Ентоні Квінн
| Ентоні Квінн Anthony Quinn |
|
Ентоні Квінн у фільмі «Голос Ла Раса» (The Voice of La Raza), 1972 рік |
|
| Ім’я при народженні | Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn |
| Народження | 21 квітня 1915 Чіауа, Мексика |
| Дата смерті | 3 червня 2001 (86 років) Бостон, США |
| Громадянство | |
| Рід діяльності | кіноактор, художник, письменник |
| Роки діяльності | 1936 — 2001 |
| Дружина | Катрін ДеМілле (1937—1965) Йоланда Аддолорі (1966—1997) Кеті Бенвін (1997-2001) |
| Сторінка в інтернеті | www.anthonyquinn.com |
| Нагороди | |
|---|---|
|
«Оскар» (1952, 1956) |
|
Е́нтоні Квінн (англ. Anthony Quinn, повне ім'я ісп. Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn, *21 квітня 1915, Чіауа, Мексика — †3 червня 2001, Бостон, США) — американський актор кіно, письменник і художник мексиканського походження.
Зміст |
Біографія [ред.]
Дитинство і молоді роки [ред.]
Ентоні Квінн народився 21 квітня 1915 року у Чіауа, Мексика в родині ірландського оператора[1] та мексиканської з ацтекськими коріннями революціонерки у самому розпалі Мексиканської революції. Згодом родина переїхала до США — у околиці Лос-Анжелесу в Каліфорнії.
Ентоні Квінн займався в драматичній школі. Свою акторську кар'єру розпочав у театрі «У воріт» — грав у п'єсах «На дні» і «Чисті постелі», що розповідали про перепитії мешканців нічліжки. У 1936 році у віці 21 року він знявся в декількок кінокартинах — дебютна стрічка «Пароль» (англ. Parole), де втілив образ гангстера.
У своїх наступних фільмах (1940-і роки) Е. Квінн особливо вдало інтерпретує на екрані ролі «етнічних злодіїв» — грав індіанців, «був» іспанцем, філіппінцем, мексиканцем, китайцем тощо.
У 1947 році Е. Квінн став натуралізованим громадянином США[2]. Розчарувавшись у своїх кіноролях, Квінн у цьому ж (1947) році пішов на Бродвей. У знаменитій виставі Еліа Казана «Трамвай "Бажання"» він грав Стенлі Ковальського по черзі з Марлоном Брандо і, на думку знавців, був не тільки не гірше, але часом і достовірніше улюбленця театральної публіки.
Пік кінокар'єри (1950— сер. 1960-х рр.) [ред.]
На кіноекрани Ентоні Квінн повернувся на поч. 1950-х, спеціалізуючись на втіленні героїв-мачо здебільшого у вестернах. У 1952 році, у 37 років, до Ентоні Квінна прийшла всесвітня слава, після того як він зіграв з Марлоном Брандо у малобюджетній стрічці «Віва Сапата !» (Viva Zapata !, 1951). На роль Еуфеміо — корисливого і хитрого брата головного героя у фільмі його запропонував і запросив Еліа Казан. За цю роль актор отримав кінопремію «Оскар» (за роль другого плану, 1952).
Відтоді у 1950—60 роках Е. Квінн багато знімається у найвідоміших режисерів світу, зокрема, в 1950-х — активно в європейських кінорежисерів: італійців Федеріко Фелліні, Пйєтро Франчізі, Маріо Камеріні і француза Жана Делануа. Найвідоміші і найяскравіші ролі цього тріумфального для актора періоду — роль циркача Дзампано у драмі Федеріко Фелліні «Дорога» (La strada, 1954), роль горбаня Квазімодо у французькій версії «Собору Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1956) та відображення на екрані французького художника Гогена у фільмі «Жага життя» (Lust for Life, 1956), за що актор отримав свого другого «Оскара».
Перша половина 1960-х років — пікові у кінокар'єрі актора. У 1962 році він зіграв вождя бедуїнів Ауда абу Тайї (Auda abu Tayi) у стрічці «Лоуренс Аравійський» (Lawrence of Arabia), а в 1964 році втілив у кіно нетлінний образ танцюриста сіртакі Алексіса Зорби у фільмі «Грек Зорба», за що номінувався на «Оскара» як кращий виконавець чоловічої ролі у 1965 році.
