Волліс і Футуна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Волліс і Футуна
Territoire des îles Wallis-et-Futuna

Прапор Островів Волліс і Футуна Герб Островів Волліс і Футуна
Прапор Герб
Девіз: n/a
Гімн: Марсельєза
Розташування Островів Волліс і Футуна
Столиця
(та найбільше місто)
Мата-Уту
13°20′ пд. ш. 176°20′ зх. д. / 13.333° пд. ш. 176.333° зх. д. / -13.333; -176.333
Офіційні мови французька
Державний устрій Заморська спільнота Франції
 - Президент Франції Франсуа Олланд
 - Верховний адміністратор Рішар Дідьє
 - Президент Ассамблеї Віктор Бріал
 - Монархи
(традиційно три)
Король Увеї (місце вакантне)
Соан Патіта Матіку,
король Ало з 2002
Вісесіо Моеліку,
король Сігаве з 2004
Залежна територія (Заморська територія Франції) 
Площа
 - Загалом 264 км² (211-та)
 - Води (%) незначний
Населення
 - оцінка липень 2005 р. 15480 (219-та)
 - перепис 2003 р. 14944
 - Густота 77/км² (112-та)
ВВП (ПКС) 2004 р., оцінка
 - Повний 60 млн. $ (не в рейтингу)
 - На душу населення 3 800 $ (не в рейтингу)
Валюта Французький тихоокеанський франк (XPF)
Часовий пояс  (UTC+12)
Коди ISO 3166 WF
Домен інтернету .wf
Телефонний код +681

Волліс і Футуна (іноді —Уолліс та Футуна; Територія островів Волліс і Футуна, фр. Territoire des Iles Wallis et Futuna) — острова в південній частині Тихого океану, на відстані близько 2/3 шляху між Гаваями та Новою Зеландією. На півночі межують з територіальними водами Тувалу, на сході з територіальними водами Самоа, на південному сході — з Тонга, на заході та півдні — з Фіджі. Виняткова економічна зона території — близько 266 000 км ². У склад території входить три великих острови (Увеа, Футуна, Алофі) і 22 дрібних. Заселені лише увеа і Футуна. Загальна площа — 274 км ², населення — 13 445 осіб (2008), (разом з тимчасовим населенням — 14 231 осіб (2008) ). Столиця території — Мата-Уту. Голландці Якоб Лемер та Віллем Схаутен відкрили деякі острови території (Футуна та Алофі) 1616 року. З 1961 року територія мала статус заморської території Франції, а 2003 року він був змінений на Заморське співтовариство Франції. Уолліс та Футуна є членом Секретаріату тихоокеанського співтовариства (з 1947 року), Тихоокеанської регіональної програми захисту навколишнього середовища та спостерігачем в Форумі тихоокеанських островів2006 року).

Назва[ред.ред. код]

Острови Уолліс отримали свою назву на честь англійського мореплавця Самюеля Уолліса, який відвідав їх (першим з європейців) під час свого кругосвітнього плавання 17661768 років. полінезійських назва цих островів — Увеа — в перекладі з уоллісского мови означає «далекий, дальній острів»[1][2]. Ймовірно острови отримали таку назву від колонізаторів з Тонги, для яких острів розташовувався достатньо далеко.

Острови Футуна отримали свою назву на честь дерева футу, що росте на узбережжі островів[3]. Інше поширене назва цих островів — Хорн — їм дали голландці Якоб Лемер та Віллем Схаутен на честь свого рідного міста.

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Географічне положення та рельєф[ред.ред. код]

острови Уолліс Футуна розташовані в південно-західній частині Тихого океану та складаються з двох острівних груп, що знаходяться на відстані 230[4] км одна від одної (Уолліс13°16′ пд. ш. 176°12′ зх. д. / 13.267° пд. ш. 176.200° зх. д. / -13.267; -176.200; Хорн (Футуна)14°30′ пд. ш. 178°10′ зх. д. / 14.500° пд. ш. 178.167° зх. д. / -14.500; -178.167). Найбільш близькі архіпелаги — Тонга на південному сході (в 400 км від увеа), Самоа на сході (в 370 км від увеа) та Фіджі на південному заході (в 280 км від Футуна). Загальна площа островів — 274 км ²[5] (в інших джерелах площа островів вказується в інтервалі 210 — 274 км ²[6]).

Група Уолліс складається з порівняно великого острова увеа (площа 77,9 км ²[4]) та дрібних островів. Загальна площа групи (включаючи лагуну) — 159 км ². Увеа — низький вулканічний острів. Найвища точка — гора Лулу-Факахега (фр. Lulu-Fakahega) висотою 151 м[7]. Пагорби в центрі і на півдні острова Увеа (Лока, Афафа, Лулу Луо, Холо, хологом, аталиком та інші) утворені конусами кратерів вимерлих вулканів[8]. Північна частина острова являє собою рівнину, залиту древніми потоками лави. Крайні точки: північна — узбережжі біля села Ваілала, східна — мис Тепако, південна — мис Фого'оне, західна — мис Ваха'і'уту. Острови Уолліс оточені бар'єрним рифом. Риф прорізаний чотирма проходами, через головний з яких, Хонікулу (фр. Honikulu), на півдні, веде фарватер в порт Мата-Уту, адміністративний центр території. Найбільша ширина лагуни — 5 км[8]. Протягом доби спостерігається два повних припливу та відливу[8]. Лагуна всіяна 22 невеликими островами (Нукуфоту, Нукулаелае, Нукуфуфуланоа, Нукулоа, Улуіуту, Нукутеатеа, Нукутапу (північний), Луаніва, Текавікі, Нукухіоне, Нукуатеа, Фаіоа, фену-Фу, Фугалеі, Нукухіфала, Нукутапу (південний), Нукумоту, Нуку'таакі'моа, Нукуаофа, Нукуфетау, Нукутаакемуку, Хаофа), частина з яких коралового, а інша — вулканічного походження[8].

Група Хорн (Футуна) складається з островів Футуна та Алофі, віддалених один від одного на 1,7 км. Площа Футуна — 83 км ²[9], Алофі — 32 км ²[10]. це високі вулканічні острови. Найвищі точки — гора Пуке (фр. Puke) 524 м[7] на Футуна і гора Колофау (фр. Kolofau) 417 м[7] на Алофі. Острови піддавалися недавнього підняття та мають сильно пересічений рельєф. За винятком декількох маленьких прибережних рівнин, береги цих островів круті. рельєф острова Футуна представлений низкою невисоких плато, поступово піднімаються до гори Пуке, розділених невеликими рівнинами. Крайні точки острова Футуна: північна — мис фату; східна — мис Веле; південна — берег біля аеродрому Веле; західна — берег біля села Толоці. На Алофі гора Колофау оточена плато висотою 150 — 200 м. Крайні точки острова Алофі: північна — берег Уауа Ваві; східна — мис Саума; південна — мис афагія; західна — мис Мафа'а. Острови Хорн геологічно молоді, тому рифи розташовуються недалеко від берегів (близько 50 м) та лагуну не утворюють. Тільки у північній частині острова Алофі є невелика лагуна.

Геологія[ред.ред. код]

Острови Футуна і Алофі з космосу.

Острови знаходяться недалеко від фіджійські зони розлому (однією з найбільш активних в тектонічному плані, що розташоване між Австралійської та Тихоокеанської тектонічними плитами), і через існування розлому, що проходить через Футуна та Алофі (деякі дослідники виділяють тут тектонічну мікропліту Футуна [11]), на цих островах регулярно відбуваються землетруси. Найсильніше з зареєстрованих землетрусів мало інтенсивність в 6,5 балів за шкалою Ріхтера та сталося 13 березня 1993 року[4] (5 людей загинули і 20 отримали поранення[12]). Останнє (на 15 листопада 2009 року) землетрус стався 29 вересня 2009 року. На островах Уолліс були зареєстровані поштовхи силою 5,2 бали[13] (на Футуна поштовхи не відчувалися[14]). Жертв та руйнувань не було[13].

Високі острова групи Уолліс складені з олівінових базальтових лав і піроклазов, за винятком одного згаслого кратера на Увеа і пов'язаних з ним лавових потоків, складених олігоклазовимі андезитами. Низькі острова складені вапняним піском або є зруйнованими залишками конусів туфу та куполів лави[15]. Лави островів Уолліс належать до групи лужних лав Центрально-Тихоокеанських вулканів[16].

