Богуслав
| Богуслав | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Київська область | ||||
| Район/міськрада | Богуславський район | ||||
| Код КОАТУУ | 3220610100 | ||||
| Засноване | 1032 р. | ||||
| Статус міста | з 1938[1] року | ||||
| Населення | 16864 (01.01.2012)[2] | ||||
| Площа | 71 км² | ||||
| Поштові індекси | 09700 | ||||
| Телефонний код | +380-4561 | ||||
| Координати | 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д.Координати: 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. | ||||
| Водойма | р. Рось | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Богуслав | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - автошляхами | 126 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 126 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40, 044-61-5-10-73, 044-61-5-34-54 | ||||
| Веб-сторінка | http://boguslavmrada.com.ua/ http://www.boguslav.info http://www.informzona.at.ua | ||||
| Міський голова | Дяченко Вячеслав Михайлович | ||||
Богусла́в — місто районного значення, центр Богуславського району Київської області. Розташований на річці Рось. Населення 16 911 мешканців. Історична дата утворення 1032 рік.
Зміст |
Історія [ред.]
Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим. Перша згадка про поселення в літопису як фортеця для оборони проти половців датуєтеся 1195 роком.
Стародавня назва міста — Богуславль. Він також згадується в літописах за 1195 разом з Торчеськ (Торчскій), Корсунем (сучасний Корсунь-Шевченківський) і Каневом як міста, передані київським князем Рюриком володимиро-суздальського князя Всеволода (Юрійовичу) Велике Гніздо.
Сама назва міста походить, очевидно, від річки Богуславки-притоки Росі. Також, згідно з легендою, після того, як був відбитий набіг кочовиків на південні кордони Київської Русі, всі прославляли князя Ярослава Мудрого. У відповідь князь вимовив, "Богу слава!" і наказав збудувати на лівому березі річки Рось місто-фортецю, яке було названий Богуславлем.
1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. З 1362 року у складі Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.
У 1591 році король Сигізмунд III віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому а також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини та дві поташні буди.
Населення Богуслава брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 1591 — 1593 років, Северина Наливайка 1594—1596 років, П. Павлюка і К. Скидана (1637), Д. Гуні і Я. Острянина (1638). Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан.
З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав відійшов до Польщі. Протягом 16—17 століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький в 1678 зруйнував Богуслав, а населення міста віддав у ясир своїм союзникам— туркам.
У 1685 був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся і за наказом гетьмана Івана Мазепи було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 1685-1692 роках Самійло Самусь відбудовує Свято-Миколаївський монастир за Богуславом.
1712 року Богуславський полк ліквідовано. За Коліївщини 1768 населення міста повстало і разом з гайдамаками знищило гарнізон польського війська. В 1793 Богуслав разом з Правобережною Україною ввійшов до складу Російської імперії. В 1796—1837 роках Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1846 — заштатне містечко Канівського повіту Київської губернії. Після встановлення Радянської влади в Україні Богуслав в 1919—1923 роках знов центр Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 — центр Богуславського району. Під час німецько-фашистської окупації 1941—1943 років в районі Богуслава діяв партизанський загін.
Економіка [ред.]
Найбільші промислові підприємства Богуслава[3]:
- ВАТ «Богуславська суконна фабрика» — виготовлення вовняних тканин. Потужність фабрики 2120 тисяч погонних метрів у рік;
- ВАТ «Муліт» — основним видом продукції є магнітні блоки, моточні вироби, індукційні котушки, дроселі герметичні, які застосовуються в радіоелектронній промисловості;
- ВАТ «Камінь Богуславщини» — вироблення гранітних виробів;
- ВАТ «Богуславський кар’єр», продукцією якого є щебінь, камінь-бут, гранвідсів.
- ВАТ «Богуславський маслозавод»;
- ВАТ «Богуславський консервний завод»;
- ВАТ «Богуславський завод продтоварів»;
- ДТ «Богуславський хлібозавод»;
- швейна фабрика «Рось»;
- ТОВ «Спецпромбудсервіс».
Крім того в місті діють 3 гранкар’єри, лісогосподарське підприємство, хлібоприймальне підприємство, інкубаторно-птахівниче підприємство, меблева фабрика, цегельний завод.
Культура та відпочинок [ред.]
У теперішній час у Богуславі функціонує декілька музеїв, кожен з яких розповідає свою історію: про найдавніші часи, про мистецтво Богуславщини, про видатних людей, чий життєвий шлях був зв'язаний з Богуславом[4]:
- Історико-краєзнавчий музей (вул. Шевченка, 36) — відкритий у липні 1968 року Нараховує більше 5 тисяч експонатів;
- Музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва (вул. Шевченка, 36) — відкритий 22 серпня 2006 року. У музеї виставлені роботи відомих дибинецьких гончарів В. К. Масюка, М. Т. Тарасенка, майстрів декоративно-художнього ткацтва: І. Г. Нечипоренка та багатьох інших майстрів, що спеціалізуються на виготовленні узорних декоративних тканин.
- Меморіальний музей Івана Сошенка (вул. Андрія Зозулі, 1) — відкрито 15 грудня 1973 року. Нині експозиція розміщена лише в трьох кімнатках.
- Музей Марко Вовчок
У місті діє спортивна школа та стадіон, декілька спортивних залів і майданчиків. Також в місті є два готелі. Поблизу міста розташовані рекреаційні бази та санаторії.
Пам'ятники [ред.]