Творчість Квінна у 1965—80-і роки [ред.]
Після шедеврального «Грека Зорби» Квін знявся ще майже в 40 фільмах, зокрема дуже активно у 2-й пол. 1960-х рр. — фільми «Двадцять п'ята година» (La Vingt-cinquième heure, 1967); «Черевики рибалки» (The Shoes of the Fisherman, 1969), де він зіграв львівського митрополита, якого згодом обраного папою римським; «Таємниця Санта Вікторії» (The Secret of Santa Vittoria, 1969) тощо.
У 1970 — на поч. 80-х роки Е.Квінн активно співпрацює з телебаченням (знімається в кіносеріалах), грає в театрі та кіно. До найвизначніших робіт цього періоду актора належать — роль шахрая Філіппа Бенґа (Philipp Bang) у стрічці «Блеф, історія обману і шахрайства» (Bluff - Storia di truffe e di imbroglioni, 1976); роль Хамзи у стрічці про початки ісламу «Мухаммед, посланник Бога» (Mohammad, Messenger of God, 1977); роль Кайфаса у фільмі «Ісус з Назарету» (Gesu di Nazareth, 1977); роль легендарного ватажка бедуїнів Омара Мухтара у «Пустельному леві» (the Lion of the Desert, 1982)[3] та вдале відновлення ролі грека Зорби у мюзиклі в 1983 році, який відтоді витримав 362 вистави.
У 2-й пол. 1980-х років відмітними ролями актора стали гра в стрічках «Онассіс — найбагатша людина на землі» (Onassis: The Richest Man in the World, 1987); «Привиди цього не можуть» (Ghosts Can’t Do It, 1990) і «Помста» (Revenge, 1990).
У 1987 році Ентоні Квінна було нагороджено премією «Золотий глобус» за життєві досягнення у галузі кіномистецтва.
1990-2000-і роки [ред.]
Кар'єра актора уповільнилась у 1990-і, хоча і в цей час актор активно продовжує зніматися — у стрічках «Зрозуміє лише самотній» (Only the Lonely, 1991), «Тропічна лихоманка» (Jungle Fever, 1991); «Останній герой» (Last Action Hero, 1993); «Прогулянка у хмарах» (A Walk in the Clouds, 1995) тощо. У 1994 році Е.Квінн зіграв Зевса у 5 епізодах телесеріалу «Геркулес» (Hercules: The Legendary Journeys), однак відмовився від подальшої співпраці, і роль було передано іншим акторам.
В останні роки свого життя актор жив в Італії, рідко знімався в кіно, в основному займався живописом і створював скульптури[4].
У квітні 2000 року Е. Квінн приїхав у рідне мексиканське містечко і був прийнятий, як голова держави. Там він побачив нарешті власне зображення заввишки 10 метрів. Мексиканці одностайно обрали його своїм національним героєм[5].
3 червня 2001 року у віці 86 років у Бостоні (США) Ентоні Квінн помер, оточений численними членами родини.
Особисте життя і хобі [ред.]
Ентоні Квінн одружився вперше в 21 рік (1936). Його дружині Кетрін було 26, і вона народила йому п’ятеро дітей.
У 1966 році, у віці 50 років, він знову одружився — з 30-річною художницею по костюмах Йоландою він прожив 10 років, наживши разом з нею трьох синів.
У 82 роки (1997 рік) Квінн одружився зі своєю секретаркою Кеті, яка на той час вже мала від нього двох дітей.
Останні роки життя актор провів із Кеті та двома наймолодшими дітьми. У майстерні він бачив море з двох боків. Він писав картини та робив скульптури, мріючи присвятити залишок життя мистецтву.
Фільмографія [ред.]
Ентоні Квінн знявся у понад 130 фільмах найвідоміших кінорежисерів світу, більшість з яких стали кінокласикою. Сценарії багатьох стрічок, у яких зіграв Е.Квінн, написані на основі класичних творів світової літератури.
