Манява

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Манява
Манява з ґрунтової дороги на Кричку
Манява з ґрунтової дороги на Кричку
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Богородчанський район
Рада Манявська сільська рада
Код КОАТУУ 2620484801
Картка на сайті ВР Манява 
Locator Dot2.gif
Розташування села Манява
Основні дані
Населення 3491
Площа 4,2 км²
Густота населення 831 осіб/км²
Поштовий індекс 77772
Телефонний код +380 3471
Географічні дані
Географічні координати 48°39′15″ пн. ш. 24°22′12″ сх. д. / 48.65417° пн. ш. 24.37000° сх. д. / 48.65417; 24.37000Координати: 48°39′15″ пн. ш. 24°22′12″ сх. д. / 48.65417° пн. ш. 24.37000° сх. д. / 48.65417; 24.37000
Середня висота
над рівнем моря
519 м
Водойми Манявка
Відстань до обласного центру 44 км
Відстань до районного центру 25,7 км
Місцева влада
Адреса ради 77772, Івано–Франківська обл., Богородчанський район, с. Манява, вул. Незалежності, 26, тел. 41-3-71
Сільський голова Рудько Віктор Дмитрович
Карта
Манява (Україна)
Манява
Манява
Манява (Івано-Франківська область)
Манява
Манява

Маня́ва — село Богородчанського району Івано-Франківської області. Відстань до райцентру становить близько 27 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва походить від слова «манівці» що від слова «навмання».

Історія[ред.ред. код]

Історія села обведеного з двох боків скелями, тягнеться в давнину, яку ніяк не можна відтворити ні за письмовими, ні речовими джерелами. Усні перекази трохи роз'яснюють і дають повне розуміння минулого. Першим чітке пояснення назви народу, який проживав у підкарпатті дав візантійський історик Прокопій Касарійський, який називає їх «склавінів» і показує географію їх поширення. Сучасники доволі чітко вказують місце поселення славінів і антів слов'янських племен, які говорили на одній мові і мали однакові звичаї та обряди. За свідченням Прокопія вони займали велику частину земель сучасної України і Польщі. Територія заселена склавілами простягалась на північ до Вісли, на сході — до Дністра. Переселення склавінів з обжитих місць у 5-7 ст. привело до часткового обезлюднення цих територій і залишенням тут тільки дрібних поселень.

Друга хвиля міграції на території Карпат починається в (з) 9 ст. Коли слов'янське плем'я хорват покинуло гори і пересилилося на Балкани. Наступна дія на місцевості, яка на початку 1241 року прокотилася Карпатами пройшовши тим шляхом на балкани.

Правда ця назва призвела до заселення місцевості народом, який тікав від монголо татар і шукав собі місця для порятунку. До того часу можна віднести і поселення в долині річки Манявка на місці хутора «Бойки» недалеко від водоспаду. Про що свідчить і легенда про заснування села: «Давно то було приходили люди сюди, просили роботу, реєстрували їх тут, вписувала, а місцевих жителів називали бойками».

Обширі землі бояр Доброславичів ще у 19 столітті вабили своєю красою, багатством різний звірів. Можна припустити, що тут було поселення мисливців, які полювали на звірів, адже Галицько—Волинське князівство в той час вело обшивну торгівлю у Західній Європі і Візантією.

Різні версії походження назви «бойки», як етнічної групи українців дещо пояснюють питання, але відповіді не дають. Ще в 1841 році І. Вагилевич став автором версії про походження етнічної назви «бойки», яку підтримували О. Партицький. Суть гіпотези, яка не спростовується по сьогодні і пов'язана з певними історичними подіями, полягала в тому, що назва «бойки» виводилася від назви віддалених кельтських племен боїв, що на початку нової ери заселяли європейські території, які прилягали до земель сучасної Бойківщини. В 1836 році Іван Вагилевич здійснив похід в Карпати у розшуках пам'яток білохорватських племен. Побував і в Маняві де йому показали «Блаженний камінь» — він передбачив, що це можуть бути рукотворні святині культу слов'ян дохристиянського періоду.

В урочищі «Пітушки», яке належить селу Маркова виявлено камені поскладані у формі відомого кельтського храму в Англії. Хоча говорити про його природне походження недоречно, але це і можливо природна творчість, це в деякій мірі прояснило б питання заселення Маняви. За те, що на території села Манява є хутір «Бойки» і це назва йде з незапам'ятних часів і відсуває дату заснування поселення на території села Манява і робить його одним з найстаріших поселень Карпат. Етнічну своєрідність бойків визначала насамперед специфіка їхньої господарської діяльності — переважно землеробство, яке в принципі збереглося і до сьогодні в питанні освоєння невжитків землі. В найстарішій метричній книзі, яка зберігається у церкві «Покрови Божої Матері» на кінець 18 ст. початок 19 століття найбільш поширеним прізвищем було Бойчук, тобто нащадок Бойка. В 50—х роках 20 століття складалася «Історія міст і сіл УРСР» тут під назвою Манява бачимо, що вона складалася з двох адміністративних одиниць — села Манява і селища Бойки. Цей адміністративний поділ був записаний зі слів старожилів, які оповідали, що «Скит Манявський» — монастир був заснований недалеко від селища Бойки. Назва поселення селища відноситься до князівських часів Київської русі, і тому можна говорити про часові рамки нашого послання в сучасному селі Манява.

Манявський скит[ред.ред. код]

Maniava3.JPG

Найвизначнішим місцем с. Маняви є старовинний Манявський скит XVII століття, засновником якого є виходець із Афону монах Йов Княгиницький. Колись цей монастир підпорядковувався безпосередньо константинопольському патріарху.

Свого часу тут містилася велика бібліотека стародруків. Легенди кажуть, що сюди неодноразово навідувався легендарний гуцульський опришок Олекса Довбуш. Вище монастиря є один з наймальовничіших карпатських водоспадів — Манявський водоспад.

У 1620 р. Царгородський патріарх надав скитові право ставропігії. У середині XVII століття скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині й навіть у Молдавії. У 1612 р. споруджена Хрестовоздвиженська церква. У 1620–1621 рр. монастир обведений оборонним муром з трьома вежами, які знищили турки 1676 р. За підтримки українських гетьманів, молдавських господарів, російських царів, місцевих криторів 1681 р. скит був відбудований.

За вірогідними джерелами у скиті похований гетьман України Іван Виговський (1664 р.). Протягом 1970–1980 рр. тут проведені значні реставраційні роботи. Після цього скит був оголошений історико-архітектурним заповідником. З 28.05. 1998 р. в ньому розташований Хрестовоздвиженський монастир УПЦ КП.

Церква[ред.ред. код]

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (дер.) 1819 р., належить до УПЦ КП настоятель о. Дмитро Процюк

Манявський водоспад[ред.ред. код]

Поблизу села, в мальовничій місцині, на річці Манявка розташований Манявський водоспад.

Висота вільного падіння води 14 метрів. Це один з найвищих водоспадів в українських Карпатах. Долина р. Манявка протягом 200 м перед водоспадом має у нижній частині вигляд каньйону з висотою стін до 20 м. Нижче та вище за течією спостерігається декілька порогів висотою до 2 м. З минулого року на водоспаді Центр Рафтингу регулярно проводить каньйонінг тури в якості туристичної атракції: спуск по водоспаду на мотузці.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.