Токелау

Токелау Tokelau (англ.)
Прапор Емблема
Девіз: '"Tokelau mo te Atua"'  (мова Токелау) "Токелау для Всевишнього"
Гімн: God Save The Queen
Столиця	Атафу
Найбільше місто	Факаофо
Офіційні мови	мова Токелау англійська самоанська1
Державний устрій	Конституційна монархія
- Королева	Єлизавета II
- Адміністратор	Джонатан Кінгс
- Голова уряду	Келі Гіано Калоло
Залежна	1948 Акт Токелау (під управлінням Нової Зеландії)
Площа
- Загалом	10,0 км² (233-я)
Населення
- перепис 2011 р.	1 411
- Густота	115/км² (86-а)
ВВП (ПКС)	1993 р., оцінка
- Повний	1,5 млн $ (227)
- На душу населення	1035 $ (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта	Новозеландський долар (NZD)
Часовий пояс	+13
Домен інтернету	.tk
Телефонний код	+690

атол Факаото з групи архіпелагу Токелау

Токела́у (англ. Tokelau) — залежна територія під управлінням Нової Зеландії.

До складу Токелау входять три невеликі острови однойменного архіпелагу, розташовані в Тихому океані між Новою Зеландією і Гавайськими островами.

Географічні дані

Див. також: Токелау (архіпелаг)

Географічне положення островів

Атол	Координати
Атафу	8°33′06″ пд. ш. 172°30′03″ зх. д.
Нукунону	9°10′06″ пд. ш. 171°48′35″ зх. д.
Факаофо	9°21′55″ пд. ш. 171°12′54″ зх. д.

Історія

Токелау був заселений полінезійцями, що мігрували з сусідніх островів Океанії. У 1889 році острови Токелау опинилися під протекторатом Британії, у 1916 році британською колонією стали також острови Гілберта і Елліс. У 1925 році Британія передала острови під управлінням Нової Зеландії. У 1926 — 1948 роках території входили до складу Західного Самоа, також залежної території Нової Зеландії. Згідно з Актом 1948 року Токелау залишились у підпорядкуванні Новій Зеландії.

На острови Такелау претендувати також США, які ще в 1925 році анексували острів Суейнс, що також входить до архіпелагу Токелау. У 1979 році був підписаний Договір між Новою Зеландією і США (цей договір Нова Зеландія ратифікувала в 1981 році, і Сполучені Штати в 1983), в рамках якого Сполучені Штати визнають належність від Нової Зеландії трьох островів, що входять до складу нинішньої території Токелау, а Нова Зеландія визнає анексію американцями острова Суейнс. Втім цей документ не визнають місцеві влади Токелау, як вважають Суейнс частиною Токелау, і знаходиться у веденні Сполучених Штатів незаконно (у пропонованій конституції 2006 усі чотири атоли включені в територію).

З 2002 влада Токелау сумісно з комітетом ООН з деколонізації і владою Нової Зеландії розробляли план по створенню незалежної держави на основі договору про співпрацю з Новою Зеландією. Парламент Токелау проголосував за незалежність, тоді як парламент Нової Зеландії і ООН відклали ухвалення рішення з цього питання до проведення референдуму серед населення островів.

15 лютого 2006 року відбувся референдум про надання широкої автономії острову (аналогічної тій, що мають новозеландські Острови Кука та Ніуе). Із 581 дійсних голосів, 349 були за зміну статусу, і 232 проти, 3 голоси були визнані недійсними. Натомість для зміни статусу необхідно було набрати не менше 66% голосів (тобто 384 голоси) і, таким чином, Токелау зберегло колишній статус несамокерованій території під зовнішнім управлінням. Коментатори вказують на ізоляцію Токелау, перенаселеність і високу залежність від зовнішньої фінансової допомоги в якості основної причини вибору залишитися в тіснішій залежності населення від Нової Зеландії.

Повторний референдум, проведений 20-24 жовтня 2007 року, незважаючи на більш високу явку (697 голосів було подано дійсних голосів та 5 недійсними) також не набрав необхідної більшості голосів, за ширшу автономію висловилося лише 446 виборців (64,4%).

Політичний устрій

Влада держави — Королева Великобританії Єлизавета II, представлена адміністратором (у 2005 — Ніл Волтер (Neil Walter)).

Голова уряду (у 2005 — Піо Туя (англ. Pio Tuia)) очолює так звану раду Файпуле, до якої входять три виборні представники — по одному від кожного атолу. Рада виконує функції уряду.

Адміністратор призначається міністром закордонних справ і торгівлі Нової Зеландії, а голова уряду обирається з членів Ради на строк в один рік.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту (45 місць) — головне Fono.

Парламент формується з членів Ради старійшин атолів (taupulega) 15 представників терміном - 3 роки.

Населення

Чисельність населення — 1416 чол. (оцінка на липень 2009). Розмовляють місцевою мовою Токелау та англійською мовами. Ізоляція островів робить їх менш розвиненими в економічному плані і сприяє збільшенню еміграції в Нову Зеландію. Населення зменшується щороку приблизно на 0,9%.

Панівною релігією в цих островів є християнство. Близько 63% жителів острова — конгрегаціоналісти, католицизм сповідують 32%. Інші конфесії — багаї (1%), п'ятидесятники (1%), та інші (3%). Конгрегаціоналізм сповідують в основному жителі з атола Атафу і значна частина населення Факаофо, жителі Нукунону є католиками.

Економіка

Жителі островів живуть за рахунок рибальства і засобів, що присилаються родичами з-за кордону. За межами островів проживає більше 13 тисяч вихідців з Токелау — більше 8 тисяч у Новій Зеландії, 1 тис. в Лос-Анджелесі, інші — на Гавайських островах і в Австралії.

Див. також

• Токелау (архіпелаг)

Джерела та література

• «Україна і час» № 7 (191), 16 лютого 2006
• Tokelau: a historical ethnography by Judith Huntsman & Antony Hooper (1996, Auckland University Press) ISBN 1-86940-153-0
• The Future of Tokelau: decolonising agendas by Judith Huntsman with Kelihiano Kalolo (2007, Auckland University Press) ISBN 978-1-86940-398-0
• Tokelau: People, atolls, and history by Peter McQuarrie (2007, Peter McQuarrie Press) ISBN 978-1-877449-41-3

Посилання

• Tokelau на сайті The World Factbook
• Tokelau from UCB Libraries GovPubs
• Токелау, каталог посилань Open Directory Project
• Вікімедіа Атлас Tokelau
• Токелау на Wikivoyage
• Ethnology of Tokelau Islands