Список президентів США

П'ятеро президентів США — зліва направо Джордж Буш-старший, Барак Обама, Джордж Буш-молодший, Білл Клінтон і Джиммі Картер у Овальному кабінеті, 2009

Президент США (англ. President of the United States) обирається раз у чотири роки з 1789 року. Він є главою держави і уряду Сполучених Штатів, а також Верховним Головнокомандувачем Збройних сил Сполучених Штатів. У разі смерті або відставки президента його повинен замінити віце-президент. Обов'язковою вимогою до кандидатів у президенти є вік понад 35 років і громадянство США від народження.

Першим президентом Сполучених Штатів Америки став Джордж Вашингтон, а чинним, 44-тим президентом, є Барак Обама (з 2009 року). Традиційно кілька послідовних термінів президентства нумеруються як одне, але обидва президентства Гровера Клівленда позначаються як 22-ге і 24-те, оскільки вони не проходили підряд. Таким чином, за всю історію посади президента США її займало 43 особи.

Найстаршим президентом на момент обрання був Рональд Рейган, що обійняв посаду у віці 69 років і переобраний на другий термін у віці 73 років. Наймолодшим президентом був Теодор Рузвельт, який зайняв пост у віці 42 роки і 10 місяців. До Франкліна Рузвельта жоден президент не висував свою кандидатуру більше, ніж на два терміни. Ця традиція склалася ще з часів Джорджа Вашингтона. Рузвельт був обраний чотири рази підряд (помер під час четвертого терміну). Після його смерті заборона балотуватися більше двох разів була закріплена конституційно.

Найкоротший час на посаді президента провів Вільям Генрі Гаррісон (32 дні), а найдовший — Франклін Рузвельт (майже 13 років). Єдиним римо-католиком на посаді президента США був Джон Кеннеді, а єдиним темношкірим — чинний глава держави Барак Обама. Посаду президента Сполучених Штатів ніколи не займала жінка. Із 43 осіб, які були президентами США, четверо померли на посту з природних причин (Вільям Генрі Гаррісон, Закарі Тейлор, Воррен Гардінг і Франклін Рузвельт), четверо були вбиті (Авраам Лінкольн, Джеймс Гарфілд, Вільям Мак-Кінлі і Джон Кеннеді), а Річард Ніксон пішов у відставку.

Президенти США

Партії

      Безпартійний       Федералістська       Демократично-республіканська       Демократична       Вігів       Республіканська

