Російські звинувачення України у нацизмі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українські націоналісти проходять маршем Києвом із транспарантом із портретом Степана Бандери, а також прапорами Правого Сектору та всеукраїнського об'єднання «Свобода». Російська пропаганда створює образ київської хунти, яку асоціюють з Бандерою: Путін заявляв, що анексією Криму він буцімто «рятує кримчан від нових українських лідерів, які є ідеологічними спадкоємцями Бандери»

Російські звинувачення у нацизмі і фашизмі проти України поряд з пейоративами укронацизм[1], київська хунта та київський режим[2] — це рашистські твердження про те, що Україна нібито була перетворена на фашистську / нацистську країну, або «анти-Росію»; наприклад, Володимир Путін назвав український уряд «групою наркоманів і неонацистів».[3] Ще на початку війни з Україною в лютому 2022 року В. Путін згадував «денацифікацію» як причину початку війни в Україні.[4] Звинувачення стало одним з основних джерел виправдання всередині Російської Федерації російської збройної агресії на сході України[5]; це твердження також є офіційним російським виправданням їхнього вторгнення в Україну 2022 року під час російсько-української війни.

Прочитавши статтю Сергєйцева, Тімоті Снайдер зазначив, що російська пропаганда використовує спеціальне визначення слова «нацист»: «нацист — це українець, який відмовляється визнати себе росіянином». На його думку, стаття розкриває геноцидний намір Російської Федерації проти українців.[6]

Україну безпідставно звинувачують в нацизмі різні джерела російської пропаганди.[7] В сучасному підручнику історії, який видали в Росії в 2023 році, крім поширення іншої брехливої російської пропаганди також поширюється дезінформація:

«Несколько поколений в Украине начиная с 1990-х гг. воспитывались в неприязни к России, на неонацистских идеях. Здесь нам важно понимать следующее. Украинский неонацизм — это отнюдь не прямое повторение германского национал-социализма 1920—1940-х гг. Это в значительной степени новое явление. Это озлобленное национальное, языковое, культурное насилие агрессивного меньшинства над большинством. Ведь до 2014 г. 80 % населения Украины составляли люди, для которых русский язык, русская культура считались родными, и они об этом не боялись заявлять.(...)»

Співавтором цього підручника історії є помічник президента Росії історик Володимир Мединський.[8][9][10]

Різні російські пропагандистські джерела хибно стверджують, що возвеличення Степана Бандери та бандерівців і факельні ходи в Україні є проявами неонацизму в Україні, хоча ніхто із істориків, включаючи істориків, які їх дуже негативно критикують, не називає їх нацистами.[11][12][13][12][14][15]

Проти розв'язання Росією війни проти України під виглядом боротьби з неонацизмом та геноцидом виступили провідні світові дослідники історії Другої світової війни, Голокосту, геноциду та нацизму. Вони опублікували у виданні Jewish Journal заяву англійською та російською, яку підписали майже 150 істориків.[16][17][18] Проти звинувачень України в нацизмі висловилися провідні політики й авторитетні дослідники нацизму та геноциду: Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш[19], канцлер Німеччини Олаф Шольц[20], голова комісії ЮНЕСКО щодо попередження геноциду Александр Гінтон[21]

Проти російських звинувачень України в нацизмі виступили також меморіали жертвам Голокосту, єврейські організації та євреї.[22][23][24][25][26][27][28] [29]

Володимир Путін, виступаючи на Петербурзькому міжнародному економічному форумі 16 червня, заявив, що президент України Володимир Зеленський «не єврей, а ганьба єврейського народу», який потурає неонацизму. Ця репліка прозвучала у відповідь американському політологові Дмитру Саймсу, який сказав, що на Заході не розуміють звинувачень України в нацизмі, оскільки Зеленський – єврей. Відомі євреї стали на захист президента України, відреагувавши на висловлювання російського диктатора.[30]

