Демографічна історія Чорногорії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Демографічну історію Чорногорії можна продемонструвати через результати переписів та офіційні документи, де згадується демографічний склад.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Дукля, сьогоднішня південна частина Чорногорії, за часів Стефана Воїслава, була заселена сербами.[1]

У різних документах зазначалося, що мешканці Середньовічної Дуклі чи Зети були сербами, але також проживали ще італіки, албанці та волохи. Мовою, якою користувались жителі, була в основному старослов'янська, хоча в ранні часи вищі верстви населення вживали також латинську та грецьку.

Про період з XV по XVII століття відомо небагато. У ці роки сотні сімей чорногорців переїхали до південної частини Паннонії, яку серби залишили, шукаючи притулку в Габсбурзькій монархії.

1614 рік[ред. | ред. код]

Маріано Боліцца з Котора був державним службовцем Венеціанської Республіки. Головною метою його звіту за 1614 рік та опису Скадарського санджака — було надання інформації про сухопутні шляхи для їх кращого використання місцевими кур'єрами, які передавали офіційну кореспонденцію з Венеції до Константинополя та назад, а також дослідити військовий потенціал території. На початку XVII століття він надав досить детальний огляд міст і сіл Чорногорії та північної Албанії. У звіті було зроблено висновок про етнічну чорногорську більшість території, тоді як албанська меншина була присутня в регіоні Шкодри.[2]

XVIII століття[ред. | ред. код]

Йован Стефанов Балевич, з племені Братоножичів, який згодом став майором російської армії, написав у Петербурзі у 1757 р. «Коротку та об'єктивну характеристику теперішнього стану Чорногорії», де повідомив наступне: «Всі жителі Чорногорії є етнічними слов'янами та конфесійно — православними. Хоча вони не є компетентними в певних галузях, через відсутність шкіл, але від природи є здібними, особливо зі зброєю... Кількість чорногорських воїнів, які вільно проживають на вершинах Чорногорії та яких турки називають непокірними, не перевищує 5 000... У Чорногорії немає ремісників та шкіл, окрім монастиря Цетиньє, який знаходиться в архієпископській резиденції, де священики навчаються читання та письма чорногорською мовою за фінансуванням архієпископа...Чорногорці зараховують до себе такі слов'янські племена: Кучи, Братоножиці, Доні і Горні Васоєвичі, Пипери, Морачани, Бєлопавличі — всі вони є православними, але османськими громадянами. Вони також вважають чорногорськими деякі католицькі племена: Хоти, Клименти, Груди, Тузи, Скривали, Хузи, Мальтези, Кастрати»[3]

У 1766 році Митрополит Сава називав свій народ «чорногорцями».[4]

XIX століття[ред. | ред. код]

Відповідно до перепису, який відбувся у 1863 та 1864 роках, у Чорногорському князівстві проживало 196 230 осіб, з них 99 889 чоловіків та 96 339 жінок[5].

В 1882 році Бернард Шварц написав про 160 000 людей, які мешкають у Князівстві Чорногорія. Хоча зазвичай кількість мешканців Чорногорії того періоду оцінюють у 230 000 осіб.

1900[ред. | ред. код]

В 1900 році, відповідно до міжнародних джерел, Князівство Чорногорія мало 311 564 людей. Релігійний скад був такий:

За грамотністю:

  • 77 % неписьменних
  • 23 % письменних

В князівстві проживало близько 5 000 албанців та 800 ромів.

1905 ― 1909[ред. | ред. код]

У 1905 році 6 674 чорногорців емігрували в інші країни (здебільшого в США).

У 1906 році було 4 346 емігрантів.

У 1907 кількість жителів Чорногорії оцінено в 282 000 осіб.

1909[ред. | ред. код]

Офіційний перепис населення, який відбувся у 1909 році, був оснований на релігійній приналежності мешканців Чорногорії.

Загалом нараховано 317 856 жителів князівства. Релігійний склад населення:

  • православні ― 94,38 %
  • інші (здебільшого мусульмани)

1913 ― 1914[ред. | ред. код]

Всього: 615 035 жителів

1921[ред. | ред. код]

У 1918 Чорногорія ввійшла в Королівство Сербів, Хорватів і Словенців. У 1921 уряд організував перепис населення, який враховував релігійну приналежність та рідну мову мешканців Чорногорії. До категорії «серб або хорват» зараховували всіх респондентів, рідною мовою яких була сербська. У муніципалітетах Андрієвиці, Бару, Колашина, Никшича, Подгориці та Цетинє, які в переписі віднесли до території Чорногорії, нарахували 199 227 мешканців. Серед них:

  • сербохорватів ― 181 989 (91,35 %)
  • албанців ― 16 838 (8,45 %)

Общини Беране та Бієло-Полє, які зараз у складі Чорногорії, тоді віднесли до регіону «Стара Сербія»:

  • Беране ― 23 864 мешканців, серед них сербів 23 561 (98,73 %)
  • Бієло-Полє ― 26 147 мешканців, серед них 26 136 сербів (99,96 %)

1931 рік[ред. | ред. код]

Перепис населення 1931 року також проводило Королівство Югославія, але дані оприлюднені вже в комуністичній Югославії. Результати, враховуючи нинішні межі Чорногорії:

Мешканці Чорногорії
православні
  
272 702 (75,74 %)
католики
  
26 070 (7,24 %)
мусульмани
  
61 038 (16,95 %)
сербохорватська мова
  
339 955 (94,42 %)
албанська мова
  
18 098 (5,03 %)
Разом: 360 044 мешканців

1948 рік[ред. | ред. код]

У 1945 р., після Другої світової війни, була утворена комуністична Югославія, а Чорногорія була проголошена однією з республік, що входять до її складу. Перепис 1948 року та наступні були проведені вже Республікою Чорногорія.