Президенти США

№	Президент		Роки президентства	Роки життя	Віце-президент	Діяльність
XVIII століття
1		Джордж Вашингтон (George Washington)	1789-1797	22 лютого 1732 — 14 грудня 1799	Джон Адамс (1789-1797)	Головнокомандувач Континентальної армії, перший президент США, знакова особа в американській історії (його називають навіть «батьком американської нації»). Брав участь у Філадельфійському конвенті. Більшість президентських традицій країни походять саме від Джорджа Вашингтона. Однак за його правління економічна ситуація в США залишалася нестабільною; податок на алкоголь призвів до повстання віскі.
2		Джон Адамс (John Adams)	1797-1801	30 жовтня 1735 — 4 липня 1826	Томас Джефферсон (1797-1801)	Один з творців Декларації незалежності Сполучених Штатів 1776 року, підписав Паризький мирний договір, що завершив війну за незалежність США. Президентство Адамса характеризується численними політичними інтригами, спричиненими двопартійною системою виборів. За його правління погіршились стосунки з Францією, відбулася неоголошена війна з цією державою. Джон Адамс став першим господарем Білого дому.
XIX століття
3		Томас Джефферсон (Thomas Jefferson)	1801-1809	13 квітня 1743 — 4 липня 1826	Аарон Бурр (1801-1805) Джордж Клінтон (1805-1812)	Основний автор Декларації незалежності США. Підтримував демократизацію влади, провів скорочення чисельності війська, заснував Військову академію у Вест-Пойнті. За правління Джефферсона Сполучені Штати придбали Луїзіану, був зменшений обсяг работоргівлі.
4		Джеймс Медісон (James Madison)	1809-1817	16 березня 1751 — 28 червня 1836	Джордж Клінтон (1805-1812) посада вакантна Елбридж Джеррі (1813-1814)	Один із ключових авторів Конституції США. На початку президентства заборонив торгівлю з Англією й Францією через їхню економічну політику щодо США. Згодом скасував заборону щодо Франції, але не зробив цього щодо Англії, що призвело до війни з нею, яку Америка виграла попри невдалий для неї початок. За Медісона остаточно розпалася Федералістська партія, яка відмовилася підтримати війну.
5		Джеймс Монро (James Monroe)	1817-1825	28 квітня 1758 — 4 липня 1831	Деніел Томпкінс (1817-1825)	Один із організаторів Луїзіанської покупки. Знизив політичну напругу в країні, більшу частину доби його правління називають «ерою доброї згоди», проте були і негативні явища, зокрема економічна криза 1819 року. Провадив доктрину Монро, яка полягає у принципі невтручання європейських держав у справи держав Американського континенту, а США — у справи держав Європи.
6		Джон Квінсі Адамс (John Quincy Adams)	1825-1829	11 липня 1767 — 23 лютого 1848	Джон Колдвелл Келхун (1825-1832)	Син другого президента Джона Адамса, дипломат. На виборах не набрав більшості голосів виборників (голоси розділилися навпіл), але був вибраний президентом Палатою представників. За час свого президентства намагався розвивати у країні науку й мистецтво, виступав проти рабства, за що піддавався жорсткій критиці. Після завершення терміну був обраний у Палату представників, і до кінця життя займався політикою.
7		Ендрю Джексон (Andrew Jackson)	1829-1837	15 березня 1767 — 8 червня 1845	Джон Колдвелл Келхун (1825-1832) посада вакантна Мартін Ван Бюрен (1833-1837)	Вихідець із простої сім'ї, адвокат, військовий діяч. Один із засновників Демократичної партії. На виборах 1824 отримав відносну більшість голосів, але не отримав абсолютної, тому президентом став Джон Адамс. Утім, Джексон був обраний в 1828 році. Він був прихильником рабовласницької системи, а також підтримував виселення індіанців. Закрив Другий банк США.
8		Мартін Ван Бюрен (Martin Van Buren)	1837-1841	5 грудня 1782 — 24 липня 1862	Річард Ментор Джонсон (1837-1841)	Адвокат, сенатор, єдиний президент США, рідною мовою якого була не англійська (а нідерландська). Вступивши на пост, висунув декілька проектів щодо покращення складного економічного становища в країні, але його спроби завершилися невдачею. Згодом ще двічі балотувався на виборах, але обидва рази невдало.