Насправді в Україні відсутні ознаки нацизму, а це зокрема: територіальні амбіції, спонсований державою тероризм, расизм, нестримний расовий антисемітизм, фанатизм, диктатура, пропаганда агресивної війни, імперські амбіції. В Україні 2015 року прийнято закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки.[31][32] В Україні прийнято закон про запобігання та протидію антисемітизму і про кримінальну відповідальність за антисемітизм.[33][34] Незважаючи на наявність в українському суспільстві окремих елементів ксенофобії, ніякої широкої підтримки нацизму та ультраправої ідеології нема ні в уряді, ні в армії, ні на виборах. Президентом України став російськомовний єврей Володимир Зеленський[35], який виграв президентські вибори 2019 року, в той час як його опонентом був українець[36]; в ході парламентських виборів 2019 року ультраправі націоналістичні партії не змогли отримати жодного місця у Верховній раді України.[37][38]

Передумови[ред. | ред. код]

«Фашизм» і «хунта» в радянській пропаганді[ред. | ред. код]

За словами Антона Шеховцова, російська пропаганда має дуже специфічне розуміння слова «фашизм». Він каже, що така «інтерпретація „нацизму“» корениться в радянському способі розуміння фашизму: термін «фашизм» фактично був синонімом «антирадянськості». Тепер термін «нацист» у вживанні російської пропаганди розуміється як «антиросійський».[39] Микита Бистров зазначає, що хоча не кожну країну з антирадянською владою описували як «фашистську» (США та Сполучене Королівство були описані як «англосаксонські імперіалісти», які підтримують «фашистські» режими), радянська пропаганда змінила термін «фашизм» у синонім «дуже поганого політичного режиму (руху)», оскільки багато рухів були описані як «фашистські»: соціал-демократи («соціал-фашизм»), троцькісти, неонацисти, націоналісти та тітоїсти. Він також каже, що критеріями «фашизму» були фізична ліквідація прорадянських політиків, мілітаризм та недружня для СРСР зовнішня політика.[40]

Артем Кречетніков писав у 2014 році, що словом «хунта» російські політики та ЗМІ дотримуються радянської традиції називати «ворогів» «грубими й образливими» словами: радянські газети замість об'єктивної політичної журналістики публікували емоційно-орієнтовану пропаганду, у якій використовували різноманітні кліше: «відгодовані на крові людей розпалювачі війни» з США, «боннські маріонетки» від ФРН, західні «лакеї» та «прихвосні»; Ізраїль став «раком, що вкоренився в арабській землі», Фінляндія була «блохою, яка стрибає і кривиться біля наших кордонів» тощо.[41]

«Укронацизм» і «київська хунта»[ред. | ред. код]

Євромайдан 2014 року, який також підтримувався українськими націоналістами, російські ЗМІ назвали «фашистським державним переворотом». Наслідки зіткнень між протестувальниками та антимайданівцями (наприклад, навколо пожежі в Одеському будинку профспілок) були представлені як «фізичний терор проти антимайданистів».

Фактичні випадки порушення прав людини (задокументовані у звітах Ради ООН з прав людини та Global Rights Compliance LLP) були використані для створення образу «нацистської» держави. Військові злочини, скоєні під час війни на Донбасі українськими добровольчими батальйонами, такими як «Азов», «Айдар», «Донбас», «Дніпро-1», «Київ-1» та «Київ-2», були неправдиво представлені як «геноцид росіян». Порушення, вчинені добровольцями, також були представлені як «терор» проти інакомислячих. Російські пропагандисти представляли президентство Петра Порошенка нібито як «хунту», яка встановила «диктатуру» в Україні.[5][42][43]

