Холодна Віра Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віра Холодна
Холодна Віра.jpg
Ім’я при народженні Віра Василівна Левченко
Народження 5 серпня 1893(1893-08-05)
Російська імперія Полтава, Російська імперія
Дата смерті 16 лютого 1919(1919-02-16) (25 років)
UNR Одеса, Українська Народна Республіка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українка
Рід діяльності кіноакторка
Роки діяльності 19141919
Чоловік Володимир Холодний
Діти дві доньки
Батьки Василь Андрійович
IMDb ID 0451762

Ві́ра Васи́лівна Холо́дна (у дівоцтві — Ле́вченко; * 5 серпня 1893, Полтава, Російська імперія — 16 лютого 1919, Одеса, Українська Народна Республіка) — видатна кіноакторка Російської імперії українського походження епохи німого кіно. Знімалася здебільшого у таких жанрах, як драма, мелодрама та короткометражне кіно та під керівництвом режисерів Євгена Бауера, Петра Чардиніна тощо.

Уславилася у фільмах: «Пісня тріумфуючого кохання» (1915), «Міражі» (1915), «Життя за життя» (1916), «Забудь про камін…» (1917) та багатьох ін.

Життєпис[ред.ред. код]

Перші роки[ред.ред. код]

Віра Василівна Левченко народилася 5 серпня 1893 року (за іншими даними — 9 серпня того ж року) в українському місті Полтава, однойменної губернії у родині інтелігентів. Її батько, Василь Андрійович Левченко, був корінним полтавцем, закінчив словесне відділення Московського університету й був пелагогом у рідному місті, а мати — Олександро-Маріїнський інститут шляхетних дівчат.

Після смерті дідуся Віри, сім'я переїхала у Москву. Там майбутня акторка поступила у балетне училище Большого театру. Однак, згодом, Віра була вимушена залишити балет через наполягання бабусі, яка була проти такого заняття внучки. Дівчина продовжила вчитися у гімназії. Щоправда, згодом юна Левченко все ж вирішила стати акторкою. Багато у чому на неї справив враження приїзд у 1908 році у Москву з Санкт-Петербурга однієї з найпопулярніших тоді актрис, Віри Комміссаржевської.

На випускному вечорі гімназії 1910 року Віра Левченко познайомилася з юнаком — Володимиром Холодним. Він був правником за фахом й захоплювався автоспортом, брав участь в автоперегонах, навіть видавав газету «Авто». Згодом, вони покохали одне одного, а вже незабаром одружилися, незважаючи на те, що рідні обох сімей були проти раннього шлюбу. 1912 року у молодих народилася донька, яку назвали Євгенією. Під час пологів лікарі попередили подружжя, що народження другої дитини може бути небезпечно для життя Віри. Саме тому вони вирішили всиновити ще одну дівчинку. Під час Першої світової війни Володимир Холодний пішов воювати на фронті. У той же час його дружина, Віра почала свою кар'єру у кінематографі, де здобула велику популярність.

Початок акторської кар'єри[ред.ред. код]

Свою першу роль молода актриса зіграла у фільмі Євгена Бауера тургенєвську героїню. Бауер затвердив Холодну на цю роль майже відразу завдяки її зовнішності. Саме завдяки цьому фільму старлетка здобула успіх і славу. Фільм «Життя за життя» з Вірою Холодною у головній ролі демонструвався по два місяці поспіль у багатьох кінотеатрах через великий попит публіки. Актриса почала отримувати листи від незнайомих чоловіків із зізнаннями в коханні. Були навіть такі, які писали, що покінчать життя самогубством через нерозділене почуття до неї. Проте жодні вмовляння не діяли на акторку.

Згодом Віра Холодна отримала звістку про поранення свого чоловіка на фронті. Вона покинула зйомки та подалася шукати шпиталь під Варшавою, куди потрапив її тяжко поранений чоловік. За словами лікарів, Володимир навряд чи мав вижити. Його дружина багато часу провела у шпиталі та вже через якийсь час Володимир одужав.

Визнання[ред.ред. код]

1916 року у власника фірми «Ханжонков и Ко», Олександра Ханжонкова, де працювала зірка німого кіно, з'явився конкурент — Дмитро Харитонов. Він відкрив у Москві кіноательє, але не мав людей, які вміли професійно робити кіно. Саме тому серед місцевих кіновиробників доволі скептично ставилися до нового конкурента. Однак, Харитонов запропонував найкращим операторам, режисерам і артистам, які працювали у Ханжонкова, перейти до нього за набагато вищу платню. Холодна перейшла до кіноательє Харитонова пізніше за інших. Позаяк, усі друзі уже працювали у Харитонова, а сім'я її потребувала грошей.

Харитонов беріг кадри, не перенавантажуючи людей. Якщо у Ханжонкова знімали в шаленому темпі один фільм за другим, Харитонов давав можливість відпочивати. За час, за який у Ханжонкова знімали вісім фільмів, у Харитонова знімали три. Саме, багато через це, у Віри з'явився час для дітей.