Острів увеа був утворений об'єднанням потоків лави з 19 вулканічних кратерів. За винятком двох молодих лавових потоків, лише покритих грунтом, велика частина острова складена з потоків лави середини плейстоцену. Лави проміжного віку не виявлено[15].

Освіта островів Хорн почалося в пліоцені (освіту трьох стародавніх вулканів). вулканічна діяльність їх припинилася в плейстоцені. Після припинення вулканізму острова зазнали значного підняття (до 500 м) [17].

Гідрологія та грунти[ред.ред. код]

Озеро Лалолало.

Гідрографічна мережа на острові увеа розвинена слабо. На острові є 7 великих за місцевими мірками озер (Лано, Лалолало, Ланумаха, Ланутаваке, Ланутолі, Кікіла, Алофіваі). Всі вони, крім Ланутолі, прісні та заповнюють кратери вимерлих вулканів (крім Кікілія). Найбільше озеро — Кікіла (17,9 га[6]). Крім того, уздовж північного та східного узбережжя розташовано близько 20 солоних боліт. Багато коротких струмків та джерел. Острів покритий червонуватими латеритними грунтами, багатими оксидом заліза та глиноземом, але бідними азотом та фосфором, а тому малородючими[8]. Такі ж грунти характерні і для інших вулканічних островів групи Уолліс. Грунт інших островів групи представлений карбонатною піском[15].

На Футуна близько 50 коротких річок, найбільші з яких — Ваініфао, Гутуваі, Ваї Ласі і Леава. Узбережжя заболочена. На Алофі постійних водотоків немає. Грунти аналогічні вулканічним грунтам островів Уолліс[8].

Клімат[ред.ред. код]

Клімат островів тропічний пасатний, вологий, постійно теплий, без яскраво вираженого сухого сезону. середньомісячні температури протягом усього року коливаються в межах 25 — 26 ° C. Найбільш жаркий місяць — Новини за лютий (середня температура +30 °C), найбільш холодний — Інформація (середня температура +24 °C). Екстремальні температури, зареєстровані за весь час спостереження: мінімальна — 18,4 ° C, максимальна — 33,4 ° C[18]. Річні опади 2500 — 3000 мм на островах Уолліс (80 % вологості) та майже 4000 мм — на Футуна. Найбільша кількість опадів випадає в період з листопада по квітень. У цей період дмуть слабкі вітри, однак можливо також та освіта ураганів. З 1970 року на острови обрушилися 12 ураганів, найсильніший з яких («Раджа», грудень 1986[8]) супроводжувався шквалами, що досягали 137 км/ч. Найбільш сухий місяць — серпня — менше 134 мм опадів[8].

Флора та фауна[ред.ред. код]

Прибережний ліс на острівці Фаіоа.

В минулому острови увеа, Футуна і Алофі були повністю покриті природними лісами — глухими вологими внутрішніми лісами та рідкісними прибережними. Однак вони були вирубані для потреб сільського господарства (переважно для все ще застосовуваного незрошуваних підсічно-вогневого землеробства). На 2009 рік первинний ліс займав 13 % площі острова увеа, 23 % на острові Футуна та 66 % на острові Алофі[19].

Вологі ліси невисокі. Верхній ярус рідко перевищує 20 м при діаметрі стовбурів менше 80 см. Види розподілені не рівномірно, а в залежності від типу грунтувапнякова чи ні. Всього у вологих лісах островів зустрічається 50 видів рослин, серед яких 3 ендеміка (Aglaia psilopetala, Medinilla racemosa, Meryta sp.) [19]. У прибережних лісах трапляються мангрові зарості (на маленьких островах групи Уолліс); на пісках ростуть Псаммофіли, акації, кокосові пальми та інші[19].

Вторинні лісу утворилися на місці первинних внаслідок діяльності людини та зараз займають 44 % загальної площі островів. У них найбільш поширені Acalypha grandis, Decaspermum fructicosum, Hibiscus tiliaceus, Homolanthus nutans, Macaranga harveyana, Melastoma denticulatum, Morinda citrifolia, Scaevola taccada. Специфічною є рослинність типу «Тоафа» — папоротникові зарості на ферралітних грунтах (представлені переважно Dicranopteris linearis). З 1974 року почалося штучне залісення карибської сосною, яке триває і останнім часом[19]. 30 га лісу навколо озера Лалолало утворюють природоохоронну територію «Вао-тапу» (в перекладі з уоллісского — "Священний ліс"). Тут особлива увага приділяється протипожежним заходам та діють обмеження на полювання[20].

Наземна фауна бідна. Крім домашніх тварин (кішки, собаки, свині, кури), на островах зареєстровано 37[21] видів птахів (в тому числі пастушки, голуби, крячки, баклани, фрегати), 27 з яких є постійними жителями островів. Територія є батьківщиною місцевого різновиду летючої лисиці (крилана) — відомої як peka[22]. З плазунів поширена смугаста фіджійська ігуана ( Brachylophus fasciatus ) [23] і три види ящірок сімейства сцинкових роду емойі: полинезийская емойя [24] ( Emoia adspersa ), зелено-блакитна емойя [25] ( Emoia cyanura ) іEmoia tongana[26][27]. Ендеміками Футуна є білий водомороз, полинезийский лічінкоед-свистун, а рідкісний папуга синьошапочний лорі-відлюдник зустрічається на Алофі[22]. На території островів також трапляються кілька зграй здичавілих собак. Сади іноді спустошуються равликами. Багато комах, особливо комарів (які можуть бути переносниками лихоманки денге[8]).

Морська фауна багатша. У лагуні острів Уолліс водяться всього 2 отруйних риби: скат-хвостокол та риба-камінь. Акули трапляються вкрай рідко[8].

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Уолліс та Футуна діляться на 3 територіальні округи, співпадаючих в кордонах з історичними королівствами, найбільший з яких — увеа в свою чергу ділиться на три райони[28].

Територіальний
округ/район
Назва на
французькою мовою
Площа,
км ²
Населення,
чол. (2008) [29]
Густина,
чол./км ²
Адміністративний центр,
чол. (2008)
Число сіл
1 Ало Alo 85 2655 31,24 Мала'е (224) 9
2 Сігал Sigave 30 1583 52,77 Леава (376) 6
3 увеа:
  • Хахаке
  • Хіхіфо
  • Муа
Uvea
Hahake
Hihifo
Mua
159
57
48
54
9207
3748
2197
3262
57,91
65,75
45,77
60,41
Мата-Уту (1126)
Мата-Уту (1126)
Ваітупу (503)
Мала'ефо'оу (224)
21
6
5
10
Всього 274 13 445 49,07 36

Велика частина кордону між Ало і Сігавом на острові Футуна проходить по річці Ваініфао. Назви районів територіального округу увеа запозичене у тонганци і в перекладі на російську мову означають: хахаке — схід або схід; хіхіфо — захід або захід; муа — передня частина острова (оскільки єдиний морський прохід до острова розташоване на півдні, то першим ми побачимо район Муа) [30].

Історія[ред.ред. код]

Згідно з етнографічним дослідженням 1988 року (знахідка кераміки культури лапіта на півдні острова Увеа) прийнято вважати, що острови були заселені між 1000 та 1500 роками до н. е.. (імовірно близько 1300 років[Коли?]). Протягом всієї першої половини другого тисячоліття на увеа панували тонганци, тоді як жителі острова Футуна пручалися їх завоювання.

Згідно з з усною традиції тонганци створили своє королівство на увеа — Uvea — близько 1400 року. Першим хау (королем) увеа став Таулоко[31]. Засноване 1565 року[32], королівство Ало (Alo; в деяких джерелах Tua[33]) стало першим королівством на Футуна. першим королем був Факавелікеле. Пізніше, 1784 року, було засноване королівство Сігаве, першим королем якого став Туікамеа[33]. У період з 1839 по 1841 рік королівство Ало окупувало Сігаве[33].

Європейці вперше побачили ці острови 28 квітня 1616 року. недалеко від островів Футуна та Алофі на судні Eendracht пропливли голландські мореплавці Якоб Лемер та Віллем Схаутен. Вони назвали острова Хорн (Hoorn), на честь міста, звідки вони були родом. Наступного разу ці острови були відвідані 11 травня 1768 року Луї Бугенвілем, однак ізоляція жителів була порушена лише через 50 років китобійними судами.