Ідеологія «хунти» стала асоціюватися зі Степаном Бандерою та Романом Шухевичем, які відомі в Російській Федерації як «нацистські колаборанти». Путін привітав анексію Криму, заявивши, що він «рятує їх від нових українських лідерів, які є ідеологічними спадкоємцями Бандери, спільника Гітлера під час Другої світової війни»[44] і буцімто військовий злочинець. Проросійські активісти стверджували: «Ці люди в Києві — це колабораціоністи нацистів, які слідують за Бандерою».[44] Українці, які живуть у Російській Федерації, скаржилися на те, що їх називають «бандерівцями», навіть коли вони були з тих частин України, де Бандера раніше не мав підтримки.[45] Групи, які боготворили Бандеру, брали участь у протестах Євромайдану, але були елементом меншості.[46] 25 квітня 2014 року Путін прокоментував початок української АТО в Україні словами «каральна операція». Про нову українську владу він сказав: «Це хунта, якась кліка. Якщо режим у Києві почав використовувати армію всередині країни, то це дуже серйозний злочин проти власного народу». Відтоді російські ЗМІ та чиновники називають українську владу «хунтою».[41]

Україна після 2019 року[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2019 року в Україні ультраправа[уточнити термін] партія «Свобода» набрала 2,15 % голосів, не пройшовши п'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для офіційного партійного статусу, попри те, що всі три інші правоекстремістські[уточнити термін] партії (включаючи Національний Корпус, політичне крило полку «Азов») вступили до нього у виборчий союз. Таким чином, результат виборів був нижчим, ніж у проросійських партій, таких як «Опозиційна платформа — За життя», які набрали 13,05 %.[47] Попри це, російські чиновники продовжують говорити, що Україна начебто є «фашистською» державою.

  • У квітні 2019 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про підтримку функціонування української мови як державної» (див. мовна політика в Україні). 16 червня 2019 року закон набув чинності. Закон зробив обов'язкову (повністю або в межах певних квот) наявність української мови у роботі окремих органів державної влади, у виборчих процедурах та політичній агітації, у дошкільній, шкільній та університетській освіті, у науковій, культурній та спортивній діяльності, у книговиданні та книгорозповсюдженні, у друкованих засобах масової інформації, телебаченні та радіомовленні, в економічному та соціальному житті (комерційна реклама, публічні заходи), у лікарнях та будинках літніх людей, а також у діяльності політичних партій та інших юридичних осіб (наприклад, не державних організацій), зареєстрованих в Україні.[48] У Російській Федерації сферу дії закону було перебільшено і розцінили як акт нібито утиску російськомовної частини України. Член комітету Ради Федерації з оборони і безпеки Франц Клінцевич написав у Facebook: «Прийнявши закон про виключне використання української мови в усіх сферах, відверто дискримінуючи російськомовне населення та носіїв інших мов, депутати Верховної Ради своїми руками завдали удару по територіальній цілісності країни».[49]
  • 1 липня 2021 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про корінні народи України», який вніс шостий президент України Володимир Зеленський. Закон визначає права корінних народів України, до яких включені лише кримські татари, караїми та кримчаки. Росіяни чи інші національності під це визначення не підпадають, хоча й українці теж не згадуються в цьому законі. Володимир Путін порівняв це з «теорією і практикою нацистської Німеччини»: «Це бентежить: тут споконвіку жили росіяни, а тепер їх оголошують некорінними. За своїми наслідками це можна порівняти із застосуванням якоїсь зброї масового ураження, це серйозна справа».[50] У відповідь на це міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вже на другий день сказав, що законопроєкт «повністю відповідає Декларації ООН про права корінних народів і відповідним нормам Конституції України», та назвав слова президента Росії «довільною інтерпретацією». Міністерство закордонних справ також нагадало у зв'язку з інтерв'ю Путіна про долю українців Росії. За словами міністра Кулеби, репресивна політика стосовно громадських організацій українців у Росії триває. Кулеба зазначив, що у 2010 році російський Верховний суд ліквідував Федеральну національно-культурну автономію українців Росії. У травні 2012 року Верховний суд РФ ліквідував Об'єднання українців Росії та вилучив його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. У 2017 році московська влада ліквідувала Бібліотеку української літератури. У липні 2019 року Генеральна прокуратура РФ визнала Світовий конґрес українців (СКУ) «небажаною організацією» на території РФ.[51] У самому законі корінним народом вважається етнічна меншість, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої культури і при цьому, що найсуттєвіше, не має власного державного утворення за межами країни. Саме через це угорці, румуни, білоруси, євреї і будь-які інші народи, що мають титульні, «материнські» держави, в перелік українських «корінних» народів не потрапили.[52]

