Голови колишніх правительських династій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Голови колишніх правительських династій ― список нинішніх голів колишніх правительських династій країн, де монархія або була ліквідована, скасована або замінена новою династією.

Списки голів колишніх правительських династій базуються на відповідних законах про спадкоємство, будь то спадкові чи виборні монархії, незалежно від того, чи заявляє особа активну претензію на титули, пов'язані зі скасованою монархією чи ні. Країна може мати кілька колишніх правительських династій, чиї представники мають право претендувати на трон.

Європа[ред. | ред. код]

Держава Претендент Династія Нащадок Рік скасування монархії
Албанія Албанське королівство Лека II Зогу Онук короля Зога I (1928–1939). фактично 1939
де юре 1944
Австро-Угорщина Австро-угорська імперія Карл фон Габсбурґ Габсбурґ-Лотарінґен Онук імператора та короля Карла І (1916–1918). 1918
Королівство Болгарія Симеон II Саксен-Кобург-Готська Останній правлячий король Болгарії (1943–1946). 1946
Князівство Курляндія (Латвія) Ернст-Йоганн Бірон Нащадок князя Курляндії Ернста фон Бірон (1737–1740 і 1763–1769). 1795
Литва Литовське королівство Вільгельм Альберт Вюртемберги Онук короля Литви Вільгельма Ураха (1918–1928). 1918
Фінляндія Королівство Фінляндія Донат Гессенський Гессен Правнук короля Фрідріха Карла Гессен-Кассельського (1918). 1918
Королівство Франція (Легітимісти) Луї Анжуйський Бурбони 9-й правнук короля Людовика XIV (1643–1715). 1830
Франція Королівство Фрація (Орлеаністи) Жан Орлеанський Орлеанська 4-й правнук короля Луї-Пилипа I (1830–1848). 1848
Франція Французька імперія (Бонапартизм) Шарль Наполеон Бонапарти Прямі нащадки молодшого брата Наполеона І - Жерома Бонапарта. 1870
Жан-Крістоф Наполеон
Грузія Королівство Грузія Давід Багратіон Багратіони-Мухранські Нащадок короля Грузії Костянтина II (1478-1505) 1801
Нузгар Багратіон Багратіони-Грузинські Нащадок короля Грузії Георгія XII (1798-1800)
Грецьке королівство Костянтин II Глюксбурги Останній король Греції (1964–1973). 1973
Королівство Чорногорія Нікола Петрович-Негош Петрович-Негош Правнук короля Чорногорії Ніколи І (1910–1918). 1918
Варшавське князівство Рюдігер Саксонський Веттіни 4-й пра-пра-племінник короля Фридріка Августа І (1807-1815). 1815
Олександр Мейссенський Сакс-Гессафі
Португальське королівство Дуарте Піо Браганза Правнук короля Португалії Мігеля I (1828–1834). 1910
Румунське королівство Маргарита Румунська Гогенцоллерн-Зігмарінген Донька короля Міхая I (1927-1930 і 1940-1947) 1947
Павло-Пилип Онук короля Кароля II (1930-1940)
Карл Фридрик Пра-племінник короля Фердинанда I (1914-1927)
Росія Марія Володимирівна Романови Пра-пра-правнучка Олександра II (1855-1881) 1917
Микола Лейнінген-Романов Пра-пра-правнук Олександра II (1855-1881)
Андрій Романов Пра-пра-правнук імператора Миколи I (1825-1855)
Королівство Сербія Предраг Яковлевич Обреновичі Нащадок брата князя Милоша Обреновича (1815–1860). 1903
Олександр Карагеоргієвич Карагеоргієвичі Праправнук короля Петра I (1903–1918). 1918
Україна Україна Грегор Розумовський Розумовські Нащадок гетьмана України Кирила Розумовського 1764
Карл фон Габсбурґ Габсбурґи-Лотаринзькі Онук короля Галичини і Волині Карла І (1916–1918). 1918
Олександра Скоропадська-Отт Скоропадські Онука гетьмана всієї України Павла Скоропадського 1918
  • Німеччина

Священна Римська імперія, а пізніше Німецька імперія була федерацією десятка менших монархій (королівств та князівств), які після I Світової війни були скасовані та стали сучасною ФРН, хоча низка монархів офіційно ніколи не зрікалася своїх титулів. Крім того, деякі монархії припинили своє існування на більш ранньому етапі, в процесі формування єдиної німецької держави. Наприклад, вони були анексовані Пруссією після австро-прусської війни 1866 р.