9		Вільям Генрі Гаррісон (William Henry Harrison)	1841-1841	9 лютого 1773 — 4 квітня 1841	Джон Тайлер (1841)	Останній президент, що народився до Війни за незалежність. Прославився як герой у ході війни з Англією і бойових дій проти індіанців. Гаррісон був обраний президентом у віці 68 років, але провів на посаді всього 32 дні, оскільки застудився під час інавгураційної промови і невдовзі помер. Нічого суттєвого зробити не встиг, його наступником став віце-президент Джон Тайлер.
10		Джон Тайлер (John Tyler)	1841-1845	29 березня 1790 — 18 січня 1862	посада вакантна	Не виправдав надій партії вігів, від якої був обраний, бо спирався на політику демократів. За це був вигнаний із партії. Провадив курс на розвиток економіки, але не надто вдало, тому швидко втратив популярність як у народі, так і в політичних колах. Був у ворожих стосунках з Конгресом.
11		Джеймс Нокс Полк (James Knox Polk)	1845-1849	2 листопада 1795 — 15 червня 1849	Джордж Даллас (1845-1849)	Один із найдіяльніших президентів США. Його правління ознаменувалося великими територіальними придбаннями (були завойовані Верхня Каліфорнія і Нова Мексика — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада і Юта, Велика Британія поступилась Орегоном), велася війна з Мексикою. Але, з іншого боку, ці територіальні придбання поглибили суперечки між Північчю і Півднем, що згодом вилилося у громадянську війну. Робота на посаді підірвала здоров'я Полка, тому після закінчення терміну президентства він невдовзі помер.
12		Закарі Тейлор (Zachary Taylor)	1849-1850	24 листопада 1784 — 9 липня 1850	Міллард Філлмор (1849-1850)	Тейлор, успішний воєначальник, був популярним в народі, що забезпечило йому перемогу на виборах. Провадив успішну політику, намагався не звертати уваги на дрібні політичні інтриги, але мав слабке здоров'я, тому провів на посту президента лише трохи більше року.
13		Міллард Філлмор (Millard Fillmore)	1850-1853	7 січня 1800 — 8 березня 1874	посада вакантна	Став президентом у 1850 році, займаючи посаду віце-президента, внаслідок смерті Закарі Тейлора. Президентство його було недовгим, воно не характеризувалося різкими змінами в політиці країни, але великі реформи пройшли в адміністрації президента. Філлмор підтримував і впроваджував Компроміс 1850 року, який на певний час стримав конфлікт між Півднем та Північчю; підписав Закон про рабів-втікачів.
14		Франклін Пірс (Franklin Pierce)	1853-1857	23 листопада 1804 — 8 жовтня 1869	Вільям Кінг (1853) посада вакантна	Виграв вибори 1852 року від демократів з великою перевагою через кризу у Партії вігів. Відстоював інтереси рабовласників, ще більше поглиблювавши суперечності між Півднем та Північчю. За президентства Пірса США придбали у Мексики землі на південь від річки Хіла і західніше Ріо-Гранде площею 76 845 км²; відбувся збройний конфлікт в Канзасі, який називають «репетицією Громадянської війни». Було прийнято Закон Канзас-Небраска, що дозволив цим двом штатам самостійно вирішувати питання щодо узаконення чи скасування рабства на їх території.
15		Джеймс Б'юкенен (James Buchanan)	1857-1861	23 квітня 1791 — 1 червня 1868	Джон Брекінрідж (1857-1861)	Був обраний прорабовласницькими силами, провадив дуже бліду і неенергійну політику. Його президентство остаточно призвело до громадянської війни. Коли 11 штатів утворили Конфедеративні Штати Америки, президент цьому не суперечив. Політичне становище в державі зайшло в глухий кут. Б'юкенен вважається істориками найгіршим президентом США за всю історію країни. Єдиний президент США, що не був одруженим.
16		Авраам Лінкольн (Abraham Lincoln)	1861-1865	12 лютого 1809 — 15 квітня 1865	Ганнібал Гемлін (1861-1865) Ендрю Джонсон (1865)	Один із засновників Республіканської партії. Був обраний президентом напередодні Громадянської війни, яка завершилася перемогою Півночі; роль президента у перемозі була досить значною. Внаслідок війни було ліквідоване рабство в країні (Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів і Акт про гомстеди), визначено курс розвитку США. Авраама Лінкольна було вбито через декілька днів після закінчення бойових дій.