Актор втілив на екрані образи численних індіанців та мексиканців, філіппінця, китайця, індуса, арабів (алжирця і марокканця), ескімоса, іспанського матадора, греків (бідного танцюриста сіртакі Алексіса Зорбу і найбагатшу людину планети Арістотеля Онассіса), гунського ватажка Аттілу, французького художника-імпресіоніста Гогена, Квазімодо... Про себе він казав без зайвої скромності: «Я народився з дещицею таланту і мені пощастило»[6].
| Рік | Українська назва стрічки | Оригінал назви стрічки |
|---|---|---|
| 1936 | Пароль | Parole |
| 1936 | Герой прерій | The Plainsman |
| 1938 | The Buccaneer | |
| 1939 | Юніон Пасифік | Union Pacific |
| 1940 | Місто бійки | City for Conquest |
| 1941 | They Died with Their Boots On | |
| 1941 | Кров і пісок | Blood and Sand |
| 1942 | Larceny, Inc. | |
| 1942 | Шлях на Марокко | Road to Morocco |
| 1943 | The Ox-Bow Incident | |
| 1943 | Чорний лебідь | The Black Swan |
| 1943 | Ґвадалканальський щоденник | Guadalcanal Diary |
| 1944 | Індіанець Буфало Біл | Buffalo Bill |
| 1945 | Під китайським небом | China Sky |
| 1945 | Back to Bataan | |
| 1946 | Каліфорнія | California |
| 1947 | Синбад Мореход | Sindbad the Sailor |
| 1947 | Чорне золото | Black Gold |
| 1947 | Тайкун | Tycoon |
| 1951 | The Brave Bulls | |
| 1951 | Mask of the Avenger | |
| 1951 | Віва Сапата! | Viva Zapata! |
| 1952 | Місто біля моря | City Beneath the Sea |
| 1952 | Супроти всіх прапорів | Against all Flags |
| 1952 | Світ у його руках | The World in his Arms |
| 1952 | Бригантина | The Brigand |
| 1953 | На сході Суматри | East of Sumatra |
| 1953 | Ride, Vaquero! | |
| 1953 | Blowing Wild | |
| 1953 | Семінол | Seminola |
| 1953 | Сільська кавалерія | Cavalleria rusticana |
| 1954 | Довге очікування | The long wait |
| 1954 | Заборонені жінки | Donne proibite |
| 1954 | Дорога | La Strada |
| 1954 | Аттіла | Attila, flagello di dio |
| 1954 | Одіссея | Ulisse |
| 1955 | Сім золотих міст | Seven Cities of Gold |
| 1955 | Гола вулиця | The Naked Street |
| 1955 | Матадор | The Magnificent Matador |
| 1956 | Собор Паризької Богоматері | Notre-Dame de Paris |
| 1956 | Шалена вечірка | The Wild Party |
| 1956 | Жага життя | Lust for Life |
| 1956 | Чоловік із Ріо | The Man from Del Rio |
| 1957 | Дорога назад | The Ride Back |
| 1957 | Wild is the Wind | |
| 1957 | Край річки | The River’s Edge |
| 1958 | Чорна орхідея | The Black Orchid |
| 1958 | Hot spell | |
| 1958 | Останній потяг з Ґан Хіллу | Last Train from Gun Hill |
| 1959 | Білі тіні | Ombre bianche |
| 1959 | Warlock | Warlock |
| 1960 | Стволи Навароне | The Guns of Navarone |
| 1960 | Heller in Pink Tights | |
| 1960 | Портрет дами у чорному | Portrait in Black |
| 1961 | Варавва | Barabba |
| 1961 | Requiem for a Heavyweight | |
| 1962 | Лоуренс Аравійський | Lawrence of Arabia |
| 1963 | Вендетта сіньйори | La vendetta della signora |
| 1963 | Behold a Pale Horse | |
| 1964 | Надзвичайна пригода Марко Поло | La fabuleuse aventure de Marco Polo |
| 1964 | Грек Зорба | Zorba, the Greek |
| 1964 | Буря на Ямайці | A High Wind in Jamaica |
| 1966 | Загублена команда | Lost Command |
| 1966 | 25-а година | La Vingt-cinquième heure |
| 1966 | The Happening | |
| 1967 | Авантюрист | L’avventuriero |
| 1967 | Сан-Себастьян | La bataille de San Sebastian |
| 1968 | Черевики рибалки | The Shoes of the Fisherman |
| 1968 | Маг | The Magus |
| 1969 | Таємниця Санта-Вікторії | The Secret of Santa Vittoria |
| 1969 | Прогулянка у весняну зливу | A Walk in the Spring Rain |
