Богуслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богуслав
Gerb-boguslav.png Boguslav town prapor.gif
Герб Богуслава Прапор Богуслава
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Богуславський район
Код КОАТУУ 3220610100
Засноване 1032 р.
Статус міста з 1938[1] року
Населення 16864 (01.01.2012)[2]
Площа 71 км²
Поштові індекси 09700
Телефонний код +380-4561
Координати 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278Координати: 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278
Водойма р. Рось
Відстань
Найближча залізнична станція Богуслав
До обл./респ. центру
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - автошляхами 126 км
Міська влада
Адреса 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40, 044-61-5-10-73, 044-61-5-34-54
Веб-сторінка http://boguslavmrada.com.ua/ http://www.boguslav.info http://www.informzona.at.ua
Міський голова Дяченко Вячеслав Михайлович
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Богуслав (значення).

Богусла́в — місто районного значення, центр Богуславського району Київської області. Розташований на річці Рось. Населення 16 911 мешканців. Історична дата утворення 1032 рік.

Зміст

Історія [ред.]

Річка Рось у Богуславі

Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим. Перша згадка про поселення в літопису як фортеця для оборони проти половців датуєтеся 1195 роком.

Стародавня назва міста — Богуславль. Він також згадується в літописах за 1195 разом з Торчеськ (Торчскій), Корсунем (сучасний Корсунь-Шевченківський) і Каневом як міста, передані київським князем Рюриком володимиро-суздальського князя Всеволода (Юрійовичу) Велике Гніздо.

Сама назва міста походить, очевидно, від річки Богуславки-притоки Росі. Також, згідно з легендою, після того, як був відбитий набіг кочовиків на південні кордони Київської Русі, всі прославляли князя Ярослава Мудрого. У відповідь князь вимовив, "Богу слава!" і наказав збудувати на лівому березі річки Рось місто-фортецю, яке було названий Богуславлем.

1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. З 1362 року у складі Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.

У 1591 році король Сигізмунд III віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому а також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини та дві поташні буди.

Населення Богуслава брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 1591 — 1593 років, Северина Наливайка 1594—1596 років, П. Павлюка і К. Скидана (1637), Д. Гуні і Я. Острянина (1638). Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан.

З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав відійшов до Польщі. Протягом 16—17 століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький в 1678 зруйнував Богуслав, а населення міста віддав у ясир своїм союзникам— туркам.

У 1685 був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся і за наказом гетьмана Івана Мазепи було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 1685-1692 роках Самійло Самусь відбудовує Свято-Миколаївський монастир за Богуславом.

1712 року Богуславський полк ліквідовано. За Коліївщини 1768 населення міста повстало і разом з гайдамаками знищило гарнізон польського війська. В 1793 Богуслав разом з Правобережною Україною ввійшов до складу Російської імперії. В 1796—1837 роках Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1846 — заштатне містечко Канівського повіту Київської губернії. Після встановлення Радянської влади в Україні Богуслав в 1919—1923 роках знов центр Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 — центр Богуславського району. Під час німецько-фашистської окупації 1941—1943 років в районі Богуслава діяв партизанський загін.

Економіка [ред.]

Найбільші промислові підприємства Богуслава[3]:

  • ВАТ «Богуславська суконна фабрика» — виготовлення вовняних тканин. Потужність фабрики 2120 тисяч погонних метрів у рік;
  • ВАТ «Муліт» — основним видом продукції є магнітні блоки, моточні вироби, індукційні котушки, дроселі герметичні, які застосовуються в радіоелектронній промисловості;
  • ВАТ «Камінь Богуславщини» — вироблення гранітних виробів;
  • ВАТ «Богуславський кар’єр», продукцією якого є щебінь, камінь-бут, гранвідсів.
  • ВАТ «Богуславський маслозавод»;
  • ВАТ «Богуславський консервний завод»;
  • ВАТ «Богуславський завод продтоварів»;
  • ДТ «Богуславський хлібозавод»;
  • швейна фабрика «Рось»;
  • ТОВ «Спецпромбудсервіс».

Крім того в місті діють 3 гранкар’єри, лісогосподарське підприємство, хлібоприймальне підприємство, інкубаторно-птахівниче підприємство, меблева фабрика, цегельний завод.

Культура та відпочинок [ред.]