Мешканці Чорногорії (за переписом 1948 року)
чорногорці
  
342 009 (90,67 %)
албанці
  
19 425 (5,15 %)
хорвати
  
6 808 (1,8 %)
серби
  
6 707 (1,78 %)
мусульмани
  
387 (0,1 %)
інші
  
1 860 (0,52 %)
Разом: 377 189 мешканців. До категорії «Інші» ввійшли: словенці (484), німці (375), росіяни (277), італійці (162), роми (162), македонці (133), чехи (93) та угорці (62)

1953 рік[ред. | ред. код]

Населення Чорногорії за переписом 1953 року
чорногорці
  
363 686 (86,61 %)
албанці
  
23 460 (5,58 %)
серби
  
13 864 (3,3 %)
хорвати
  
9 814 (2,33 %)
югослави
  
6,424 (1,52 %)
інші
  
2 625 (0,66 %)
Разом: 419 873 мешканців

Цей перепис свідчить про формування югославської нації.

1961 рік[ред. | ред. код]

Населення Чорногорії за переписом 1961 року
чорногорці
  
383 988 (81,37 %)
мусульмани
  
30 665 (6,5 %)
албанці
  
25 803 (5,47 %)
серби
  
14 087 (2,99 %)
хорвати
  
10 664 (2,26 %)
югослави
  
1 559 (0,33 %)
Разом: 471 894 мешканців

У 1968 році комуністичний уряд Югославії запровадив нову приналежність — етнічні мусульмани.

1971 рік[ред. | ред. код]

Населення Чорногорії за переписом 1971 року
чорногорці
  
355 632 (67,15 %)
мусульмани
  
70 236 (13,26 %)
серби
  
39 512 (7,46 %)
албанці
  
35 671 (6,74 %)
югослави
  
10 943 (2,07 %)
хорвати
  
9 192 (1,74 %)
Разом: 529 604 мешканців

1981 рік[ред. | ред. код]

Результати перепису 1981 року:

Всього: 584 310 жителів
: чорногорці : 400 488 (68,54 %)
: етнічні мусульмани : 78 080 (13,36 %)
: албанці : 37 735 (6,46 %)
: югослави : 31 243 (5,35 %)
: серби : 19 407 (3,32 %)
: хорвати : 6 904 (1,81 %)
: роми : 1 471 (0,25 %)
: македонці : 875 (0,15 %)
: словенці : 564 (0,1 %)
: угорці : 238 (0,04 %)
: німці : 107 (0,02 %)
: росіяни : 96 (0,02 %)
: італійці : 45 (0,01 %)
: інші: 816 (0,14 %)
: немає відповіді: 301 (0,05 %)
: регіональна приналежність: 1 602 (0,27 %)
: невідомо: 4 338 (0,74 %)

1991 рік[ред. | ред. код]

Результати перепису 1991 року:

Етнічна структура[ред. | ред. код]

: чорногорці: 380 467 (61,86 %)
: етнічні мусульмани: 89 614 (14,57 % )
: серби: 57 453 (9,34 %)
: албанці: 40 415 (6,57 %)
: югослави: 26 159 (4,25 %)
: хорвати: 6 244 (1,02 %)
: роми: 3 282 (0,53 %)
: македонці: 1 072 (0,17 %)
: словенці: 369 (0,06 %)
: угорці: 205 (0,03 %)
: німці: 124 (0,02 %)
: росіяни: 118 (0,02 %)
: італійці: 58 (0,01 %)
: інші: 437 (0,07 %)
: немає відповіді: 1 944 (0,32 %)
: регіональна приналежність: 998 (0,16 %)
: невідомо: 6 076 (0,99 %)

Мовна ситуація[ред. | ред. код]

Релігійний склад населення[ред. | ред. код]

2003 рік[ред. | ред. код]

Перепис 2003 року був проведений владою Чорногорії, яка на той час разом із Сербією утворювала державу Сербія та Чорногорія.

Етнічний склад[ред. | ред. код]

Цей перепис засвідчив формування боснінської нації, хоча деякі люди все ще вважають себе етнічними мусульманами. Окрім цього, залишилося мало людей, які зараховують себе до югославів. Але найбільша різниця, порівняно з переписом 1991 року, — це різке зростання самоідентифікації багатьох жителів як сербів, чого не було у Соціалістичній Югославії.

Мовний склад населення[ред. | ред. код]

Релігійний склад[ред. | ред. код]

2011 рік[ред. | ред. код]

Загалом на 2011 рік у Чорногорії проживало 620 029 осіб.

Етнічний склад населення[ред. | ред. код]

Мовний склад населення[ред. | ред. код]

Релігійний склад населення[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Early Medieval Balkans by John Van Antwerp Fine, 1983(англ.)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 4 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
  3. Short historic-geographical description of Montenegro [Архівовано 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.]- Jovan Stefanov Balevic(англ.)
  4. Vukcevich, Bosko S. (1990). Diverse forces in Yugoslavia: 1941-1945. с. 379. ISBN 9781556660535. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. Sava Petrovich [...] Montenegrian nation (nacion)(англ.)
  5. Sundečić, Jovan, ed. (1865). Orlić: Crnogorski godišnjak stari i novi za prostu godinu 1865. Cetinje: Kneževska pečatnja. с. 75.(англ.)