Острови Увеа були відкриті англійцем Самюелем Уоллисом (на честь нього острови та отримали свою назву), який 16 Августо 1767 року на судні HMS Dolphin ставав на якір перед островом. 21 квітня 1781 року на острові Увеа зупинявся Франсіско Антоніо Морелль (Maurelle) та назвав його островом Розради[34]. 1791 року сюди заходив англійський капітан «Пандори» Едвард Едвардс, який шукав бунтівний «Баунті»[34]. Надалі на островах зрідка зупинялися різні суду до прибуття китобоїв 1828 року.

Першими європейцями, які селилися тут починаючи з листопада 1837 року, були французькі місіонери Товариства Марії (фр. Les Sœurs Missionnaires de la Société de Marie). Вони звертали місцеве населення в католицизм. Перший місіонер острова Футуна П'єр Марія Шанель мученицьки загинув 28 Квітень 1841 року [35] і був канонізований 12 червня 1954 року (оголошений Святим Покровителем Океанії).

5 квітня 1842, після повстання частини місцевого населення, місіонери попросили захисту у Франції. У листопаді 1842 року, острови Уолліс та Футуна, окремо, оголошувалися «Вільними та незалежними під захистом Франції» з підписанням договорів дружби. 19 листопада 1886 року королева Амелія з островів Уолліс підписала договір, офіційно встановлює французький протекторат. Королі Сігаве Йоав Мануа Мусулану та Ало Аліасегі з островів Футуна та Алофі також підписали договір, що встановлював французький протекторат, 29 вересня 1887 року. Об'єднаний протекторат «острови Уолліс Футуна» був встановлений 5 березня 1888 року рішенням міністра колоній.

1917 року три традиційних території, що перебували під керуванням місцевих вождів були анексовані Францією, і були перетворені в Колонію Уолліс та Футуна, яка перебувала під керуванням колонії Нова Каледонія. 1928 року на островах з'явився перший автомобіль (це був невеликий вантажівка марки «Форд»[34]), і почало працювати радіо. Під час Другої світової війни (з червня 1942 року) острова служили базою для ВПС США (для частини «Navy 207»). На їх території одночасно перебувало до 6000[36] солдатів, які залишили після себе сучасну інфраструктуру.

На референдумі 27 Фотозвіт 1959 року 94,4 % виборців (4307 з 4564[34]) проголосували за те, щоб острови Уолліс Футуна інтегрувалися до Французької Республіки у вигляді заморської території. статус заморської території був встановлений Законом від 29 липня 1961. Після конституційної реформи 28 березня 2003 цей статус був змінений на заморську громаду.

Населення[ред.ред. код]

Файл:Населення Уолліс та Футуна з 1969 року.png
Динаміка зміни чисельності населення Уолліс та Футуна
Вікова піраміда Уолліс та Футуна за даними перепису 2003
Населення Уолліс та Футуна[37]
Структура населення
Чисельність населення 13 445 (2008)
Густота населення 94,7 (2008) [38]
Середній вік 28 (2008)
Вікова структура 0 — 19: 41
19 — 59: 47,7
старше 60: 11,3 (2008)
Народжуваність
Число новонароджених
на 1000 осіб
16,0 ‰ (2008)
Темпи зростання населення
Число померлих на 1000 осіб
Дитяча смертність

на 1000[39]
новонароджених

загальна: 5,02 ‰ (2009)
хлопчиків: 5,27 ‰ (2009)
дівчаток: 4,75 ‰ (2009)
Загальна смертність на 1000
людина
загальна: 5,4 ‰ (2008)

Чисельність та розміщення[ред.ред. код]

Згідно з перепису 2008 року[40] чисельність населення території Уолліс та Футуна становить 13 445 людина. 2003 року ця цифра становила 14 944 людини[41]. За час між переписами населення зменшилося на 1499 осіб або майже на 10 %. Зменшення чисельності населення було відзначено вперше з 1969 року, коли було проведено перший перепис. населення на острові Футуна зменшується швидше (особливо в окрузі Сігал, де втрати склали 15,8 %), ніж на увеа[37][40] (найменші втрати в районі Хахаке — 5,1 %). Основними причинами цього є зменшення народжуваності та масова еміграція населення[40][41] (зокрема, на Нову Каледонія). Еміграцію населення викликає обмеженість ринку праці на островах та бажання молоді отримати більш якісну освіту[40]. Однак за прогнозами[42] населення Уолліс та Футуна не буде зменшуватися і до 2050 році складе 15 100 осіб.

Приблизно третина населення проживає на острові Футуна, і дві третіх — на Увеа (такий розподіл зберігається з 1969 року). На острові Алофі, згідно з з останнім переписом[40], проживав один літній осіб.

Самим великим населеним пунктом території є її столиця — Мата-Уту, де проживає 1126 осіб[40]. Крім неї, на островах розташовано ще 35 сіл. 2008 року осіби становили 49,60 % (6669) населення (в 2003 — 50,15 %, або 7494 особи), жінки 50,40 % (6776; в 2003 — 49,85 %, або 7450 осіб). населення Уолліс та Футуна утворює 3100 сімей (в 2003 — 3089 сімей). Середня кількість людей у ​​родині — 4,3 (в 2003 — 4,8) [40][41].

Частка дітей до 19 років 2008 року становила 41 %, дорослого населення від 19 до 59 років — 47,7 %, старше 60 років — 11,3 %. Середня тривалість життя жителів території становила 74,3 року: осібів — 73,1, жінок — 75,5[40].

Етнічний склад[ред.ред. код]

Майже 85 % (12 725 осіб) представляють корінне полінезійське населення (уоллісци та футунанци). Частка іноземців — всього 1,7 % (велика частина з них — переселенці з Вануату). Решта населення — французи (8,1 % з них народжені в Нової Каледонії) [40].

Мови[ред.ред. код]

Офіційною мовою Уолліс та Футуна є французький. На нього говорять 84 % населення[41]. Причому лише французькою мовою говорить всього 6 % населення.

Широко поширені мови полінезійської групи — уоллісський та футунанський.

Говоримо на Уоллісском та Футунанском...[43]
Російський Футунанський Уоллісський
Доброго ранку Malo le mauli
(ма-ло-ле-ма-оу-ли)
Malo te mauli
(ма-ло-ті-ма-оу-ли)
Добрий день Malo le kataki
(ма-ло-ле-катакі)
Malo te kataki
(ма-ло-ті-ка-та-ки)
Як тебе звуть? Koai lou igoa?
(ко-а-й-ло-оу-' і-нго-а)
Koai tou higoa?
(ко-а-й-тю-оу-хі-нгю-а)
Як справи? E kë malïe fai?
(е-ке-ма-ли-е-фа-' і)
E ke lelei pe?
(е-ке-ле-ле-й-пе)
Да Eio
(е-й-о)
Ei
(е-й)
Немає Eai
(е'а-й)
Kailoa — Oho
(кя-і-ло-я// о-хе)
Велике спасибі Malo le alofa
(ма-ло-ле-а-ло-фа)
Malo te ofa
(ма-ло-ті-' о-фа)

На уоллісском мові кажуть 64 % (9617 осіб) [44] населення. На нього говорять також у Фіджі, Нової Каледонії та Вануату. Положення мови всередині полінезійської групи довгий час було дискусійним (зважаючи часткового впливу тонганского мови). Зараз прийнято відносити його до ядерно-полінезійської підгрупі[45]. У мові є 12 приголосних та 5 гласних, які можуть бути довгими та короткими[45]. Після контактів з європейцями лексика збагатилася запозиченнями з англійської, французької та латині. Автором першого уоллісско-французького словника став перший місіонер Товариства Марії Батальйон (опублікований лише 1932 року[45]). У побуті уоллісци говорять лише на уоллісском мовою, при спілкуванні з європейцями переходять на французьку.

На футунанском мовою говорить 24 % населення (3600 осіб) [46]. Часто цей мову називають східно-футунанскім, щоб відрізняти від західно-футунанского, на якому говорять на острові Футуна, що належить Вануату. На ньому також говорять в Новій Каледонії. Мова належить до полінезійської групи мов, до підгрупи ядерно-полінезійських мов[47]. Фонологія мови проста: 11 приголосних та 5 гласних, які можуть бути довгими або короткими. Синтаксис ж достатньо складний[47]. Автором першого футунанско-французького словника був місіонер Ізидор Грезель (виданий 1878 року[47]). Всі сільські ради проходять лише на футунанском мовою.

Все більшого поширення отримує англійська, який вивчають у школах. Зараз їм володіє близько 14 % населення.