17		Ендрю Джонсон (Andrew Johnson)	1865-1869	29 грудня 1808 — 31 липня 1875	посада вакантна	Став президентом внаслідок вбивства Лінкольна. Швидко налаштував проти себе Конгрес, приймаючи непопулярні рішення. За Джонсона було остаточно скасовано рабство — ратифікована відповідна поправка до Конституції, але становище чорношкірих залишалося поганим. Також у час його президентства Америка придбала Аляску у Росії.
18		Улісс Грант (Ulysses S. Grant)	1869-1877	27 квітня 1822 — 23 липня 1885	Шайлер Колфакс (1869-1873) Генрі Вілсон (1873-1875) посада вакантна	Полководець Півночі за часів Громадянської війни, популярний у народі та політичних колах США. Основним завданням Гранта як президента була нормалізація стосунків з Півднем, до чого він і прагнув. Вибраний на два терміни; другий його термін характеризувався, в основному, сильним розколом і значними корупційними скандалами в Республіканській партії.
19		Разерфорд Гейз (Rutherford Birchard Hayes)	1877-1881	4 жовтня 1822 — 17 січня 1893	Вільям Вілер (1877-1881)	Вибраний у результаті найсуперечливіших виборів у історії США, на яких переміг суперник Гейза Семюел Тілден, але після втручання армії на чолі з Уліссом Грантом у парламенті внаслідок довгих дебатів був вибраний Гейз. Він проголосив своєю програмою остаточне примирення південних і північних штатів, а також викорінення корупції, проте останнього досягти не вдалося.
20		Джеймс Гарфілд (James Garfield)	1881-1881	19 листопада 1831 — 19 вересня 1881	Честер Алан Артур (1881)	Воєначальник, конгресмен. Вибраний 1880 року, Гарфілд мав намір остаточно покінчити з проблемами всередині Республіканської партії, розпочав деякі реформи, але планам завадило швидке убивство президента. Джеймс Гарфілд був застрелений психічно неврівноваженим Шарлем Гіто і після недовгого невдалого лікування помер.
21		Честер Алан Артур (Chester Alan Arthur)	1881-1885	5 жовтня 1829 — 18 листопада 1886	посада вакантна	Займав пост віце-президента, став президентом внаслідок вбивства Гарфілда. Спочатку не був популярний в народі через участь в корупційних скандалах ще до президентства, але провів низку успішних реформ (зокрема, реформу в державному апараті і реформу громадянської служби), чим завоював високий рейтинг в народі.
22		Гровер Клівленд (Grover Cleveland)	1885-1889	18 березня 1837 — 24 червня 1908	Томас Гендрікс (1885) посада вакантна	Єдиний президент США, що займав цей пост два терміни з перервою. За часів першого президентства зробив спробу відмовитися від системи «spoils system» (зміни чиновників після вибору нового президента); економіка країни у той час процвітала. На виборах 1888 року Клівленд набрав більшість голосів виборців, але програв у колегії виборників, тому президентом став Бенджамін Гаррісон.
23		Бенджамін Гаррісон (Benjamin Harrison)	1889-1893	20 серпня 1833 — 13 березня 1901	Леві Мортон (1889-1893)	Внук Вільяма Генрі Гаррісона, воєначальник і сенатор. З економічного боку його президентство було не надто вдалим. Висловлювався за протекційну митну систему та проти імміграції пролетарів, займався проблемами пенсійного забезпечення, вів антимонопольну діяльність. Балотувався на наступних президентських виборах, але через погіршення стану економіки втратив популярність, тому програв вибори Клівленду.
24		Гровер Клівленд (Grover Cleveland)	1893-1897	18 березня 1837 — 24 червня 1908	Едлай Стівенсон (1893-1897)	Під час другого свого президентства Клівленд повернув деякі свої реформи, скасовані Гаррісоном. Був надто нерішучим, провадив не зовсім послідовну політику, що призвело до страйків і проблем в економіці. При Клівленді був відновлений золотий стандарт, утворено штат Юта.
