Острозький Януш Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Януш Острозький
Yanush Ostrozkyi.jpg
Народився бл. 1554
Помер 12 вересня 1620(1620-09-12)
Тарнів
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул князь
Посада воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія православний, греко-католик, католик
Батько Василь Костянтин Острозький
Матір Софія Тарновська
Рід Острозькі
Родичі Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Дружина Сузанна Середі
Катажина Любомирська
Теофіла Тарлівна
Діти Елеонора, Евфрузина, Василь Войтех, Януш Володимир
Баклай Заслав герб.JPG

Князь Януш Васильович Острозький (*1554 — †1620) — магнат литовсько-польсько-руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник Острозького майорату (ординації)[1].

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Син Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній з великого роду князів Острозьких. Освіту отримав вдома (при дворі батька в Дубному), батько навчав військовому мистецтву, а також при дворі імператора Священної Римської імперії. Вихований в латино-польському дусі. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного стриєчну сестру Ельжбету Ґуркову. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Г.Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, предствляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).[2]

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татарів. Перший перейшов до унії (чи католицизму, може, й раніше[3] 1579 р.), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татарів.

Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.[4]

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Медаль Василя Костянтина Острозького

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.[5]

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи[6]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.[7]

Після смерти Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583–1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди[ред.ред. код]

Волинський воєвода (15841593), краківський каштелян (номінація 25 лютого 1593–1620; завдяки прихильності католицьких кіл[8]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (15941620) та володимирський староста (16041620).

Шлюби, діти[ред.ред. код]

Перша дружина — Сузанна Середі — донька Єжи Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[9]. Діти:

Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів.

Власність[ред.ред. код]

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — C. 308
  2. Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… S. 481
  3. Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… S. 482
  4. Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… S. 483
  5. Tadeusz Wasilewski. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579–1620) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— Tom XXX/2, zeszyt 125.— S. 205. (пол.)
  6. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
  7. Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… S. 485
  8. Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… S. 482
  9. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności…— Lwów, 1738.— t. 3. S.517] (пол.)
  10. Ostrogscy (01) (пол.)

Література[ред.ред. код]

  • Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. ISBN 966—8978—14—5
  • Kasper Niesiecki. Korona polska przy złotej wolności…— Lwów, 1738. t. 3. S. 514–517 (пол.)
  • Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384. (пол.) S. 481–486.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Андрій Вишневецький
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Воєвода Волинський
1585-1593
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Наступник
Олександр Острозький