Сповідувані релігії[ред.ред. код]

За переписом 2003 року 99 % населення католики, традиційних вірувань дотримується всього 1 %. У кожному селі є католицька церква. Однак навіть жителі, які вважають себе католиками, виконують деякі місцеві язичницькі ритуали. Так до приходу європейців місцеві жителі вірили в надприродну силу. Найбільш шанувалися: Тагалоа — бог неба; Мафуіке — той, хто приніс на острови вогонь; напівбоги Сіна і Мауї; душі предків та тварин, такі як Феке (восьминіг), тлу (черепаха), Тафолоаа (кит) [48]. Священиками на островах є як європейці, так і місцеві жителі. Щоб прийняти духовний сан уоллісци та футунанци навчаються в Тихоокеанському теологічному коледжі в Фіджі[48]. З 25 червня 2005 року єпархію Уолліс та Футуна очолює Гільєн де Разіллі[49][50].

Політична система[ред.ред. код]

Відповідно до статті 1 закону № 61-814 від 29 липня 1961 року та конституційної реформи від 28 травня 2003 року острови Уолліс, Футуна, Алофі та прилеглі острови під назвою «Територія островів Уолліс та Футуна» має статус заморської громади Франції (Collectivité d 'Outre-Mer), забезпеченою правами юридичної особи та адміністративної та фінансовою самостійністю [51]. Згідно з зі статтею 2 того ж документа[51] всі уродженці островів Уолліс та Футуна є громадянами Франції, і мають права та обов'язки французьких громадян. Як територія Франції острови підпорядковуються Французької конституції від 28 вересня 1958 року та французької законодавчій системі. Чинний загальне виборче право для осіб, яким виповнилося 18 років.

Виконавча влада[ред.ред. код]

Главою держави є Президент Франції (обирається на п'ятирічний термін) — Франсуа Олланд. На території заморської громади його представляє Верховний адміністратор, який призначається їм на раді Міністерства Внутрішніх Справ. З 8 вересня 2008 року їм є Філіп Паолантоні [52][53]. Главою уряду є Президент територіальної асамблеї. З 11 грудня 2007 року його обов'язки виконує уродженець Сігава Віктор Бріаль[52]. Даний пост він займає вже вдруге (перед цим з 16 березні 1997 року по 14 січня 1999 року[52]). Рада Території складається з трьох королів традиційних королівств та трьох членів, що призначаються Верховним адміністратором за поданням Територіальної асамблеї. Рада має консультативну роль, а реальне керування мають традиційні королі, сільські вожді та Верховний адміністратор.

Законодавча влада[ред.ред. код]

Головним законодавчим органом є однопалатна Територіальна Асамблея, що складається з 20 членів, що обираються всенародним голосуванням терміном на 5 років. Територія розділена на 5 виборчих округів (відповідно до адміністративно-територіальним поділом). Так округ Муа обирає 6 депутатів, округ Хахаке  — 4, Хіхіфо  — 3, Ало  — 4, Сігал  — 3[51]. Територіальна асамблея вирішує питання цивільного права та управляє бюджетом території. Всі рішення асамблеї повинні затверджуватися Верховною адміністратором.

Територія Уолліс та Футуна обирає одного сенатора в Сенат Франції (зараз це Робер Лофоолю [54]) та одного депутата в Національну асамблею (мандат на 2007 — 2012 роки має представник соціалістичної партії Франції Альбер Лікювалю [55])

Політичні партії[ред.ред. код]

Крім деяких Французьких партій (Союз за народний рух — на останніх виборах до Територіальною Асамблею отримали 12 місць[56], Соціалістична партія — на останніх виборах до Територіальною Асамблею отримали 8 місць[56], Союз за французьку демократію  — демократичний рух та інші) на островах ведуть активну діяльність три місцевих партії: Голос народів Уолліс та Футуна (La Voix des Peuples Wallisens et Futuniens), Союз за Уолліс та Футуна (Union Populaire pour Wallis et Futuna) і Національна Асоціація Сігава (Sigave L'Association Nationale).

Судова влада[ред.ред. код]

Правосуддя вершиться згідно з французькими законами судом першої інстанції в Мата-Уту. Однак три традиційних короля мають право здійснювати правосуддя згідно з «Звичайного права» (це не стосується кримінальних справ). Апеляційний суд знаходиться в Нумеа, Нова Каледонія. Для території характерний вкрай низький рівень злочинності. Так, за перше півріччя 2006 року було абсолютно 64 порушення[57].

Місцеве самоврядування[ред.ред. код]

Трон королів Увеа, зроблений з залізного дерева. Зараз знаходиться в церкві Мата-Уту.

На відміну від метрополії, заморських департаментів та інших заморських громад, територія розділена не так на райони, а на округи, в межах точно збігаються з традиційними королівствами островів. Кожний округ користується правами юридичної особи та має бюджет, яким управляє рада округу, до якого входять традиційні вожді, і очолюваний королем. Королівство уоллісцев Увеа, і обидва королівства футунанцев — Ало і Сігал — є аристократичними монархіями — благородні родини, Алік (aliki), обирають або усувають королів.

Король увеа носить титул Лавелуа (з 1858 року, коли королева Фалакіка Саілала прийняла ім'я свого попередника та брата[52]). Після смерті Томасі Кілімоетоке II, королем з 25 липня 2008 року є Капіліеле Фаупала[52]. Йому допомагає прем'єр-міністр — Емене Леулагі[52] (носить титул Ківалов) та ще 5 міністрів. За пропозицією населення, король призначає трьох керівників округів (faipule), Які мають владу над 21 сільськими вождями, вибраними населенням. Сільські вожді можуть накладати повинності по виконанню суспільно корисних робіт. Їх вибирають/відсторонюють більшістю голосів на загальних зборах села (fono), яке відбувається щонеділі в хатині зібрань (fale fono).

Організація двох королівств футунанци аналогічна. Королем Ало з 6 листопада 2008 року був представник династії Лалолало петель Вікена[52] (має титул Tui Agaifo). 22 січня 2010 року петель Вікена зрікся престолу зважаючи все зростаючого соціального напруження в суспільстві[58][59]. Новий король поки не обрано. Функції прем'єр-міністра (Tiafoi) c 2008 року виконує Атоніо Туісека[52]. Королем Сігава з 10 березня 2004 року був Весесіо Моеліку[52] (має титул Tui Sigave). У зв'язку з соціальною напругою в суспільстві, він відрікся наприкінці 2009 року, за кілька місяців до короля Ало[58]. Його прем'єр-міністром є з 2006 року Лусіано Соко[52] (Kaifakaulu). Міністри в цих королівствах грають роль виразників громадської думки перед королями, і їх влада обмежується сільськими вождями, які призначаються знатними сім'ями та можуть легко повалити короля.

Королі, міністри та сільські вожді отримують зміст від Французької Республіки.

Збройні сили і поліція[ред.ред. код]

Всі осіби досягли 18 років повинні відслужити 2 роки у Французьких збройних силах[60]. Деякі жителі островів використовують службу в армії для еміграції у Францію. Так, наприклад, Джон Бабін 1 серпня 2003 року став першим уоллісцем — капітаном французької армії (служив в Ельзасі) [61].

Туризм[ред.ред. код]

Туристична діяльність на території ще дуже мало розвинена. Це пов'язано, в першу чергу, з ізольованістю островів Уолліс та Футуна, а також з відсутність зовнішніх інвестицій на островах та обмеженим доступом до банківського кредиту[62]. Водночас територія має певні переваги. Жителі островів живуть автентичним традиційним укладом та проводять велелюдні збори та обряди. На островах добре збереглися природні ландшафти: кратерного озера, острови та лагуни островів Уолліс, ліси і пляжі островів Хорн. Велико та культурну спадщину: поховання тонганци на Уолліс та могила святого отця Шанель в Пої на Футуна. Однак ці переваги використовуються слабо, і поки все що можуть запропонувати острова туристам це поле для гольфу на 6 лунок, клуб підводного плавання та аероклуб (надлегкі літальні апарати) [63].

На островах всього 6 готелів (4 на Увеа і 2 на Футуна), які можуть прийняти всього 140 осіб. Клієнтами готелів переважно стають фахівці та бізнесмени[62].

Мата-Уту, Matāutu (уол.), Mata-Utu (англ., нім., Фр.) - Столиця заморського французького співтовариства островів Уолліс і Футуна, Адміністративний центр округу Хахаке, найбільший селище країни.Католицький кафедральний собор.Королівський палац.Стадіон Мата-Уту.Таліетуму - археологічний пам'ятник XV в., В 9 км від Мата-Уту.

