Карл I (імператор Австро-Угорщини)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл І
Karl Franz Josef von Habsburg-Lothringen
Emperor karl of austria-hungary 1917.png
2-й Імператор Австро-Угорщини
Початок правління: 21 листопада 1916
Кінець правління: 12 листопада 1918
Інші титули: король Богемії
корольУгорщини
король Галичини та Володимирії
Попередник: Франц Йосиф I
Наступник: Титул скасовано
Дата народження: 17 серпня 1887(1887-08-17)
Місце народження: Перзенбойг-Готсдорф, Нижня Австрія, Австро-Угорщина
Дата смерті: 1 квітня 1922(1922-04-01) (34 роки)
Місце смерті: Фуншал, Мадейра, Португалія
Дружина: Зіта Бурбон-Пармська
Діти: Отто, Аделаїда, Роберт, Фелікс, Карл Людвіг, Рудольф, Шарлотта, Єлизавета
Династія: Габсбурги
Батько: Ерцгерцог Отто Франц
Мати: Марія Йозефа Саксонська

Карл І Франц Йосиф (нім. Karl Franz Joseph Ludwig Hubert Georg Otto Marie von Habsburg-Lothringen, 17 серпня 1887, Перзенбойг-Готсдорф — 1 квітня 1922, Фуншал) — імператор Австро-Угорщини, король Богемії (під ім'ям Карл III, чеськ. Karel III.), король Угорщини (під ім'ям Карл IV, угор. IV. Károly), король Галичини та Володимирії1916-1918 роках) з династії Габсбургів.

Біографія[ред.ред. код]

Карл І у 1915 році

Останній правитель династії Габсбургів, Карл належав до другорядної її гілки: за прямою лінією лише його прапрадід Франц II був імператором. Батьком Карла був ерцгерцог Отто (1865-1906), племінник імператора Франца Йосифа I. В момент народження Карл був п'ятим у черзі на престол, причому народження нових нащадків могло б віддалити його від корони ще сильніше. Однак Франц Йосиф пережив послідовно свого єдиного сина Рудольфа (загинув 1889, не залишивши синів), свого брата ерцгерцога Карла Людвига (помер 1896), молодшого племінника Отто (помер 1906 від хвороб, що стали наслідком розгульної молодості) й нарешті, старшого племінника Франца Фердинанда (вбито 1914 у Сараєві), діти якого, народжені від морганатичного шлюбу, не мали права на престол. Після цього, одночасно з початком Першої світової війни, 27-річний ерцгерцог Карл став черговим спадкоємцем свого 84-річного двоюрідного діда, держава якого була вже приречена на крах.

Смерть Франца Йосифа 21 листопада 1916 року звела Карла I на престоли Австрії та Угорщини. До того часу військове та внутрішньополітичне становище країни було вкрай тяжким. Імператор Карл особисто взяв на себе командування військами, прагнучи заручитись підтримкою угорців, коронувався в Будапешті наприкінці грудня 1916 року, незважаючи на воєнний час.

За правління Карла І Австро-Угорська імперія як член Четверного союзу продовжувала брати участь у Першій світовій війні. За Карла І Австро-Угорщина 19 січня 1918 визнала незалежність УНР і 27 січня 1918 року уклала разом з іншими членами австро-німецького блоку Берестейський мир 1918. Уряд Карла І не виконав таємної статті договору про виділення української частини Галичини і Буковини в окремий коронний край у складі імперії, а 4 липня 1918 року анулював цю таємну угоду. За правління Карла І в листопаді 1918 року на західноукраїнських землях відбулася національно-демократична революція, що завершилася утворенням Західно-Української Народної Республіки. Під час революції Карл I був змушений 11 листопада 1918 року зректися влади в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині. При цьому імператор оголосив, що «відсторонюється від управління державою», підкреслюючи, що це не є зреченням від престолу. 3 квітня 1919 року австрійський парламент позбавив династію Габсбургів права на престол.

Після двох невдалих спроб повернути угорський престол у 1921 році його було 19 листопада того ж року інтерновано Антантою на острів Мадейра, який було визначено йому у якості місця заслання. У березні 1922 року внаслідок переохолодження захворів на запалення легенів й 1 квітня помер.

2004 року беатифіковано (долучено до блаженних) Католицькою церквою. У січні 2008 року його останки було перенесено до віденської Капуцинеркірхе й поховано у Імператорському склепі поряд з іншими Габсбургами.

Родина та нащадки[ред.ред. код]

Карл I був одружений з 1911 року з принцесою Зітою Бурбон-Пармською, дочкою останнього пармського герцога Роберта I. Вона надовго пережила чоловіка й померла 1989 року. Шлюб був багатодітним: у них народилось п'ять синів і три дочки.

Сини імператора: Отто (1912–2011), Роберт (1915–1996), Фелікс (1916–2011), Карл (1918–2001), Рудольф (1919–2010).

Старший син Отто (1912–2011) — голова австрійського імператорського дому (при цьому мав демократично-республіканські переконання), був депутатом Європарламенту.

Нащадки Карла I, який прожив лише 35 років, відзначаються багатодітністю й довголіттям. У Карла I 13 онуків й 23 правнуки лише за прямою чоловічою лінією, завдяки чому дім Габсбургів є однією з найбільших за чисельністю представників династією в Європі, поступаючись тільки Бурбонам.

Військові звання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «The Last Empress, The Life & Times of Zita of Austria-Hungary 1892–1989» by G.Brook-Shepherd 1991,ISBN 0-00-215861-2. (англ.)
  • Flavia Foradini, «Otto d'Asburgo. L'ultimo atto di una dinastia», mgs press, Trieste, 2004. ISBN 88-89219-04-1 (італ.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Франц Йосиф I
Austria coat of arms official.svg Імператор Австрії
1916-1918
Austria coat of arms official.svg Наступник
Утворення Німецької Австрії
Попередник
Франц Йосиф I
Coat of arms of Hungary.svg Король Угорщини
1916-1921
Coat of arms of Hungary.svg Наступник
Міклош Горті
регент
Попередник
Франц Йосиф I
Znak českého království.png Король Богемії
1916-1918
Znak českého království.png Наступник
Утворення Чехословаччини
Попередник
Франц Йосиф I
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien (2).jpg Король Галичини та Володимирії
1916-1918
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien (2).jpg Наступник
Утворення ЗУНР
Попередник
Франц Йосиф I
Wielkie ksiestwo krakowskie.jpg Великий князь Кракова
1916-1918
Wielkie ksiestwo krakowskie.jpg Наступник
Земля відійшла до II Польської Республіки
Попередник
Франц Йосиф I
Wappen Herzogtum Bukowina.png Герцог Буковини
1916-1918
Wappen Herzogtum Bukowina.png Наступник
Земля відійшла до ЗУНР