Карл IV Красивий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл IV Красивий
Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex
Charles IV le Bel.jpg
Король Франції
Правління 1322-1328
Коронація 21 лютого 1322
Попередник Філіп V Довгий
Наступник Філіп VI Валуа
Титули Король Наварри
Біографічні дані
Дата народження 1295
Дата смерті 1 лютого 1328(1328-02-01)
Венсен
Дружина Бланка Бургундська
Другий шлюб Марія Люксембурзька
Третій шлюб Жанна д'Евре
Династія Капетинги
Батько Філіп IV Красивий
Мати Жанна Наваррська
Arms of the Kingdom of France & Navarre (Ancien).svg

Карл IV Красивий (фр. Charles IV le Bel; *1295 - †1 лютого 1328, Венсен), король Франції з 1322 року, останній представник династії Капетингів, син Філіпа IV Красивого і Жанни Наварської.

Особисте життя[ред.ред. код]

У 1307 році взяв у дружини Бланку (Бланш) Бургундську (1296-1326). На початку 1314 року король Філіп IV Красивий наказав заарештувати своїх невісток Бланку і Маргариту Бургундську (дружину принца Людовика, майбутнього Людовика X), які скомпрометували себе з двома лицарями, братами Філіппом і Готьє д'Оне і Жанну Бургундську, дружину Філіпа де Пуатьє (майбутнього Філіпа V Довгого), за те, що їй була відома ця інтрига, але вона не донесла про це королю. Ганебну пляму, яка лягла на королівський двір, треба було змивати найжорсткішими заходами. Коханці були кастровані, з них живих здерли шкіру. Принцес кинули до в'язниці. Бланка провела в Шато-Гайяр багато років і закінчила своє життя в монастирських стінах. Так і невідомо, чи справді принцеси були винні. Із звинувачуваннями виступила їх зовиця Ізабелла Французька, яка була відома своїм злим характером[1]. Карл IV добився у Папи Івана XXII розірвання шлюбу з Бланкою Бургундською в 1322 році. 21 вересня 1322 року він одружився на Марії Люксембурзькій (1304-1324). Вона народила йому сина Людовіка, який прожив недовго (1324)[2].

Діяльність Карла IV[ред.ред. код]

Марія померла в лютому 1324 року, і вже в липні Карл взяв у дружини кузину Жанну д'Евре (1310-1371). Мав шістьох дітей, четверо з яких померли в дитинстві. В адміністративній сфері продовжував політику своїх попередників, прагнув до поступової консолідації королівської влади. Постійно мав потребу у багатій царській казні, тому використовував для цього будь-яку можливість. Отримав у Папи дозвіл на збір десятини з церкви для організації нового хрестового походу, щоб звільнити від турків Вірменію. Був стурбований чисельним зростанням чиновників і намагався полегшити фінансовий тягар казни. Передбачалося, наприклад, що жалування членам Паризького парламент у будуть виплачуватися зі штрафів (1322). Карлу вдалося збільшити королівський домен за рахунок кількох міст і багатої області Ажені. Комунальні хартії отримали при ньому Каркасон, Бурж, Дюн-ле-Руа, Сен-Кантен, Монтобан і Санс. У той же час в 1322 році ліквідував комуну Лана, в 1323 році до королівського домену був приєднаний місто Монферран в Оверні, в 1327 р. — Верден. Підтримував добрі відносини з Папським престолом, допоміг Папі в 1326, коли тому були потрібні кошти для боротьби з гібелінами. Втрутився у внутрішні справи Англії, підтримавши англійських баронів, які повстали проти Едуарда II (1324-1327). Едуард відмовився прибути на коронацію свого сюзерена Карла і французький король оголосив вельможного англійського васала бунтівником, направивши в Гієнь війська під командуванням свого дядька Карла Валуа. Війна затягувалася і до Франції приїхала Ізабелла, королева Англії та сестра Карла IV. Вона планувала домовитися з братом про узгодження дій проти чоловіка. Після повернення до Англії Ізабеллі вдалося скинути Едуарда II з трону, відправити його до в'язниці і стратити[3].

Кінець династії Капетингів[ред.ред. код]

Карл IV не залишив спадкоємців чоловічої статі і після його смерті корона перейшла до бічної гілки династії Капетингів, що було обгрунтовано посиланням на «Салічну правду» (фр. Lex Salica), яка відмовляла жінкам про перехід у спадщину земель. Королем Франції став онук Філіпа III Сміливого, син Карла Валуа і Маргарити Анжуйської, Філіп VI Валуа. На французьку корону також претендував англійський король Едуард III (1327-1377), по жіночій лінії онук Філіпа IV Красивого. Так збулось прокляття Жака Моле[4]. У Франції розпочалась династійна криза. Це стало однією з причин Столітньої війни[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://dic.academic.ru/
  2. http://dic.academic.ru/
  3. http://dic.academic.ru/
  4. Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
  5. Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Батир К. І. Історія феодальної держави Франції, М. 1975 Велика радянська енциклопедія, під. редакцією Б. А. Введенського, т. 40, М. АНСССР, 1956
  • Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
  • Падаляк Н. Г. Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007.
  • Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.
  • Усі уроки до курсу «Всесвітня історія» 7 клас, Х: «Основа», 267 с.
  • Хрестоматія з історії середніх віків: Посібник для 7 кл. /Упорядник В. М. Духопельников,-К.: Освіта, 1998.-160 с
  • http://dic.academic.ru/
  • http://lib.solo.by/ К.Рыжов. Все монархи мира. Западная Европа

Див. також[ред.ред. код]

Попередник
Філіп V Довгий
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1322-1328
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Філіп VI Валуа
Попередник
Філіп II Довгий
Blason Royaume Navarre.svg Король Наварри
1322-1328
Blason Royaume Navarre.svg Наступник
Філіп III д'Евре
Meuble héraldique Fleur de lys.svg Королі та імператори Франції 987—1870 Meuble héraldique Fleur de lys.svg
987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226
   Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII   
1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350
   Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI   
1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559
   Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II   
1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792
   Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI   
1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870
     -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III   

Королі ФранціїФранціяКапетингиВалуаБурбониБонапарти