Озеро Лалолало. Утворюючі майже ідеальне коло, тридцятиметрові стрімчаки обриваються до чорних вод глибоководного озера (максимальна глибина 80 метрів). Місцевість навколо озера є своєрідною заповідною зоною, в якій заборонено рубати дерева й займатися іншою господарською діяльністю. Тому тут нерідко можна побачити тропічних птахів, що буквально ковзають над темним дзеркалом води, а околишній ліс вважається - одним із самих недоторканих ділянок рослинності на страждаючому, від ерозії, острові. Незвичайне забарвлення озера пов'язане з підземною вулканічною діяльністю і реакцією води з концентрованими кислотами.

Транспорт[ред.ред. код]

Морський транспорт. Прийом морського транспорту здійснюється в трьох портах: Мата-Уту (товари) та Хала (паливо) на острові увеа; Леава на острові Футуна. Територія Уолліс та Футуна обслуговується трьома морськими компаніями: Moana Navigation (c 2001 року називається Moana Shipping; її офіс знаходиться в Мата-Уту), Pacific Direct Line (базується в Окленді, Нова Зеландія) та Sofrana (відвідує острова кожні 25 днів). Перші дві компанії мають угоду про партнерство та надають для фрахту судно Soutern Moana, вантажопідйомністю 5320 т, яке ходить під прапором Італії (заходило на острови кожні 20 днів). З 2007 року [64] всі три компанії використовують єдине судно — Southern Pasifika, яке може взяти на борт 512 контейнерів (заходить на острови кожні 24 дні). за невеликим винятком, усі судна, що заходять на острови Уолліс, заходять і на Футуна.

Повітряний транспорт. Зважаючи ізольованості островів велике значення має повітряний транспорт. І зовнішні та внутрішні авіаперевезення виконуються однією компанією — Air Calédonie International (Aircalin). територію обслуговує єдиний міжнародний аеропортХіхіфо — розташований на півночі острова Увеа. Довжина злітно-посадкової смуги дозволяє приймати такі літаки як Аеробус A320[65]. На острові Футуна є аеропорт місцевого значення — на мисі Веле — має протяжність грунтової злітно-посадкової смуги 1100 м[63]. Передбачається реконструкція цього аеропорту.

Наземний транспорт. Всі села пов'язані автодорогами різного рівня, переважно прокладеними уздовж берегів. Загальна довжина доріг становить 120 км (на увеа — 100 км, на Футуна — 20 км), з них покриття мають всього 16 км (все на увеа) [66].

Зв'язок[ред.ред. код]

На території функціонує державна компанія Поштова та телекомунікаційна служба (SPT). Ця компанія забезпечує доставку пошти на островах, випускає невелику кількість марок, надає телефонну зв'язок та Інтернет. Головне поштове відділення розташована в Мата-Уту. На Увеа є ще 2 відділення в округах Муа і Хіхіфо. На острові Футуна поштове відділення є лише в Леава[67].

Є власний телеканал (підрозділ французького телеканалу RFO) ​​]].

На кінець 2007 року на островах зареєстровані 554 абонента Інтернет[67]. Мобільного зв'язку на території немає, хоча в майбутньому передбачається створення мережі.

Зовнішні економічні зв'язки[ред.ред. код]

Експорт. Протягом 2007 року експорт дорівнював 0, в той час як в 2006 було експортовано 19 тонн черепашок трохус загальною вартістю 11,6 млн франків КФП[68]. Отже, торговий дефіцит дорівнює вартості імпорту, а відсоток покриття імпорту експортом та нікчемний.

Імпорт. Обсяг імпорту збільшується і 2007 року склав 32 228 т продукції на суму 5,386 млрд франків КФП. В імпорті переважають продукти харчування (1,537 млрд франків КФП), мінеральна сировина (900,4 мільйона франків КФП), засоби пересування (770,9 мільйонів франків КФП) та хімікати (461 мільйон франків КФП) [69].

Головним постачальником імпорту, зареєстрованого в 2007, є Франція — поставила товарів на 1,5 млрд франків КФП (28 % загальної вартості імпортованих товарів). на другому місці Сінгапур — поставив товарів на 802 млн франків КФП (14 %), потім послідовно Австралія — поставок на 703 млн франків КФП (13 %), Нова Зеландія — 520 млн франків КФП (9 %), Фіджі та Нова Каледонія — поставок на 321 млн франків КФП (6 %) [69].

Грошова система та фінанси[ред.ред. код]

Грошова одиниця островів Уолліс та Футуна — французький тихоокеанський франк (франк КФП). Станом на 30 січня 2010 року за 1 долар США давали 86 франків КФП[70]. За повідомленням EOM, плановані витрати бюджету Території на 2008 рік складають 2,726 млрд франків КФП[71] (приблизно 33,43 млн $[72]). В 2006 реальні витрати бюджету склали 2,850 млрд франків КФП[73] (29830000 $[74]), а його доходи — 2,683 млрд франків (28,08 млн $[74]).

Бюджет 2006[73]:

Основні статті витрат: утримання персоналу (включаючи вчителів та лікарів) — зарплати, допомоги, субсидії, соціальне страхування — 37 %; інші витрати на керування — 36 %; зовнішні служби — 14 %; закупівлі та поповнення стратегічних запасів — 3 %; фінансові витрати — 5 %; інвестування — 6 %.

Основні статті доходів: послуги та торгівля — 10 %; податки та збори — 68 %; дотації метрополії — 21 %; дохід від фінансових операцій — 1 %.

Банківська система островів базується на трьох установах: Банку Уолліс та Футуна, державному казначействі та Агентстві французького розвитку. Банк Уолліс та Футуна (BWF), єдиний справжній комерційний банк території, є філією BNP Paribas Nouvelle-Calédonie і був відкритий 1991 року[75].

Культура[ред.ред. код]

Традиційний танець

Соціальна організація[ред.ред. код]

На островах продовжує існувати традиційна ієрархія (детальніше см. Місцеве самоврядування).

Має місце гендерна поділ праці. Жінки переважно займаються сільським господарством та вихованням дітей. Тільки небагато жінок працює в державних установах, але при цьому значне число вищих постів в уряді та суспільстві займають саме жінки[60].

Основною одиницею суспільства є складна сім'я. Домашнє господарство складної родини, як правило, складається з декількох будинків, в яких живуть брати з сестрами та їх дружинами. Коли молода пара одружується, вони приєднуються до домашнього господарства однієї з їхніх родин. При цьому нові будинки будуються рідко. домашнє господарство зазвичай очолюється батьком чи старшим сином, хоча іноді цю роль на себе бере старша сестра. Їжа та інші речі, виховання дітей — рівномірно розподіляється між членами складної родини[60]. Особливо трепетне ставлення в таких сім'ях до маленьких дітей.

Весілля. Шлюби створюються лише за згодою сімей та формалізуються церквою. Перші шлюби на островах влаштовували місіонери, які виховували хлопчиків та дівчаток поза їх сімей. Сьогодні молоді люди трапляються в середній школі, і родини благословляють їх або несхвально відносяться до дружби. Трапляються і цивільні шлюби, але вони не схвалюються ні сім'ями, ні церквою. Позашлюбні діти виховуються тітками та бабусями[60].

Будинки та інші споруди[ред.ред. код]

Будинок на острівці Фаіоа, недалеко від увеа.

Всього за переписом 2008 року[37] на островах 3467 будинків (320 з них пустують). Більшість будинків на Увеа побудовані з бетону та покриті гофрованим залізом. Проте все ще трапляються традиційні житла зі стінами з листя пандануса та дахом, покритим соломою.

Підлога в приміщеннях можуть мати кілька рівнів, і люди віддають перевагу сидіти на підлозі. Їжа зазвичай готується на відкритому повітрі. Туалети є лише в нових будівлях.

Будівлі футунанцев переважно будуються в полінезійському стилі fale. Будинок для сну робиться з відкритими стінами, солом'яним дахом та солом'яними фіранками, які опускають під час поганої погоди. Бетонним може бути підлогу або невисока стінка, щоб у будинок не забігали свині. Їжа готується або в кухні, яка розташовується за будинком для сну, або в земляній печі. Водопровід та електрику були проведені 1990 року, хоча електрика можуть собі дозволити небагато остров'яни[60].

