Сомов Костянтин Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сомов Костянтин Андрійович
Сомов Константин Андреевич
Konstantin Somov.JPG
К. Сомов, автопортрет, 1899 р.
Ім'я при народженні Сомов Константин Андреевич
Дата народження 30 листопада 1869(1869-11-30)
Місце народження Петербург
Російська імперія
Дата смерті 6 травня 1936(1936-05-06) (66 років)
Місце смерті Париж
ФранціяФранція
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія,Франція
Жанр портрет,пейзаж, книжкова графіка
Навчання Петербурзька Академія мистецтв
Напрямок реалізм
Твори портрет,пейзаж, книжкова графіка

Сомов Костянтин Андрійович (30 листопада, 1869, Санкт-Петербург — 6 травня, 1936, Париж) — російський художник і графік. Малював портрети, жанрові композиції, пейзажі, працював як художник книги. Учасник об'єднання «Світ мистецтва».

Життєпис[ред.ред. код]

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Сомова відносять до типових представників творчого об'єднання «Світ мистецтва», що існувало в Петербурзі. Як і більшість з них, він походив з дворянської культурної родини, мав добру освіту та ерудицію, залюбки створював малюнки і картини ретроспективної тематики на теми кінця 18 — початку 19 століть. Він охоче звертався до створення натюрмортів, пейзажів, іноді змішуючи жанри (натюрморт, інтер'єр і пейзаж у відкритому вікні, натюрморт з автопортретом). Але Сомов не працював для театру, хоча поціновував його, а темами для його творів часто слугували сцена, актори театру масок, сценки з вистав тощо. Під час перебування в Москві бував в театрі МХТ, де з насолодою передивлявся вистави Чехова Антона Павловича.

Сомов поціновував свою незалежність і не бажав пов'язувати себе службою в будь якій державній установі Російської імперії чи з працею викладача, постійно відхиляв ці пропозиції. На щастя, він таки мав статки і був дещо «недешевим» художником.

Він був аполітичним, але тверезо спостерігав за страшним перебігом подій (буржуазна революція 1905 р.,придушення царатом революційного руху, 1-ша світова війна) і давав досить сміливі оцінки керманичам, досить ворожо ставився до царя Миколая ІІ, кепкував з його «примітивної культури». Свого негативного ставлення до царської родини не змінив і після 1917 року.

Важливою складовою творчості художника були портрети, особливо портрети графічні, що стали важливими документами доби. Хоча художник неохоче брався за створення портретів на замову, віддаючи перевагу портретам своїх близьких чи родичів, людей з близького оточення, яких поважав і добре знав. Сомов один з небагатьох, що поціновував порцеляну і готував проекти для дрібної пластики в порцеляні. А графічні твори майстра стали в рівень з його творами олійними фарбами, не поступаючись останнім в значних мистецьких якостях.

При цьому Сомов не сприймав капіталістичну реальність, відштовхуючи від себе і своєї творчості ганебну сучасність, продажність буржуазних ділків і навіть демократичні паростки доби, залишаючись в межах дворянської культури і її ретроспекцій. Це спричинило негативні оцінки творчості художника з боку критика В. В. Стасова та І. Ю. Рєпіна, у якого недовго навчався Сомов. Серед тих, кого «зачепив» своїми непростими творами і хто писав про Сомова — * Стасов Володимир Васильович

Родина батьків[ред.ред. код]

Походить з культурної дворянської родини. Батько, А. І. Сомов, музейний працівник Імператорського Ермітажу, який відав Картинною галереєю і створив її науковий каталог. Мати займалася дітьми, Костянтином та Анною. З Анною склалися настільки добрі стосунки, що їх перервала лише смерть митця.

Навчання[ред.ред. код]

Художню освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтв, де займався в майстерні Рєпіна Іллі Юхимовича. Два роки шліфував майстерність в Академії Коларосі в Парижі.

У 1894 р. відвідав Італію.

З 1913 р. — обраний членом Академії мистецтв.

Декілька разів відвідав Німеччину, США, Францію, як з метою знайомства з європейським та французьким мистецтвом, так і для лікування. Серед майстрів, яких особливо полюбляв — Ватто, Шарден, Жан-Оноре Фрагонар, Дега. Французький імпресіонізм знав, але залишився прихильником реалізму, нехай і в ретроспективному відтворенні. Новітні течії мистецтва Франції першої третини 20 століття не мали впливу на твори Сомова ні в молоді роки, ні в еміграції.

Період 1917–1923 рр.[ред.ред. код]

Старий Сомов шість років прожив при режимі більшовиків. У нього забрали усі гроші в банку, але він, як авторитетний художник, таки отримав охоронну грамоту на своє житло, колекції антикварних меблів, картини і збірку малюнків старих майстрів.

Серед небагатьох митців, що перебували в Петрограді, Сомов відзначив Бориса Кустодієва. Прикутий до ліжка художник-інвалід викликав співчуття Сомова. Той ходив до нього у гості, носив книжки, спілкувався.

Костянтин Сомов читав на п'яти мовах. А і віці 62 роки почав вивчати ще й іспанську.

