Астарта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ханаанська Астатра.

Аста́рта, Астарот (грец. Ασταρτη, івр. עשתורת‎, Ашторет), Іштар (ассиро-вавилонська) — головна богиня семітів, божественне уособлення планети Венери. Широко відома у східному середземномор'ї від бронзової доби до античності. Відповідає грецькій Афродіті і римській Венері. У міфології семітських народів богиня родючості, материнства й кохання; у деяких племен — богиня місяця, шлюбу, війни. Як богиню місяця Астарту називали «царицею небесною», зображували її з дитиною на руках.

Поклоніння цій богині було широко поширене серед різних народів античності, й ім'я Астарта, в різних формах, було загальноприйнятим. В її культ входила священна проституція.[1]

Вавилоно-ассірійська Іштар[ред.ред. код]

Одна з богинь ханаанців, вважалась дружиною Ваала. Часто її зображали оголеною з непристойно збільшеними статевими органами.

Філістимлянська Ашторет[ред.ред. код]

3амість ніг мала риб'ячий хвіст. З цим пов'язували легенди про її обернення на рибу в Ієрополі й уявлення про неї як божество життєдайної вологи. При храмах були священні страви з рибою. Філістимляни називали її Ашторет і вважали богинею війни, як це видно з біблійної розповіді про поразку першого ізраїльського царя Саула. Там розповідається, що його зброю поклали в храм Астарти.[2] Професор Джон Носс (John B. Noss) у своїй книжці «Релігії людства» пише:[3]

« Інколи вона хапала в руку меча, стрибала оголеною на коня і стрімголов неслася на криваву різню.  »

Але, загалом Астарта була богинею плодючості і найвидатнішою частиною її поклоніння були оргії в храмах або ж на пагорбах присвячених поклонінню Ваалові, де прислуговували храмові утриманці, що займалися жіночою та чоловічою проституцією.

Сирійська Атаргатіс, Деркето[ред.ред. код]

Монета Деметрія III Евкера із зображенням Атаргатіс з Ешкелона.

Атаргатіс (грец. Atargatis), також Деркето́ (грец. Δερκεθώ) — сірійська богиня родючості, шанована в північній Сирії, частково в хананейців і фінікійців. Лукіан у трактаті «Про сірійську богиню» описує такий храм і його культи. Лукіанова Сірійська богиня, будучи тотожною з Атаргатіс, загалом має риси, запозичені від фрігійської Кібели. Культ Атаргатіс позначений синкретизмом.

Атаргатіс була одним з найшанованіших божеств елліністичного світу.

Давня Греція та Рим[ред.ред. код]

З 3 століття до н. е. культ Аштарти приник у Грецію, де її ототожнювали з Афродітою[4].

У Римі культ Астарти набув поширення у 1 століття до н. е., Атаргатіс шанували під ім'ям Сірійської богині (Деа Сиріа)[4]. Зображувалась у вигляді напівжінкою-напіврибою.

Радянське трактування[ред.ред. код]

Пізніше християнська міфологія назвала «богородицю» Марію «царицею небесною», теж зображуючи її з дитиною.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Людство в пошуках Бога» Wachtturm-Gesellschaft, 2001 рік, стор. 45.
  2. 1 Самуїла 31:10
  3. (англ.) John B. Noss Insight on the Scriptures. том 1, стор. 193.
  4. а б Ботвинник М. Н., Коган М. А., Рабинович М. Б., Селецкий Б. П. Мифологический словарь. Изд. 3-е, доп. М., Просвещение, 1965
  5. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

Література[ред.ред. код]

  1. Словник античної міфології
  2. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.


божество Це незавершена стаття про божество.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.