25		Вільям Мак-Кінлі (William McKinley)	1897-1901	29 січня 1843 — 14 вересня 1901	Гаррет Гобарт (1897-1899) посада вакантна Теодор Рузвельт (1901)	Останній президент США, що брав участь в Громадянській війні. За часів його президентства країна остаточно відмовилася від доктрини Монро, вела чимало війн (серед них — війна з Іспанією, внаслідок якої США поширили свій вплив на Кубу, Пуерто-Рико, Гуам та Філіппіни). Мак-Кінлі був убитий анархістом Леоном Чолгошем.
XX століття
26		Теодор Рузвельт (Theodore Roosevelt)	1901-1909	27 жовтня 1858 — 6 січня 1919	посада вакантна Чарльз Фербенкс (1905-1909)	Займав пост віце-президента, став президентом внаслідок вбивства Мак-Кінлі. Наймолодший президент за всю історію США, лауреат Нобелівської премії миру. Продовжив курс попередника на відмову від ізоляціонізму і посилення впливу США у світі. Провадив успішну внутрішню політику. Рузвельту належить вислів «політика великого кийка».
27		Вільям Говард Тафт (William Howard Taft)	1909-1913	15 вересня 1857 — 8 березня 1930	Джеймс Шерман (1909-1912) посада вакантна	Був близьким соратником Рузвельта, який підтримав Тафта під час його передвиборчої кампанії. За час президентства Тафта адміністрацією президента було ініційовано понад 80 антимонопольних позовів, укладалися торгові угоди з кількома державами. США втручалися в політику держав Латинської Америки, було прийнято невдалий «китайський проект», який полягав у експансії Сполучених Штатів в Китай з метою недопущення посилення впливу Японії в цьому регіоні.
28		Томас Вудро Вільсон (Thomas Woodrow Wilson)	1913-1921	28 грудня 1856 — 3 лютого 1924	Томас Маршалл (1913-1921)	На початку Першої світової війни вів пацифістську політику, не бажаючи втягувати країну у війну (це відбулося лише 1917 року). Автор «Чотирнадцяти пунктів Вільсона». Був найвпливовішим учасником Паризької мирної конференції. Ініціатор створення Ліги Націй. 23 грудня 1913 підписав закон про створення Федеральної резервної системи США, яка діє по сьогодні. За Вільсона у Сполучених Штатах було введено Сухий закон. В останні два роки президентства, переживши інсульт, був недієздатним.
29		Воррен Гардінг (Warren Gamaliel Harding)	1921-1923	2 листопада 1865 — 2 серпня 1923	Калвін Кулідж (1921-1923)	Проголосив політику «твердого індивідуалізму», яка зводилась до самоусунення держави від регулювання економічних, фінансових і соціальних процесів, увів восьмигодинний робочий день. Допомагав продовольством Україні й Росії під час голодомору 1921–1923. У 1923 році до громадськості проникла інформація про крупні незаконні дії серед співробітників адміністрації Гардінга, сам президент теж був звинувачений. Це призвело до його ранньої смерті.
30		Калвін Кулідж (Calvin Coolidge)	1923-1929	4 липня 1872 — 5 січня 1933	посада вакантна Чарлз Дауес (1925-1929)	Займав пост віце-президента, став президентом внаслідок смерті Гардінга. Його президентство характеризувалося піднесенням економіки. Різко підвищилася активність Ку-Клукс-Клану, індіанці остаточно отримали американське громадянство. Кулідж знизив податки, внаслідок чого підвищилося матеріальний достаток американців, проте згодом це призвело до різкого спаду в економіці.
31		Герберт Кларк Гувер (Herbert Clark Hoover)	1929-1933	10 серпня 1874 — 20 жовтня 1964	Чарльз Кертіс (1929-1933)	Вибраний із великим відривом від суперників, Гувер збирався провести масштабні реформи в економіці, але цьому завадила найважча в історії США економічна криза — Велика депресія. Під знаком невдалої боротьби з нею пройшло майже все президентство Гувера. Він виділяв великі гроші на розвиток промисловості, створення робочих місць, але заперечував проти прямої грошової допомоги безробітним. Під кінець терміну повністю втратив популярність в народі.
32		Франклін Делано Рузвельт (Franklin D. Roosevelt)	1933-1945	30 січня 1882 — 12 квітня 1945	Джон Гарнер (1933-1941) Генрі Воллес (1941-1945) Гаррі Трумен (1945)	Далекий родич і палкий прихильник Теодора Рузвельта. Єдиний президент США, який обирався на цей пост більше двох термінів. 1932 року був вибраний президентом під гаслами боротьби з Великою депресією. Проголосив Новий курс — була відновлена банківська сфера, різко зменшилася кількість безробітних, покращено систему соціального захисту населення. До початку Другої світової війни Рузвельт провадив політику нейтралітету у військових справах, але після початку війни США активно втрутилися у її перебіг. Зокрема, було прийнято закон про ленд-ліз. Франклін Рузвельт виконував функції Головнокомандувача армії США, брав активну участь у всіх конференціях «великої трійки». Помер від інсульту на початку свого четвертого терміну.