Найстаріша будівля міста — так звана Богуславська кам'яниця, відреставрована й добре доглянута, нині є значним об'єктом туризму, липень 2008 року

У теперішній час у Богуславі функціонує декілька музеїв, кожен з яких розповідає свою історію: про найдавніші часи, про мистецтво Богуславщини, про видатних людей, чий життєвий шлях був зв'язаний з Богуславом[4]:

  • Історико-краєзнавчий музей (вул. Шевченка, 36) — відкритий у липні 1968 року Нараховує більше 5 тисяч експонатів;
  • Музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва (вул. Шевченка, 36) — відкритий 22 серпня 2006 року. У музеї виставлені роботи відомих дибинецьких гончарів В. К. Масюка, М. Т. Тарасенка, майстрів декоративно-художнього ткацтва: І. Г. Нечипоренка та багатьох інших майстрів, що спеціалізуються на виготовленні узорних декоративних тканин.
  • Меморіальний музей Івана Сошенка (вул. Андрія Зозулі, 1) — відкрито 15 грудня 1973 року. Нині експозиція розміщена лише в трьох кімнатках.
  • Музей Марко Вовчок

У місті діє спортивна школа та стадіон, декілька спортивних залів і майданчиків. Також в місті є два готелі. Поблизу міста розташовані рекреаційні бази та санаторії.

Пам'ятники [ред.]

Пам'ятний знак воїнам Армії УНР [ред.]

20 листопада 2010 року за підтримки благодійної ініціативи "Героїка" у місті урочисто відкрили пам’ятний знак козакам Армії УНР: Білецькому Іванові Омельковичу та Бондаренку Оверкові Ісаковичу. Сталося це на подвір’ї Свято-Миколаївського чоловічого монастиря Української Православної Церкви Київського Патріархату. Обидва воїни взяли участь в Другому зимовому поході Армії УНР тилами більшовиків у 1921 році. Потрапивши у полон до ворога під Малими Миньками, Бондаренко та Білецький були страчені червоними під селом Базар Житомирської обл. 23 листопада 1921 року.[5]

  • Пам'ятний знак воїнам Армії УНР (Богуслав)

  • Освячення пам'ятного знаку

  • Священик читає проповідь присутнім

  • Краєзнавець Петро Гогуля розповідає про збройний чин Героїв Базару

Пам'ятки [ред.]

Свято-Троїцька церква

Найдавнішою будівлею Богуслава вважається так звана «Кам'яниця» — масивна будівля, зведена 1726 року, у якій містився хедер, а після революції — один за одним клуб для глухонімих, музей комсомольської слави (вже після ІІ Світової), нині музей декоративно-ужиткового мистецтва[6].

У Богуславі декілька храмів. Так, Свято-Троїцька церква є історико-архітектурною пам'яткою національного значення. Будівництво храму було розпочато Олександрою Браницькою. Основні будівельні роботи були завершені в 1861 році. Також в Богуславі є Миколаївський чоловічий монастир, який веде початок своєї історії від другої половини XVI століття[7].

Серед пам’яток історії – будинок в якому з 1885р. проживала письменниця Марко Вовчок, тут розташований її меморіальний музей, на подвір’ї встановлено погруддя; будинок в якому в 1807році народився і провів дитячі роки художник І.М.Сошенко, в трьох кімнатах знаходиться меморіальний музей художника, на подвір’ї встановлено погруддя знаменитого земляка.

На вулиці Шевченка розташований музей історії Богуславщини, в якому понад 6000 оригінальних експонатів. Тут же на цій вулиці встановлено погруддя Т.Г.Шевченка ( березень 1989 р.), пам’ятний знак Алімпію Галику (2008р.), пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи (2006р.) та пам’ятник засновнику міста Ярославу Мудрому (2008р.).

На території педагогічного коледжу в 1989р. встановлено погруддя І.С. Нечую-Левицькому, а його ім’я присвоєно цьому навчальному закладу.

В травні 1981р. відкрито пам’ятник легендарній Марусі Богуславці.

Персоналії [ред.]

«То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялись на другу сторону Росі»

— Тарас Шевченко

В 1861 році в Богуславі вчителював письменник Іван Нечуй-Левицький, у 1886—1893 роках тут жила письменниця Марко Вовчок.

У 1908-1923 роках тут працював лікарем Сенгалевич Федір Миколайович.

У 1884-1890 рр., Богуславській у бурсі навчався майбутній великий український хоровий диригент, визначний композитор і вчений-етнограф, талановитий педагог Олександр Кошиць

Відомі уродженці [ред.]

Виноски [ред.]

  1. ↑ Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 73(рос.)
  2. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  3. ↑ Про місто Богуслав на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
  4. ↑ Музеї Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
  5. ↑ У Богуславі відкрили пам’ятник на честь земляків, які загинули під Базаром
  6. ↑ Власенко С. Підземними вулицями Богуслава на www.formuseum.info
  7. ↑ Церкви Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)

Джерела, посилання та література [ред.]

У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему:
Прапор Богуславського району.gif Населені пункти Богуславського району
Міста:
Богуслав
Села:
Flag of Kiev Oblast.svg Міста і смт Київської області
Міста:
Смт:
Столиці державних утворень на території сучасної України
Античні часи
Доба середньовіччя
Кримське ханство
Військо Запорозьке та Гетьманщина
1917-1921
1921-1991
Україна
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богуслав&oldid=12603869