Початок еміграції[ред.ред. код]

Двері в садок

У 1923 р. Сомов відбув у закордонне відрядження разом з Грабарем І. Е., обидва супроводжували Російську виставку у США. Сомов став головою виставкового комітету в Нью-Йорку після від'їзду Грабаря. Мета виставки — продати частку творів у США заради матеріальної підтримки російських художників, що залишилися у СРСР. Мета була досягнута частково і не через діяльність Сомова, бо США йшли до економічної депресії. Зустріч з родичами Сомовими за кордоном, з родиною Рахманінових, з Метрополітен-музеєм пожвавила життя художника, наново пов'язала з тутешнім оточенням. Він повернувся у Париж, де зустрів низку старих знайомих-емігрантів, звичних шанувальників і меценатів і остався там назавжди. Серед паризьких знайомих Сомова в цей час — родина Шухових, Г.Гіршман, В. Нувель, баронеса Нольде, у французькій садибі останньої поблизу містечка Ле-Манс художник працював, користувався російською бібліотекою Нольде. Єлизавета Поляк стала добрим другом старому митцю, дарувала книги, узяла на себе частку домашніх справ художника.

Так почалася його еміграція.

Сомов і християнство[ред.ред. код]

Сомов не писав релігійних картин, бо занадто полюбляв життя, вільний час, тимчасові насолоди. Якось у спілкуванні з Джойсом-молодшим, сином письменника, проговорив до третьої години ночі. Мова йшла про добро в житті, несподівано широко розкривши ерудицію художника і сміливість його висновків. Сомов стверджував, що Біблія та Євангеліє — надзвичайні книги, але тільки легенди і казки, і що Месія не тільки Христос, а подібні були і до, і після нього. І в житті людства Христос зіграв значно меншу роль, ніж думає більшість. Адже і без Месії в людині закладене утаємничене і непізнане прагнення доброти, нехай і не у всіх, але ж як сильно.

Але критичні висновки Сомова ніяк не переходили у ворожнечу до церки чи до закликів ламати храми, руйнувати монастирі, стріляти священиків, як це робили більшовики.

Смерть[ред.ред. код]

Помер в Парижі на 69 році життя. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Архів Сомова[ред.ред. код]

Поет Олександр Блок

Він давно розпорошений і розділений у зв'язку з еміграцією майстра у 1923 р. з Росії. Адже художник роками листувався з відомими особами доби. Серед знайомих Сомова — * Анна Ахматова

Він до смерті вів особистий щоденник. Частка його архіву зберігається в Державному Російському музеї, бо сестра художника (Сомова-Михайлова)- залишилась в СРСР і листувалася з братом майже до його смерті у 1939 р. Частка документів придбана музеєм з інших джерел. Частку щоденників художника та архіву митця французького періоду музею переслав Брайкевич Михайло Васильович з Лондону. Записи в щоденниках та листах дають можливість відслідкувати шляхи творів митця, їх долю (провенанс). Адже Сомов фіксував, кому і коли продавав свої твори.

Персональні виставки[ред.ред. код]

  • 1-ша персональна виставка створена Грабарем І. Е.
  • Виставка в Лондоні
  • Ювілейна виставка з нагоди 100-річчя художника, 1969 р. Ленінград.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Художниця Мартинова (Дама в блакитному вбранні)
  • Портрет сестри, 1892 р.
  • Мати художника, 1895 р.
  • Вечірній пейзаж. Мартишкіно, 1896 р. Російський музей
  • Анна Карлівна Бенуа, дружина О. М. Бенуа. 1896 р.
  • Альтанка, 1897 р.
  • Портрет Сомова Андрія Івановича, батька художника, 1897 р.
  • Портрет сестри, овал, 1897 р.
  • Версальський парк взимку, 1899 р.
  • Автопортрет, 1899 р.
  • Вечірні тіні, 1900 р.
  • Дама в блакитному вбранні (художниця Мартинова),1900 р.
  • Художниця А. П. Остроумова, 1901 р.
  • Алушта, 1901 р.
  • Вечір(сценка в парку 18 століття),1902 р.
  • Відлуння минулого часу, 1903 р.
Лансере Євген Євгенович
Композитор Рахманінов С. В., 1925 р, у віці 50 р.
  • Рахманінов Сергій Васильович, 1925 р., Російський музей
  • Портрет-афіша «Рахманінов С. В.» для рояльної фірми «Стейнвей»
  • Пейзаж в Нормандії, 1929 р.
  • Російський балет, 1930 р.
  • Інтер'єр
  • Портрет Т. Брайкевич, 1931 р.
  • Портрет Б. Снежковського, 1934 р.
  • Автопортрет з натюрмортом, 1934 р.
  • Натюрморт біля вікна, 1934 р.
  • Портрет Розаріо Зубової, 1939 р.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • ж «Мир Искусства», 1899, № 20 (статья А. Бенуа «Сомов»)
  • Стасов В. В. « Искусство XIX века», 1906 г.
  • Эрнст С.P. К. А. Сомов. — СПБ: изд. Общины Св. Евгении, 1918. — 116 с.
  • Асафьев Б. В. " Русская живопись. Мысли и думы ", Л — М, 1966
  • Петров В,Н. « История русского искусства», Т 10, М. 1968 (глава "Мир искусства ")
  • Пружан И. Н. Константин Сомов. — М.: Изобразительное искусство, 1972. — 127 с.
  • К. А. Сомов. (1869–1939). Альбом (автор вступ. ст. и сост. А. П. Гусарова). — М.: Искусство, 1973. — 32 с.
  • Русский музей. Каталог. «Живопись 18-начала 20 века», Л, «Аврора», 1980
  • Александр Бенуа размышляет… (статьи и письма 1917–1960 г.), М., 1968; Memoirs, v. 1-2, L., 1960-64.
  • А.Бенуа, Мои воспоминания. В пяти книгах. т.1 и т.2. Изд. второе, доп. М., Изд. «Наука» 1990.

Посилання[ред.ред. код]