Богуслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богуслав
Gerb-boguslav.png Boguslav town prapor.gif
Герб Богуслава Прапор Богуслава
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область Київська область
Район/міськрада Богуславський
Код КОАТУУ 3220610100
Засноване 1032
Статус міста з 1938[1] року
Населення 16864 (01.01.2012)[2]
Площа 71 км²
Поштові індекси 09700
Телефонний код +380-4561
Координати 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278Координати: 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278
Водойма р. Рось
Відстань
Найближча залізнична станція Богуслав
До обл./респ. центру
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - автошляхами 126 км
Міська влада
Адреса 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40, 044-61-5-10-73, 044-61-5-34-54
Веб-сторінка boguslavmrada.com.ua
Міський голова Дяченко Вячеслав Михайлович

Богусла́в — місто районного значення, центр Богуславського району Київської області. Розташований на річці Рось. Населення 16 911 мешканців. Історична дата утворення 1032 рік.

Історія[ред.ред. код]

Річка Рось у Богуславі

Поселення в географічній точці «м. Богуслав» існували ще задовго до офіційного надання йому статусу міста. Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим. Перша згадка про поселення в літопису як фортеця для оборони проти половців датуєтеся 1195 роком.

Стародавня назва міста — Богуславль. Він також згадується в літописах за 1195 разом з Торчеськ (Торчскій), Корсунем (сучасний Корсунь-Шевченківський) і Каневом як міста, передані київським князем Рюриком володимиро-суздальського князя Всеволода (Юрійовичу) Велике Гніздо.

Сама назва міста походить, очевидно, від річки Богуславки-притоки Росі. Також, згідно з легендою, після того, як був відбитий набіг кочовиків на південні кордони Київської Русі, всі прославляли князя Ярослава Мудрого. У відповідь князь вимовив, «Богу слава!» і наказав збудувати на лівому березі річки Рось місто-фортецю, яке було названий Богуславлем.

Як стверджують богуславські дослідники, історична назва міста походить від старословянського «Буй Слав», що в перекладі означає — «хвала славним воїнам!».

1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. З 1362 року у складі Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.

У 1591 році король Сигізмунд III Ваза віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому а також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини, замок та дві поташні буди.

Населення Богуслава брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 15911593 років, Северина Наливайка 15941596 років, Павла Павлюка і Карпа Скидана (1637), Дмитра Гуні і Якова Острянина (1638).

Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан.

З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав відійшов до Польщі. Протягом 16—17 століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький в 1678 р. зруйнував Богуслав, населення міста віддав у ясир своїм союзникам — туркам.

У 1685 був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся і за наказом гетьмана Івана Мазепи було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 16851692 роках Самійло Самусь сприяв відбудові Свято-Миколаївського монастиря за Богуславом.

1712 року Богуславський полк ліквідовано. За Коліївщини 1768 населення міста повстало і разом з гайдамаками знищило гарнізон польського війська. В 1793 Богуслав разом з Правобережною Україною ввійшов до складу Російської імперії. В 17961837 роках Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1846 — заштатне містечко Канівського повіту Київської губернії.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Богуславської волості, мешкала 8451 особа, налічувалось 1018 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, синагога, духовне училище, школа, 3 постоялих двори, 18 постоялих будинків, 181 лавка, 2 суконні фабрики, пивоварний, винокурний і чавунний завод[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 11372 осіб (5533 чоловічої статі та 5839 — жіночої), з яких 3690 — православної віри, 7445 — іудейської[4].

Після встановлення радянської окупації в Україні Богуслав в 19191923 роках знов центр Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 — центр Богуславського району. Під час німецької окупації 19411943 років у районі Богуслава діяв партизанський загін.

Економіка[ред.ред. код]

Найбільші промислові підприємства Богуслава[5]:

  • ВАТ «Богуславська суконна фабрика» — виготовлення вовняних тканин. Потужність фабрики 2120 тисяч погонних метрів у рік;
  • ВАТ «Муліт» — основним видом продукції є магнітні блоки, моточні вироби, індукційні котушки, дроселі герметичні, які застосовуються в радіоелектронній промисловості;
  • ВАТ «Камінь Богуславщини» — вироблення гранітних виробів;
  • ВАТ «Богуславський кар'єр», продукцією якого є щебінь, камінь-бут, гранвідсів.
  • ВАТ «Богуславський маслозавод»;
  • ВАТ «Богуславський консервний завод»;
  • ВАТ «Богуславський завод продтоварів»;
  • ДТ «Богуславський хлібозавод»;
  • швейна фабрика «Рось»;
  • ТОВ «Спецпромбудсервіс».