«Київський режим»[ред. | ред. код]

Суть нібито «диктаторського» режиму була детально описана в промовах Володимира Путіна «звернення щодо подій в Україні» та «про проведення спеціальної військової операції» («виборчі та інші політичні процедури служать лише прикриттям, ширмою» за перерозподіл влади та власності між різними олігархічними кланами"; «націоналісти, які захопили владу, розгорнули переслідування, справжню кампанію терору проти тих, хто виступав проти їхніх антиконституційних дій»[53]) і в статті Тимофія Сергєйцева «Що Росія має зробити з Україною?» з геноцидальним підтекстом проти українців він написав:[54]

Нинішня нацифікована Україна характеризується своєю безформністю та амбівалентністю, які дозволяють їй маскувати нацизм як прагнення до «незалежності» та «європейський» (західний, проамериканський) шлях «розвитку» (реально — до деградації) та стверджують, що в Україні «немає нацизму», «лише поодинокі випадки». Справді, немає ні головної нацистської партії, ні фюрера, ні повноцінних расових законів (тільки урізаний варіант у вигляді репресій проти російської мови). Як результат — жодної опозиції чи опору режиму. Проте все перераховане вище не робить український нацизм «полегшеною версією» німецького нацизму першої половини 20 століття. Навпаки: оскільки український нацизм вільний від таких «жанрових» норм і обмежень (які, по суті, є продуктом політичних технологій), він може вільно поширюватися, як основа будь-якого нацизму — як європейського, так і в його найрозвиненішому вигляді, американський расизм.

Критика[ред. | ред. код]

Майже всі експерти вважають, що такі російські звинувачення є безпідставними, оскільки українське суспільство є багатонаціональним, проєвропейським і демократично налаштованим, а Зеленський демократично обраний і тому, що він ще також єврей, який раніше говорив, що члени його родини були вбиті під час Другої світової війни. Також немає доказів вбивств чи етнічних чисток в Україні.[55]

Прочитавши статтю Сергєйцева, Тімоті Снайдер зазначив, що російська пропаганда використовує спеціальне визначення слова «нацист»: «нацист — це українець, який відмовляється визнати себе росіянином». На його думку, стаття розкриває геноцидний намір Російської Федерації проти українців.[6]

Аллан Ріпп пише, що хоча в Україні «є нацистська проблема», оскільки «неонацисти є частиною деяких зростаючих рядів українських добровольчих батальйонів» і оскільки до Бандери та інших не ставляться в українському суспільстві належним чином, але «нічого з цього тривожний контекст виправдовує лиха, українці, які випали на долю за останні кілька тижнів, і малоймовірно, що це [нацистська проблема] мотивувало Путіна, коли він почав своє вторгнення. Дійсно, завдяки Путіну євреї, які живуть в Одесі, Харкові та інших східних містах, перебувають під крайнім примусом».[55]