Смерть і поховання[ред.ред. код]

У 1919 році Віра Холодна прибула до Одеси на гастролі. Там же вона захворіла на тяжку форму грипу, так звану, іспанку — одну з найбільш страшних хвороб XХ століття. І вже від цієї ж хвороби 16 лютого того ж року, у віці 26 років, вона раптово померла.

Під час похорону актриси в Одесі багато людей проводжало Віру Холодну в останній путь. Багато хто не вірив, що велика акторка померла. Позаяк, багатьох здивувала її посиніла шкіра від бальзамуючого розчину. Через містом ходило багато чуток. Зокрема, що насправді акторку отруїли, бо працювала на контррозвідку, за однією версією — шпигувала для французів, за другою — для чекістів. Також ходили чутки, що лікаря шантажували, щоб змусити підписати діагноз «іспанський грип». Навіть ходила чутка, що похоронили не Віру Холодну, а невідому жінку, а акторка завдяки інсценуванню смерті втекла за кордон, бо виникла загроза викриття її таємної місії. Був ще один варіант чуток — нібито, актрису викрали, бо на ній було багато дорогоцінних прикрас. Однак, ніяких підтверджень жодній з теорій не знайшлося.

Володимир Холодний прожив лише кілька місяців після смерті дружини та помер від тифу.[1]

Акторська діяльність[ред.ред. код]

VeraKholodna.jpg

Артистичну кар'єру почала в аматорській театральній студії, покинувши балетну школу Большого Театру. Балет покинула не сама, а за наказом бабусі, що вважала балет і акторство несумісними з уявою про добропорядність і шляхетність їх родини.

З 1914 року знімалася в кіно, перша (епізодична) роль — в екранізації роману Льва Толстого «Анна Кареніна» режисера Володимира Гардіна. В 1915 році знялася в Євгенія Бауера в картинах «Песнь торжествующей любви» і «Пламя неба». Ці картини зробили її відомою, її називали «королевою екрану». За 4 роки знялася в більш ніж 50 фільмах Є. Бауера, В. Гардіна, П. Чардиніна, В. Висковського, Ч. Сабінського («Миражи», «Жизнь за жизнь», «Тернистый путь славы», «Позабудь про камин, в нём погасли огни», «Молчи, грусть, молчи», «Последнее танго» та ін.)

У кінематографі цієї доби переважали сентиментальні драми, кінорозповіді про нещасне кохання. Існував навіть відповідний термін, жанр цих мелодрам — «драма жіночої душі». Виникає і новий тип красуні — молода, тендітна особа з сумними очима, здатна на сильні почуття, але нещасна в коханні і житті. Зовнішнім параметрам цього стереотипу, який пестив і підтримував німий кінематограф, і відповідала зовнішність Віри Холодної. Її героїні викликали хвилю співчуття, що обумовило її надзвичайну популярність як кіноактриси. Про свої враження розповідали численні глядачі в листах, щоденниках і спогадах тієї доби. Кінематограф в цю добу швидко переганяв в популярності театр і ставав масовим явищем нової, синтетичної і гамірної культури 20 століття.

У квітні 1918 року в складі кіноекспедиції відбула з Москви в Одесу, де знімалася на фірмі «Мирограф», виступала з естрадними номерами — інколи з Л. Утьосовим. Їх глядачами бували Г. Котовський і М. Вінницький (Мішка Япончик).

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Оригінальна назва Назва українською Роль
1915 Пламя неба Полум'я неба Таня
Песнь торжествующей любви Пісня торжествуючої любові
Дети века Діти століття Марія Миколаївна
Миражи Міражі Маріанна
Пробуждение Пробудження
1916 В мире должна царить красота В світі повинна панувати краса Лія Ванда, артистка
Лунная красавица Місячна красуня Ганна, донька Строєва
Жизнь за жизнь Життя за життя Ната Хромова
Одна из многих Одна з багатьох Наташа Баришева, курсістка
Ради счастья Заради щастя
У камина У каміну
Шахматы жизни Шахи життя Дама півсвіту

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник Вірі Холодній в Одесі
Stamps of Ukraine, 2013-53.jpg
  • Режисер Вадим Цаліков створив документальну кінострічку «Прощальна краса», присвячену кіноактрисі.
  • За мотивами життя і кінокар'єри Віри Холодної у 1976 році створено художній фільм «Раба кохання» (режисер Микита Міхалков). Головну роль виконала актриса Олена Соловій (емігрувала у США).
  • У 2003 році біля будинку в Одесі, де жила і померла кіноакторка, встановлено пам'ятник.
  • У 2010 році в Одесі було проведено фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», один із сетів якого був присвячений Вірі Холодній.

Родина Холодних і Україна[ред.ред. код]

Рідний брат Володимира Холодного — Микола, став вченим ботаніком зі світовим ім'ям. Він пов'язав своє життя з Україною, став тут академіком. Саме на його честь і названо Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України в місті Київ.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література та джерела[ред.ред. код]


Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.