33		Гаррі Трумен (Harry Truman)	1945-1953	8 травня 1884 — 26 грудня 1972	посада вакантна Олбен Барклі (1949-1953)	Займав пост віце-президента, став президентом внаслідок смерті Рузвельта. Ініціатор бомбардування Хіросіми і Нагасакі, автор доктрини Трумена, прихильник створення НАТО. Під час президентства Трумена розпочалася Холодна війна між СРСР і США. Президент підтримував план Маршалла, за його наказом США втрутилися у Корейську війну.
34		Двайт Ейзенгауер (Dwight David Eisenhower)	1953-1961	14 жовтня 1890 — 28 березня 1969	Річард Ніксон (1953-1961)	Його правління ознаменувалося боротьбою з Комуністичною партією, серйозними расовими конфліктами в країні. Завершилася війна в Кореї, було видано закон про освіту. Ейзенгауер був прихильником продовження Холодної війни і гонки озброєнь.
35		Джон Фітцджеральд Кеннеді (John Fitzgerald Kennedy)	1961-1963	29 травня 1917 — 22 листопада 1963	Ліндон Джонсон (1961-1963)	Один з наймолодших президентів США, єдиний президент-католик. Його президентство характеризується успішно вирішеною Карибською кризою, серйозними успіхами у боротьбі за права чорношкірих та початку програми «Аполлон» з висадки на Місяць. Також Кеннеді добився певних економічних успіхів (зокрема, було зменшено податки і незначно збільшено мінімальну зарплату). Був убитий 22 листопада 1963 року Лі Гарві Освальдом. Більшість дослідників і простих американців, вважають, що за вбивством стояла змова, але це поки що не доведено.
36		Ліндон Джонсон (Lyndon Baines Johnson)	1963-1969	27 серпня 1908 — 22 січня 1973	Х'юберт Гамфрі (1965-1969)	Займав пост віце-президента, став президентом внаслідок вбивства Кеннеді. В основному, продовжував політику попередника, особливо боротьбу з расизмом. Провів значні реформи в економічній сфері, ефективно боровся з бідністю. Під час другого терміну Джонсона економічний ріст країни дещо знизився внаслідок втручання США у війну в В'єтнамі. Ця війна призвела до різкого падіння популярності президента, тому на третій термін він не балотувався, хоча мав на це право.
37		Річард Ніксон (Richard Milhous Nixon)	1969-1974	9 січня 1913 — 22 квітня 1994	Спіро Агню (1969-1973) посада вакантна Джеральд Форд (1973-1974)	Обраний двічі віце-президентом і двічі президентом. Провадив переговори з СРСР про обмеження ядерних озброєнь, намагався зменшити політичну напругу між США та СРСР, вів курс на розвиток космічної програми (саме за президентства Ніксона американці вперше висадилися на Місяць). Провів чимало вдалих дипломатичних візитів, збільшував пенсії та виплати бідним. Ніксон — єдиний президент США, який пішов у відставку (внаслідок Вотергейтського скандалу).
38		Джеральд Форд (Gerald Rudolph Ford)	1974-1977	14 липня 1913 — 26 грудня 2006	посада вакантна Нельсон Рокфеллер (1974-1977)	Займав пост віце-президента, став президентом внаслідок відставки Ніксона, видавши указ про зняття всіх звинувачень з нього. Єдиний очільник держави в історії США, який не був обраний всенародним голосуванням ні віце-президентом, ні президентом. Продовжив політику попередника на покращення стосунків із СРСР. 1975 року закінчилася війна у В'єтнамі. Форд стикнувся із досить серйозною економічною кризою, провадив курс на згортання державного регулювання економіки. Популярність президента в народі була досить низькою.
