Хрестові походи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хресто́ві похо́ди — військово-релігійні походи західно-європейського рицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього і Святої землі від «невірних».
В них брали участь феодали, міщани, селяни, купці, навіть діти.
Протягом майже двох століть, починаючи з 1095 до 1291 рр., європейські християни здійснювали походи до Палестини, у Святу землю, де воювали за Гріб Господній. Благословляв їх на битви Папа Римський.
Зміст |
[ред.] Початок
637 року - Свята земля (Палестина), якою до цього правила Візантія, була завойована мусульманам-арабам. Однак, вони продовжували пропускати християнських паломників до Єрусалима.
Становище змінилось після того, як турки-сельджуки, які захопили Єрусалим 1071 р., почали загрожувати християнській Візантійській імперії.
Ще 1074 року - папа Григорій VII виступив із закликом розпочати на Сході війну проти сельджуків. Він навіть збирався особисто очолити військо й вирушити з ним за море, однак, втягнувшись у виснажливу боротьбу за інвеституру з германським імператором, не встиг здійснити свої грандіозні плани.
1095 року - на Клермонському соборі Римський Папа Урбан ІІ закликав воїнів-християн здійснювати похід у Святу землю, щоб відвоювати Гріб Господній і захистити паломників та звільнити Палестину.
[ред.] Селяни-паломники
Перший ешелон хрестоносців склали селяни й бідні городяни. Заклик Папи знайшов у них досить гарячий відгук. З вигуками " Deus vuet"(латиною "Господня воля")тисячі хрестоносців вирушили у тривалий похід на Схід. Найпершими рушили на Єрусалим юрми погано озброєних простолюдців під керівництвом Петра Ам’єнського (на прізвисько Пустельник) та Вальтера Незаможного (Вальтер Голяк).
Зазнавши на шляху втрат вони, 1096 року, дістались Константинополя і загинули в першому ж бою під Анатолією.
[ред.] Перший хрестових похід
Вперше до походу на Церковному соборі у Клермоні 1095 року закликав Папа Римський Урбан ІІ.
Весною 1096 року, не дочекавшись лицарів, у похід рушили загони селян Франції, Німеччини і Італії. Вони були погано озброєні і недосвічені у військовій справі. У першому ж бою під столицею Нікейського султанату їхню армію знищили турки. Тільки десята частина врятувалася втечею.
Весною 1097 року в столиці Візантії зосередилися загони лицарів-хрестоносців. Головну роль в Першому Хрестовому поході грали феодали Південної Франції: граф Раймонд Тулузький, граф Роберт Фландрський, син нормандського герцога Вільгельма (майбутнього завойовника Англії) Роберт, єпископ Адемар. У поході також брали участь граф Готфрид Бульйонський - герцог Нижньої Лотарингії, його брати Болдуін і Євстафій, граф Гуго Вермандуаський - син французького короля Генріха I і граф Боемунд Тарентський.
Лицарі під проводом досвіченого нормана Боемунда Тарентського зібралися восени 1097 року і наступного року захопили Нікею, Едессу, а пізніше Кілікію і Єрусалим (1099). Вони заснували Єрусалимське королівство, а також, Антіохійське князівство, Едесське і Триполійське графства. Крім того, тут були організовані чернечо-лицарські ордени іоанітів, тамплієрів і Тевтонський орден.
[ред.] Другий хрестових похід
1144 року мосульський султан відвоював Едессу, що стало приводом для другого походу (1147—1149), який завершився невдачею.
[ред.] Третій хрестових похід
1187 султан Саладин (Салах ад Дин) розбив хрестоносців і захопив Єрусалим. Відбивати святе місто у третьому поході вирушили зі своми військами король Франції Філіпп ІІ Август, король Німеччини Фрідріх І Барбаросса і король Англії Ричард І Левине Серце.
Саладін та Ричард підписали мирну угоду щодо розподілу Святої Землі, включно з Єрусалимом. Хрестоносці заснували Друге Королівство зі столицею в Аккрі (зараз Акко). Проте, фактично єдиним успіхом походу було завоювання Кіпру, який згодом був проданий тамплієрам.
[ред.] Четвертий хрестовий похід
Був організований не проти турків-мусульман, а проти православної Візантійської імперії. Результатом четвертого походу (1202—1204) були узурпація влади імператора у Константинополі та заснування Латинської імперії.
[ред.] Решта походів
У 1212 році окремо був організований похід дітей, що як безгрішні мали відвоювати Єрусалим. До Палестини з Франції та Німеччини відправилося загалом близько 50 000 тис. дітей. Похід закінчився ганебно. Діти частково не витримали труднощів походу, а частково були продані в рабство.
Відбулося ще чотири хрестові походи — усі невдалі (1217—1221, 1228—1229, 1248—1254, 1270). А 1291 року Палестина була завойована султаном Єгипту.
[ред.] Хрестові походи проти гуситів
Всього відбулось п’ять хрестових походів проти гуситів, що їх оргаізовували імператор Священої Римської імперії та Папа Римський у період 1420 – 1431 р.р. Всі ці походи були невдалими.
[ред.] Дивись також
[ред.] Посилання
- ХРЕСТОВІ ПОХОДИ (Короткий історичний нарис)
- "Хто тут згорьований і бідний, там радітиме і багатітиме"