На початку XXI ст. існує низка претендентів на різні німецькі престоли. Крім того, за час після розпаду Німецької імперії низка колишніх правительських королівських та князівських династій вимерла по чоловічій лінії, і тому не входить до списку претендентів, що подано нижче. Наприклад: династія Мекленбург-Шверін припинилась у 2001 році, Сакс-Альтенбург у 1991 році, а Шварцбург-Рудольштадт та Шварцбург-Зондерсгаузен у 1971 році.

У всіх випадках правонаступництво в колишніх правительських Будинках є спадковим.

Держава Претендент Династія Нащадок Рік скасування монархії
Імперія
Німецька імперія Німецька імперія Георг Фридріх Гогенцоллерни Праправнук кайзера Вільгельма II (1888–1918). 1918
Королівства
Королівство Баварія Франц Баварський Віттельсбахи Праправнук короля Людвіга III (1913–1918). 1918
Королівство Гановер Ернст Август Ганновери Праправнук короля Георга V (1851–1866). 1866 [1]
Королівство Пруссія Георг Фрідріх Гогенцоллерни Праправнук короля Вільгельма II (1888–1918). 1918
Королівство Саксонія Рюдігер Саксонський Веттіни Праправнук короля Фрідріха Августа III (1904–1918). 1918
Олександр Мейссен Сакс-Гессаф Праправнук короля Фрідріха Августа III (1904–1918).
Королівство Вюртемберг Карл Вюртемберг Вюртемберги Пра-племінник короля Вільгельма II (1891–1918). 1918
Великі Князівства
Велике князівство Баден Максиміліан Баденський Церінгени Праправнук Великого князя Леопольда I (1830–1852). 1918
Велике князівство Гессен Донатус Пилип Гесенський Гессени 11-й двоюрідний брат Великого князя Ернста Людвіга (1892–1918). 1918
Велике князівство Мекленбург-Стреліц Юрій Борвін Мекленбурги Пра-пра-праправнук Великого князя Георга (1816–1860). 1918
Велике князівство Ольденбург Християн Ольденбурзький Гольштейн-Готорпські Пра-правнук Великого князя Фрідріха Августа II (1900–1918). 1918
В.К. Саксен-Веймар-Ейзенахське Михайло-Бенедикт Саксен-Веймар-Ейзенах Онук Великого князя Вільгельма Ернста (1901–1918). 1918
Князівства (герцогства)
Князівство Ангальт Юлій-Едуард Асканії Син князя Йоакима Ернста (1918). 1918
Саксен-Кобург-Ґота Андреас Саксен-Кобург-Ґота Онук князя Карла Едуарда (1900–1918). 1918 [2]
Князівство Саксен-Мейнінген Фредерик-Конрад Саксен-Мейнінген Пра-правнук князя Георга II (1866–1914). 1918
Шлезвіг-Гольштейн Кристоф Глюксбурги Пра-пра-пра-правнук князя Фредеріка VII (1808–1863). style="text-align:center;"| 1866
Графства (малі князівства)
Гогенцоллерн Карл Фридріх Гогенцоллерн-Зігмарінгени Пра-правнук князя Карла Антона (1848–1849). 1850 [3]
Ліппе Степан Ліппе Онук Леопольда IV, князя Ліппе (1905–1918). 1918
Фредерік Вільґельм Внучатий племінник Леопольда IV, князя Ліппе (1905–1918).
Ройсс Генрих XIV Ройсс Нащадок князя Генріха XXVII (1913–1918) 1918
Шаумбург-Ліппе Олександр Ліппе Внучатий племінник князя Адольфа II (1911–1918). 1918 [4]
Шварцбург Фредерик Магнус VI Шварцбург-Рудольштадт Пра-правнук князя Фридріка Гюнтера (1807–1867). 1918 [5][6]
Фредерик Магнус VI Шварцбург-Зондерсгаузен Нащадок князя Гюнтера Віктора (1909–1918). [5][6]
Вальдек-Пірмонт Вітекінд Георг-Вільгельм Вальдек Онук князя Фридріка (1893–1918). 1918 [7]
  • Італія