У кожної селі є невеликий магазин, в Мата-Уту знаходиться єдиний на островах супермаркет.

Кухня[ред.ред. код]

На день Святого Шанель зазвичай готують поросят, смажених з бананамі.Основу

раціону більшості острів'ян як раніше, так і зараз складають таро, ямс та батат. У селах на острові увеа, розташованих на узбережжі широко вживають в їжу рибу. Якщо в родини з якоїсь причини немає осіба, тоді жінки збирають в лагуні їстівних ракоподібних. Свині та курчата вигодовуються головним чином для святкових випадків[60].

Як правило родини харчуються двічі на день. На сніданок зазвичай їдять хліб та п'ють кави. Вечеря складається з таро або ямсу та риби (на островах Уолліс) та іноді з розмороженого курчати та відварний солонини. Найбільш поширений напій — чай[60].

Свинина, курчата та черепаха є обов'язковим атрибутом святкового столу. Тоді ж вживаються кава та імпортовані алкогольні напої.

Традиційні символи[ред.ред. код]

Головними символами культур уоллісцев та футунанци є напій кава та тканина тапа.

Кава — дурманний напій, який готують з коренів рослини Piper methysticum. У футунанци є легенда, яка пояснює як ця рослина з'явилася на їх острові. Згідно з з її, спочатку кави не було. У той час остров'яни поклонялися 9 богам: 2 верхнім і 7 нижнім (перебували в підземному царстві Пулоту). Вожді повністю залежали від останніх та зверталися до них за допомогою. Одного разу одне з нижніх божеств — Фіту — прийшло до людей, щоб жити з ними. Фіту приніс з собою коріння кави і один з них посадив у землю, і з того часу ця рослина росте на Футуна[76]. І зараз каву вирощують дідівськими методами, застосовуючи дерев'яні пристосування для захисту коренів рослини. Між посадкою та збором урожаю проходить 12 — 18 місяців. Останнім часом кава на островах Уолліс не росте, і її завозять з островів Хорн[76].

Приготування напою здійснюється таким чином: очищені від землі коріння ріжуть та розчавлюють товкачем. Остання процедура може замінюватися розжовуванням спеціально відібраними для цього людьми (часто дівчатами-дівами). Отримана кашка змішується з водою в маленькому дерев'яному посудині округлої форми. При приготуванні кави для короля обов'язковою умовою є присутність короля, ради вождів, а також релігійних та адміністративних влади. Раніше каву пили, щоб створити зв'язок між світами живих та мертвих, а також при переговорах вождів. Тепер церемонія кави означає єднання між різними соціальними категоріями населення та вождями і королями[77]. C 2002 року вирощування кави обмежується адміністрацією островів, проте жителі не звертають на заборону ніякої уваги[76].

Тапа виготовляється жінками для обміну при ритуалах, які родини виконують спільно. Вона разом з запашними маслами символізує багатство жінок. Її часто продають туристам.

Культурним символом острів є також каное Ломіпеау (Lomipeau), яке символізує зв'язок між уоллісцамі та морською імперією Тонги чотириста років тому. На таких каное вони здійснювали поїздки до Тонга, Самоа та іншим островам[60].

Мистецтво[ред.ред. код]

Література. Література островів представлена ​​небагатьма спробами записати міфи і легенди жителів островів, а також історію території. Але поступово ситуація повинна змінитися, оскільки для остров'ян освіта стає все доступнішим[60].

Образотворчі мистецтва. Зображення на сіапо та тапе — головна форма художнього вираження для уоллісскіх та футунанскіх жінок. Для їх створення вони використовують вирізаний з кори дерева шаблон та коричневі (традиційні) та чорні фарби (як місцеві, так і привізні). Зіткані з цих тканин циновки з коричневою бахромою з вовни, використовуються як підношення на похоронах родичів[60].

Спорт[ред.ред. код]

Спорт на території розвинений недостатньо. Є лише один стадіон з обладнаними місцями для глядачів — багатофункціональний «Стад де Мата-Уту». Вміщає він 1500 глядачів і переважно використовується для проведення футбольних матчів[78].

Територія бере участь у Південно-тихоокеанських іграх з 1966 року. Так на останніх іграх, що відбулися 2007 року на Самоа, команда Волліс та Футуна завоювала 3 золотих і одну бронзову медаль та посіла 13 місце в загальному заліку[79]. За всю історію участі територія завоювала 22 золотих, 35 срібних і 77 бронзових медалей, і займає 10 місце в загальному заліку[80]. Найкращий результат — 5 місце на іграх 1995 року на Таїті[81].

Острови Волліс та Футуна беруть участь також і в Тихоокеанських міні-іграх, а 2013 року будуть їх приймати[82]. На останніх іграх, що відбулися 2009 року на островах Кука, Збірна Уолліс та Футуна зайняла 18 місце в загальному заліку з однією бронзовою медаллю (у метанні списа) [83]. За всю історію участі в іграх (починаючи з перших ігор 1981 року) збірна Волліс та Футуна завоювала 5 золотих, 2 срібних і 6 бронзових медалей[80].

Одними з найвідоміших спортсменів островів є Самуель Туа (уродженець Мата-Уту) та Тоафа Таканіко (виходець з Футуна), які є гравцями збірної Франції з волейболу та французьких волейбольних клубів «Канн» та «Тулуза» відповідно [84]. Тоафа Таканіко у складі свого клубу став володарем кубка Франції з волейболу 2007 року, а вони обидва в складі збірної Франції стали срібними призерами чемпіонату Європи 2009.

Футбол. У території є своя збірна, яка, однак, не є ні членом ФІФА, ні Конфедерації футболу Океанії, а тому не бере участі в чемпіонатах світу з футболу. Усього збірна провела 20 матчів (усе на Південно-тихоокеанських іграх) [85]: 4 перемоги і 16 поразок. Перший матч: 13 грудня 1966 року, Нова Каледонія — Уолліс та Футуна 5:0; останній (на жовтень 2009 року) матч: 20 серпня 1995 року, Нова Каледонія — Уолліс та Футуна 10:0. Найбільша перемога 5:1 (12 грудня 1988 року з Нової Каледонії), найбільшої поразки 0:17 (вересня 1991 року, від Папуа  — Нової Гвінеї) [85]. Найвище досягнення на Південно-тихоокеанських іграх — чвертьфінал 1983 року[86].

Регбі. Перший свій матч регбійная команда Уолліс та Футуна провела 1 Фотозвіт 1966 року проти команди Папуа  — Нової Гвінеї та програла його 5:54. Всього команда провела 7 матчів (тільки одна перемога — над Таїті 1 вересня 1971 року зі рахунком 3:0) і не виступає з 1971[87].

Свята[ред.ред. код]

Офіційні свята Уолліс та Футуна[88]:

Дата Назва Французька назва
1 січня Новий рік Jour de l'an
такий день після Великодня Світлий понеділок Lundi de Pâques
28 Квітень День Св. П'єра Шанель Saint Pierre-Chanel
1 травня День праці Fête du travail
8 травень Перемога 1945 року Victoire 1945
40-й день після Великодня Вознесіння Ascension
50-й день після Великодня Трійця Lundi de Pentecôte
29 червня день Святих П'єра та Поля Saint Pierre et Saint Paul
14 липня Національне свято (День взяття Бастилії) Fête nationale
29 липня Свято Території Fête du Territoire
15 серпня Успіння Богородиці Assomption
1 листопада День всіх святих Toussaint
11 листопада Перемир'я 1918 року Armistice 1918
25 грудня Різдво Noël

Релігія займає значне місце в житті місцевих жителів та майже кожний округ або село відзначають день свого святого покровителя. Всі святкові дні, як релігійні так і світські, завжди починаються з святкової меси, за якою слід церемонія кави. Закінчуються вони традиційними танцями. Якщо це день Святого покровителя, то обов'язковою є процедура роздачі подарунків, приготованих жителями на честь їх Святого покровителя. Подарунки складаються з уму (свині і ямс) — приношень осібів, і мое'ага (рогожі з пандануси — gatu) — приношень жінок[88].

