Ферзь
| Шахові фігури | ||
|---|---|---|
| Король | ||
| Ферзь | ||
| Тура | ||
| Слон | ||
| Кінь | ||
| Пішак | ||
Ферзь (перзь, короле́ва) — найсильніша шахова фігура. Пересувається на будь-яку кількість клітинок по діагоналі, горизонталі або вертикалі. Умовно ферзя вважають рівним 8-9 пішакам.
На початку партії білий ферзь розміщений на полі d1, а чорний — на d8. Ферзя використовують для здійснення більшості комбінацій, тому обмін ферзями у партії свідчить про початок міттельшпілю або ендшпілю.
У шаховій алгебраїчній нотації українською мовою фігуру позначають буквою Ф. У міжнародній англійській — Q (англ. Queen). Позначення символу у Юнікоді:
| USC | HTML | |
|---|---|---|
| ♕ | U+2655 | ♕ |
| ♛ | U+265B | ♛ |
Походження назви [ред.]
До української мови назва «ферзь» або "перзь" прийшла ще у часи Київської Русі. У книзі «Історія шахів» (Лондон, 1860) Данкан Форбс відзначає, що східні слов'яни, на відміну від решти Європи, запозичили гру напряму від арабів та персів, що підтверджує така екзотична назва фігури, як «слон». Ймовірно, русини знали про індійську гру «чатуранґа» ще до того, як вона у середніх віках перетворилася на перську «шатрандж». Форбс пише, що слово «ферзь» могло прийти приблизно у період завоювання Русі монголами (XIII ст.).
У Західній Європі, куди шахи потрапили з іспанських та італійських земель, ферзя називають «королева» чи «дама»:
Тобто європейці перекладали назву фігури, оскільки згідно з європейськими монархічними традиціями біля короля повинна стояти королева. Натомість на Русі найсильніша фігура стала відома під арабською назвою «ферзь» (споріднене зі словом «візир»). Друга українська назва ферзя — «королева» — створена за західноєвропейським зразком.
Література [ред.]
- Forbes Duncan (1860). The History of Chess: From the Time of the Early Invention of the Game in India Till the Period of Its Establishment in Western and Central Europe. London: W. H. Allen & Co.
- Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964 — С. 526
- Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 424
