Маорі (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маорі
Māori
HoneHeke1845.jpgHinepare.jpgTukukinoLindauer.jpg
RangiHiroa1904.jpg MeriMangakahia1890s.jpgApiranaNgata1905.jpg
Keisha Castle-Hughes at TIFF 2009 cropped.jpg WinstonPetersEuropa.jpgStephen Kearney 2.jpg

Hone Heke and wife  ·  Hinepare of Ngāti Kahungunu  ·  Tukukino  ·  Te Rangi Hīroa  ·  Meri Te Tai Mangakahia  ·  Apirana Ngata  ·  Keisha Castle-Hughes  ·  Winston Peters  ·  Stephen Kearney
Загальна кількість біля 725 000
Найбільші розселення Нова Зеландія Нова Зеландія: 632 900
Австралія Австралія: 72 956 (нащадки)
Велика Британія Велика Британія: біля 8 000
США США: біля 3 500
Канада Канада: біля 1 300
решта: біля 8 000
Близькі етнічні групи полінезійці
австонезійські народи
Мова маорі, англійська
Релігія релігія маорі, християнство

Ма́орі (маорі, англ. Māori) — тубільне полінезійське населення Нової Зеландії.

Маорі прибули до Нової Зеландії з інших островів Полінезії, за оцінками незадовго до 1300 року н.е. Вони розповсюдилися по всій території архіпелагу та на час прибуття європейців створили унікальну культуру.


Те Пуні, вождь маорі

Самоназва[ред.ред. код]

Мовою маорі слово māori означає «нормальні», «природні» або «звичайні». У легендах, усних переказах слово маорі відрізняло людей від божеств і духів.

Раніше європейські переселенці островів Нової Зеландії згадували аборигенів як «індуси», «аборигени», «місцеві» або «новозеландці». Маорі залишався самоназвою маорі для самоідентифікації. В 1947 році уряд Нової Зеландії перейменувало Міністерство у справах аборигенів у Міністерство у справах маорі.

Історія[ред.ред. код]

Європейці почали селитися в Новій Зеландії лише починаючи з другої половини XVIII століття, в результаті чого суспільство маорі було значно дестабілізовано, а багато представників маорі асимілювалися в європейському суспільстві.

З 1840 року маорі втратили більшу частину своєї землі і їхня чисельність помітно скоротилася, проте вона почала зростати з другої половини XIX століття, а наприкінці ХХ століття почала відновлюватися і культура.

Найбільш повно це описує французький письменник Жюль Верн  у своїй відоміц книзі " Діти капітана Гранта ".

Посилання[ред.ред. код]