Сімон Вуе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сімон Вуе
Simon Vouet
Vouet-autoportrait-lyon.jpg
Симон Вуе, автопортрет
Дата народження 9 січня 1590(1590-01-09)
Місце народження Париж
Дата смерті 30 червня 1649(1649-06-30) (59 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр Портрет
Твори декоративні композиції у палаці Пале-Рояль

Сімо́н Вуе́ (фр. Simon Vouet) (* 9 січня 1590, Париж — 30 червня 1649, Париж), французький художник, портретист і декоратор.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в Парижі 9 січня 1590 року. Вчився у свого батька Лорана Вуе, що займався декоративними роботами, брав участь у створенні Королівської площі в столиці. Молодою людиною відвідав Англію; тут він домігся перших значних успіхів в галузі портретного живопису.

У Туреччині[ред.ред. код]

У 1611 Вуе супроводжував французького посла Сансі до Константинополя і під час цієї поїздки написав портрет турецького султана, правда, той йому непозував. Митець працював по пам'яті.

Італійський період[ред.ред. код]

Повертаючись зі Сходу, він залишився на п'ятнадцять років в Італії, що вважалась мистецькою меккою 17 століття в Європі.

В Італії він працював по замовленнях сімей Барберіні і Доріа в Римі і Генуї. Вивчення італійського живопису справила величезний вплив на формування його стилю. Але стиль Вуе залишився холодним, зорієнтованим на авторитетні зразки, розрахованим на аристократичні смаки.

Алегорія багатства, Лувр

Родина[ред.ред. код]

Ще перебуваючи в Римі, у 1626 р. Вуе узяв шлюб з римлянкою на ім'я Вірджинія да Ваццо. Подружжя мало дев'ятеро дітей. Дружина Вуе померла у 1638 р. під час чергових пологів. Митець не був схильним до чернечого життя і узяв шлюб вдруге з удовицею Радегондою Беранже.

Повернення до Парижу[ред.ред. код]

У 1627 Людовик XIII запросив Вуе до Франції, і художник все життя прожив у Парижі, працюючи над декоруванням церков і палаців ( його декоративні роботи відомі головним чином за гравюрами Мішеля Доріньї). Один із найкращих його творів — декоративні композиції у палаці кардинала Рішельє Пале-Кардиналь (пізніше Пале-Рояль).

Портрет Анджеліки Вуе (доньки Симона), Лувр

Живопис Вуе зрілого періоду його творчості відображає вплив італійського бароко. Його учні і далі працювали в різних стилях, які сучасні дослідники об'єднують під назвою Grande manière («великий стиль»).

Помер Вуе в Парижі 30 червня 1649.

Посмертна слава[ред.ред. код]

Холодна художня манера Вуе наче контрастувала з щирим, хоча й стриманим, філософські заглибленим мистецтвом Нікола Пуссена. На відміну від слави Пуссена, що тільки розгоралася з роками, слава Симона Вуе збрякла, а в 19 столітті його забули.

Мистецтвознавці 20 століття повернули художнику місце в історії мистецтв 17 століття, визнаючи надзвичайну авторитетність Караваджо чи Пуссена і відводячи скромне місце Симону Вуе поряд з цими велетнями.

Найкращі твори[ред.ред. код]

До найкращих творів Вуе належать: «Введення в храм» (у Луврі), «Мучеництво святого Євстахія», «Архістратиг Михаїл, що виганяє з неба обурених ангелів» та інші. Роботи Вуе є в Римі, Генуї, Мюнхені, але найбільше їх у Парижі. Картини в Луврі не мають підпису художника. В Ермітажі зберігаються чотири твори Вуе: дві «Мадонни», «Венера утримує Адоніса, що відправляється на полювання» і «Смерть Лукреції».

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]