До середини XIX століття на Апеннінському півострові існувала низка держав, деякі з яких були монархіями. Під час об’єднання Італії монархи таких італійських держав втратили суверенітет, а їх титули стали суто церемоніальними. Новостворений трон Королівства Італія зайняв колишній король Сардинії.

Держава Претендент Династія Нащадок Рік скасування монархії
Італія Італія Амедео ІІІ Савої Пра-правнук короля Вітторіо Емануеле II (1861–1878). 1946 [8][9]
Віктор Емануїл Савойський Спадкоємець і син короля Умберто II (1946).
Королівства до об'єднання Італії
Мантуя Мауріціо Гонзага Нащадок маркіза Федеріко I (1478–1484). 1708 [10]
Модена Лоренцо Аустрія-Есте Пра-правнук Франца Фердинанда, усиновлений спадкоємець князя Франческо V (1846–1859). 1859
Князівство Парма Карлос Бурбон-Парма Пра-правнук князя Роберто I (1854–1859). 1859 [11][12]
Тоскана Сигізмундо Лотаринги Пра-правнук Великого князя Фердинанда IV (1859). 1859 [13]
Венеція Карл фон Габсбурґ Габсбурґи-Лотаринзькі Пра-правнук короля Франца Йосипа I (1848-1916). 1918
Двох Сицилій Педро Сицилійський Бурбони Нащадки короля Фердинандо II (1830–1859). 1861
Карло Сицилійський

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Heinrich, Prinz von Hannover (2002). Ernst August, Prinz von Hannover, Herzog zu Braunschweig und Lüneburg (нім.). MatrixMedia Verlag. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 10 липня 2010.
  2. ↑ Männl, Anja. Andreas Prinz von Sachsen-Coburg und Gotha (нім.). Herzogliche Hauptverwaltung Coburg. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 10 липня 2010.
  3. ↑ Schloss Sigmaringen. The Family Tree. Prince of Hohenzollern Group. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 липня 2010.
  4. ↑ Perl, Alexander. Biografie Fürst Alexander (нім.). Schloss Bückeburg. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 10 липня 2010.
  5. ↑ а б The House of Schwarzburg [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] on Heraldica.org
  6. ↑ а б James, John Almanach de Gotha, Volume I, 2013.
  7. ↑ Mergel, Wolfgang; Wagener, Ekkehard; Obst, Carsten (2001). Genealogie: Wittekind, Fürst zu Waldeck-Pyrmont (нім.). Waldecker Münzen. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 10 липня 2010.
  8. ↑ Sainty, Guy Stair. Royal House of Italy. Almanach de la Cour. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 11 липня 2010.
  9. ↑ Sainty, Guy Stair. Genealogy of the Royal House of Italy. Almanach de la Cour. Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 11 липня 2010.
  10. ↑ Sainty, Guy Stair. Genealogy of the Princes Gonzaga, heirs of the sovereign Marquisate of Mantua. Almanach de la Cour. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 11 липня 2010.
  11. ↑ Sainty, Guy Stair. Genealogy of the Branch of Bourbon-Parma. Almanach de la Cour. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 11 липня 2010.
  12. ↑ Agosti, Guido. La Dinastia. Reale e Ducale Casa di Borbone Parma. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 31 серпня 2010.
  13. ↑ Sainty, Guy Stair. Dinastia Gran Ducale di Toscana (італ.). Almanach de la Cour. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 11 липня 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

Регалії
  • Церемонії
Континенти
Коронації
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голови_колишніх_правительських_династій&oldid=41638237