Хохол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Термін «хохол», яким позначали українців, за однією з версій походить від козацького «хохла» на голові — запорозького оселедця
Петро Калнишевський, що носив чуб-оселедець.

Хохли  — екзонім, зневажлива назва українців, іноді вживана на побутовому рівні серед росіян. У російській пресі та рунеті етнонім «хохли» має найвищий індекс згадуваності з-поміж всіх інших етнонімів[1][2].

Ця назва з'явилася у 17 столітті і могла походити від оселедця — характерної зачіски у козаків[3][4]. В Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те що він носив оселедець.[5]
Числені версії (монгольська, тюркська, готська тощо) не слов'янського походження слова «хохол» не витримують серйозної критики.

Походження

Існує декілька версій походження цієї назви. Мабуть одна з найпоширеніших версій говорить що слово "хохол" пішло від назви довгого пасма волосся – чуприни або чуба, яке залишали на голеній голові. Такі чуби носили відважні воїни ще за часів Київської Русі, а пізніше - козаки на Запорізькій Січі. Самі ж запорожці, з властивим їм гумором, називали ті пасма оселедцями. Але, виявляється, не всім козакам дозволялося мати оселедця, що був своєрідною відзнакою лицарства, честі, відваги та людяності. Заборонялося носити чуприни-оселедці недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям, ошуканцям. Смертельною образою вважалося, коли хтось відтяв козакові "оселедця".

Існує і інша версія походження слова "хохол". За нею таку назву отримали древні русичі від монголів за свої жовто-блакитні знамена. На монгольському "хох" - блакитний, а "ул, юлу" - жовтий. А разом виходить "хохул".[6]

Також із санскрита "хах"- небо, висота, "олл"- густота, небесний згусток, концентроване небо. 

Використання в українській мові

Слово «хохол» у значенні «несвідомий українець» використовують і українці. Ось як це обіграв у вірші «До українців» поет Віктор Баранов:

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами країна…

Версію про те, що слово «хохлушка» є російським, може доводити суфікс -ушк- (-юшк-), який властивий російській мові (для прикладу старушка, дедушка, матушка, батюшка, девушка, жёнушка, Любавушка, травушка-муравушка).

Хохлами в навколофутбольній субкультурі також називають фанатів київського «Динамо» [7].

У словнику Лесі Ставицької «Український жарґон» подано регіональне молодіжне значення цього слова — неформальна назва клубу XXL у місті Херсон.

Історія русів

« Въ бытность сихъ Козаковъ въ походахъ вмѣстѣ съ стрѣльцами и сайдачниками Россійскими, терпѣли они отъ сихъ солдать частыя и язвительныя насмѣшки по поводу бритья своихъ головъ. Солдаты оные, бывши еще тогда въ сѣрыхъ зипунахъ и въ лычаныхъ лаптяхъ, небритыми и въ бородахъ, то есть, во всей мужичей образинѣ, имѣли однако о себѣ непонятное высокомѣріе или какой-то гнусный обычай давать всѣмъ народамъ презрительныя названія, какъ-то Полячишки, Нѣмчурки, Татаришки, и такъ далѣе. По сему странному обычаю называли они Козаковъ чубами и хохлами, а иногда и безмозглыми хохлами, а сіи сердились за то до остервененія, заводили съ ними ссоры частыя и драки, а наконецъ нажили непримиримую вражду и дышали всегдашнимъ отвращеніемъ. [8]  »

Примітки