| 1969 | Мрія королів | A Dream of Kings |
| 1970 | Революції на мить | Revolutions per Minute |
| 1970 | Останній боєць | The Last Warrior |
| 1971 | Місто | The City |
| 1972 | 110-а вулиця | Across 110th Street |
| 1972 | Аміґос | Los amigos |
| 1973 | Мертвий дон | The Don Is Dead |
| 1974 | Марсельський контракт | The Marseille Contract |
| 1976 | Блеф, історія обману і шахрайства | Bluff - Storia di truffe e di imbroglioni |
| 1976 | Мухаммед — посланець Бога | Al-Risalah |
| 1976 | Спадщина Феррамонті | L’eredita Ferramonti |
| 1977 | Ісус з Назарету | Gesu di Nazareth |
| 1977 | Грецький магнат | The Greek Tycoon |
| 1977 | Тигри не плачуть | Tigers Don’t Cry |
| 1978 | Пассаж | The Passage |
| 1978 | Караванщик | Caravans |
| 1979 | Діти Санчеса | The Children of Sanchez |
| 1979 | Пустельний лев | Omar Mukhtar – Lion of the Desert |
| 1980 | Саламандра | The Salamander |
| 1981 | Високий ризик | High Risk |
| 1982 | Валентина | Valentina |
| 1987 | Онассіс — найбагатша людина на землі | Onassis: The Richest Man in the World |
| 1987 | Острів скарбів | L'isola del tesoro |
| 1988 | Реґіна | Regina |
| 1988 | Чоловіча пристрасть | Pasion de Hombre |
| 1989 | Старий і море | The Old Man and the Sea |
| 1990 | Привиди цього не можуть | Ghosts Can’t Do It |
| 1991 | Помста | Revenge |
| 1991 | Зірка для двох | A Star for Two |
| 1991 | Зрозуміє лише самотній | Only the Lonely |
| 1991 | Мобстерс | Mobsters |
| 1991 | Тропічна лихоманка | Jungle Fever |
| 1993 | Це не може бути коханням | This Can’t Be Love |
| 1993 | Останній герой | Last Action Hero |
| 1994 | Геркулес (ТБ-серіал) | Hercules |
| 1994 | Кохати когось | Somebody to Love |
| 1995 | Прогулянка у хмарах | A Walk in the Clouds |
| 1996 | Сім служників | Seven Servants |
| 1996 | Gotti | |
| 2001 | Янгол помсти | Avenging Angelo |
Цікаві факти [ред.]
-
-
-
-
-
-
-
- Ентоні Квінн, будучи мексиканцем-іммігрантом у США, користувався особливою популярністю в «етнічних» і емігрантських кінорежисерів — його знімали емігрант з Туреччини, син грецьких батьків Еліа Казан; у 1957 і 1960 роках син іммігрантів-євреїв з Угорщини Джордж Кукор (George Cukor), у 1964 році шотландець А. Макендрік (Alexander Mackendrick), у 1976 і 1979 роках сирійсько-американський кінорежисер Мустафа Аккад (Moustapha Akkad) і також кінорежисери українського походження — Анатоль Литвак у 1940 році і Едвард Дмитрик у 1945 і 1959 роках.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
- Згідно з деякими джерелами, саме Ентоні Квінн «вигадав» танець сіртакі — зламавши ногу у день зйомок, коли мали фільмувати танець, Ентоні Квінн заспокоїв режисера Міхаліса Какоянніса тим, що знає трохи інший (ніж за сценарієм) танець, назвавши його при цьому «сіртакі» — про це актор розповідає у своїй автобіографії (див. Сіртакі).
-
-
-
-
-
-
Примітки [ред.]
- ↑ пізніше у своїй автобіографії «Первородний гріх: автопортрет Ентоні Квіна» (англ. The Original Sin: A Self-Portrait by Anthony Quinn) сам актор відкидатиме факт, що його батько був ірландцем
- ↑ Боографія Ентоні Квінна (1915-2001) на Film Reference.com
- ↑ фільм неоднозначно був сприйнятий критикою
- ↑ Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net
- ↑ Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com
- ↑ Там же
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Anthony Quinn |
- Веб-сторінка, присвячена Ентоні Квіну (англ.)
- Anthony Quinn на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net (укр.)
- Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com (укр.)
|
||||||||
