Фінікія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фінікі́я (грец. Φοινίκη) — стародавня країна, що знаходилася на узбережжі Середземного моря (на території сучасних Лівану, Сирії і Ізраїлю). Мешканці країни, фінікійці (грец. Φοίνικες), створили могутню цивілізацію з розвиненими ремеслами, морською торгівлею і багатою культурою. Фінікійська писемність стала однією з перших зафіксованих в історії систем складового фонетичного листа. Найвищий розквіт фінікійської цивілізації доводиться на 1200—800 р. до н. е. В VI столітті до н. е. Фінікію завоювали перси, а у 332 до н. е. — Олександр Македонський.
Зараз є деяка невпевненість чи можливо розглядати фінікійців як етнос. Їхня цивілізація була зосереджена в містах, на кшталт стародавньої Греції. Кожне місто було незалежною політичною одиницею, кожне місто могло вступити у війну з іншим містом, або співробітничають в лігах або альянсах. Тір і Сідон були найбільш могутніми фінікійськими державами в Леванті.
Фінікійці говорили фінікійською мовою, найбільш наближеною до ханаанської мови семітської мовної сім'ї. Фінікійський алфавіт — предок фактично всіх сучасних європейських алфавітів. Через їх морську торгівлю, фінікійці розповсюдили використання алфавіту на Північну Африку і Європу, де алфавіт запозичили греки.
Головні міста Фінікії — Акко, Ахзів, Тір (сучасний Сур), Цараат (Сарепта), Сідон (сучасна Сайда), Берута (сучасний Бейрут), Бібл (Гебал), Тріполі і Арвад. Іноді до фінікійських міст відносять також і розташований на північ від Фінікії Угаріт (сучасна Рас-Шамра).
Зміст |
[ред.] Етимологія
Назва Фінікія (Діяння .11:19; 15:3; 21:2) походить, ймовірно, від грецького φοινως — «багряний», можливо, так греки називали цю землю і її народ по головному предмету торгівлі (пурпуру); інше, правдоподібніше його пояснення — «країна червоного сонячного божества Фенікса» (Φοϊνιξ), що з'являвся зі сходу.
[ред.] Історія
Археологам, мовознавцям, і релігієзнавцям важко відокремити фінікійців від інших ханаанців. Проте, фінікійці унікальні в їх чудових морехідних досягненнях.
Деяки вчені вважають що спочатку фінікійці не були семітами, а лише після міграції семітів між 2300 і 2100 до н. е. з Благодатного Півмісяця перейшли на семітську мову.
За Геродотом, Фінікія тягнулася від Посидія до Палестини. При Селевкідах її вважали від Орфосії (гирло Нар-Беріда) до гирла Нар-Зерка. З пізніших географів одні (наприклад Страбон) вважають Фінікією увесь беріг до Пелусія, інші південну межу її поміщають у Кесарії і Карміли.
Тільки римський пізній провінційний поділ розповсюдив ім'я Фінікії на прилеглі до смуги внутрішні області до Дамаску, а згодом стало розрізняти Фінікію Приморську від Ліванської. При Юстініані навіть Пальміра була включена до складу останньої. У Мк 7:26 мовиться про «сирофіникіянах», щоб таким чином відрізнити їх від африканських фінікійців, яких римляни називали «пунами».
[ред.] Фінікія в Біблії
Для фінікійців в Біблії немає збірного імені. Як нащадки Ханаана, вони іменуються «хананеями» (Побут. 10:19; Іов 40:25; Ос. 12:7) або названі по їх найголовніших містах, перш за все Сидону (Суд. 3:3; 10:6; 3 Цар. 5:6; Ієз. 27:8) і Тіру (Пс. 82:8; 86:4). Предками фінікійців в Біблії названі Ханаан і Хам (Побут. 10:6,15).
Прибережне положення фінікійських міст сприяло розвитку торгівлі. Встановлено, що вже в II тисячолітті до н. е. існували торгові зв'язки між фінікійськими містами і Єгиптом. Період найвищого підйому торгівлі фінікійців почався біля 1200 р. до н. е., коли внутр. області Палестини були зайняті ізраїльтянами, а Сирія — арамеями.
Окремі фінікійські міста перетворилися на самостійні міста-держави. У ранній період головну роль грав Сидон, пізніше його місце зайняв Тір. Фінікійські міста готові були швидше платити дань материковим державам, за умови, що ті не заважатимуть їх торгівлі, чим вести довгі війни за незалежність. У пошуках дешевої сировини і нових ринків збуту фінікійці плавали по всьому Середземному морю, доходили до Атлантичного узбережжя Іспанії і навіть — до Британських островів, звідки везли олово.
Їх опорні пункти знаходилися в Іспанії, в Сицилії, на Сардинії і Корсиці; але найбільше значення придбали північноафриканські колонії, і перш за все Карфаген, найнебезпечніший супротивник Риму. Фінікійський флот, посланий фараоном Нехо (Нехао), зробив плавання навколо Африки. Яскравий опис фінікійської торгівлі даний в книзі Іезекиля (Ієз. 27).
[ред.] Стосунки з іншими народами регіону
Від фінікійців греки отримали знання про виробництво скла і перейняли алфавіт. Прогнози пророків про прийдешній суд над Тіром (Іс. 23; Ієз. 26—28) збулися, коли після періоду перського панування Олександр Македонський завоював і зруйнував це місто. Незабаром, проте, Тір був відновлений. Важким ударом для фінікійської торгівлі згодом стало падіння і остаточне руйнування Карфагену. У римську епоху Фінікія увійшла до провінції Сирія.
Стосунки Фінікії з Ізраілем носили епізодичний характер. У часи Давида і Соломона тірський цар Хірам надавав Ізраїлю економічну допомогу і надавав фінікійських майстрів для будівництва флоту і мореплавців для його експлуатації. Одруження Ахава на Іезавелі, дочки сидонського царя Ефваала, мало важливе політичне значення, але справило згубний вплив на ізраїльську релігію. У Деяниях Фінікія згадується як земля, через яку проходив шлях від Єрусалима до Антиохії (Діє. 11:19; 15:3). Для Ілії (3 Цар. 17:9), як і для Ісуса (Мф. 15:21), ця область, що лежала за межами Ізраїлю, була місцем, куди вони час від часу йшли у пошуках самоти для роздумів і молитви.
Від античних авторів (перш за все Філон ) відомо про міфології Фінікії.
[ред.] Джерела
[ред.] Посилання
- ↑ Phoenicia (English). The Encyclopedia of World History, Sixth edition 1. Houghton Mifflin Company (2001). Процитовано 2008-12-11.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