39		Джиммі Картер (James Carter)	1977-1981	1 жовтня 1924	Волтер Мондейл (1977-1981)	Мав намір зменшити масштаби кризи в економіці, але не досяг мети: за його правління США опинилися у наймасштабнішій економічній скруті з часів Великої депресії, хоча певні кроки все ж були зроблені. Афішував близькість до простолюду, наносив візити у маленькі провінційні містечка, де проводив зустрічі з громадськістю. Його президентство ознаменувалося погіршенням дипломатичних відносин із СРСР внаслідок вторгнення останнього в Афганістан; 1980 року США бойкотували Олімпійські ігри. Провадив доктрину, згідно з якою регіон Перської затоки оголошувався зоною впливу Сполучених Штатів.
40		Рональд Рейган (Ronald Wilson Reagan)	1981-1989	6 лютого 1911 — 5 червня 2004	Джордж Герберт Вокер Буш (1981-1989)	Успішно долав економічну кризу шляхом зменшення інфляції та безробіття, послаблення ролі держави в економіці. Провів значні реформи у сфері боротьби з наркотиками і нелегальною міграцією до США. На початку правління Рейгана Холодна війна загострилася, але після приходу до влади в СРСР Михайла Горбачова стосунки між двома державами вдалося покращити, внаслідок чого протистояння між ними закінчилося без війни. 1986 року спалахнув скандал Іран-контрас, коли стало відомо, що адміністрація Рейгана незаконно продає зброю в Іран, порушуючи ембарго проти цієї країни.
41		Джордж Герберт Вокер Буш (Джордж Буш-старший; George Herbert Walker Bush)	1989-1993	12 червня 1924	Ден Квейл (1989-1993)	Продовжував економічну політику попередника, але стикнувся з економічними проблемами, пов'язаними з дефіцитом бюджету. Його президентство ознаменувалося остаточною перемогою в Холодній війні і політикою, спрямованою на зменшення запасів стратегічної зброї. За правління Буша США провели війну в Перській затоці, а також вторгнення в Панаму. Сприяв об'єднанню Німеччини.
42		Білл Клінтон (William Jefferson Clinton)	1993-2001	19 серпня 1946	Альберт Гор (1993-2001)	Оголосив курс на зміцнення статусу США як наддержави, якій належить керувати світом. Мав намір провести реформу системи охорони здоров'я, але вона закінчилася невдачею. Висунув нову економічну програму: зменшення податків та інфляції, створення нових робочих місць. Економіка країни за президентства Клінтона залишалася відносно стабільною. США взяли участь у врегулювання війни в Югославії, НАТО провела операцію в Боснії та Герцеговині. Закінчення президентського терміну Клінтона ознаменувалося сексуальним скандалом з Монікою Левінскі.
XXI століття
43		Джордж Вокер Буш (Джордж Буш-молодший; George Walker Bush)	2001-2009	6 липня 1946	Дік Чейні (2001-2009)	Через декілька місяців після вступу Буша на посаду, 11 вересня 2001 року, у США відбулася серія терактів, тому президент оголосив глобальну «війну проти тероризму». За його правління США вторглися до Іраку та Афганістану. Була проведена реформи системи охорони здоров'я і освіти. Утім, другий термін Буша ознаменувався різким падінням його популярності через поступовий спад в економіці, невдалу протидію урагану Катріна і конфлікти з Іраком й Афганістаном.
44		Барак Обама (Barack Obama)	з 2009	4 серпня 1961	Джо Байден (з 2009)	Чинний президент США, перший в історії держави темношкірий громадянин, який обіймає цю посаду. Провадить політику зменшення дефіциту бюджету і зовнішнього боргу держави. У передвиборчій кампанії декларував, що завершить війну Іраку, що і відбулося 5 грудня 2011 року. 6 листопада 2012 року був переобраний на другий термін. Обама — лауреат Нобелівської премії миру.

Нині живі колишні президенти

Станом на червень 2013 року живуть чотири колишні американські президенти:

Президент	Роки президентства	Дата народження
Джиммі Картер	1977-1981	1 жовтня 1924(19241001)
Джордж Герберт Вокер Буш	1989-1993	12 червня 1924(19240612)
Білл Клінтон	1993-2001	19 серпня 1946(19460819)
Джордж Вокер Буш	2001-2009	6 липня 1946(19460706)

Остання смерть президента відбулася у грудні 2006. Тоді помер у віці 93 років Джеральд Форд (1974–1977)

Посилання

• Presidents of the United States (POTUS) (англ.)
• The Presidents на сайті Білого дому (англ.)
• American President: A Reference Resource (англ.)
• Все президенты США (рос.)

Див. також

• Список перших леді США
• Список віце-президентів США