Крім того в місті діють 3 гранкар'єри, лісогосподарське підприємство, хлібоприймальне підприємство, інкубаторно-птахівниче підприємство, меблева фабрика, цегельний завод.

Культура та відпочинок[ред.ред. код]

Найстаріша будівля міста — так звана Богуславська кам'яниця, відреставрована й добре доглянута, нині є значним об'єктом туризму, липень 2008 року

У теперішній час у Богуславі функціонує декілька музеїв, кожен з яких розповідає свою історію: про найдавніші часи, про мистецтво Богуславщини, про видатних людей, чий життєвий шлях був зв'язаний з Богуславом[6]:

У місті діє спортивна школа та стадіон, декілька спортивних залів і майданчиків. Також в місті є два готелі. Поблизу міста розташовані рекреаційні бази та санаторії.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Свято-Троїцька церква[ред.ред. код]

Свято-Троїцька церква

Свято-Троїцька церква є історико-архітектурною пам'яткою національного значення. Будівництво храму було розпочато Олександрою Браницькою. Основні будівельні роботи були завершені в 1861 році. Також в Богуславі є Миколаївський чоловічий монастир, який веде початок своєї історії від другої половини XVI століття[7].

Хедер[ред.ред. код]

Найдавнішою будівлею Богуслава вважається так звана «Кам'яниця» — масивна будівля, зведена 1726 року, у якій містився хедер, а після революції — один за одним клуб для глухонімих, музей комсомольської слави (вже після ІІ Світової), нині музей декоративно-ужиткового мистецтва[8].

Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

  • Пам'ятник Марусі Богуславці, відкритий у травні 1981 р., де за переказами стояла хата її батька-священника.
  • Пам'ятник Володимиру Леніну
  • Пам'ятник Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Надпис на пам'ятнику: «Син Великого кн. Володимира — Хрестителя Русі», відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста
  • Пам'ятник Марині Гризун
  • Пам'ятник Шолом-Алейхему (Рабіновичу)
  • Пам'ятник загиблим воїнам-афганцям — уродженцям Богуславщини
  • Пам'ятник борцям за революцію 1917–1922 рр.
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932–1933 рр.
  • Пам'ятник радянським воїнам-танкістам, захисникам м. Богуслава у серпні 1941 р.
  • Пам'ятник радянським воїнам, які загинули при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. Надпис на пам'ятнику: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі»
  • Пам'ятник загиблим уродженцям Богуславщини, які загинли під час ВВВ 1941–1945 рр.
  • Пам'ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи, відкриття відбулося у 2006 р.
  • Пам'ятний знак козацькому полковнику Самійлові Самусеві
  • Пам'ятний знак Алімпію Галику, відкриття відбулося у 2008 р.
  • Пам'ятний знак воїнам Армії УНР
  • Погруддя Марко Вовчка (Марії Вілінській)
  • Погруддя Тараса Шевченка, відкриття відбулося у березні 1989 р.
  • Погруддя Івана Нечуя-Левицького, встановлено у 1989 р. на території педагогічного коледжу, а його ім'я присвоєно цьому навчальному закладу.
  • Погруддя Івана Сошенка

Персоналії[ред.ред. код]

«То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялись на другу сторону Росі»

Тарас Шевченко

В 1861 році в Богуславі вчителював письменник Іван Нечуй-Левицький, у 1886–1893 роках тут жила письменниця Марко Вовчок.

У 1908–1923 роках тут працював лікарем Сенгалевич Федір Миколайович.

У 1884–1890 рр., Богуславській у бурсі навчався майбутній великий український хоровий диригент, визначний композитор і вчений-етнограф, талановитий педагог Олександр Кошиць

Відомі уродженці[ред.ред. код]

  • Галик Алімпій (1703–1763) — український живописець та гравер, ієромонах.

Богуславські старости[ред.ред. код]

  • Cтаніслав Кароль Яблоновський (†1702)[9]
.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 73(рос.)
  2. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  3. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
  5. Про місто Богуслав на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
  6. Музеї Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
  7. Церкви Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
  8. Власенко С. Підземними вулицями Богуслава на www.formuseum.info
  9. Jabłonowscy (01) (пол.)

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.