Хохол
 |
Редагування цієї статті незареєстрованими чи непідтвердженими користувачами є забороненим на даний момент. Дивіться правила захисту сторінок та журнал захисту для детальнішої інформації. Якщо ви не можете редагувати цю статтю і бажаєте внести зміни, то ви можете зробити запит на редагування, обговорити зміни на сторінці обговорення, зробити запит на зняття захисту, ввійти в систему або зареєструватися. |
Хохли — екзонім, зневажлива назва українців, іноді вживана на побутовому рівні серед росіян. У російській пресі та рунеті етнонім «хохли» має найвищий індекс згадуваності з-поміж всіх інших етнонімів[1][2].
Ця назва з'явилася у 17 столітті і могла походити від оселедця — характерної зачіски у козаків[3][4]. В Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те що він носив оселедець.[5]
Числені версії (монгольська, тюркська, готська тощо) не слов'янського походження слова «хохол» не витримують серйозної критики.
Використання в українській мові
Слово «хохол» у значенні «несвідомий українець» використовують і українці. Ось як це обіграв у вірші «До українців» поет Віктор Баранов:
- Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
- Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.
- Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
- Як не зраджена вами, зневажена вами країна…
Версію про те, що слово «хохлушка» є російським, може доводити суфікс -ушк- (-юшк-), який властивий російській мові (для прикладу старушка, дедушка, матушка, батюшка, девушка, жёнушка, Любавушка, травушка-муравушка).
Хохлами в навколофутбольній субкультурі також називають фанатів київського «Динамо»[6].
У словнику Лесі Ставицької «Український жарґон» подано регіональне молодіжне значення цього слова — неформальна назва клубу XXL у місті Херсон.
Історія русів
| « | Въ бытность сихъ Козаковъ въ походахъ вмѣстѣ съ стрѣльцами и сайдачниками Россійскими, терпѣли они отъ сихъ солдать частыя и язвительныя насмѣшки по поводу бритья своихъ головъ. Солдаты оные, бывши еще тогда въ сѣрыхъ зипунахъ и въ лычаныхъ лаптяхъ, небритыми и въ бородахъ, то есть, во всей мужичей образинѣ, имѣли однако о себѣ непонятное высокомѣріе или какой-то гнусный обычай давать всѣмъ народамъ презрительныя названія, какъ-то Полячишки, Нѣмчурки, Татаришки, и такъ далѣе. По сему странному обычаю называли они Козаковъ чубами и хохлами, а иногда и безмозглыми хохлами, а сіи сердились за то до остервененія, заводили съ ними ссоры частыя и драки, а наконецъ нажили непримиримую вражду и дышали всегдашнимъ отвращеніемъ.[7] | » |
Примітки
- ↑ Андрей Моченов, Сергей Никулин. «Хохлы», «пиндосы», «чухонцы» и прочие «бусурмане» в Рунете и российской прессе. 28 июня 2006. MCK
- ↑ Заява національно культурної автономії українців Новосибірську
- ↑ Євген Наконечний. «Украдене ім'я. Чому русини стали українцями»
- ↑ Етимологічний словник Фасмера стор.796
- ↑ ↑ Лев Диакон «История» в переводе М. М. Копыленко. Книга 9-я.. См. также Комментарии М. Я. Сюзюмова и С. А. Иванова (№ 58).
- ↑ Банер «Хохли на виїзді» (Фото)
- ↑ Г. Конискій. Исторія Русовъ, или Малой Россіи. — М., 1846. — С. 145]
|
|||||