Пам'ятний знак воїнам Армії УНР [ред.]
20 листопада 2010 року за підтримки благодійної ініціативи "Героїка" у місті урочисто відкрили пам’ятний знак козакам Армії УНР: Білецькому Іванові Омельковичу та Бондаренку Оверкові Ісаковичу. Сталося це на подвір’ї Свято-Миколаївського чоловічого монастиря Української Православної Церкви Київського Патріархату. Обидва воїни взяли участь в Другому зимовому поході Армії УНР тилами більшовиків у 1921 році. Потрапивши у полон до ворога під Малими Миньками, Бондаренко та Білецький були страчені червоними під селом Базар Житомирської обл. 23 листопада 1921 року.[5]
Пам'ятки [ред.]
Найдавнішою будівлею Богуслава вважається так звана «Кам'яниця» — масивна будівля, зведена 1726 року, у якій містився хедер, а після революції — один за одним клуб для глухонімих, музей комсомольської слави (вже після ІІ Світової), нині музей декоративно-ужиткового мистецтва[6].
У Богуславі декілька храмів. Так, Свято-Троїцька церква є історико-архітектурною пам'яткою національного значення. Будівництво храму було розпочато Олександрою Браницькою. Основні будівельні роботи були завершені в 1861 році. Також в Богуславі є Миколаївський чоловічий монастир, який веде початок своєї історії від другої половини XVI століття[7].
Серед пам’яток історії – будинок в якому з 1885р. проживала письменниця Марко Вовчок, тут розташований її меморіальний музей, на подвір’ї встановлено погруддя; будинок в якому в 1807році народився і провів дитячі роки художник І.М.Сошенко, в трьох кімнатах знаходиться меморіальний музей художника, на подвір’ї встановлено погруддя знаменитого земляка.
На вулиці Шевченка розташований музей історії Богуславщини, в якому понад 6000 оригінальних експонатів. Тут же на цій вулиці встановлено погруддя Т.Г.Шевченка ( березень 1989 р.), пам’ятний знак Алімпію Галику (2008р.), пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи (2006р.) та пам’ятник засновнику міста Ярославу Мудрому (2008р.).
На території педагогічного коледжу в 1989р. встановлено погруддя І.С. Нечую-Левицькому, а його ім’я присвоєно цьому навчальному закладу.
В травні 1981р. відкрито пам’ятник легендарній Марусі Богуславці.
Персоналії [ред.]
«То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялись на другу сторону Росі»
В 1861 році в Богуславі вчителював письменник Іван Нечуй-Левицький, у 1886—1893 роках тут жила письменниця Марко Вовчок.
У 1908-1923 роках тут працював лікарем Сенгалевич Федір Миколайович.
У 1884-1890 рр., Богуславській у бурсі навчався майбутній великий український хоровий диригент, визначний композитор і вчений-етнограф, талановитий педагог Олександр Кошиць
Відомі уродженці [ред.]
- Галик Алімпій (1703-1763) – український живописець та гравер, ієромонах.
- Григорій Федорович Ткаченко-Петренко (1882-1909) - один з керівників Горлівського зброєнного повстання 1907 р.
- Марина Гризун - комсомолка-партизанка, уродженка с. Мисайлівка, в роки Німецько-радянської війни в Богуславі була закатована гітлерівцями у Богуславській тюрмі (гестапо).
- Матвієнко Володимир Миколайович (22 січня 1970) — український економіко-географ, кандидат географічних наук, доцент КНУ імені Тараса Шевченка.
- Каневський Борис Михайлович — український і російський кінорежисер.
- Сошенко Іван Максимович (1807–1876) — український художник, один з найближчих друзів Тараса Шевченка, брав активну участь у його визволенні з кріпацтва.
- Маруся Богуславка
- Зінченко Анатолій Назарович - видатний історик сучасності.
- Олександра Олександрівна Тимошенко (18 лютого 1972) - українська гімнастка, олімпійська чемпіонка XXV літніх Олімпійських ігор в Барселоні в абсолютній першості та бронзова медалістка XXIV літніх Олімпійських іграх в Сеулі.
- Оверчук Анатолій Федорович - скульптор, Член Союза художників СРСР.
- Вакуленко Микола Степанович - видатний спортивний діяч, заслужений майстер спорту з вільної боротьби, член Олімпійського спортивного комітету.
Виноски [ред.]
- ↑ Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 73(рос.)
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
- ↑ Про місто Богуслав на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
- ↑ Музеї Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
- ↑ У Богуславі відкрили пам’ятник на честь земляків, які загинули під Базаром
- ↑ Власенко С. Підземними вулицями Богуслава на www.formuseum.info
- ↑ Церкви Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
Джерела, посилання та література [ред.]
| У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему: |
- Богуслав - Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома - Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
- Вирський Д. С. Богуслав // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т.1, стор. 320-321
- Облікова картка міста
- Валерій Дружбинський. «Колиска моя, любий Богуславе...»
- Boguslav, Ukraine(англ.)
- Стаття Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego (1880-1902), I, p. 288-291: "Bohusław" у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
- Топографічна мапа м. Богуслав
- Сайт м. Богуслав
- Власенко С. Підземними вулицями Богуслава на www.formuseum.info
- Батушан О.Д., Сікорський М.І. Шляхами Київщини. К., 1968
- Київська область // Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР., 1971
- Ніколенко І.Ю. Богуславщина: Нариси з історії краю. Богуслав, 1994
|
||||||||
|
|||||
|
||||||||