Артем Кречетніков з BBC 25 квітня 2014 року написав, що так само, як українська сторона не може називати сепаратистів «терористами», російські чиновники не мають жодних об'єктивних причин називати український уряд «хунтою», і якщо кремлівські чиновники так називають будь-який уряд із сумнівною легітимністю або демократичними стандартами, вони повинні вважати «хунтами» уряд Китаю та уряд Сирії Асада. Він також писав, що «війна слів» може обернутися справжньою війною.[41]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Russian state media: 'Ukronazism' greater threat to world than Hitler. The Jerusalem Post | JPost.com.
  2. ↑ Kyiv regime is destroying evidence of biological weapons, says Russia. 12 березня 2022.
  3. ↑ Haltiwanger, Jake Epstein, John. Putin falsely describes Ukraine's government as a 'band of drug addicts and neo-Nazis' in latest propaganda blitz as Russian troops fight to take Kyiv. Business Insider.
  4. ↑ Путін відмовляється від "денацифікації", бо росіяни не розуміють, що це – розслідувачі
  5. ↑ а б Один из главных аргументов пропаганды — в Донбассе восемь лет убивали людей и никто этого не замечал. Используется даже слово «геноцид» Разбираем его с журналистом Павлом Каныгиным. Meduza.
  6. ↑ а б Russia's genocide handbook - The evidence of atrocity and of intent mounts. Thinking about... - Opening the future by understanding the past. Substack. 8 квітня 2022. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
  7. ↑ Нацизмом російські пропагандисти називають український патріотизм. 6 липня 2022.
  8. ↑ У Росії представили переписаний підручник історії з брехнею про війну в Україні
  9. ↑ Новый учебник истории для старшеклассников. Что в нем переписали и как это повлияет на образование в России(рос.)
  10. ↑ [https://www.codastory.com/wp-content/uploads/2023/08/История_России_11_класс_Базовыи%CC%86_уровень_Учебник.pdf В. Р. Мединский, А. В. Торкунов. ИСТОРИЯ РОССИИ. ИСТОРИЯ. 1945 год — начало XXI века УЧЕБНИК](рос.)
  11. ↑ Історик Іван Міщук. Як українці стали нацистами у російській пропаганді, або Чи націоналізм = нацизм?
  12. ↑ а б Русофобия и неонацизм стали нормой на Украине и в Прибалтике, заявил Путин(рос.)
  13. ↑ От Бандеры до «Азова»: отвечаем на главные вопросы об украинском национализме Откуда он взялся, как влияет на современную Украину — и каким его изображает российская пропаганда(рос.)
  14. ↑ Путин: неонацизм есть во всем мире, но с ним борются, а на Украине его возвеличивают(рос.)
  15. ↑ Ґжеґож Мотика. Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943—1947 рр. Український бунт. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  16. ↑ Путин называет украинских лидеров нацистами, а события в Донбассе — геноцидом. Это неправда Заявление исследователей нацизма, геноцида, Холокоста и Второй мировой(рос.)
  17. ↑ Treisman, Rachel (1 березня 2022). Putin's claim of fighting against Ukraine 'neo-Nazis' distorts history, scholars say. National Public Radio. Процитовано 15 вересня 2022.
  18. ↑ Statement on the War in Ukraine by Scholars of Genocide, Nazism and World War II. Jewish Journal. 27 лют. 2022 р. Архів оригіналу за 4 бер. 2022 р.
  19. ↑ Гутерриш отказался считать происходящее в Донбассе геноцидом. РБК. Архів оригіналу за 23 лют. 2022 р.
  20. ↑ Ukraine crisis: Vladimir Putin address fact-checked. BBC. 22 лютого 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2022.
  21. ↑ Hinton, Alexander. Putin's claims that Ukraine is committing genocide are baseless, but not unprecedented. The Conversation. Архів оригіналу за 26 лют. 2022 р.
  22. ↑ Меморіали жертвам Голокосту та історики засудили дії Путіна та його риторику(рос.)
  23. ↑ How the Russian Media Spread False Claims About Ukrainian Nazis(англ.)
  24. ↑ Ukrainian Jews Are Horrified by Putin’s ‘Nazi’ Rhetoric(англ.)
  25. ↑ To Vilify Ukraine, The Kremlin Resorts to Antisemitism(англ.)
  26. ↑ Ukrainian Jews Angry and Appalled at Putin's 'Denazification' Claim(англ.)
  27. ↑ Ukrainian Нова антисемітська заява Путіна. Українські євреї нагадали про росіян-нацистів
