Пастель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каміль Піссарро. «Бульвар Рошешуар», пастель, 1880 р.
Пастель

Пасте́ль (від лат. pastaтісто) - група художніх матеріалів, спресовані, стерті у порошок фарби, які найчастіше випускаються у вигляді м'яких кольрових олівців. Назву «пастель» мають як самі фарби, так і малюнки, створені в цій техніці.

Різновиди[ред.ред. код]

Буває трьох типів - «суха», масляна і воскова. Масляна пастель виробляється з пігмент а з льняною олією шляхом пресування. Аналогічно проводиться «суха» пастель, за тим винятком, що не використовується олія. Основу замісу воскової пастелі становлять віск вищої якості і пігменти. Олійна пастель вважається матеріалом навчальним, в той час як її сухий аналог використовується як і в навчальних цілях, так і в суто мистецьких. У техніці «сухої» пастелі широко використовується прийом «розтушовування», що надає ефект м'яких переходів і ніжності кольору.

Є два основних види пастелі:

  • тверда
  • м'яка.

М'які пастелі складаються в основному з чистого пігменту, з невеликою кількістю речовини, що пов'язує. Підходять для широких насичених штрихів. Тверді пастелі рідше ламаються, тому що містять більшу кількість речовини, що пов'язує. І чудово підходять для малюнка, адже бік палички можна використовувати для тону, а кінчик для тонких ліній і опрацювання деталей.

Вимоги до паперу[ред.ред. код]

Для малювання пастеллю потрібна фактурна поверхня, яка буде утримувати пігмент. Малюнки пастеллю зазвичай виконуються на кольоровому папері. Тон паперу підбирається індивідуально, враховуючи завдання малюнка. Білий папір заважає оцінити насиченість головних кольорів.

Три типи паперу для пастелі:

  • наждачний папір - призначений для художніх робіт, продається в аркушах великого формату;
  • пастельна дошка - виконується з крихітних частинок пробки;
  • оксамитовий папір - має бархатисту, оксамитову поверхню. При роботі з оксамитовим папером можна використовувати мінімальну кількість фіксажу.

Також можна використовувати папір для акварелі. Протонувати акварельний папір можна, використовуючи чай або каву.

Виправлення малюнка пастеллю[ред.ред. код]

Зазвичай виправлення вносять на ранніх стадіях малюнка. Для видалення великої кількості кольору використовують широкі пензлі з щетини. При цьому планшет з малюнком треба тримати вертикально, це дозволить зайвим частинкам падати вниз і не втиратися в папір. Також використовується ластик або шматочок м'якого хліба (білий - без здоби). Але цей метод непридатний при роботі з наждачним чи оксамитовим папером. Лезом бритви можна зіскоблити тонкі штрихи.

Фіксація малюнка[ред.ред. код]

Для захисту пастельного малюнка від змазування і осипання його треба зафіксувати. Для цього підійде звичайний лак для волосся або спеціальний фіксатор. Буде достатньо пари легких розпилень.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Пастель отримала свою назву від слова «а пастеллю», яким іменували засіб малювання одночасно чорним італійським олівцем і червоною сангіною, іноді з підфарбовування іншими кольоровими олівцями, що застосовувався італійськими художниками XVI століття, в тому числі і Леонардо да Вінчі. У XVIII столітті пастель стає вже самостійною технікою і отримує особливу популярність у Франції, де її використовували такі відомі художники, як Франсуа Буше , Латур, Шарден, пізніше Мрій, Ліотар, Ежен Делакруа. Видатним пастелістом була і італійська художниця Розальба Кар'єра, засновниця та уславлена представниця стилю рококо. Потім настав період, коли про пастелі забули, і інтерес до неї знову прокинувся тільки в другій половині XIX століття.

Пастелі Дега[ред.ред. код]

Едґар Деґа. Блакитні танцівниці

Деякі провідні художники-імпресіоністи охоче користувалися пастеллю, цінуючи її за свіжість тону і швидкість, з якою вона дозволяла їм працювати. Манера Дега, наприклад, відрізнялася дивною свободою, він накладав пастель сміливими, ламаними штрихами, іноді залишаючи проступаючий крізь пастель тон паперу або додаючи мазки маслом або аквареллю. Одним з відкриттів художника стало опрацювання картини паром, після чого пастель розм'якшувалася і її можна було розтушовувати пензлем або пальцями. Дега не тільки по-новому використовував техніку пастелі, а й створював з її допомогою картини, що перевершують за розміром твори інших художників, виконані пастеллю. Іноді він зшивав для цього разом кілька аркушів, щоб отримати поверхню потрібного йому розміру.

Пастелі митців Сполучених Штатів[ред.ред. код]

Вільям Мерріт Чейз. «Шайнкок, інтер'єр», 1893 р.

Майстри пастелі, відомі та другорядні[ред.ред. код]

Фелісьєн Ропс

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]