Дагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дагон (Даґон) чи Даган (Даґан) — семітське божество, особливо шановане в Ханаані. У філістимлян був головним богом. Судячи з імені, яке повязане зі словом івр. דָּגָן‎ — збіжжя, початково бог що дає їжу. Зображався у вигляді могутньої людини з риб'ячим хвостом замість ніг.

Дагон

Вперше згадується в аккадський документах 23 століття до нашої ери як верховне божество правого берега середньої течії Євфрату. На сході, у Вавилонії, його ім'я вимовлялося як Даган, в Ханнані як Дагон. Храми Дагана були в головних містах середнього Евфрату — Марі та Тірці. Важливе значення культ Дагана мав у Вавилоні за часів Хамурапі.

Перші згадки про культ Дагона серед семітів Сирії та Ханаану містяться в документах 14-15 століть до нашої ери знайдених в Угаріті. В угарітському епосі один з епітетів Ваала — «син Дагона». В ханааців Дагон певно ототожнювався з Ілем — «батьком богів». Філон з Бібла який в І столітті нашої ери склав опис фінікійських вірувань ототожнював Дагона з Хроносом — батьком грецьких богів. В Біблії Дагона пов'язували народною етимологією зі словом даг (риба) і описували напівлюдиною-напіврибою.

Див. також[ред.ред. код]