Сімон Вуе
| Сімон Вуе | |
| Simon Vouet | |
 Симон Вуе, автопортрет |
|
| Дата народження | 9 січня 1590 |
|---|---|
| Місце народження | Париж |
| Дата смерті | 30 червня 1649 (59 років) |
| Місце смерті | Париж |
| Національність | француз |
| Громадянство |  Франція |
| Жанр | Портрет |
| Твори | декоративні композиції у палаці Пале-Рояль |
Сімо́н Вуе́ (фр. Simon Vouet) (* 9 січня 1590, Париж — † 30 червня 1649, Париж), французький художник, портретист і декоратор.
Зміст |
Біографія [ред.]
Ранні роки [ред.]
Народився в Парижі 9 січня 1590 року. Вчився у свого батька Лорана Вуе, що займався декоративними роботами, брав участь у створенні Королівської площі в столиці. Молодою людиною відвідав Англію; тут він домігся перших значних успіхів в галузі портретного живопису.
У Туреччині [ред.]
У 1611 Вуе супроводжував французького посла Сансі до Константинополя і під час цієї поїздки написав портрет турецького султана, правда, той йому непозував. Митець працював по пам'яті.
Італійський період [ред.]
Повертаючись зі Сходу, він залишився на п'ятнадцять років в Італії, що вважалась мистецькою меккою 17 століття в Європі.
В Італії він працював по замовленнях сімей Барберіні і Доріа в Римі і Генуї. Вивчення італійського живопису справила величезний вплив на формування його стилю. Але стиль Вуе залишився холодним, зорієнтованим на авторитетні зразки, розрахованим на аристократичні смаки.
Родина [ред.]
Ще перебуваючи в Римі, у 1626 р. Вуе узяв шлюб з римлянкою на ім'я Вірджинія да Ваццо. Подружжя мало дев'ятеро дітей. Дружина Вуе померла у 1638 р. під час чергових пологів. Митець не був схильним до чернечого життя і узяв шлюб вдруге з удовицею Радегондою Беранже.
Повернення до Парижу [ред.]
У 1627 Людовик XIII запросив Вуе до Франції, і художник все життя прожив у Парижі, працюючи над декоруванням церков і палаців ( його декоративні роботи відомі головним чином за гравюрами Мішеля Доріньї). Один із найкращих його творів — декоративні композиції у палаці кардинала Рішельє Пале-Кардиналь (пізніше Пале-Рояль).
Живопис Вуе зрілого періоду його творчості відображає вплив італійського бароко. Його учні і далі працювали в різних стилях, які сучасні дослідники об'єднують під назвою Grande manière («великий стиль»).
Помер Вуе в Парижі 30 червня 1649.
Посмертна слава [ред.]
Холодна художня манера Вуе наче контрастувала з щирим, хоча й стриманим, філософські заглибленим мистецтвом Нікола Пуссена. На відміну від слави Пуссена, що тільки розгоралася з роками, слава Симона Вуе збрякла, а в 19 столітті його забули.
Мистецтвознавці 20 століття повернули художнику місце в історії мистецтв 17 століття, визнаючи надзвичайну авторитетність Караваджо чи Пуссена і відводячи скромне місце Симону Вуе поряд з цими велетнями.
Найкращі твори [ред.]
До кращих творів Вуе належать: «Введення в храм» (у Луврі), «Мучеництво святого Євстахія», «Архістратиг Михаїл, що виганяє з неба обурених ангелів» та інші. Роботи Вуе є в Римі, Генуї, Мюнхені, але найбільше їх у Парижі. Картини в Луврі не мають підпису художника. В Ермітажі зберігаються чотири твори Вуе: дві «Мадонни», «Венера утримує Адоніса, що відправляється на полювання» і «Смерть Лукреції».
Джерела [ред.]
- Вуэ, Симон. Энциклопедия Кольера (рос.)
- Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства. Вуэ Симон. Искусство Франции (рос.)
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Сімон Вуе |