На острові Увеа, наприклад, відзначають такі дні:

  • 1 травняДень Святого Жозефа (Святий покровитель округу Муа, який налічує 10 сіл на півдні острова). Святкується в 6 селах (знаходяться на узбережжі)
  • 8 червняІсусове серце (є іншим Святим заступником округу Муа). Святкується 4 іншими селами, що знаходяться ближче до центру острова.
  • 29 червняДень Святих П'єра та Поля (покровителі округу Хіхіфо на півночі острова). святкується в 5 селах.
  • 15 АвгустоУспіння Богородиці. Вона є покровителькою центрального округу Хахаке, який налічує 6 сіл[88].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Руїни Таліетуму

острови Уолліс. Прекрасний вид на острова відкривається з вершини гори Лулу-Факахега, де стоїть крихітна зруйнована каплиця. На південно-західній околиці острова Увеа знаходиться озеро Лалолало. Розташоване в кратері древнього вулкана воно має берега, що підносяться над дзеркалом озера на 30 м і які роблять його недоступним. У кратерне озері Лунатаваке можна поплавати.

На південному сході острова Увеа, між Мала'ефо'оу та Хала були нещодавно знайдені та відновлені руїни тонганского поселення 15 століття — Таліетуму (або Коло Нуї[89]).

Жителі острова Увеа віддають переваги пляжам не свого острова, а оточуючих його невеликих острівців. Особливо відомі своїм білим піском пляжі острова Фаіоа[90].

Футуна. Найвідоміший вид Футуна — церква П'єра Шанель в Пій на східному узбережжі острова. це специфічна церква із ступінчастою вежею. Вона побудована щоб вшанувати першого та єдиного католицького святого Полінезії (канонізованого в 1954). Мощі Шанель були повернуті сюди з Франції 1976 року, і тепер вони зберігаються в восьмикутної каплиці поряд з головною церквою. Його кістки поміщені в скляній вітрині біля входу, а в розташованій поруч срібної шкатулці розташований череп святого. Каменями на підлозі церкви зазначено точне місце, де він був убитий. У маленькій кімнаті музею позаду вітрини є речі, що належали святому отцю.

У селах Воно та Нуку також є старі католицькі церкви.

Алофі. Хоча зараз на Алофі постійно проживає всього 1 особа, люди тут з'являються достатньо часто. Жителі острова Футуна припливають сюди, щоб доглядати за своїми садами. У колишньої селі Алофітаі є ряд солом'яних хатин з підведеною електрикою, де вони можуть переночувати. Пам'ятками острова є його прекрасні пляжі та печера Лока з гротом Святого Бернадетта, розташована на самому сході острова.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Всім жителям островів гарантується мінімальна пенсія по досягненні ними 55-річного віку. Однак з 2010 року це вік буде підвищено до 60 років[91].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Охорона здоров'я повністю безкоштовне і є турботою держави. За даними 2004 року [92] на острові Увеа була одна лікарня і три амбулаторії, і одна лікарня і дві амбулаторії на острові Футуна. У лікарні на Увеа є відділення швидкої допомоги, терапевтичне відділення на 21 ліжко, хірургічне відділення на 16 ліжок з двома операційними, пологове відділення з двома палатами та аптека. Лікарня на Футуна також має відділення швидкої допомоги, терапевтичне відділення на 15 ліжок, пологове відділення на 7 ліжок та аптеку.

Всього на Території працюють 79 медичних співробітників, з них 46 медсестер[92]. Вся медична допомога надається безкоштовно. Крім того, з 1981 року Франція дбати про допомогу старим людям. Гарантоване місячну допомогу — 66 725 франків КФП, тобто 559,16 євро.

Традиційна медична допомога надається головним чином жінками, які використовують масаж з місцевими маслами, мікстури та ін. Пологи приймають переважно саме місцеві традиційні лікарі[60]. Згідно з інформації Всесвітньої організації охорони здоров'я [93] на островах найбільш поширені такі незаразні хвороби: діабет, ожиріння, ревматизм/подагра та хвороби зубів. З заразних захворювань трапляються лептоспіроз, бруцельоз, лихоманка Денге, філяріатоз, туберкульоз, проказа, гепатит В, дизентерія та сальмонельоз.

На Уолліс та Футуна були зареєстровані[93] такі спалаху лихоманки Денге:

  • 1971 — 500 випадків;
  • 1976 — 500 випадків;
  • 1979 — 300 випадків;
  • 1989/1990 — 2361 випадок;
  • 1998/1999 — 395 випадків;
  • 2002/2003 — 2045 випадків (з них 280 госпіталізовані і в двох випадках хвороба призвела до смерті).

Ця хвороба не провокує таких ускладнень, як в країнах південного сходу Азії.

Освіта[ред.ред. код]

За даними перепису 2003 року шкільним навчанням охоплено 40 % всього населення. Всі діти до 14 років ходять до школи. Базове шкільну освіту мають 90 % всіх жителів.

Державне початкова освіта надає католицька місія островів. Однак класи в селах дуже великі та відвідуються дітьми не регулярно (особливо це стосується дівчаток, які допомагають дорослим у веденні домашнього господарства). Викладання ведеться лише французькою мовою, хоча робляться перші кроки для навчання дітей на їх рідних мовах[94]. Перша школа на островах була відкрита 1847 року у Лано (це була молодша семінарія) [95].

Середня освіта, також повністю державне, може надаватися на уолліссійській або футунанській мовах (1 годину в тиждень) [94].

На території існують ліцей, декілька коледжів, які дають загальне технологічне та професійну освіту, відповідне CETAD (Центру технічної освіти та розвитку).