  28. ↑ Haltiwanger, John. Auschwitz museum says Russia's war in Ukraine is an 'act of barbarity that will be judged by history'. Business Insider. Архів оригіналу за 24 лют. 2022 р.
  29. ↑ Museum concerned about loss of life. www.ushmm.org. Архів оригіналу за 25 лют. 2022 р.
  30. ↑ Єврейські лідери стали на захист Зеленського після слів Путіна про «ганьбу єврейського народу»
  31. ↑ ЗАКОН УКРАЇНИ Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
  32. ↑ Что не так с тезисом «у власти в Украине фашисты»? Фактчек Би-би-си. 3 березня 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022.
  33. ↑ Рада заборонила антисемітизм в Україні. За заперечення злочинів Голокосту каратимуть. 22 вересня 2021. Архів оригіналу за 14 березня 2022.
  34. ↑ Рада ввела кримінальну відповідальність за антисемітизм. 15 лютого 2022. Архів оригіналу за 14 березня 2022.
  35. ↑ Miriam Berger. Putin says he will ‘denazify' Ukraine. Here's the history behind that claim. The Washington Post [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
  36. ↑ Fact check: Do Vladimir Putin's justifications for going to war against Ukraine add up?. Deutsche Welle. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022.
  37. ↑ David K. Li, Jonathan Allen, Corky Siemaszko. Putin using false 'Nazi' narrative to justify Russia's attack on Ukraine, experts say, NBC News. 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022.
  38. ↑ Jonathan Allen. Putin says he is fighting a resurgence of Nazism. That's not true., NBC News. 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 24 лютого 2022.
  39. ↑ The Shocking Inspiration for Putin’s Atrocities in Ukraine.
  40. ↑ Петрович, Быстров Никита (2 травня 2008). Газета «Правда» и закрепление идеологемы «Фашизм» в массовом сознании: (пропагандистская кампания против И. Броз Тито 1948-1953 гг. ). Вестник РГГУ. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культурология (11): 150—159 — через cyberleninka.ru.
  41. ↑ а б в Krechetnikov, Artem (25 квітня 2014). "Хунта" и "террористы": война слов Москвы и Киева. BBC News Russian-language service (рос.). Процитовано 3 травня 2022.
  42. ↑ Report on the human rights situation in Ukraine 16 August to 15 November 2016 (PDF). Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. 2016. Процитовано 2 травня 2022.
  43. ↑ Refugees, United Nations High Commissioner for. Refworld | Report of the Special Rapporteur on extrajudicial, summary or arbitrary executions on his mission to Ukraine. Refworld.
  44. ↑ а б BBCUkrainian.com Преса Виборча: Для поляків – бандит, а для українців – герой. bbc.co.uk (укр.). Процитовано 5 січня 2018.
  45. ↑ Russia's Ukrainian minority under pressure, Al Jazeera English (25 April 2014)
    A ghost of World War II history haunts Ukraine's standoff with Russia, Washington Post (25 March 2014)
  46. ↑ Ukraine crisis: Does Russia have a case?, BBC News (5 March 2014)
  47. ↑ Результаты внеочередных выборов народных депутатов Украины 2019. Украинская правда (рос.). Процитовано 2 травня 2022.
  48. ↑ Venice Commission :: Council of Europe. www.venice.coe.int.
  49. ↑ «Веками украинцы пытались добиться права на свой собственный язык». www.kommersant.ru. 25 квітня 2019.
  50. ↑ Why Ukraine’s legislation on ‘indigenous peoples’ doesn’t include Russians. Meduza.
  51. ↑ Чому росіяни – не корінний народ України? Пояснює міністр та представник корінного народу. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 14 травня 2022.
  52. ↑ Рада ухвалила закон про корінні народи, який обурив Путіна. BBC News Україна (укр.). Процитовано 14 травня 2022.
  53. ↑ http://en.kremlin.ru/events/president/news/67828
  54. ↑ Kravchenko, Mariia (11 квітня 2022). What should Russia do with Ukraine? [Translation of a propaganda article by a Russian journalist].
  55. ↑ а б Opinion | Ukraine's Nazi problem is real, even if Putin's 'denazification' claim isn't. NBC News.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російські_звинувачення_України_у_нацизмі&oldid=42052671