Друскінінкай

Друскінінкай Druskininkai
Основні дані
Країна	Литва
Магдебурзьке право	1893
Населення	18 233 (2001)
Географічні координати	54°01′ пн. ш. 23°58′ сх. д.
Міська влада

Друскінінка́й (лит. Druskininkai, пол. Druskieniki, рос. Друскеники) — курортне місто на півдні Литви, самостійна адміністративна одиниця, яка входить в Алітуський повіт.

Положення й загальна характеристика

Розташований на правому березі Німана при впадінні в нього Ратничої, за 129 км від Вільнюса, за 128 км від Каунаса і за 42 км від Гродно.На автошляховому переїзді між Друскінінкаєм і Гродно проходить державний кордон, що розділяє Білорусію і Литву. Кінцева станція залізничної гілки (19 км) від лінії Вільнюс - Гродно. Бальнеологічний, грязьовий і кліматичний курорт.

Населення

В 1970 налічувалося 11 тис. жителів, улітку 2003 - 17 601 у міській рисі, а разом з околишніми селами налічувалося 25 075 жителів. Серед них 21 750 католиків, 820 православних, 220 євреїв, 40 свідків Ієгови, 21 євангеліст-реформат й ін.

Назва

Перше згадування села Друскеники відноситься до 1563, Литовська Метрика. Назва походить від рідкого литовського слова druskininkas — той що займається соляним промислом, а швидше за все - від слова "druska" (тобто "сіль").

Історія

Статус курорту Друскеники одержали в 1793 г., коли особистим лікарем польського короля Станіслава Августа були експериментально підтверджені цілющі властивості мінеральних джерел. Популярність же мінеральні джерела придбали ще наприкінці XVII віка, коли місцевий селянин Пранас Сурутис (Сураучюс) і його діти прославилися на околицях як "цілителі".

1835 року професор Віленського університету Ігнатій Матвійович Фонберг представив на Найвище Ім'я доповідь про лікувальні властивості мінеральних джерел, після чого в 1837 м. Друскеники Найвищим Велінням Государя Миколая І були проголошені містом. Тоді й почався швидкий розвиток курорту. У першій половині XI віка під час курортних сезонів місто ставало "літньою столицею" Литви, оскільки в Європі поширилася мода перебувати "улітку на водах", а польсько-литовська знать й інтелігенція своїм патріотичним боргом думала перебування на своєму, литовському курорті.

Церква ікони Божией Матері "Всіх скорбних Радосте"

Церква ікони Матері Божої "Всіх скорбних Радосте"

Наплив хворих і поранених після Кримської війни спонукали гродненського віце-губернатора Якова Рожнова вжити заходів до встаткування в Друскениках тимчасового православного храму в приватному будинку (1857). На його ж засоби побудована церква на честь ікони Матері Божої "Всіх скорбних Радосте" (1865).

До кінця XIX століття курорт щорічно приймав до 50 000 гостей, а в період між Першими й Другий світовий війнами (перебуваючи в складі Польщі) - до 100 000 чоловік. Саме в міжвоєнні роки в Друскенінкаї була проведена серйозна модернізація курорту, перебудовані санаторії, створена сучасна для того років інфраструктура й науково-технічна база для лікування. Після окупації Східної Польщі Радянським Союзом, з осені 1939 до осені 1940 належали Білоруській РСР. З утворенням Литовської РСР і включенням її до складу СРСР після переговорів делегацій Литви й Білорусії в Гродно 1-2 жовтня 1940 Литві був переданий курорт Друскінінкай з околишніми селами, населеними переважно литовцями. У радянський час інфраструктура курорту була пристосована для масового курортного лікування й відпочинку. Діяло десять санаторіїв, за рік відпочивало ок. 400 тис. чоловік.

У Друскениках виріс М.К. Чюрльоніс, художник-символіст і композитор; у місті перебуває меморіальний дім-музей Чюрльоніса, де регулярно проходять літні музичні вечори, збори художників, і інші освітні заходи.Особливою популянністю користується музей деревяних архітектурних конструкцій «Лісове відлуння» , в якому зібрана інформація про лісові міфічні постави Литви.Цей комплекс єдиний і своєрідний і має світове значення. У Друскениках народився Жак Ліпшиц, друг і соратник Амедео Модільяні.

Посилання

• Офіційна сторінка