Молочайні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Молочаєві
Euphorbia antiquorum — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Juss., 1789
Типовий рід
Молочай (Euphorbia)
L., 1753
Підродини
Вікісховище: Euphorbiaceae

Молочаєві[1], молочайні[2] (Euphorbiaceae) — велика родина, до якої входять переважно тропічні рослини. Більшість представників — трави, хоча, особливо у тропіках, багато дерев та кущів, деякі представники є сукулентами.

Класифікація[ред. | ред. код]

Це одна з найбільших родин у підкласі розидів, вона нараховує понад 6000 видів, що згруповані у близько 300 родів. У флорі України — 44 види. Родина розділена на 3 підродини. Близько 600 видів із 7 родів є сукулентами, що нагадують кактуси і характерні для аридних і напіваридних областей Африки, острова Мадагаскар, Америки, Середземномор'я. Більшість сукулентів віднесено до підродини Euphorbioideae.

У науковців виникали сумніви щодо однорідності родини. Поліфілію молочайних вперше підтвердили дослідження ДНК насіння рослин родини у 1993 році. У ході подальших досліджень з Euphorbiaceae було виокремлено 6 нових родин: Pandaceae, Phyllanthaceae, Picrodendraceae, Putranjivaceae, Peraceae та Centroplacaceae.[3]

Найчисельніші роди[ред. | ред. код]

Опис[ред. | ред. код]

Всі представники підродини Euphorbioideae мають одностатеві квітки, що зібрані в ціацій — складне суцвіття оригінальної будови, зовні схоже на одну квітку. Ціацій складається з численних чоловічих і 1-2 жіночих квіток, які у сукупності виконують функцію двостатевої ентомофільної квітки. Ціації оточені приквітками, забарвленими переважно в зеленкувато-жовтий колір, у деяких видів вони червоні, рожеві, темно-рожеві, розміщені поодинці або зібрані в китице-, або зонтикоподібні суцвіття. Оцвітини немає або вона чашечкоподібна, рідше подвійна, тичинок 5, багато або тільки одна. Маточка з трьох плодолистиків з тригніздою верхньою зав'яззю. Плід — звичайно тригнізда коробочка, що розпадається на 3 горішки, рідше ягода або кістянка. Деякі види є дводомними рослинами.

Розміщення листків почергове, іноді супротивне або кільчасте, вони прості, рідше складні, з перистим або пальчастим жилкуванням, здебільшого з прилистками, які іноді перетворюються на волоски, залозки або колючки. Листки прості, іноді супротивні або мутовчатсті, нерідко із парними трилистниками, часто зростаються разом, перетворюються у колючки, іноді редуковані, змінюються філокладіями. Суцвіття двостатевої квітки складається із жіночої квітки (без прилистка), оточеного верхньоквітковими чоловічими суцвіттями, що складаються із 1-10 квітів і більше. Квітки в суцвіттях різних типів, актиноморфні, з подвійною оцвітиною або безпелюсткові, іноді зовсім без оцвітини, 5-членні, іноді 3- або 4-членні.

Багато видів родини молочайних є стебловими, листковими або каудексоподібними сукулентами, дуже різноманітними за життєвими формами. Листки у цих рослин з'являються на молодих частинах пагонів, часто редуковані до лусочок, прилистки видозмінені у більш-менш довгі міцні шипи або волоски. Листкові пластинки в переважній більшості видів не сукулентні і тільки у E. cylindrifolia та E. decaryi вони соковиті, завтовшки 0,3-0,5 см.

Поширення[ред. | ред. код]

В Україні у дикому стані найпоширенішим і найчисельнішим (бл. 40 видів) родом цієї родини є молочай (Euphorbia). Це багаторічні, рідше однорічні рослини зі складними суцвіттями типу зонтика, щитка, китиці й ін. Молочаї поширені на толоках, вигонах, степових схилах і відслоненнях, а також у лісах і гірських луках. Звичайними на Поліссі і в Лісостепу є такі види:

У степовій зоні зустрічаються:

У Карпатах на гірських луках і полонинах росте

Посушливим областям Африки властиві сукулентні деревоподібні види молочаїв, які мають вигляд кулі, колони або дерева і нерідко дивовижно схожі на мексиканські кактуси, що також ростуть у посушливих умовах.

У Хмельницькій, Рівненській, Тернопільській, Одеській, Чернівецькій та Львівській областях до Червоної книги України занесені такі види молочаїв як молочай волинський (Euphorbia volhynica Bess.) та молочай густо-волохатоплодний (Euphorbia valdevillosocarpa Arvat).

Практичне використання[ред. | ред. код]

Молочайні мають велике значення в практичному застосуванні. Серед них є каучуконосні, олійні, дубильні, волокнисті, їстівні рослини, деякі з них дають цінну деревину. Представники родини використовують як лікарські, технічні й декоративні рослини. Серед них є рідкісні та зникаючі в місцях природного зростання рослини, деякі види є вузькими ендеміками. Представники родини включені до навчально-тематичних екскурсій студентів біологічних спеціальностей з морфології й географії рослин.

З тропічних рослин дуже важливе економічне значення має насамперед гевея бразильська (Hevea brasiliesis) — дерево до 30-40 м заввишки, яке дико росте у тропічних дощових лісах (гілеї, сельва) басейну Амазонки. Гевея є найголовнішим каучуконосом земної кулі, який дає до 90 % світової продукції натурального каучуку. Найбільші плантації гевеї нині зосереджені в Індонезії (на островах Ява, Суматра, Борнео), Малайзії, Шрі-Ланці і на півострові Індокитай.

Важливе промислове значення має також тунг (Aleurites), особливо його види тунг китайський (Aleurites fordii) і тунг японський (Aleurites cordata), що дають цінну технічну олію, вміст якої в насінні досягає 45-35 %. Тунгову олію використовують при виготовленні найкращих сортів лаків, емалей і фарб. Найбільші плантації тунга китайського зосереджені в Китаї, а також в американському штаті Флорида, невеликі плантації є також на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Рицинову олію, яку добувають з насіння рицини (Ricinus communis), широко застосовують у техніці (для змащування моторів, підшипників та ін.), для виготовлення мила, у парфумерії і медицині. Рицина походить з тропічної Африки, де вона росте у вигляді дерева. При культивуванні в помірному поясі це однорічна рослина до 2-3 м заввишки. Насіння містить 35-50 % жирної олії. Як технічну олійну рицину вирощують майже в усіх країнах світу, де дозволяє клімат. В Україні її вирощують переважно у південних областях.

У країнах Азії (Індія, Шрі-Ланка) як сільськогосподарську рослину вирощують маніоку (Manihot utilissima).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Euphorbiaceae // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. ↑ Malpighiales. www.mobot.org. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Клоков М.В. Родина Молочайні — Euphorbiaceae J. St.-Hil. // Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1955. — Т. 7. — С. 114–176.
  • Саоков С. Г. Оранжерейные и комнатные растения и уход за ними. — Л.: Наука, 1983. — 621 с.
  • Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К.: Журнал «Квіти України», 2002. — 47 с.
  • Тахтаджян А. Л. Система магнолиофитов. — Л., 1987.
  • Southern African Red Lists / Ed. By J. Golding. — S.Pretoria, 2002.
  • Jacobsen H. Handbuch der Sukkulenten Pflanzen. — Jena, 1954. — Bd. 1.
  • Липа О. Л., Добровольський І. А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. — К.: Вища школа, 1975 р.
  • Червона книга України.
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Молочайні&oldid=38499756