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ouvéa: The Most Beautiful Loyalty Island» (англійською). Sojourn in the South Pacific. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 28 января 2010. 
  2. «Serie Barford» (англійською). blackmail press. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 28 января 2010. 
  3. «Journal of the Polynesian Society: Futuna, Or Horne Island And Its People, P. 33 — 52» (англійською). University of Auckland Library. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 22 июня 2009. 
  4. а б в «RA2007_Wallis.pdf» (французькою). INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Процитовано 16 мая 2009. 
  5. «Pacific Ocean  — Wallis and Futuna» (англійською). oceandots.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 10 ноября 2009. 
  6. а б «WALLIS and FUTUNA» (англійською). Wetlands International. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 16 мая 2009. 
  7. а б в Hélène GUIOT, Isabelle LEBLIC, Bernard VIENNE. Wallis-et-Futuna // Journal de la Société des Océanistes. — 2006. — № 122 — 123. — С. 2.
  8. а б в г д е ж и к л «Vice-Rectorat de Wallis et Futuna — Aperçu Géographique» (французькою). Vice-Rectorat de Wallis et Futuna. Процитовано 16 мая 2009. 
  9. «WALLIS AND FUTUNA TRAVEL GUIDE...» (англійською). www.colonialvoyage.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 16 мая 2009. 
  10. «Wallis & Futuna. Île Alofi» (англійською). oceandots.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 16 мая 2009. 
  11. «An updated digital model of plate boundaries» (англійською). Geochemistry Geophysics Geosystems, 2003. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 20 июня 2009. 
  12. «Wallis and Futuna» (англійською). World Health Organization Regional Office for the Western Pacific. Архів оригіналу за 2009-10-17. Процитовано 15 ноября 2009. 
  13. а б «Tremblement de terre jeudi 01 octobre à 130 km de Futuna...» (французькою). LE BLOG DE KODAMIAN. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 15 ноября 2009. 
  14. «Tremblement de terre à Wallis» (французькою). wallis.over-blog.net. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 15 ноября 2009. 
  15. а б в «GEOLOGY OF THE WALLIS ISLANDS — STEARNS 56 (9) : 849 — GSA Bulletin» (англійською). Geological Society of America. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 15 мая 2009. 
  16. «PETROGRAPHY OF THE WALLIS ISLANDS — MACDONALD 56 (9) : 861 — GSA Bulletin» (англійською). Geological Society of America. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 15 мая 2009. 
  17. «Géologie des îles Futuna et Alofi» (французькою). L’Institut de recherche pour le développement (IRD). Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 16 мая 2009. 
  18. «Climatologie à Wallis et Futuna» (французькою). Service Territorial de la Statistique et des Études Économiques. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 15 ноября 2009. 
  19. а б в г «Wallis and Futuna Islands — Country Report» (англійською). Forestry Department. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 16 мая 2009. 
  20. «Protected Areas Programme» (англійською). UNEP-WCMC. Процитовано 9 июля 2009. 
  21. «Summary List of the Birds of Wallis & Futuna» (англійською). Environment Consultant. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 8 июня 2009. 
  22. а б «French Colonies — Wallis and Futuna, Part 1» (англійською). Discover France. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 16 мая 2009. 
  23. «Brachylophus fasciatus» (англійською). J. Craig Venter Institute. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 февраля 2010. 
  24. «Emoia adspersa» (англійською). J. Craig Venter Institute. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 февраля 2010. 
  25. «Emoia cyanura» (англійською). J. Craig Venter Institute. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 февраля 2010. 
  26. «Emoia tongana» (англійською). J. Craig Venter Institute. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 февраля 2010. 
  27. Русские названия пресмыкающихся приведены по книге: Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. — Русский язык, 1988. — С. 239 — 240. — ISBN 5-200-00232-X
  28. «Kingdoms of Wallis and Futuna» (англійською). Gwillim Law. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 12 января 2010. 
  29. City Population — Statistics & Maps of the Major Cities, Agglomerations & Administrative Divisions for all Countries of the World
  30. «Journal of the Polynesian Society: Uea; Or, Wallis Island And Its People. Western Pacific, By S. Percy Smith, P. 107 — 117» (англійською). University of Auckland Library. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 июня 2009. 
  31. «ʻUVEA (WALLIS)» (англійською). John D. McMeekin. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 3 ноября 2009. 
  32. «ALO (FUTUNA)» (англійською). John D. McMeekin. Процитовано 3 ноября 2009. 
  33. а б в «Wallis and Futuna Islands» (англійською). Ben Cahoon. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 3 ноября 2009. 
  34. а б в г «Vice-Rectorat de Wallis et Futuna — Aperçu Historique» (французькою). Vice-Rectorat de Wallis et Futuna. Процитовано 17 июня 2009. 
  35. «Les Sœurs Missionnaires de la Société de Marie» (французькою). L’École Catholique en Nouvelle Calédonie. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 7 июня 2009. 
  36. «Un peu d’histoire de Wallis et Futuna... — Info — Wallis & Futuna — RFO» (французькою). rfo.fr. Процитовано 13 июня 2009. 
  37. а б в «United Nations Statistics Division — Demographic and Social Statistics» (англійською). United Nations. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 8 июня 2009. 
  38. В расчёте, сделанном INSEE, площадь территории принималась равной 142 км²: Увеа — 78 км², Футуна — 64 км²
  39. «CIA — The World Factbook — Wallis and Futuna» (англійською). Central Intelligence Agency. Процитовано 23 января 2010. 
  40. а б в г д е ж и к «Wallis et Futuna: Recensement de la population de 2008» (французькою). INSEE. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 января 2010. 
  41. а б в г «Census 2003» (французькою). INSEE. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 11 мая 2009. 
  42. «SPC-SDP_populations_data_sheet_2009» (англійською). SPC. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 11 мая 2009. 
  43. «Service de la Statistique de Wallis et Futuna» (англійською). statistiques de Wallis et Futuna. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 января 2010. 
  44. «Ethnologue report for language code:wls» (англійською). Wallisian. Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  45. а б в «Corpus de la parole — Wallisien» (французькою). Corpus de la parole. Процитовано 24 мая 2009. 
  46. «Ethnologue report for language code: fud» (англійською). Futuna. Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  47. а б в «Corpus de la parole — Futunien» (французькою). Corpus de la parole. Процитовано 24 мая 2009. 
  48. а б «Futuna — Religion and expressive culture» (англійською). Advameg Inc. Процитовано 24 мая 2009. 
  49. «Mgr Lolesio Fuahea» (французькою). Diocèse de Wallis-Futuna. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 января 2010. 
  50. «Diocese of Wallis et Futuna» (англійською). GCatholic.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 января 2010. 
  51. а б в «Détail d’un texte» (французькою). legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 17 мая 2009. 
  52. а б в г д е ж и к л «Wallis and Futuna» (англійською). Ben Cahoon. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 19 мая 2009. 
  53. «Société: Trois nouveaux préfets Outre-mer — Info — Wallis & Futuna — RFO» (французькою). rfo.fr. Процитовано 12 июня 2009. 
  54. «Sénatoriales 2008  — Iles Wallis et Futuna» (французькою). senat.fr. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 мая 2009. 
  55. «Le site officiel du ministère de l’Intérieur de l’Outre-mer et des Collectivités Territoriales» (французькою). Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 мая 2009. 
  56. а б «Wallis and Futuna in Review: Issues and Events, 1 July 2006 to 30 June 2007» (англійською). University of Hawaiʻi Press. Center for Pacific Islands Studies. Процитовано 16 февраля 2010. 
  57. «Projet de loi de finances pour 2007: Outre-mer» (французькою). Сайт сената Франции. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 15 июня 2009. 
  58. а б «SOCIETE. Le roi d’Alo abdique» (французькою). rfo Wallis & Futuna. Процитовано 2010-02-06. 
  59. «UNPOPULAR KING OF FUTUNA STEPS DOWN» (англійською). Oceania Flash. Процитовано 2010-02-06. 
  60. а б в г д е ж и к л м «Culture of Wallis and Futuna — History and ethnic relations, Urbanism, architecture, and the use of space» (англійською). www.everyculture.com. Процитовано 6 июня 2009. 
  61. «Wallis and Futuna in Review: Issues and Events, 1 July 2003 to 30 June 2004» (англійською). University of Hawaiʻi Press. Center for Pacific Islands Studies. Процитовано 6 февраля 2010. 
  62. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок CX7 не вказаний текст
  63. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок economic не вказаний текст
  64. INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 65.
  65. INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 66.
  66. «Îles de Wallis et de Futuna Products and anglais (GB) Languages» (англійською). www.worldlanguage.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 6 июня 2009. 
  67. а б INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 69.
  68. INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 34.
  69. а б INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 35.
  70. «Currency Converter — Yahoo! Finance» (англійською). Yahoo!. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 30 января 2010. 
  71. «Lettre de l’Institut d’émission» (французькою). EOM. Процитовано 31 мая 2009. 
  72. По курсу на 31 декабря 2007 года.
  73. а б INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 129.
  74. а б По курсу на 29 декабря 2006 года.
  75. INSTITUT D’ÉMISSION D’OUTRE-MER. Wallis et Futuna. Rapport Annuel. 2007. — 2007. — С. 99.
  76. а б в «Le Kava» (французькою). France Télévisions. Процитовано 30 января 2010. 
  77. «UNESCO: Ki he puipui o te toʻotoʻoga o te kava?» (французькою). ʻUVEA MO FUTUNA. Процитовано 30 января 2010. 
  78. «Stade de Mata-Utu» (англійською). worldstadia.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  79. «2007 SPG Games» (англійською). SportingPulse Pty Ltd. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  80. а б Просуммированное количество медалей по результатам представленных на официальном сайте игр
  81. «South Pacific Games 1995 — Tahiti» (англійською). SportingPulse Pty Ltd. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  82. «Wallis and Futuna win mini games 2013» (англійською). ABC. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  83. «Pacific Mini Games 2009» (англійською). SportingPulse Pty Ltd. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  84. «EURO DE VOLLEY. Tuia et Takaniko font rêver Wallis et Futuna» (французькою). France Télévisions. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 30 января 2010. 
  85. а б «Wallis and Futuna — List of International Matches» (англійською). rsssf.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  86. «South Pacific Games 1983 (Western Samoa)» (англійською). rsssf.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 октября 2009. 
  87. «RugbyData.com — International Rugby Union Statistics — Statistics for Wallis & Futuna» (англійською). RugbyData.com. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 24 июня 2009. 
  88. а б в «Principaux évènements en 2006» (французькою). statistiques de Wallis et Futuna. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 30 января 2010. 
  89. «The input of francophone archaeological resarch in the Pacific» (англійською). The Journal of Pacific Studies Vol.27 no.1, 2004. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 8 июня 2009. 
  90. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок spw не вказаний текст
  91. «Société: Réforme des retraites — Info — Wallis & Futuna — RFO» (французькою). rfo.fr. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 12 июня 2009. 
  92. а б «WHO/Western Pacific Region-Health system» (англійською). World Health Organization Regional Office for the Western Pacific. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 8 июня 2009. 
  93. а б «WHO/Western Pacific Region-Health situation and trend» (англійською). World Health Organization Regional Office for the Western Pacific. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 8 июня 2009. 
  94. а б «Wallis» (французькою). Trésor de la langue française au Québec. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 23 июня 2009. 
  95. Filihau Asi Talatini, Huffer, E. & Mikaele Tui, M. (eds.) (Trans: Neil Carruthers), Elise Huffer, Mikaele Tui. {{{Заголовок}}}.