африканской идеологии — М., 1962 (рос.)
- Африка должна объединиться — М., 1964 (рос.)
Премії і почесні звання[ред.]
- Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (1962)
- Почесний доктор ряду університетів: Московського, Каїрського, Краківського та ін.
Примітки[ред.]
Посилання[ред.]
- Кваме Нкрума. Клясові характеристики й ідеолоґії (1970)
- Архів К.Нкруми на Marxists.org (англ.)
- Цитата з Commanding Heights Даніеля Єргіна та Джозефа Станіслава (англ.)
- Нкрума Кваме в Энциклопедии социологии (статья В. Л. Абушенко) (рос.)